Справа № П/320/1032/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
10 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У лютому 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 2699 від 11.12.2019 року «Про призначення службового розслідування», яким ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 2819 від 26.12.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київські області», яким ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 4 о/с від 10.01.2020 року «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області за п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.01.2020 по день прийняття судового рішення з розрахунку 532,72 грн. за кожен робочий день вимушеного прогулу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими, висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відсутність перебування позивача на робочу місці обумовлена перебуванням його на лікуванні, про факт лікування відповідач був своєчасно повідомлений, а судом першої інстанції було надано невірну правову оцінку довідці № 2, виданій ТОВ «Наркологічний центр «Статус» 31.01.2020 року, оскільки остання видана головним лікарем як посадовою особою приватного медичного закладу, що здійснює медичну діяльність, в межах його компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства, а зазначена в довідці інформація є достовірною та свідчить про те, що позивач впродовж періоду з 07.08.2019 по 15.08.2019 дійсно знаходився на лікуванні і стан здоров'я не дозволяв виконувати службові функції.
Позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано численних порушень під час проведення службового розслідування щодо позивача, зокрема в частині строків застосування дисциплінарного стягнення, порядку повідомлення про його проведення та забезпечення права особи на надання пояснень.
З огляду на обсяг допущених відповідачем порушень під час призначення, проведення службового розслідування, видачі наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з подальшим звільненням його з органів Національної поліції України, позивач вважає, що відповідачем було порушено його права, визначені як нормативними атками Національної поліції України, так і чинним законодавством України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 07 грудня 2020 року.
07 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Київській області за підписом представника Ю. Кшемінської, в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції (т. 2, а.с. 37).
Відповідач вказував, що ОСОБА_1 безпідставно не вийшов на службу у періоди з 09.08.2019 по 15.08.2019 та з 02.12.2019 по 08.12.2019, що і було правомірно встановлено під час службового розслідування щодо позивача та стало наслідком для звільнення зі служби.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2021 року призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 лютого 2021 року о 14:15 годин.
Зобов'язано ОСОБА_1 та Головне управління Національної поліції в Київській області надати письмові пояснення із викладом подій в межах спірних правовідносин в хронологічному порядку за період з 09 серпня 2019 року по 10 січня 2020 року з посиланням на відповідні аркуші матеріалів справи № П/320/1032/20 (в тому числі, із обов'язковим зазначенням періодів перебування ОСОБА_1 на лікарняному та посиланням на наявні листки непрацездатності) до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк до 26 січня 2021 року.
Продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
25 січня 2021 року на електронну пошту Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 з викладом фактичних обставин та подій в межах спірних правовідносин в хронологічному порядку (т. 2, а.с. 51).
28 січня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення Головного управління Національної поліції в Київській області за підписом представника Ю. Кшемінської, в яких представником відповідача надано пояснення ідентичні тим, що вже були викладені у відзиві на апеляційну скаргу позивача (т. 2, а.с. 65).
02 лютого 2021 року на електронну пошту Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника Головного управління Національної поліції в Київській області О. Лиманюка про перенесення судового засідання, призначеного на 14:15 год 02 лютого 2021 року у зв'язку з інформацією про замінування приміщення Шостого апеляційного адміністративного суду (т. 2, а.с. 78). Відповідне клопотання відповідача було передано наручно секретарю судового засідання о 14 год 56 хв.
У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції 02 лютого 2021 року у задоволенні вищевказаного клопотання Головного управління Національної поліції в Київській області про перенесення судового засідання відмовлено з огляду на те, що станом на час початку розгляду справи о 15:19 год Шостий апеляційний адміністративний суд працював у звичайному режимі.
У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції 02 лютого 2021 року ОСОБА_1 були надані пояснення в хронологічному порядку щодо фактичних обставин справи у період з 11.06.2019 року по дату оскаржуваного звільнення 10.01.2020 року з посиланням на матеріали справи.
22 лютого 2021 року на електронну пошту Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення ОСОБА_1 , в яких позивач наголошував на аналогічних підставах для задоволення його позовних вимог, викладених в апеляційній скарзі та інших поясненнях (т. 1, а.с. 88).
У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23 лютого 2021 року позивачем та представником Головного управління Національної поліції в Київській області Ю. Кшемінською було надано пояснення, відповідача будо протокольно зобов'язано надати інформацію про нараховані суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням та розрахований середньоденний заробіток позивача, а також пояснення щодо табелювання позивача на різних посадах у межах спірних періодів.
09 березня 2021 березня до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника Головного управління Національної поліції в Київській області Ю. Кшемінської про долучення до матеріалів адміністративної справи пояснень та довідки про нараховані суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2019 рік № 106 від 03.03.2021 року (за підписом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) та довідки про нараховані суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад-грудень 2019 року № 107 від 03.03.2021 року (за підписом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) (т. 2, а.с. 99).
У відкритому судовому засіданні апеляційного суду 10 березня 2021 року представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснення щодо причин різниці інформації в довідках, поданих 09 березня 2021 року, та тих, що наявні в матеріалах справи, надати не змогли, відтак колегією суддів було оголошено перерву в судовому засіданні для з'ясування представниками відповідача відповідних обставин та можливості надання запитуваних пояснень.
Після перерви, представник Головного управління Національної поліції в Київській області Середюк О.О. вказала, що довідки, наявні в матеріалах справи, містять обрахунки із врахуванням індексації, а подані 09 березня 2021 року останньої не містять.
ОСОБА_4 також зазначила, що середньоденний заробіток позивача як заступника начальника відділу поліції становить 262,98 грн., як слідчого - 160,92 грн., а різниця між ними становить 102,06 грн., що з міркувань представника відповідача і є середньоденним заробітком ОСОБА_1 , який підлягає врахуванню.
При цьому, щодо поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу поліції з 10.12.2019 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 №320/4027/19, то ОСОБА_4 зазначила, що відповідач при поновленні на посаді заступника начальника відділу поліції вважав ОСОБА_1 автоматично звільненим з посади слідчого, що не потребувало винесення окремого наказу.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, наданих представниками позивача та відповідача письмових та усних пояснень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на червень 2019 року ОСОБА_1 перебував на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області.
Наказом ГУ НП в Київській області № 1182 від 11.06.2019 призначено службове розслідування, за наслідком якого наказом № 1442 від 09.07.2019 року заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено з займаної посади посади.
Згідно з наказом ГУ НП в Київській області № 379 о/с від 09.08.2019 року капітана поліції ОСОБА_1 призначено слідчим слідчого відділення Обухівського відділу поліції (т. 1, а.с. 25).
Того ж дня, 09.08.2019 року позивачем було подано рапорт про надання йому відпустки за 2018 рік з 22.08.2019 року в кількості 25 діб (т. 1, а.с. 194).
При цьому, з 07.08 по 15.08.2019 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні (денний стаціонар) в ТОВ «Наркологічний центр «Статус», на підтвердження чого надано довідку № 2 від 31.01.2020 року (т.1, а.с. 64), яку направляв згідно з заявою від 15.08.2019 року (відмітка про отримання 26.08.2019 року - т. 2, а.с. 12).
В період з 16 по 26.08.2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
В період з 22.08 по 15.09.2019 року ОСОБА_1 перебував на відпустці згідно з наказом № 456 (рапорт т. 1, а.с. 194)
В період з 16 по 27.09.2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному (листок непрацездатності т. 1, а.с. 73).
В матеріалах справи наявний рапорт позивача без дати про надання йому відпустки за 2019 рік в кількості 35 діб з 30.09.2019 року (т. 1, а.с. 195).
В період з 30.09 по 05.11.2019 року ОСОБА_1 перебував на відпустці.
В період з 04.11 по 08.11.2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному (листок непрацездатності т. 1, а.с. 74).
В період з 08.11 по 17.11.2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному (листок непрацездатності т. 1, а.с. 75).
В період з 18.11 по 22.11.2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному (листок непрацездатності т. 1, а.с. 77).
В період з 25.11 по 29.11.2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному (листок непрацездатності т. 1, а.с. 76).
В період з 02.12 по 11.12.2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному (листок непрацездатності т. 1, а.с. 79). Відповідний рапорт про перебування на лікарняному в цей період надсилався на адресу начальника Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, що підтверджується опис вкладення з номером поштового відправлення та сервісом відстежень Укрпошта (т. 2, а.с. 13-15).
09.12.2019 року начальником Обухівського ВП ГУНП в Київській області підполковником поліції Р. Горбачем на ім'я начальника ГУНП в Київській області подано рапорт про призначення відносно ОСОБА_1 службового розслідування за фактом тривалого перебування на лікарняному (т. 1, а.с. 171).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 №320/4027/19 визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.07.2019 №1442 в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 з посади, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 10.12.2019 №667 о/с ОСОБА_1 поновлено з 10.12.2019 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області (т. 1, а.с. 15).
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 2712 від 11.12.2019 року «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за інформацією, викладеною в рапорті начальника Обухівського ВП ГУНП в Київській області підполковника поліції Горбача Р.С. (т. 1, а.с. 172).
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 2699 від 11.12.2019 року «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків окремими працівниками Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області та відсторонено на час проведення службового розслідування від виконання службових обов'язків (посад) заступника начальника відділу поліції - начальника СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 14)
За наслідками службового розслідування, призначеного наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.12.2019 №2712 «Про призначення службового розслідування», начальником Головного управління Національної поліції в Київській області полковником поліції А. Нєбитовим затверджено 19.12.2019 висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни слідчим СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 196).
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 26.12.2019 №2819 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» за порушення службової дисципліни, статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України , затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VIII, що виразилося у безпідставному невиході на службу з 09.08.2019 по 15.08.2019 та з 02.12.2019 по 08.12.2019, на той час слідчого СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області, а на теперішній час заступника начальника ВП - начальника СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції (т. 1, а.с. 13).
На підставі зазначеного наказу Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ від 10.01.2020 №4 о/с «По особовому складу», яким капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції звільнено 10.01.2020 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) (т. 1, а.с. 12).
Вважаючи накази про призначення службового розслідування, про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та про звільнення з поліції протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що Дисциплінарним статутом не встановлено заборони щодо відсторонення поліцейського від посади під час перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці, тому суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо протиправності наказу №2699 від 11.12.2019 «Про призначення службового розслідування», яким позивача відсторонено від виконання службових обов'язків (посади).
Щодо встановлених у висновку службового розслідування, за наслідками якого прийнято спірні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, фактів безпідставної відсутності позивача на службі у період з 09.08.2019 по 15.08.2019, суд першої інстанції вважав останні підтвердженими наявними у матеріалах справи доказами.
Також, суд першої інстанції вказав, що позивач безпідставно не виходив на службу з 09.08.2019 по 15.08.2019, що свідчить про обґрунтованість висновків службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни, вимог статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту, та обґрунтованість застосування до позивача наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 26.12.2019 №2819 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 580-VIII).
Статтею 8 вказаного Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з приписами статті 8 Закон № 580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (стаття 17 Закону).
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені в Дисциплінарному статуті Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який затверджено Законом України 15 березня 2018 року № 2337-VIII.
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (пункт 2 частини третьої); знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку (пункт 8 частини третьої).
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (частина друга).
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина третя).
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина четверта).
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина шоста). Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята).
Щодо правомірності оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 2699 від 11.12.2019 року «Про призначення службового розслідування», яким ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту, відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов'язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов'язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку.
Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.
Поліцейський має право ознайомитися та отримати копію наказу про відсторонення його від виконання службових обов'язків (посади).
Аналогічні приписи щодо порядку та підстав відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893).
При цьому, строки застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 21 Дисциплінарного статуту.
Згідно з вищевказаною статтею, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Як було встановлено колегією суддів, наказом ГУ НП в Київській області № 1182 від 11.06.2019 призначено службове розслідування, ОСОБА_1 було відсторонено від виконання посадових обов'язків заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області.
За наслідком вищевказаного службового розслідування, наказом № 1442 від 09.07.2019 року заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено з займаної посади посади.
При цьому, слід вказати, що в подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 №320/4027/19 визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.07.2019 №1442 в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 з посади, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 10.12.2019 №667 о/с ОСОБА_1 поновлено з 10.12.2019 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області.
При цьому, згідно з наказом ГУ НП в Київській області № 379 о/с від 09.08.2019 року капітана поліції ОСОБА_1 призначено слідчим слідчого відділення Обухівського відділу поліції (т. 1, а.с. 25).
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що з 11.06.2019 на підставі наказу ГУ НП в Київській області № 1182 «Про призначення службового розслідування», позивача було відсторонено від виконання посадових обов'язків заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області, а 09.07.2019 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади посади заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області.
Поновлено на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області позивача було лише з 10.12.2019 наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 667 о/с.
Отже, очевидним є той факт, що оскільки ОСОБА_1 наказом ГУ НП в Київській області № 1182 від 11.06.2019 було відсторонено від виконання посадових обов'язків, то останнім днем фактичного виконання ним відповідних посадових обов'язків заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області, було 10.06.2019.
Як вже було зазначено вище апеляційним судом, Дисциплінарним статутом встановлено строк застосування дисциплінарного стягнення - не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення.
В той же час, оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 2699 «Про призначення службового розслідування», яким ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, датований від 11.12.2019 року.
З вищевказаного оскаржуваного наказу № 2699, яким позивача відсторонено від посади, вбачається, що підставою для його винесення стало проведення цільової перевірки стану організації та результатів оперативно-розшукової діяльності Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, за результатами якого прийнято рішення про проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків окремими працівниками Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області, що виразилось в необґрунтованому прийнятті рішень про закриття кримінальних проваджень та порушень обліково-реєстраційної дисципліни.
Однак, апеляційний суд наголошує, що навіть презюмуючи вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді необґрунтованого прийняття рішень про закриття кримінальних проваджень та порушень обліково-реєстраційної дисципліни, останні теоретично могли бути вчинені позивачем не пізніше, ніж 10.06.2019, оскільки саме 10.06.2019 є останнім днем, коли ОСОБА_1 фактично виконував посадові обов'язки заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, так як вже з 11.06.2019 позивача було відсторонено від займаної посади.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в разі вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді необґрунтованого прийняття рішень про закриття кримінальних проваджень та порушень обліково-реєстраційної дисципліни закінчився 10.12.2019, з огляду на те, що останнім днем фактичного виконання посадових обов'язків заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області було 10.06.2019.
Після 10.06.2019 позивачем a-priori не могло бути вчинено дисциплінарного проступку саме як заступником начальника відділу поліції - начальником слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, оскільки в період з 11.06.2019 по 10.12.2019 він був відстороненим та в подальшому звільненим з відповідної посади.
Вищевикладене свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 2699 від 11.12.2019 року «Про призначення службового розслідування», яким ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, як такого, що прийнятий поза межами визначених строків можливого застосування дисциплінарної відповідальності.
До того ж, слід також звернути увагу на те, що вищевказаним наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 2699 від 11.12.2019 року ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов'язків, однак притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено в межах спірних правовідносин позивача за результатом проведення абсолютно іншого службового розслідування, яке призначено на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 2712 від 11.12.2019 року.
Щодо правомірності наказів Головного управління Національної поліції в Київській області № 2819 від 26.12.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київські області», яким ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також № 4 о/с від 10.01.2020 року «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 за п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено апеляційним судом, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 2712 від 11.12.2019 року «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за інформацією, викладеною в рапорті начальника Обухівського ВП ГУНП в Київській області підполковника поліції Горбача Р.С. (т. 1, а.с. 172).
В рапорті начальника Обухівського ВП ГУНП в Київській області підполковника поліції Горбача Р.С. (т. 1, а.с. 171) вказано про необхідність призначення службового розслідування за фактом перебування ОСОБА_1 тривалий час на лікарняному.
За наслідками службового розслідування, призначеного наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.12.2019 №2712 «Про призначення службового розслідування», начальником Головного управління Національної поліції в Київській області полковником поліції А. Нєбитовим затверджено 19.12.2019 висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни слідчим СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 196).
Згідно з вищевказаним висновком, під час службового розслідування встановлено, що наказом Головного управління №379 о/с від 09.08.2019 капітана поліції ОСОБА_1 призначено слідчим слідчого відділення Обухівського відділу поліції.
З дня призначення ОСОБА_1 на посаду слідчого Обухівського ВП ГУ на роботі він з'явився лише 09.12.2019, загальний термін невиходу на службу ОСОБА_1 склав 122 дні.
При цьому, у ході проведення відповідного службового розслідування встановлено наявність законних підстав відсутності позивача на робочому місці у вказаний період у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю позивача, окрім періодів з 09.08.2019 по 15.08.2019 та з 02.12.2019 по 08.12.2019, щодо яких не підтверджено факти законної відсутності капітана поліції ОСОБА_1 на робочому місці.
Висновком службового розслідування від 19.12.2019 затверджено, зокрема:
(пункт 3) - дні не виходу на службу, на той час, слідчим СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, а на теперішній час, заступником начальника ВП - начальником слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, з 09.08.2019 по 15.08.2019 та з 02.12.2019 по 08.12.2019 без поважних прчин визнати прогулами;
(пункт 4) - за порушення службової дисципліни, статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII що виразилось у безпідставному невиході на службу з 09.08.2019 по 15.08.2019 та з 02.12.2019 по 08.12.2019, на той час, слідчого СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, а на теперішній час, заступника начальника ВП - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області Федорчука Олександра Вікторовича, звільнити зі служби в поліції.
Стосовно наявності законних підстав відсутності позивача на робочому місці у спірні періоди з 09.08.2019 по 15.08.2019 та з 02.12.2019 по 08.12.2019, слід вказати наступне.
У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції 02 лютого 2021 року ОСОБА_1 наполягав, що він протягом тривалого часу, в тому числі у спірні періоди з 09.08.2019 по 15.08.2019 та з 02.12.2019 по 08.12.2019 перебував на лікарняному, що, на його думку, підтверджується, зокрема, копією довідки № 2 від 31.01.2020 року та копією листка непрацездатності № 920826 від 02.12.2019 року, що повністю виключає в діях позивача наявність будь-якого дисциплінарного проступку.
Так, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна довідка № 2 від 31.01.2020 року (т.1, а.с. 64), яку позивач направляв згідно з заявою від 15.08.2019 року (відмітка про отримання 26.08.2019 року - т. 2, а.с. 12) щодо перебування ОСОБА_1 у період з 07.08 по 15.08.2019 року на амбулаторному лікуванні (денний стаціонар) в ТОВ «Наркологічний центр «Статус».
Також, в контексті зазначених вище спірних періодів, в матеріалах справи наявний листок непрацездатності (т. 1, а.с. 79) щодо перебування ОСОБА_1 в період з 02.12 по 11.12.2019 року на лікарняному. Відповідний рапорт про перебування на лікарняному в цей період надсилався на адресу начальника Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, що підтверджується опис вкладення з номером поштового відправлення та сервісом відстежень Укрпошта (т. 2, а.с. 13-15).
Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 №455, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за №1005/6196 (далі - Інструкція № 455).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Згідно пункту 1.2 Інструкції №455, видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6..
Отже, окрім листка непрацездатності можуть видаватися інші документи про тимчасову непрацездатність лише у випадках, перелічених у пункті 1.2 Інструкції №455, а саме: іноземцям, які тимчасово перебувають на території України і не працюють на підприємствах, в установах і організаціях України, видається витяг з медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, де вказується термін тимчасової непрацездатності, якщо інше не передбачено міжнародними угодами (пункт 1.13); особам, направленим фельдшером здоровпункту під час робочої зміни до лікувально-профілактичного закладу, листок непрацездатності видається з моменту звернення у здоровпункт у разі визнання їх тимчасово непрацездатними. Особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу, а у випадку, коли працівник звертався в здоровпункт в нічну зміну, видається листок непрацездатності з часу звернення у здоровпункт до закінчення робочої зміни (пункт 2.7); довідка довільної форми, засвідчена підписом головного лікаря і печаткою лікувально-профілактичного закладу, видається особам, які проходять обстеження: - з приводу встановлення причинного зв'язку захворювання з умовами праці, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; - за направленням слідчих органів, прокуратури і суду (пункт 2.17); довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу, видається: - у разі тимчасової непрацездатності громадян, які шукають роботу, і безробітних, враховуючи період їх професійної підготовки та перепідготовки; - особам, які проходять обстеження в лікувально-профілактичних закладах за направленням військових комісаріатів; - особам, які проходять додаткове наркологічне обстеження в умовах стаціонару відповідно до пункту 11 Інструкції про профілактичний наркологічний огляд та його обов'язкові обсяги, затвердженої наказом МОЗ України від 28.11.97 №339, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.12.97 за №586/2390; - особам, які проходять діагностичне обстеження в закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, за відсутності ознак тимчасової непрацездатності (пункт 2.18); особам, які перебувають під арештом та проходять судово-медичну експертизу, листок непрацездатності не видається (пункт 2.20); якщо дитина продовжує хворіти, то особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною, після закінчення максимального терміну листка непрацездатності, передбаченого законодавством України, видається довідка за формою, встановленою МОЗ України (ф. №138/0). Довідка про догляд за хворою дитиною видається до одужання дитини від гострого захворювання або досягнення ремісії у разі загострення хронічного захворювання, з продовженням у порядку, передбаченому п.2.2 цієї Інструкції (пункт 3.4); для догляду за хворим старше 14 років, який знаходиться на стаціонарному лікуванні, згідно з висновком ЛКК про необхідність індивідуального догляду, видається довідка довільної форми, засвідчена підписом головного лікаря та печаткою лікувально-профілактичного закладу (пункт 3.16); жінкам, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, видається довідка форми №147/о «Довідка для призначення і виплати державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування», затвердженої наказом МОЗ України від 18.03.2002 №93, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.04.2002 за №346/6634 (пункт 6.6.).
Також, відповідно до пункту 2.22 Інструкції №455, тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров'я.
У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.
Порядок видачі довідки у разі захворювання та травми; у зв'язку з доглядом за хворим членом сім'ї, хворою дитиною, дитиною віком до трьох років та дитиною-інвалідом до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за дитиною; при карантині; у зв'язку з вагітністю і пологами; на період санаторно-курортного лікування має відповідати вимогам цієї Інструкції.
Особам рядового і начальницького складу, які перебувають на лікуванні у зв'язку із захворюванням, пораненням, контузією чи каліцтвом, отриманими під час виконання службових обов'язків, довідка видається до дня закінчення лікування (при сприятливому закінченні лікування) або до дня звільнення з органу управління (підрозділу) за станом здоров'я (при несприятливому перебігу лікування) за висновками військово-лікарської експертизи.
З вищевикладеного вбачається, що особам рядового і начальницького складу у разі вибору ними лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи має видаватись на загальних підставах листок непрацездатності за виключенням випадків, перелічених у пункті 1.2 Інструкції №455.
Відтак, колегія суддів звертає увагу, що належним доказом поважності причин відсутності позивача на робочому місці за встановлених фактичних обставин може бути лише листок непрацездатності, що відповідатиме положенням пунктів 1.1 та 1.2 Інструкції №455.
Так, за спірний період з 02.12.2019 по 08.12.2019, позивачем було надано листок непрацездатності (т. 1, а.с. 79) щодо перебування в період з 02.12 по 11.12.2019 року на лікарняному, а також підтвердження його надсилання відповідачеві - опис вкладення з номером поштового відправлення та сервісом відстежень Укрпошта (т. 2, а.с. 13-15).
В той же час, довідка ТОВ «Наркологічний центр «Статус» від 31.01.2020 № 2, видана позивачу про тимчасову його непрацездатність з 07.08 по 15.08.2019 року з підстав, не передбачених пунктом 1.2 Інструкції №455, а тому відповідна довідка не може вважатись належним доказом поважності причин відсутності позивача на робочому місці у спірний період з 09.08.2019 по 15.08.2019.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо наявності належних доказів перебування на лікарняному у період з 09.08.2019 по 15.08.2019.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені частиною другою статті 2 КАС України.
Так, частинами першою, другою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому колегія суддів враховує положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зауважити, що у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно з пунктами 2, 3, 5 розділу VI Порядку № 893, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право:
надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи;
ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами;
подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії;
користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Так, аналогічні приписи містяться в Дисциплінарному статуті, згідно з частинами першою, другою статті 18 якого, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
При цьому, колегія суддів наголошує, що відповідно до частини третьої статті 18 Дисциплінарного статуту, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, відхиляючи доводи позивача щодо порушення Головним управлінням Національної поліції України в Київській області порядку проведення службового розслідування, виходив з того, що позивачу було відомо про призначення відносно нього службового розслідування, позивача не було позбавлено прав приймати безпосередню участь у проведенні службового розслідування, надавати пояснення, подавати відповідні документи, що стосуються обставин справи, подавати клопотання, скарги, знайомитись з матеріалами справи та користуватись правничою допомогою.
Так, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 був повідомлений про проведення відносно нього службового розслідування і йому було запропоновано надати пояснення з приводу невиходу його на службу з 09.08.2019 по 08.12.2019, однак позивач від надання пояснень відмовився, що підтверджується наявним у матеріалах службового розслідування актом від 19.12.2019 №3550/109/12 про відмову від надання пояснень, підписаним інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_6 в присутності т.в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Обухівського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції Каністяпа Ю.М., старшого слідчого ОМВ СУ ГУНП в Київській області капітана поліції Чередніченко Ю.О.
Також, суд першої інстанції вказав, що про обізнаність ОСОБА_1 щодо проведення відносно нього службового розслідування свідчить той факт, що ним подавались 09.12.2019 до служби кадрового забезпечення Обухівського ВП ГУ листки непрацездатності на спростування факту безпідставного невиходу на службу.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Досліджуючи акт про відмову від надання пояснення від 19.12.2019 №3550/109/12 (т. 1, а.с. 193), на який посилався суд першої інстанції як на доказ повідомлення ОСОБА_1 про проведення щодо нього службового розслідування та відмови від надання пояснень, колегія суддів наголошує, що з останнього неможливо встановити ані належного повідомлен6ня позивача про проведення відповідного службового розслідування, ані тим більше про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень.
Фактично вищевказаний акт про відмову від надання пояснень сформований на підставі знімку екрану телефону невідомого номеру з повідомленнями між невстановленими обставинами наступного змісту (дослівно): «Привіт. Це ОСОБА_7 можеш сказати чи є уже наказ і що там? - Номер наказу ГУ 2712 від 11.12.2019» (т. 1, а.с. 193).
З вищезазначеного листування неможливо встановити ані осіб, між якими йшло листування, ані, більше того, повідомлення ОСОБА_1 про проведення щодо нього службового розслідування.
До того ж, вищевказане листування не містить ані підтвердження про пропозицію можливості надання пояснень ОСОБА_1 в межах проведення службового розслідування, ані відмови від надання таких пояснень.
Таким чином, проаналізувавши наявний в матеріалах справи акт про відмову від надання пояснень від 19.12.2019 №3550/109/12, колегія суддів дійшла висновку, що останній не може вважатись належним доказом повідомлення ОСОБА_1 про проведення щодо нього службового розслідування та його відмови від надання пояснень.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що в періоди з 02.12.2019 по 11.12.2019, з 12.12.2019 по 23.12.2019, тобто, в період проведення службового розслідування, ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними листками непрацездатності (т. 1 а.с. 78, т. 1 а.с. 79).
Згідно з частинами шостою-восьмою статті 18 Дисциплінарного статуту, у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
З огляду на викладені вище приписи, враховуючи, що в період проведення службового розслідування позивач був відсутній на службі з огляду на перебування лікарняному, належним підтвердженням факту отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень є зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення.
В контексті викладеного вище, в матеріалах справи відсутні, а Головним управлінням Національної поліції України в Київській області не було надано належного підтвердження отримання або неотримання ОСОБА_1 виклику про надання пояснень.
До того ж, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що обізнаність ОСОБА_1 щодо проведення відносно нього службового розслідування підтверджується тим, що ним подавались 09.12.2019 до служби кадрового забезпечення Обухівського ВП ГУ листки непрацездатності, оскільки відповідне службове розслідування щодо позивача було призначено лише наказом від 11.12.2019, а тому подання позивачем 09.12.2019 (за два дні до призначення розслідування) листків непрацездатності не може свідчити про його обізнаність з останнім.
Відтак, вищевикладене свідчить про позбавлення ОСОБА_1 прав надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються, користуватися правничою допомогою та іншими правами, визначеними Дисциплінарним статутом та Порядком № 893, що, в свою чергу, свідчить про грубе порушення відповідачем як суб'єктом владних повноважень процедури проведення службового розслідування щодо позивача.
Також, колегія суддів також враховує, що, як вже було зазначено вище, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
В даному випадку про невихід позивача на службу у спірний період з 09.08.2019 по 15.08.2019, відповідачу стало відомо наступного дня після ненадання позивачем належного підтвердження поважних причин невиходу на роботу, тобто, 16.08.2019, однак службове розслідування щодо спірного періоду було призначено лише 11.12.2019, що також вказує на порушення приписів статті 21 Дисциплінарного статуту.
Окрім вищезазначеного, колегія суддів також вважає за необхідне вказати про наступні порушення, встановлені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Як було встановлено апеляційним судом та вже зазначалось вище, наказом ГУ НП в Київській області № 1182 від 11.06.2019 призначено службове розслідування, за наслідком якого наказом № 1442 від 09.07.2019 року заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено з займаної посади посади.
Згідно з наказом ГУ НП в Київській області № 379 о/с від 09.08.2019 року капітана поліції ОСОБА_1 призначено слідчим слідчого відділення Обухівського відділу поліції, звільнивши з посади заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції (т. 1, а.с. 25).
Таким чином, з 09.08.2019 позивач працював на посаді слідчого слідчого відділення Обухівського відділу поліції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 №320/4027/19 визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.07.2019 №1442 в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 з посади, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 №320/4027/19, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 10.12.2019 №667 о/с ОСОБА_1 поновлено з 10.12.2019 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області (т. 1, а.с. 15).
В той же час, колегія суддів наголошує, що при поновленні ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області наказом від 10.12.2019, відповідачем не було звільнено позивача із посади слідчого слідчого відділення Обухівського відділу поліції, яку він займав з 09.08.2019 згідно з наказом № 379 о/с від 09.08.2019.
Так, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 №320/4027/19, Головним управлінням Національної поліції в Київській області позивача на раніше займаній посаді, однак, не було звільнено з посади, яку він займав станом на момент поновлення - слідчого слідчого відділення Обухівського відділу поліції.
Тобто, починаючи з 10.12.2019, ОСОБА_1 фактично займав дві посади одночасно - слідчого слідчого відділення Обухівського відділу поліції, на яку позивача було призначено 09.08.2019, та заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області, на якій позивача було поновлено 10.12.2019 (без звільнення з посади слідчого).
При цьому, абсолютно безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства є доводи відповідача про те, що, на його думку, ОСОБА_1 вважається автоматично звільненим з попередньої посади слідчого за рішенням суду, оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 №320/4027/19 стосувалось інших спірних правовідносин та не містило жодних зобов'язань про «автоматичне» звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого при його поновленні на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області.
Також, в контексті перебування позивача з 10.12.2019 на двох посадах одночасно та його поновлення на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області, колегія суддів звертає увагу, що наступного дня, службове розслідування було призначено 11.12.2019 щодо ОСОБА_1 як слідчого слідчого відділення Обухівського відділу поліції, висновок службового розслідування 19.12.2019 також складено щодо позивача саме як слідчого слідчого відділення Обухівського відділу поліції.
При цьому, оскаржуваний наказ від 26.12.2019 №2819 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» складений щодо на той час слідчого СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області, а на теперішній час заступника начальника ВП - начальника СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 , а наказ від 10.01.2020 №4 о/с «По особовому складу», яким капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби, складено щодо позивача виключно як заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів наголошує, що важливість дотримання і неухильного виконання етапів процедури, зокрема, повідомлення особи про проведення службового розслідування, забезпечення права надання пояснень, строків застосування дисплінарного стягнення, безпосередньо пов'язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується.
Дії або рішення суб'єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб'єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються).
Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб'єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно до неї суб'єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.
Наявність «законних очікувань (яку в кожному окремому випадку встановлює Суд) є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.
Позивач, з урахуванням положень Дисциплінарного статуту то Порядку № 893, правомірно очікував, що у випадку проведення службового розслідування, останнє буде проведене у визначені законодавством строки із врахуванням наданих ним пояснень та з повним дотриманням процедури, визначеної законодавством.
Колегія суддів зазначає, що недотримання вимог щодо належного повідомлення про проведення службового розслідування, забезпечення права надання пояснень, дотримання встановлених строків, перешкоджає існуванню стабільного правового положення особи.
Недотримання встановленого законом порядку при проведенні певних процедур суб'єктом владних повноважень порушує законні очікування особи, порушує принципи правової визначеності, викликає у особи сумніви щодо прозорості та відкритості проведення службового розслідування, прийняття за його наслідками безстороннього, законного рішення.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що невиконання суб'єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури проведення службового розслідування та, як наслідок, прийнятого за його результатами рішення.
До того ж, колегія суддів вкторе наголошує, що позивач з 10.12.2019, ОСОБА_1 фактично займав дві посади одночасно, а оскаржувані в межах судової справи накази були винесені стсовоно різних посад позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що в разі прийняття рішень поза межами законодавчо визначеної процедури, вони не можуть вважатись правомірним.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з приписами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені колегією суддів обставини свідчать про невідповідність оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції в Київській області № 2819 від 26.12.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київські області» та № 4 о/с від 10.01.2020 року «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 вимогам пунктів 1, 3, 9, 10 частини другої статті 2 КАС України та наявність підстав відповідно до частини другої статті 245 КАС України для визнання їх протиправним та скасування.
Судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції та, відповідно, необхідність поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 11.01.2020 року.
Як передбачено пунктом 3 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІV Порядку у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції фінансовий підрозділ зобов'язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов.
У свою чергу, за приписами пункту 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За приписами пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
В матеріалах справи наявна надана позивачем довідка Головного управління Національної поліції в Київській області про доходи ОСОБА_1 № 8 від 09.01.2020 року за 2019 рік (за підписом ОСОБА_2 , А. Красовського) (т. 1, а.с. 83).
Також в матеріалах справи наявна надана відповідачем довідка Головного управління Національної поліції в Київській області про доходи ОСОБА_1 № 148 від 25.02.2020 року за листопад-грудень 2019 року (за підписом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) (т. 1, а.с. 124).
Колегією суддів було встановлено розбіжності у вищевказаних довідках в нарахованих сумах грошового забезпечення за листопад 2019 року та грудень 2019 року.
З огляду на встановлені розбіжності інформації в наявних в матеріалах справи довідках про доходи ОСОБА_1 та неможливість представника відповідача ОСОБА_8 пояснити причини таких розбіжностей та вірні дані, у відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23 лютого 2021 року апеляційним судом було протокольно зобов'язано надати довідку з інформацією про нараховані суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням та розрахований середньоденний заробіток позивача.
09 березня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли письмові пояснення Головного управління Національної поліції України в Київській області за підписом ОСОБА_8 , до яких було додано, зокрема, довідку № 107 від 03.03.2021 року про нараховані суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад-грудень 2019 року, яку і було використано апеляційним судом при здійсненні подальних розрахунків.
Згідно з наданої самим відповідачем актуальної інформації, ОСОБА_1 у листопаді 2019 року нараховано 12 215,92 грн., у грудні 2019 року (за двома посадами) - 3 534,37 грн. та 4 807,89 грн., тобто, всього у грудні 2019 року - 8 342,26 грн.
Загальна кількість робочих днів у листопаді-грудні 2019 року становить 42 робочих дні.
Відтак, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить: (12 215,92 грн. + 8 342,26 грн.) / 42 робочих днів = 489,48 грн.
Кількість днів вимушеного прогулу становить (з 11 січня 2020 року по 10 березня 2021 року) 292 робочих дня.
Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 142 928, 16 грн. (489,48 грн. * 292 днів = 142 928, 16 грн.).
Тому, зважаючи на наведені розрахунки, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 142 928, 16 грн. за час вимушеного прогулу.
При цьому, з огляду на наведене вище обґрунтування обрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 у сумі 489,48 грн., колегія суддів вважає необґрунтованою позовну вимогу позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку 532,72 грн. за кожен робочий день, відтак відмовляє у задоволенні відповідної частини позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, наданих представниками позивача та відповідача письмових та усних пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 2699 від 11.12.2019 року “Про призначення службового розслідування”, яким ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 2819 від 26.12.2019 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київські області”, яким ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 4 о/с від 10.01.2020 року “По особовому складу” про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області за п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”.
Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 11.01.2020 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, вул.. Володимирська, 15, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 142 928 грн. 16 коп. (сто сорок дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім гривень шістнадцять копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 15 березня.2021 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна