15 березня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/6328/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні типову адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення від 19.10.2020 №03-63/3414;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю другої групи, за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на порушення його права на одержання щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у визначеному законом розмірі.
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників; зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №440/2722/20.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 провадження у справі поновлено, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та на цій підставі розгляд справи розпочато спочатку.
Відповідачі позов не визнали та у наданих до суду відзивах просили у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи правомірність своїх дій посиланням на обґрунтованість виплати спірної допомоги у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112.
Ознайомившись з позицією сторін та дослідивши зібрані у справі письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач є особою з інвалідністю другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджено копією посвідчення.
Центром у квітні 2020 року проведено виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 3640,00 грн, що підтверджено довідкою та не заперечувалось сторонами.
Посилаючись на необхідність виплати такої допомоги у розмірі, кратному восьми мінімальним пенсіям за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам (...) II групи - вісім мінімальних пенсій за віком".
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 зазначене положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові від 19.02.2020 №112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи здійснюється у розмірі 3640,00 грн (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №112.
Верховний Суд у рішенні від 29.09.2020 у зразковій адміністративній справі №440/2722/20, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, дійшов висновку, що виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
При цьому у згаданому рішенні Верховний Суд визначив, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової грошової допомоги до 5 травня (управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), щодо нарахування та виплати такої допомоги у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону №3551-XII.
У свою чергу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 зазначила, що згідно із частиною третьою статті 291 КАС України правові висновки в цій зразковій справі мають враховуватися судами при ухваленні рішення в типовій справі, яка відповідає ознакам та обставинам, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020.
Справа за цим позовом є типовою справою, обставини, що виключали б можливість застосування судом висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 - відсутні.
За таких обставин, позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Тобто, при обчисленні суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідач має виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Відтак, цей позов подано в межах шестимісячного строку звернення, встановленого статтею 122 КАС України.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що Центр визначений відповідальним органом, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати допомоги, а тому суд, виходячи з положень частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Центру щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, зобов'язавши нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Лист Управління від 19.10.2020 №03-63/3414 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні, застосованому у КАС України, а тому підстав для визнання протиправним та скасування цього листа немає.
До того ж, у задоволенні позовних вимог до Управління належить відмовити, адже останнє не уповноважене проводити нарахування та виплату спірної соціальної допомоги.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Докази понесення учасниками справи судових витрат відсутні, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (код ЄДРПОУ 02770127; вул. Ціолковського, 47, м. Полтава, Полтавська область, 36023) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.О. Кукоба