Справа № 580/2806/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель
15 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСББ "Замковий Узвіз 1"
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року
у справі № 580/2806/20 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи)
за позовом ОСББ "Замковий Узвіз 1"
до відповідача Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,-
У липні 2020 року ОСББ "Замковий Узвіз 1" (надалі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач), в якому просило суд:
- визнати протиправною викладену у висновку від 15.04.2020 №02/01-03-07/148/02/01-03-07/7343 відмову відповідача у погодженні проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки, площею 0,2026га, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в адмінмежах м.Черкаси, Замковий Узвіз 1;
- зобов'язати відповідача погодити документацію із землеустрою про надання земельної ділянки, площею 0,2026га, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в адмінмежах м.Черкаси, Замковий Узвіз 1.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно відмовив у погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки з огляду на те, що вона знаходиться в межах пам'ятки археології - городище "Замкова Гора", а будинок за адресою: м.Черкаси, Замковий Узвіз 1 , - відноситься до щойно виявлених об'єктів культурної спадщини. Зазначає, що у контексті вимог чинного законодавства України вищевказаний будинок не є пам'яткою культурної спадщини, а тому належність земельної ділянки до земель історико-культурного призначення не підтверджена. Крім того, пам'ятка археології - городище "Замкова Гора" не внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як того вимагає чинне законодавство. Тому просив задовольнити позов.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки листам від 08.10.2020 року ГУ Держкомзему у Черкаській області та Міністерства культури та інформаційної політики.
Відповідач заперечує проти задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, На підставі рішення Черкаської міської ради від 13.12.2019 №2-5491 на замовлення позивача ФОП ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ОСББ "Замковий Узвіз 1", площею 0,2026 га, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Черкаси, узвіз Замковий, 1 .
Вказаний проект погоджений висновком ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 07.02.2020 №931/82-20.
Однак, відповідно до листа управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 11.02.2020 №01-29/9715 об'єкт рекомендований в перелік щойно виявлених пам'яток архітектури місцевого значення. На земельну ділянку наявні містобудівні обмеження, пов'язані із її розташуванням в межах об'єднаної охоронної зони пам'яток археології та заповідної території "Черкаські берегові схили". Тому відведення земельної ділянки необхідно проводити за умови позитивного висновку служби охорони культурної спадщини.
За наслідками розгляду вищевказаного проекту землеустрою відповідач листом від 15.04.2020 №02/01-03-07/148/02/01-03-07/7343 надав негативний висновок, зазначивши про відсутність правових відстав для надання погодження про виділення зазначеної земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Підставами цього висновку зазначено, що земельна ділянка знаходиться в межах пам'ятки археології - городище "Замкова Гора", взятого на державний облік рішенням Черкаської обласної ради від 26.06.1990 №116, охоронний номер пам'ятки - 2217. Крім того, будинок за адресою: м.Черкаси, Замковий Узвіз 1 , - відноситься до щойно виявлених об'єктів культурної спадщини та внесений до переліку об'єктів культурної спадщини на що звернув увагу суд першої інстанції (стор. 64 - 73 том І).
Не погоджуючись із вказаним висновком, позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що викладена у висновку від 15.04.2020 №02/01-03-07/148/02/01-03-07/7343 відмову у погодженні проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки, площею 0,2026га, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в адмінмежах м.Черкаси, Замковий Узвіз 1, є обґрунтованою.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини" (надалі - Закон №1805-ІІІ).
Згідно з ч.1 ст.3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення, об'єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць (п.п. 14, 17 ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про охорону культурної спадщини").
Частиною ч.1 ст. 6 Закону №1805-ІІІ визначені повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до компетенції яких належить, зокрема: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; визначення меж територій пам'яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам'яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони; погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок; управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного чи місцевого значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1805-ІІІ об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.
Згідно ч. 2 ст. 14 Закону №1805-ІІІ об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, щодо якої розроблено вищевказаний проект землеустрою, знаходиться в межах пам'ятки археології "городище XIV-XVII ст." (реєстровий номер 2217), внесеної в список нововиявлених пам'яток археології, прийнятих державний облік рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 26.06.1990 №116.
Також, розпорядженням Черкаської ОДА від 12.06.1996 №129 затверджено список нововиявлених пам'яток археології та історії, прийнятих на державний облік, до якого внесено "Культурний шар пізно-середньовічного міста XIV-XVII ст." (реєстровий номер 3966).
Крім того, будинок за адресою: м.Черкаси, Замковий Узвіз 1, - відноситься до щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, внесеним до переліку "Відомості до складання державного реєстру національного культурного надбання. Черкаська область", та взятим на облік наказом служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2020 №10-03-21.
Відповідно до ст. 1 Закону №1805-ІІІ: об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно ч. 1 ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
На підставі ч. 1 ст. 34 Закону №1805-ІІІ землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Так, Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 року по справі №813/4701/16 зазначив, що умовою належності земельної ділянки до даної категорії земель є розташування на ній, об'єктів визначених, ст.53 Земельного кодексу України, ст.34 Закону №1805-ІІІ. Зважаючи на імперативність правової норми, передбаченої у ч.1 ст.34 Закону №1805-ІІІ, земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, віднесеної до пам'ятки археології і на ній знаходиться пам'ятка культурної спадщини місцевого значення (будинок), то така земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення.
Щодо посилання апелянта на лист Міністерства культури та інформаційної політики від 12.05.2020 року, як доказ того, що спірної земельна ділянка не віднесена до культурної спадщини, колегія суддів не бере до уваги.
Так, в листі Міністерства культури та інформаційної політики від 12.05.2020 року зазначено, що останній формує реєстр нерухомих пам'яток України з 2019 року, а пам'ятники, які визнані культурною спадщини до даного часу відсутні. Дана інформація знаходиться в Черкаській обласній державній адміністрації, куди і скеровано запит позивача.
Відповідно до п.3 "Прикінцеві положення" Закону №1805-ІІІ об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Зважаючи, що віднесення спірної земельної ділянки до пам'ятки археології здійснено до набрання чинності Законом №1805-ІІІ відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 26.06.1990 №116 та розпорядження Черкаської ОДА від 12.06.1996 №129, з урахуванням наведеної норми вона визнається пам'яткою.
Щодо посилання апелянта, що будинок по Замковому Узвозу, 1 у м. Черкаси не є пам'яткою культурної спадщини є помилковим, з наступних підстав.
Будівля за вказаною адресою є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини за видом архітектури, внесеним до переліку, складеного Міністерством України у справах будівництва і архітектури (МУБА) «Відомості до складання державного реєстру національного культурного надбання. Черкаська область».
Перелік «Відомості до складання державного реєстру національного культурного надбання. Черкаська область» складений фахівцями спеціалізованого закладу «Інститут «Укрпроектреставрація» - провідними мистецтвознавцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Відомості розглянуті та затверджені протоколом колегії Міністерства України у справах будівництва і архітектури від 23.12.1993 № 112, що є науковим обґрунтуванням для взяття об'єкту на облік.
Згідно із пунктом 2 статті 14 розділу III Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки, вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Переліки обліку об'єктів культурної спадщини відповідно підпункту 1 пункту 2 статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини»затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Об'єкт взятий на державний облік наказом зазначеного органу - Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 року № 10-03-21.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 року № 10-03-21 є чинним та не скасовано у встановленому порядку.
З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що будинок за адресою: м. Черкаси, Замковий Узвіз 1, - відноситься до щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, внесеним до відповідного переліку.
Крім того, місто Черкаси занесене до Списку історичних населених місць України відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 26.07.2001 року №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України».
Історико-архітектурний опорний план по місту Черкаси не затверджений, що не дає підстав для розроблення проектної документації на нове будівництво як такого, що входить в протиріччя з вимогою вказаної постанови КМУ від 21.02.2018 № 92.
Колегія суддів вважає твердження апелянта про не віднесення майна до культурної спадщини та відсутність вказаного об'єкту у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України є необґрунтованим та документально не підтвердженим.
Крім того, ст. 1 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 3 жовтня 1985 року, відповідно до вимог якої для цілей цієї Конвенції вираз "архітектурна спадщина" включає такі нерухомі об'єкти: 1. пам'ятки: усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення; 2. архітектурні ансамблі: однорідні групи міських або сільських будівель, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення і характеризуються спільністю чітких територіальних ознак; 3. визначні місця: створені спільно людиною та природою частково забудовані ділянки, які мають чітко визначені характерні і однорідні риси, характеризуються спільністю чітких територіальних ознак і мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення.
Згідно зі ст. 3 цієї Конвенції кожна Сторона зобов'язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов'язується, зокрема запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об'єктів архітектурної спадщини.
Законодавство держав-учасниць має передбачати вимоги щодо подання до відповідного компетентного органу, що стосується архітектурного ансамблю або будь-якої його частини чи визначного місця і передбачає: спорудження нових будівель; значну зміну вигляду, яка переінакшує характеристики будівель або визначних місць.
Відповідно до ст.9 зазначеної Конвенції кожна Сторона зобов'язується забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини. У відповідних випадках він може зобов'язати правопорушника зруйнувати новоспоруджену будівлю, якщо вона не відповідає встановленим вимогам, або реставрувати об'єкт спадщини, що охороняється, до його первісного вигляду.
Згідно зі ст. 10 Конвенції кожна Сторона зобов'язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської території, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт.
Відповідно до статті 13 Конвенції з метою сприяння здійсненню такої політики кожна Сторона зобов'язується розвивати в межах своєї політичної і адміністративної системи ефективне співробітництво на всіх рівнях між органами, що займаються питаннями збереження спадщини, культури, довкілля і загального планування.
Частинами 1 і 2 ст.30 Закону №1805-ІІІ передбачено, що органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону №1805-ІІІ на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Статтею 37 Закону №1805-ІІІ передбачено, що будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.
Роботи на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.
З метою захисту об'єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладена у висновку від 15.04.2020 №02/01-03-07/148/02/01-03-07/7343 відмову в погодженні проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки, площею 0,2026га, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в адмінмежах м.Черкаси, Замковий Узвіз 1, є обґрунтованою.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а отже, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСББ "Замковий Узвіз 1" - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк