15 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1049/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
11 лютого 2021 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням (2017, 2018 та 2019 роки);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 26.09.2020 пенсію за віком, на умовах і порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статі 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням (2017, 2018 та 2019 роки), та здійснити перерахунок та виплату за віком з урахуванням виплаченої суми пенсії, починаючи з 26.09.2020.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він з 2013 року перебуває на обліку у відповідача та йому призначена пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після призначення пенсії за вислугою років позивач продовжував працювати. З 26.09.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком. Однак, відповідачем було фактично переведено позивача з пенсії, призначеної у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, позивача було переведено на пенсію за віком, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, а не призначено, як це передбачено частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано матеріали пенсійної справи позивача.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 05.03.2021 до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком було правомірно застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Матеріали пенсійної справи свідчать, що з 02.01.2013 позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення".
26.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2017, 2018, 2019 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу, у розмірі 1%, починаючи з 26.09.2020 (а.с.12).
Листом від 09.10.2020 №5770-5632/Б-03/8-1600/20 відповідач повідомив, що середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, не застосовується (а.с.15).
19.10.2020 позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2017, 2018, 2019 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу, у розмірі 1%, починаючи з 26.09.2020 (а.с.16).
Листом від 04.11.2020 №6298-6035/Б-03/8-1600/20 відповідач повідомив, що для застосування заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 року, відсутні законні підстави (а.с.18-19).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Звертаючись до суду аргументи позивача фактично зводились до того, що відповідачем всупереч вимогам законодавства України незаконно переведено останнього з одного виду пенсії на інший, а не призначено позивачеві пенсію за віком.
Надаючи, оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Судом встановлено, що на момент звернення із заявою до органу Пенсійного фонду (26.09.2020) позивач досягнув передбаченого Законом пенсійного віку та мав необхідний страховий стаж, а отже мав право на призначення пенсії за віком.
До часу звернення із відповідною заявою позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто раніше не отримував жодного виду пенсії, передбаченого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Отже, позивач звернувся за призначенням пенсії за даним Законом вперше.
Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону №1058-IV, предметом регулювання цього Закону є три види пенсії: за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника. Правовідносини щодо переведення з одного виду пенсії на інший регулюються ч. 3 ст. 45 цього Закону.
Аналіз ст. 45 зазначеного вище Закону дозволяє дійти висновку, що переведення з одного виду пенсії на інший можливий лише в межах трьох видів пенсії, передбачених ст. 9 та ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV, зокрема: за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника. Разом з тим, позивач раніше отримував пенсію за вислугу років за іншим законом, відтак останнього не може бути переведено на пенсію за віком, оскільки цей вид пенсії може бути лише призначений, як за первинним зверненням.
Зазначене вище свідчить про протиправність дій відповідача, що полягає у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком.
Крім того, слід зазначити й те, що принципова різниця між призначенням пенсії та переведенням з одного виду пенсії на інший полягає в особливостях розрахунку розміру пенсії.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де Зп - заробітна плата, визначена відповідно до ст. 40 цього Закону.
Частиною 2 ст. 40 Закону №1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою, Зп - Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, у випадку призначення позивачеві пенсії враховується заробітна плата за 2017-2019 роки, оскільки із заявою про призначення пенсії позивач звернувся у 2020 році.
В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Водночас суд зазначає, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше 26.09.2020.
З огляду на те, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком 26.09.2020, то відповідно до приписів зазначеного вище Закону, пенсію позивачу слід нараховувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки - з 26.09.2020.
Позиція суду узгоджується з правовим висновком викладеним Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30.04.2015 у справі №К/800/13363/15, де судом викладено правовий висновок, що переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ст. 45 Закону №1058-IV, можливе лише у тому разі, якщо особі відповідно до даного Закону був призначений один з видів пенсії, визначених приписами ч. 1 ст. 10 даного Закону - пенсія за віком, пенсія по інвалідності чи пенсія у зв'язку з втратою годувальника. В частині третій статті 45 Закону мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій за матеріалами пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 05.07.2018 (справа №565/645/17), від 11.07.2019 (справа №264/6292/16-а), від 15.08.2019 (справа №521/9597/17), від 11.09.2019 (справа №363/1493/17), від 06.12.2019 (справа №679/1000/17) та від 13.02.2020 (справа №263/3478/17), що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав призначити пенсію позивачу згідно із Законом №1058-IV виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки, тобто враховуючи показник середньої заробітної плати, який має враховуватися за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом №1058-IV.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що якщо особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалася пенсія на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV, пенсія повинна обчислюватися на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV як вперше призначена (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 03.10.2018 у справі №428/450/17), а тому посилання ГУПФ в Полтавській області на те, що пенсію було перераховано автоматичним способом і немає підстав для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) України за 2017-2019 роки при проведенні перерахунку пенсії, є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням та зобов'язати відповідача з 26.09.2020 призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2017-2019 роки та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) позивачу пенсії за віком з 26.09.2020, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2017-2019 роки.
За викладених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням (2017, 2018 та 2019 роки).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 26.09.2020 призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2017-2019 роки та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 пенсії за віком з 26.09.2020, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2017-2019 роки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання.
Головуючий суддя Г.В. Костенко