15 березня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/5983/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, у якому просив:
визнати протиправними дії Центру щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік у розмірі меншому, аніж встановлено частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої у 2020 році суми такої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на порушення його права на одержання щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у визначеному законом розмірі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Центр надав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що списки щодо виплати ОСОБА_1 допомоги до 5 травня не надходили, виплата не проводилась.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №440/2722/20.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 провадження у справі поновлено, замінено відповідача у справі з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, на цій підставі розгляд справи розпочато спочатку.
Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що Центром позивачу проведено розрахунок недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведеної виплати в сумі 1390,00 грн, що становить 6800,00 грн. Однак, виплата недоотриманої суми наразі не може бути проведена з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на такі цілі.
Ознайомившись з позицією сторін та дослідивши зібрані у справі письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджено копією посвідчення.
Центром у 2020 році проведено виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн, що не заперечувалось учасниками справи.
Посилаючись на необхідність виплати такої допомоги у розмірі, кратному п'яти мінімальним пенсіям за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові від 19.02.2020 №112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1390,00 грн (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №112.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Подібні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій адміністративній справі №440/2722/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, що враховуються судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
За таких обставин, позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Тобто, при обчисленні суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідач має виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, еквівалентному розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що Центр визначений відповідальним органом, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати допомоги, а тому суд, виходячи з положень частини другої статті 9, пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Центру щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, зобов'язавши нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 6800,00 грн наразі відсутні, адже наданий разом з відзивом на позов розрахунок не свідчить про вчинення Центром дій з нарахування ОСОБА_1 спірної допомоги.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У силу пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є учасником бойових дій.
Водночас представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3465,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу заперечував, посилаючись на те що фінансування виплати спірної допомоги проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, а Центр фінансується за рахунок коштів обласного бюджету та є неприбутковою організацією. До того ж, звертав увагу на те, що зазначені витрати є неспівмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом у цій справі надані копії: договору від 15.10.2020 №15/10 про надання правничої допомоги , звіту про виконані адвокатом роботи, квитанції від 16.10.2020, ордера від 19.10.2020.
Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.
За змістом Звіту адвокатом надані клієнту такі послуги: 1) проведення юридичної консультації клієнта - тривалістю 25 хв., 2) написання позовної заяви - 206 хв.; вартість години роботи адвоката оцінена у 900,00 грн.
Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є незначним, адже разом з позовною заявою адвокатом надані лише копії паспорта та картки платника податків.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.
Більш того, позов подано через підсистему "Електронний суд", що не потребувало відвідування адвокатом суду, виготовлення примірників позовної заяви, додатків тощо.
Крім того, суд враховує, що адвокат Малофєєв А.І. також здійснював представництво у Полтавському окружному адміністративному суді інших громадян у справах з тотожним та/або подібним предметом спору щонайменше у 21 справі (справи №№ 440/2422/20, 440/2590/20, 440/2653/20, 440/2717/20, 440/2763/20, 440/2668/20, 440/2949/20, 440/3031/20, 440/3152/20, 440/3353/20, 440/3667/20, 440/3668/20, 440/3669/20, 440/5030/20, 440/5049/20, 440/5989/20, 440/6255/20, 440/6256/20, 440/6257/20, 440/6258/20, 440/719/21).
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Матеріали справи не містять доказів проведення адвокатом консультацій з позивачем.
Заявами по суті справи у цій категорій справі є позов та відзив, подання відповіді на відзив статтею 263 КАС України не передбачено.
Крім того, зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката, що свідчить про завищення адвокатом тривалості надання послуг щодо складення позовної заяви у цій справі у розмірі 206 хв (3 год. 26 хв.).
Натомість, враховуючи факти подання адвокатом тотожних та подібних позовів, його робота у такому випадку зводилась до заміни по тексту шаблону позовної заяви виключно інформації про особу позивача, що з урахуванням часу на спілкування з клієнтом задля обговорення деталей позову, на переконання суду, не могло зайняти більше 45 хв.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені представником позивача процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, а також зважаючи на заперечення відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 675,00 грн (виходячи з розрахунку вартості 45 хв. витраченого часу з урахуванням погодженої вартості однієї години роботи адвоката у розмірі 900,00 грн).
При цьому суд враховує, що у силу пункту 4.3. договору від 16.10.2020 оплата виконаних адвокатом робіт здійснюється клієнтом у триденний термін з дня, наступного за днем набрання рішенням суду законної сили.
Отже, відсутність на дату розгляду справи судом доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 20405992; вул. Чуднівська, 105, м. Житомир, Житомирська область, 10005) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 675,00 грн (шістсот сімдесят п'ять гривень).
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.О. Кукоба