12 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ПРОМЛИТ" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "ПРОМЛИТ" (далі - ТзОВ "Завод "ПРОМЛИТ", позивач) звернулось в суд із позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - Волинська митниця Держмитслужби, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.08.2020 №UA205100/2020/000011/2 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.08.2020 ТзОВ "Завод "ПРОМЛИТ" здійснювало митне оформлення в режимі імпорту товару - автомобіль вантажний марки MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип кузова - шасі з одинарною кабіною, загальна кількість місць - 2, призначення - перевезення вантажів по дорогах, календарний рік виготовлення - 2018, відсутні місця, отвори пристосування під настилом (підлогою) для можливого встановлення сидінь та пристроїв безпеки, немає ознак комфорту, виготовлений не на базі легкового автомобіля, вартість - 17 323,00 доларів США.
Декларантом ОСОБА_1 було оформлено та подано до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №UA205100/2020/006312 від 05.08.2020, в якій визначено митну вартість товару в сумі 17 323,00 доларів США., та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 462 388,98 грн., що згідно курсу валюти, зазначеній у графі 23 декларації становить 17 323,00 доларів США.
Проте, Волинська митниця не погодилася із зазначеною митною вартістю та 05.08.2020 службовою особою видано картку відмови №UA205100/2020/00107 в прийнятті митної декларації та винесено рішення №UA205100/2020/000012 від 05.08.2020 про коригування митної вартості товарів, у результаті коригування митна вартість товару збільшилась та склала 20 400,00 доларів США. Внаслідок відмови митного органу в прийнятті митної декларації та винесення рішення про коригування митної вартості товарів позивач надлишково сплатив до Державного бюджету України ввізне мито (10%) в розмірі 8 363,31 грн. та ПДВ (20%) в розмірі 18 399,29 грн.
05.08.2020 декларантом ОСОБА_1 було подано до Волинської митниці митну декларацію №UA205100/2020/006341 за якою імпортований автомобіль вантажний марки MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, випущено у вільний обігу зв'язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.
Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ним подано усі документи, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару і не мали жодних розбіжностей. При цьому відповідачем обґрунтованість сумнівів у заявленій декларантом митній вартості, з урахуванням документів, доданих до митного оформлення, наведена не була. Також звертає увагу на те, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві на позов пред'явлені позовні вимоги заперечив мотивуючи тим, що під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації до Волинської митниці виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару. Тому у відповідності до вимог Митного кодексу України декларанту направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи. У зв'язку із ненаданням декларантом запитуваних документів, Волинська митниця 05.08.2020 відмовила у митному оформленні (випуску) транспортного засобу за вказаною декларантом ціною та винесено рішення №UA205100/2020/000011/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 20 400,00 доларів США. У задоволенні позову просить відмовити повністю. Разом з цим заперечив щодо стягнення витрат на правову допомогу в зв'язку з відсутністю доказів існування таких витрат.
Ухвалою суду від 08.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
На адресу суду 03.03.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній заперечив доводи викладені представником відповідача у відзиві та підтримав позицію викладену в позові та просив позов задовольнити.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 17.03.2020 між ТзОВ "Завод "ПРОМЛИТ" (Покупець) та NY Baltic Auto Shipping (Продавець) укладено контракт №0317 (далі - контракт), за умовами якого продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, назва та кількість якого визначається в інвойсі.
Відповідно до п. 2.1 контракту сторонами погоджено умови поставки DAF кордон України за правилами Інкотермс-2020.
Згідно з п. 2.2 контракту, з врахуванням додаткової угоди №1 від 18.04.2020, продавець одночасно з партією товару надає наступні документи: інвойс, інвойс-проформа; реєстраційні документи.
Відповідно до п. 3.1 контракту встановлено, що ціна товару встановлюється в доларах США та вказуються в інвойсах та специфікації.
Згідно з п. 3.2 контракту, з урахуванням додаткової угоди №2 від 18.05.2020, загальна вартість даного Контракту складає суму специфікації.
На виконання умов контракту, сторонами 18.05.2020 погоджено специфікацію №2 на 12 автомобілів MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER, вартістю - 17 323,00 доларів США кожен.
13.07.2020 продавцем виписано інвойс-проформу №498739/10 на автомобіль марки MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, номер кузову - НОМЕР_1 за ціною - 17323,00 доларів США та інвойс №498739 на 12 автомобілів, зокрема і на вищевказаний.
Позивач провів розрахунок за придбаний товар, сплативши NY Baltic Auto Shipping 207 876,00 доларів США, що включає вартість 17323,00 доларів США за вищевказаний автомобіль. Вказане підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №15 від 20.05.2020.
З метою здійснення митного оформлення даного товару 05.08.2020 декларантом ОСОБА_1 було оформлено та подано до Волинської митниці митну декларацію №UA205100/2020/006312, в якій визначено митну вартість товару в сумі 17 323,00 доларів США.
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок - проформу від 13.07.2020 №498739/10; рахунок - фактуру від 18.05.2020 №498739; свідоцтво про реєстрацію т/з від 30.04.2020 № НОМЕР_2 ; банківський платіжний документ від 20.05.2020 №15; висновок про якісні характеристики товару від 27.07.2020 №3-119/2; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.03.2020 №0317 з доповненнями.
Відповідачем декларанту було направлено повідомлення та запропоновано подати в 10-денний строк додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларацію країни відправлення; транспортні (перевізні) документи, що стосуються маршруту перевезення товару та його вартості до митного кордону України.
Декларант. листом проінформував Волинську митницю про неможливість подання додаткових документів у зв'язку з їх відсутністю, а поданий перелік документів до МД №UA205100/2020/006312 є вичерпний.
05.08.2020 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2020/000011/2, відповідно до графи 30 якого митний орган визначив митну вартість вказаного вище транспортного засобу в розмірі 20 400,00 доларів США.
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що згідно статті 54 МК України митниця Держмитслужби під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та згідно з п.5 статті 54 МК України з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару має право упевнюватися в достовірності або точності будь якої заяви, документа та розрахунку, поданий для цілей визначення митної вартості. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості та у зв'язку перевіркою відомостей, що підтверджують заявлену митну, а також документи містять розбіжності, а саме в копії коносаменту в якості вантажоодержувача товару зазначено " ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , паспорт ID НОМЕР_3 ". Однак, у контракті №0317 від 17.03.2020 та інших товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення одержувачем товару є ТОВ "Завод "Промлит" м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 49, а також у зв'язку із спрацюванням ризиків АСАУР було запропоновано згідно з статтею 53 МК України у 10-дений термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларацію країни відправлення; транспортних перевізних документів, що стосуються маршруту перевезення товару та його вартості до митного кордону України.
Керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України, де зазначено, що у зв'язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.
Митницею відповідно до положень статті 55 та статті 57 МК України з декларантом була проведена процедура консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС митна вартість товару становить 20400,00 дол. США відповідно до МД №UA205100/2020/004322 від 10.06.2020
Також декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг у разі його незгоди з прийнятим рішенням за умови надання гарантій відповідно до розділу X та статті 55 Митного кодексу України.
Зазначене рішення слугувало підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2020/00107.
В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, вищевказаний транспортний засіб було випущено у вільний обіг за МД №UA205100/2020/006341 від 05.08.2020.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами п'ятою і шостою статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статті 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до частин першої і другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як уже зазначалося, декларант позивача надав згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний ним метод її визначення: а саме рахунок - проформу від 13.07.2020 №498739/10; рахунок - фактуру від 18.05.2020 №498739; свідоцтво про реєстрацію т/з від 30.04.2020 №138424932; банківський платіжний документ від 20.05.2020 №15; висновок про якісні характеристики товару від 27.07.2020 №3-119/2; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.03.2020 №0317, що не заперечується і відповідачем.
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У частині третій статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару "легкового автомобіля марки MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, номер кузову - НОМЕР_1 за ціною - 17323,00 доларів США та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а в додатково поданих документах встановлено неточності та розбіжності щодо вантажоодержувача транспортного засобу, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи. Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.
Оскільки декларантом не було надано витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі наявної в митниці цінової інформації ЄАІС, що надавалася до МД від 10.06.2020 №UA 205100/2020/004322, яку оформлено у найбільш наближений період часу до оцінюваного, митну вартість вказаного транспортного засобу визначено на рівні 20 400,00 доларів США.
Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується із таких підстав.
Як слідує з рахунку - проформи від 13.07.2020 №498739/10 та рахунку - фактури від 18.05.2020 №498739, покупна вартість транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, номер кузову - НОМЕР_1 становить - 17 323,00 доларів США.
Оплата за вказаний автомобіль проведена позивачем у зазначеній сумі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №15 від 20.05.2020.
Згідно з умовами контракту, доставка товару здійснювалась за умовами поставки DAF - Українська митниця. Умови поставки DAF Інкотермс 2010, що перекладається "поставка в пункті". Тобто, вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту. Згідно з умовами поставки Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і зборів у країні відправлення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Ціна DAF означає, що контрактна (інвойсова) ціна за товар, включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів та вартості доставки (фрахту) до пункту призначення.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що ціна, визначена в інвойсі включає в себе усі необхідні платежі.
Отже, вказаним документом підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб та не містить в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях, вартості автомобіля.
З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Завод "ПРОМЛИТ" купляло імпортований транспортний засіб у NY Baltic Auto Shipping, усі товаросупровідні документи оформлені саме цією компанією.
Крім того, матеріали справи містять усі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару в розмірі 17 323,00,00 доларів США,
Разом з тим, посилання Волинської митниці на необхідність коригування митної вартості у зв'язку з тим, що документи містять розбіжності, а саме в копії коносамент в якості вантажоодержувача товару зазначено " ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , паспорт ID НОМЕР_3". Однак у контракті №0317 від 17.03.2020 та інших товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення одержувачем товару є ТОВ "Завод "Промлит" м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 49 є безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач придбав вищевказаний автомобіль у NY Baltic Auto Shipping на підставі контракту №0317 від 17.03.2020. Як уже зазначалося судом, згідно з умовами контракту, доставка товару здійснювалась за умовами поставки DAF Інкотермс 2010.
Отже, на думку суду позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України подано всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 Митного кодексу України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Суд не заперечує права митного органу упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відтак, відповідно до статті 55 Митного кодексу України митний орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 05.08.2020 №UA205100/2020/000011/2, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, що надавалася до МД від 10.06.2020 №UA 205100/2020/004322.
Документи, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав.
Отже, підстави вважати, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.08.2020 №UA205100/2020/000011/2 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України відсутні.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Суд також зазначає, що неподання декларантом усіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості.
На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.
Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним відносно задекларованого товару внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом. Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.08.2020 №UA205100/2020/0000011/2 є необґрунтованим та безпідставним.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2 102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 643 від 30.10.2020.
Щодо клопотання про стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката не надано належних документів.
Суд звертає увагу, що в договорі №97/20 про надання правничої допомоги від 01.12.2020 вказано, що оплата за надані послуги здінюється клієнтом відповідно до додаткової угоди №1 до цього договору. Проте, станом на день розгляду справи позивачем та його представником не надано суду додаткової угоди №1 до цього договору, що позбавляє суд можливості встановити умови на яких здійснюється оплата за надані адвокатом послуги. Крім того, представником позивача також не надано документального підтвердження оплати вартості наданих послуг на суму 3000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені документи мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, відтак не можуть бути задоволені судом, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.
Керуючись статтями 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA205100/2020/000011/2 від 05 серпня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ПРОМЛИТ" понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "ПРОМЛИТ" (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, будинок 49, ідентифікаційний код юридичної особи 33273933).
Відповідач: Волинська митниця Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43350888).
Суддя Р.С. Денисюк