Справа № 640/2301/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
15 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 27.11.2019 №0089473308 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та рішення Державної податкової служби України від 17.01.2020 № 442/5/99-00-08-06-01-05, яким у задоволенні скарги позивача відмовлено.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачено ЄСВ за першу половину червня 2018, тому у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій та пені.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що сплата ЄСВ позивачем не була здійснена у термін, визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому виникла відповідна недоїмка, на підставі якої було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивачем перераховано єдиний соціальний внесок за 1 половину червня 2018 в сумі 1 725 000,00 грн. платіжним дорученням від 14.06.2018 №738 на рахунок ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.
При звірці платежів перерахування ЄСВ з ДПІ з'ясувалось, що кошти у сумі 1 725 000,00 грн., сплачені позивачем, були помилково перераховано ДКС України на рахунок №31110063700010 у ГУ ДКСУ У м. Києві код класифікації доходів 11011000 (військовий збір).
В подальшому, позивач листом від 06.12.2019 №12882/23/7-19 звернувся до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДПС у м. Києві з проханням перенести кошти в сумі 1 725 000,00 грн. з рахунку №31110063700010 у ГУ ДКСУ У м. Києві код класифікації доходів 11011000 (військовий збір) на рахунок №UA908999980000037190201022658 у ГУ ДПС у м. Києві.
ГУ ДПС у м. Києві листом від 12.12.209 №63010/1026/15-33-01-11 залишило без розгляду заяву НКРЕКП про перенесення коштів, водночас запропонувало подати заяву про повернення помилково сплачених коштів на поточний рахунок позивача.
Внаслідок несвоєчасного перерахування єдиного соціального внеску, ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення №0089473308 від 27.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф та пеню в загальному розмірі 146 801,90 грн.
Рішенням ДПС України від 17.01.2020 № 442/5/99-00-08-06-01-05 у розгляді скарги позивача від 12.12.2019 № 13144/23/7-19 відмовлено з посиланням на те, що питання, порушене в скарзі, вже вирішено по суті
Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, дійшов висновку, що оскільки помилкове перерахування ДКС України коштів на інший рахунок не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску до бюджету, та ним самостійно нараховано зобов'язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу і пені є неправомірним.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2020 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Пунктом 1 частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 5 статті9 Закону №2464-VI визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
У відповідності до ч.ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4 і 5 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VI).
Згідно п. 2 ч. 11ст. 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивачсплатив єдиний внесок у строк, передбачений абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI до Державного бюджету України, проте така сплата помилково була перерахована ДКС України на інший рахунок №31110063700010 у ГУ ДКСУ У м. Києві код класифікації доходів 11011000 (військовий збір).
Під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, в даному випадку дія позивача, що не призвела до ненадходження коштів до державного бюджету, а технічна помилка трапилась виключно через неправомірні дії та невірне перерахування коштів ДКС України. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачені п.2 ч.10 ст.25 Закону № 2464-VI.
Оскільки позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, то помилкове перерахування коштів на інший рахунок з вини ДКС України не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 805/3665/16-а, від 24.10.2018 у справі №760/6097/16-а, від 20.02.2018 у справі №816/591/16, від 21.02.2018 у справі №813/1008/16, від 14.02.2018 у справі №816/1254/17.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки помилкове перерахування ДКС України коштів на інший рахунок не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску до бюджету, та ним самостійно нараховано зобов'язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу і пені є неправомірним.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 17.01.2020 № 442/5/99-00-08-06-01-05, колегія суддів зазначає наступне.
Як правильно вказує суд першої інстанції, рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язкипозивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві- залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк