03 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15646/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання Новак Л.О.,
за участю представника позивача Олейник І.В.,
представника відповідача Сахарчука А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка (далі - ПОСП ім. Шевченка, позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2020 року: №0001963203, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 200 000 грн 00 коп. за платежем акцизний податок на пальне; №0001943203, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 40 247 грн 00 коп. за платежем акцизний податок на пальне; №0001953203, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 000 000 грн 00 коп. за платежем акцизний податок на пальне; №0001923203, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 250 000 грн 00 коп. за платежем адмін.штраф та інші санкції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області у червні 2020 на посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області була проведена фактична перевірка ПОСП ім. Шевченка з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, за результатами якої складено акт 16 червня 2020 року. Висновки контролюючого органу про порушення ПОСП ім. Шевченка вимог податкового законодавства ґрунтуються на зареєстрованих позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкових накладних від 31 січня 2020 року № 116 та від 29 лютого 2020 року №141, які на думку контролюючого органу свідчать про те, що суб'єктом господарювання здійснено реалізацію палива дизельного ДП Євро5 (код УКТЗЕД 2710194300) в кількості 575 л за ціною 17,19 грн/л на загальну суму (з ГІДВ) 11861,10 грн (ПН від 31 січня 2020 року №116) та бензину в кількості 1323 л за ціною 17,88 грн/л на загальну суму (з ПДВ) 28386,288 грн (ПН від 31 січня 2020 року №141) за відсутності ліцензії, без реєстрації платником акцизного податку, за відсутності зареєстрованого та обладнаного витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом акцизного складу.
На підставі вказаного акту відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 14 липня 2020 року №0001963203, №0001943203, №0001953203, №0001923203 є безпідставними та суперечать законодавству, винесені недобросовісно та необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення, з огляду на наступне.
ПОСП ім. Шевченка перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 4 групи, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Волинській області, яка додається. У зв'язку із здійсненням зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання, ПОСП ім. Шевченка отримано ліцензію на право зберігання пального від 26 вересня 2019 року реєстраційний номер 03080414201900023 терміном дії з 08 жовтня 2019 року до 08 жовтня 2024 року.
Обсяг використаного ПОСП ім. Шевченка пального протягом 2019 року згідно поданого підприємством звіту у загальному становить 484,58 м3, в тому числі: 16,1 т (бензин використаний) + 5,4 т (бензин на залишку), що сумарно становить 21,5 т або 29,05 м3; 371,1 т (дизпаливо використане) + 16,1 т (дизпаливо на залишку), що сумарно становить 387,2 т або 455,53 м3. За перше півріччя календарного 2020 року обсяг використаного пального не перевищує встановлений законодавчо ліміт у 10000 м3.
Таким чином, ПОСП ім. Шевченка - є платником єдиного податку четвертої групи, який використовує пальне для потреб власного споживання в обсягах, які не перевищують 10000 кубічних метрів, що у розумінні підпункту «в» абзацу 2 підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України унеможливлює визначення приміщення або території місцерозташування ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального як акцизний склад, а ПОСП ім. Шевченка як його розпорядника.
Крім того, податковим органом не враховано, що реєстрація платником акцизного податку та проведення операцій з реалізації пального, які мають оподатковуватись акцизним податком, є не тотожними в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Позивач зазначає, що виявлені контролюючим органом операції «як реалізація пального» за своїм змістом є списанням обсягу та вартості втраченого пального при його зберіганні - конденсата (фуса) після зачистки ємностей зберігання. При цьому вказує, що контролюючим органом під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не було взято до уваги первинні документи - акти на списання ПММ, що містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення, й згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України є підставою для податкового обліку.
Крім того, звертає увагу, що реалізація пального для цілей розділу VI ПК України - це будь-які операції з фізичної передачі (1) (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного (2): до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам (пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України).
Натомість, як з акту перевірки, мотивувальної частини листа про результати розгляду заперечення, так із змісту рішення ДПС про результати розгляду скарги вбачається, що факт фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального будь-яким іншим третім особам контролюючим органом не встановлено та не підтверджено.
Під час розгляду матеріалів перевірки, контролюючим органом не було надано належної правової оцінки доводам позивача, натомість лише зазначено про те, що реалізація палива підтверджується реєстрацією ПОСП ім. Шевченка у ЄРПН податкових накладних від 31 січня 2020 року №116 та від 27 лютого 2020 року №141, при цьому не досліджено належним чином характеру та змісту здійснених підприємством господарських операцій.
Як зазначає позивач, підприємством дійсно було допущено помилки у зареєстрованих податкових накладних, які виправлено у відповідності до пунктів 21-23 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Мінфіну від 31 грудня 2015 року №1307.
Для виправлення податкової накладної від 31 січня 2020 року №116 ПОСП ім. Шевченка було зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 16 червня 2020 року №16 на суму - 11 861,10 грн., в т.ч. ПДВ - 1 976,85 грн., а для виправлення податкової накладної від 29 лютого 2020 року №141 зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 16 червня 2020 року №17 на суму - 28 386,29 грн., в т.ч. ПДВ - 4 731,05 грн., якими зменшено податкові зобов'язання по зазначених податкових накладних. Вказані розрахунки коригування були зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями.
Разом з тим, для належного відображення фактичних господарських операцій, які відбулися в січні - лютому 2020 року по списанню непридатного до використання пального ПОСП ім. Шевченка було 01 липня 2020 року зареєстровано дві правильні (компенсуючі) нові податкові накладні: від 31 січня 2020 року №118 на суму 11 861,10 грн., в т.ч. ПДВ 1976,85 грн. та від 29 лютого 2020 року №142 на суму 28 386,29 грн., в т.ч. ПДВ 4 731,05 грн. та подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень - лютий 2020. Як вказані уточнюючі розрахунки, так і податкові накладні були зареєстровані, що підтверджується відповідними квитанціями.
Позивач вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для кваліфікації господарських операцій ПОСП ім. Шевченка у січні - лютому 2020 року як господарських операцій з реалізації пального, з огляду на те, що за своєю суттю такі операції є списанням непридатного палива, а тому реалізація пального буде мати місце лише у разі передачі такого палива іншим особам у подальшому для утилізації. При цьому підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні, що формуватимуться безпосередньо в момент фактичного отримання пального такими особами. Таким чином, оскільки ПОСП їм. Шевченка господарських операцій з реалізації пального у січні-лютому 2020 року не здійснювало, застосування до нього штрафних санкцій є безпідставним.
З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 09 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву від 26 листопада 2020 року відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні фактичної перевірки ПОСТ ім. Шевченка з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, за результатами якої складено акт від 19 червня 2020 року №03/82/32-05/3735435.
Зазначає, що відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 підприємство має забезпечити облік та здавання відпрацьованих нафтопродуктів на перероблення в установленому порядку або на реалізацію іншим підприємствам. Відпрацьовані нафтопродукти здають і приймають партіями. Партією вважається будь-яка кількість відпрацьованих нафтопродуктів, що відповідає за якістю вимогам однієї з груп, визначених ГОСТ 21046, супроводжується одним документом і направляється одночасно за одним місцезнаходженням.
На кожну партію відпрацьованих нафтопродуктів, що здаються для перероблення, надається накладна із зазначенням маси та групи відпрацьованих нафтопродуктів. До накладної додається паспорт якості, у якому зазначаються густина, в'язкість, наявність води і механічних домішок, температура спалаху у відкритому тиглі та висновок лабораторії про належність відпрацьованого нафтопродукту до відповідної групи. У разі потреби якість відпрацьованих нафтопродуктів уточнюється в лабораторії шляхом їх випробувань на відповідність ГОСТ 21046.
Жодного з вищезазначених документів, які дійсно б підтверджували факт здавання та утилізації палива дизельного ДП-3 Євро 5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 575 л. та бензину А-95 в кількості 1323 л. надано не було, що ставить під сумнів здійснення зачистки резервуарів та утилізації вищезазначеного пального.
Враховуючи те, що позивач реалізує за кодами УКТ ЗЕД - 2710, 2710 19 4300, які входять до переліку підакцизних товарів відповідно до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України, зобов'язання щодо реєстрації платником акцизного податку та реєстрації акцизних складів в розумінні підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212, підпункту 14.1.6 пункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України та отримання ліцензії.
Вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наведених підстав просить в задоволені позову відмовити повністю.
В поданих до суду поясненнях позивач підтримав власну правову позицію, наведену в позовній заяві.
В поданих до суду запереченнях відповідач не погодився із заявленою до відшкодування сумою витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 16 січня 2021 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів.
Ухвалою суду від 08 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві проти позову, просив у його задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 10 червня 2020 року №1128 «Про проведення фактичної перевірки», направлень від 10 червня 2020 року №202, №203 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області була проведена фактична перевірка ПОСП ім. Шевченка з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, за результатами якої складено акт перевірки від 19 червня 2020 року №03/82/32-05/3735435.
Перевіркою встановлено здійснення ПОСП ім. Шевченка операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку, за відсутності зареєстрованого та обладнаного витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом акцизного складу, встановлено здійснення операцій з реалізації пального без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено вимоги статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями (далі - Закон №481/95-ВР), пункту 9 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою №408 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового», абзац 2 пункту 22 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, підпункт 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.
Не погодившись із висновками акту перевірки, 02 липня 2020 ПОСП ім. Шевченка подано до Головного управління ДПС у Волинській області заперечення на акт перевірки, які залишено без задоволення, про що повідомлено позивача листом від 10 липня 2020 року №17278/10/03-20-32-03-11.
На підставі вказаного акта фактичної ГУ ДПС у Волинській області були прийняті спірні податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2020 року:
№0001963203, яким за порушення пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України на підставі пп. 128-1.1 ст.128- 1, п.54.3 ст.54 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 200 000 грн 00 коп. за платежем акцизний податок на пальне;
№0001943203, яким за порушення пп.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України на підставі пп.117.3 ст.117, п.54.3 ст.54 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 40 247 грн 00 копійок за платежем акцизний податок на пальне;
№0001953203, яким за порушення пп.230.1.1 п.230.1 ст.230 ПК України на підставі пп.128-1.2 ст.128- 1, п.54.3 ст.54 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 000 000 грн 00 коп. за платежем акцизний податок на пальне;
№0001923203, яким за порушення ст.15 Закону України №481/95-ВР на підставі п.54.3 ст.54 ПК України та абз.9 ч.2 ст.17 Закону України №481/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 250 000 грн 00 коп. за платежем адмін.штраф та інші санкції.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ПОСП ім. Шевченка оскаржило їх в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 24 липня 2020 року. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 21 жовтня 2020 року №30654/6/99-00-06-02-05-06, податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДПС у Волинській області від 14 липня 2020 року №0001963203, №0001943203, №0001953203, №0001923203 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, висновки контролюючого органу про порушення ПОСП ім. Шевченка вимог податкового законодавства ґрунтуються на зареєстрованих позивачем у ЄРПН податкових накладних від 31 січня 2020 року № 116 та від 29 лютого 2020 року №141, які на думку контролюючого органу свідчать про те, що суб'єктом господарювання здійснено реалізацію палива дизельного ДП Євро5 (код УКТЗЕД 2710194300) в кількості 575 л за ціною 17,19 грн/л на загальну суму (з ГІДВ) 11861,10 грн (ПН від 31 січня 2020 року №116) та бензину в кількості 1323 л за ціною 17,88 грн/л на загальну суму (з ПДВ) 28386,288 грн (ПН від 31 січня 2020 року №141) за відсутності ліцензії, без реєстрації платником акцизного податку, за відсутності зареєстрованого та обладнаного витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом акцизного складу.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
За визначенням підпункту 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що під реалізацію пального для цілей розділу VI цього Кодексу розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам. Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Отже, суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме операції, визначені підпунктом 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу є платником акцизного податку.
Об'єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані з інших акцизних складів/акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених статтею 229 ПК України, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.(пп.213.1.12 п.213.1 ст.213 ПК України)
Згідно з підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.
Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пп.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України).
Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абзацом 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.
Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється реалізація пального повинні бути обладнанні витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) в резервуарі. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах, встановлена статтею 117 ПК України.
Частиною третьою статті 117 ПК України передбачено, що здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.
Згідно з пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Крім того, пунктом 128-1.2. статті 128-1 ПК України передбачено накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень у разі відсутності з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу.
Разом з тим, за порушення норм Закону №481/95-ВР особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Зокрема, згідно абзацу 9 частини другої статті 17 Закону№481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, при прийнятті рішення про притягнення до відповідальності платника податків за порушення вищевказаних вимог податкового законодавства визначальним є встановлення і дослідження обставин здійснення ПОСП ім. Шевченка господарських операцій, що контролюючим органом кваліфіковані як «реалізації палива».
Як встановлено судом, ПОСП ім. Шевченка з 13 грудня 1994 року зареєстроване юридичною особою, що підтверджується, є платником податку на додану вартість з 16 липня 1997 року, перебуває на обліку як платник податків з 25 квітня 2000 року у ГУ ДПС у Волинській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягом з реєстру платників ПДВ. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 4 групи, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Волинській області.
В межах зареєстрованих видів діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПОСП ім. Шевченка здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; код КВЕД 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; код КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; код КВЕД 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; код КВЕД 01.46 Розведення свиней; код КВЕД 01.61 Допоміжна Діяльність у рослинництві; код КВЕД 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; код КВЕД 10.11 Виробництво м'яса; код КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; код КВЕД 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру; код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; код КВЕД 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; код КВЕД 10.81 Виробництво цукру; код КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 52.10 Складське господарство.
26 вересня 2019 року ПОСП ім. Шевченка отримано ліцензію на право зберігання пального від реєстраційний номер 03080414201900023 терміном дії з 08 жовтня 2019 року до 08 жовтня 2024 року.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального визначається як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
У свою чергу зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Разом з тим, Законом №481/95-ВР не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання. Крім того, споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального можуть використовуватися суб'єктом господарювання як на праві власності, так і користування.
Діяльність із зберігання пального має місце не залежно від обсягів такого пального за умови, що суб'єкт господарювання має ємності, які використовуються безпосередньо для його зберігання. Тобто, наявність діючої ліцензії на зберігання пального не свідчить про те, що автоматично ємності, щодо яких відповідна отримувалася, відповідають ознакам акцизного складу.
Акцизний склад - це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (пп.«б» пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України)
Разом з тим, не є акцизним складом: приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам (пп. «в» абз.2 пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України)
Виключно у разі, якщо суб'єкт господарювання закуповує та зберігає пальне на території в ємностях в обсягах, що перевищують зазначені в підпункті «в» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, такі місця зберігання пального платника єдиного податку четвертої групи будуть відповідати ознакам акцизного складу. А суб'єкт господарювання (за наявності документів про право власності/користування приміщенням або територією, означених як акцизний склад) - вважатиметься розпорядником акцизного складу.
З матеріалів справи слідує, що обсяг використаного ПОСП ім. Шевченка пального протягом 2019 року згідно поданого підприємством звіту у загальному становить 484,58 м3, в тому числі: 16,1 т (бензин використаний) + 5,4 т (бензин на залишку), що сумарно становить 21,5 т або 29,05 м3; 371,1 т (дизпаливо використане) + 16,1 т (дизпаливо на залишку), що сумарно становить 387,2 т або 455,53 м3. За перше півріччя календарного 2020 року обсяг використаного пального не перевищує встановлений законодавчо ліміт у 10000 м3.
Таким чином, оскільки ПОСП ім. Шевченка - є платником єдиного податку четвертої групи, який використовує пальне для потреб власного споживання в обсягах, які не перевищують 10000 кубічних метрів, що у розумінні підпункту «в» абзацу 2 підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України унеможливлює визначення приміщення або території місцерозташування ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального як акцизний склад, а ПОСП ім. Шевченка як його розпорядника.
Крім того, на думку суду, ГУ ДПС у Волинській області під час розгляду матеріалів перевірки не враховано, що реєстрація платником акцизного податку та проведення операцій з реалізації пального, які мають оподатковуватись акцизним податком, є не тотожними в розумінні ПК України.
Метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об'єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов'язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб'єкта господарювання тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком. Такий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 816/1054/18.
Судом з матеріалів перевірки - пояснення директора ПОСП ім. Шевченка ОСОБА_1 , актів списання ПММ від 31 січня 2020 року та від 27 лютого 2020 року встановлено, що виявлені контролюючим органом операції «як реалізація пального» за своїм змістом є списанням обсягу та вартості втраченого пального при його зберіганні - конденсата (фуса) після зачистки ємностей зберігання.
Як свідчать матеріали справи, ПОСП ім. Шевченка згідно наказу від 24 січня 2020 року №7 «Про призначення комісії на виконання зачистки ємностей резервуарів, де зберігається ПММ та списання непридатного для використання пального» на підприємстві створено комісію по списанню непридатного для використання ПММ, яке утворюється внаслідок зачистки резервуарів, у яких воно зберігається, згідно актів на списання, затверджених директором підприємства. Непридатне до використання в господарських цілях пальне, яке через тривале зберігання перетворилося на осад (конденсат) згідно наказу підприємством перекачується із бочок (резервуарів для пального) в яких зберігається дизельне паливо та бензин в бочку (резервуар для пального) №3, об'ємом 50 м3 до повного наповнення для подальшої утилізації.
На виконання наказу ПОСП ім. Шевченка від 24 січня 2020 року №7 комісією проведено:
- зачистку бочки № 1, де зберігалося дизельне паливо про що складено акт на списання від 31 січня 2020 року. За результатом зачистки вилучено конденсат (фус) у кількості 575 л або 458 кг, який перекачаний до бочки №3, що підтверджується дорожнім листом вантажного автомобіля ГАЗ 5201 76-904 від 31 січня 2020 року;
- зачистку бочок №№5, 6, 8, де зберігався бензин про що складено акт на списання від 27 лютого 2020 року. За результатом зачистки вилучено конденсат (фус) у кількості 1323 л або 992 кг, який перекачаний до бочки №3, що підтверджується дорожнім листом вантажного автомобіля ГАЗ 5201 76-904 від 27 лютого 2020 року.
Проте, контролюючим органом під час проведення перевірки та при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень не було взято до уваги первинні документи - акти на списання ПММ, що містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення, й згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України є підставою для податкового обліку.
Матеріалами справи підтверджено, що у бухгалтерському обліку пальне згідно актів списано на 947 рахунок «Нестачі і втрати від псування цінностей», тобто на витрати господарства у звітному періоді, і винесено на позабалансовий рахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» до прийняття рішення щодо подальшої утилізації такого пального, що підтверджується карткою рахунку 947 за січень, лютий 2020 року, карткою рахунку 203 «Пальне» за січень, лютий 2020 року, карткою рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» за січень, лютий 2020 року.
Також, списане пальне відображено у графі «непридатне до використання» у інвентаризаційному описі №1 від 31 січня 2020 року (щодо 575 л дизпалива) та у графі «непридатне до використання» у інвентаризаційному описі №2 від 27 лютого 2020 року (щодо 1323 л бензину).
Крім того, реалізація пального для цілей розділу VI цього ПК України - це будь-які операції з Фізичної передачі (1) (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного (2): до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам (пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України).
Проте, як слідує з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, мотивувальної частини листа про результати розгляду заперечення, так зі змісту рішення ДПС про результати розгляду скарги, факт фізичної передачі (відпуску, відвантаження) позивачем пального будь-яким іншим третім особам контролюючим органом не встановлено та не підтверджено.
Зокрема, в акті перевірки відповідачем зазначається, що підприємством до перевірки не надавалися видаткові накладні на реалізацію товарів.
У листі про результати розгляду заперечення контролюючим органом підтверджується, що «жодного ... з документів, які дійсно б підтверджували факт здавання на утилізацію палива дизельного ДП-3 Євро 5- ВО (код УКТЗЕД 2710194300) в кількості 575 л та бензину А-95 в кількості 1323 л іншим підприємствам відповідно до п.12 «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 підприємством надано не було.»
Тобто, фізичної передачі пального ПОСП ім. Шевченка з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України контролюючим органом не встановлено, а сам факт її відсутності (фізичної передачі) не оспорюється.
При цьому, суд вважає безпідставними доводи контролюючого органу про відсутність документів, передбачених пунктом 12 «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008№281/171/578/155, які дійсно б підтверджували факт здавання та утилізації палива дизельного ДП-3 Євро 5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 575 л. та бензину А-95 в кількості 1323 л., оскільки станом на момент проведення перевірки позивачем не приймалося рішення про утилізацію такого пального, а спірне пальне списано, як непридатне до використання і винесено на позабалансовий рахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом не було надано належної правової оцінки встановленим під час перевірки обставинам та доводам позивача, натомість лише зазначено, що реалізація спірного палива підтверджується реєстрацією ПОСП ім. Шевченка у ЄРПН податкових накладних від 31 січня 2020 року №116 та від 27 лютого 2020 року №141, однак не досліджено належним чином характеру та змісту здійснених підприємством господарських операцій.
На думку суду, в ході перевірки ГУ ДПС у Волинській області зобов'язане було надати оцінку факту наявності спірного пального, враховуючи те, що доказів фактичної передачі не було встановлено, а надані первинні документи містили інформацію про поміщення такого пального до бочки №3 у зв'язку з непридатністю до використання.
Однак матеріали перевірки не містять відомостей про фактичну перевірку посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки залишків пального та наявності спірного пального у бочці №3.
При цьому, допитані в судовому засіданні як свідки заступник начальника відділу ГУ ДПС у Волинській області ОСОБА_2 та головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС у Волинській області ОСОБА_3 , які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та давали показання під присягою, повідомили суд, що під час проведення фактичної перевірки ПОСП ім. Шевченка не проводили фактичної перевірки наявних залишків пального, в тому числі і наявності спірного пального. При цьому, вказали, що посадові особи позивача не вчиняли дій щодо не допуску до такої перевірки наявних залишків пального.
Відтак, на думку суду проведення перевірки вибірковим, а не суцільним порядком, призвело до помилкових висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Судом встановлено, що по факту списання ПММ ПОСП ім. Шевченка зареєстровано податкові накладні від 31 січня 2020 року №116 та від 27 лютого 2020 року №141.
Відповідно до пункту 216.2 статті 216 ПК України датою виникнення податкового зобов'язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта.
Згідно пункту 216.3 статті 216 ПК України податкове зобов'язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо: (а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим; (б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 212 ПК України визначено перелік осіб, які належать до платників акцизного податку та порядок їх реєстрації платниками цього податку, зокрема обов'язок реєстрації платником акцизного податку виникає у особи, яка здійснює реалізацію пального. У випадку використання пального суб'єктом господарювання лише для власних потреб, у тому числі у разі втрат пального під час зберігання, у такого суб'єкта господарювання не виникає обов'язку щодо реєстрації платником акцизного податку.
Як слідує з матеріалів справи, підприємством було допущено помилки у зареєстрованих податкових накладних, які виправлено у відповідності до пунктів 21-23 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Мінфіну від 31 грудня 2015 року №1307.
Так, для виправлення податкової накладної від 31 січня 2020 року №116 ПОСП ім. Шевченка було зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 16 червня 2020 року №16 на суму - 11 861 грн 10 коп., в т.ч. ПДВ - 1 976 грн 85 коп., а для виправлення податкової накладної від 29 лютого 2020 року №141 зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 16 червня 2020 року №17 на суму - 28 386 грн 29 коп., в т.ч. ПДВ - 4 731 грн 05 коп., якими зменшено податкові зобов'язання по зазначених податкових накладних. Вказані розрахунки коригування були зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями.
При цьому, для належного відображення фактичних господарських операцій, які відбулися в січні - лютому 2020 року по списанню непридатного до використання пального ПОСП ім. Шевченка 01 липня 2020 року було зареєстровано дві правильні (компенсуючі) нові податкові накладні: від 31 січня 2020 року №118 на суму 11 861 грн 10 коп., в т.ч. ПДВ 1976 грн 85 коп. та від 29 лютого 2020 року №142 на суму 28 386 грн 29 коп., в т.ч. ПДВ 4 731 грн 05 коп. та подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень - лютий 2020. Як вказані уточнюючі розрахунки, так і податкові накладні були зареєстровані, що підтверджується відповідними квитанціями.
Крім того, судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 75 ПК України було проведено камеральну перевірку з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за січень 2020 року ПОСП ім. Шевченка за результатом якої складено акт від 08 липня 2020 року №9186/03-20-56- 04/03735435, яким встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН щодо податкової накладної від 31 січня 2020 року №118, зареєстрованої 01 липня 2020 року.
На виконання грошових зобов'язань по акту перевірки від 08 липня 2020 року №9186/03-20-56-04/03735435 позивачем сплачено штраф у сумі 790 грн 74 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 24 липня 2020 року №1775.
Абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Форма податкової накладної та Порядок її заповнення регламентовано наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 26 січня 2016 року за №137/28267 (далі - Порядок № 1307).
Зокрема, у разі допущення помилки в податковій накладній, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних складається розрахунок коригування до податкової накладної. Розрахунок коригування (РК) покликаний виправити помилки або внести зміни, які викликані різними господарськими ситуаціями до уже зареєстрованих податкових накладних (ПН). Специфіка заповнення РК до ПН викладена у пунктах 21-23 Порядку №1307.
Таким чином, приписи статті 201 ПК України та Порядку №1307 зумовлюють єдиний висновок про те, що платникам надана можливість виправлення помилок (крім даних щодо дати складання податкової накладної), допущених у відповідних процесах саме шляхом складання розрахунку коригування та реєстрації його в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, жодною нормою ПК України не визначено обов'язку реєструвати помилкові накладні, тим більше, не встановлено обов'язку подвійної реєстрації податкових накладних за наслідками однієї господарської операції.
Єдиним правовим наслідком оформлення помилкових податкових накладних, передбаченим ПК України, є складання та реєстрація розрахунків коригування з метою виправлення помилки, що за кореспондується за аналогією із акцизними накладними.
Таким чином, податкові накладні від 31 січня 2020 року №116 та від 29 лютого 2020 року №141 були анульовані шляхом реєстрації розрахунків коригування від 16 червня 2020 року, відповідно, контролюючий орган застосував відповідальність 14 липня 2020 року із врахуванням податкових накладних в редакції, яких на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень вже не існувало та які не створюють жодних правових наслідків.
На думку суду, контролюючий орган, приймаючи рішення за наслідками перевірки, повинен врахувати зареєстровані уточнюючі розрахунки та дві правильні (компенсуючі) нові податкові накладні від 31 січня 2020року №118 на суму 11 861 грн 10 коп., в т.ч. ПДВ 1976 грн 85 коп. та від 29 лютого 2020 року №142 на суму 28 386 грн 29 коп., в т.ч. ПДВ 4 731 грн 05 коп.
З врахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд вважає у контролюючого органу були відсутні правові підстави для кваліфікації господарських операцій ПОСП ім. Шевченка у січні - лютому 2020 року як господарських операцій з реалізації пального, з огляду на те, що за своєю суттю такі операції є списанням непридатного палива, а тому реалізація пального буде мати місце лише у разі передачі такого палива іншим особам у подальшому для утилізації. При цьому підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні, що формуватимуться безпосередньо в момент фактичного отримання пального такими особами. Таким чином, оскільки ПОСП ім. Шевченка господарських операцій з реалізації пального у січні-лютому 2020 року не здійснювало, застосування до нього штрафних санкцій є безпідставним.
Відтак, висновок в акті перевірки про здійснення реалізації ПОСП ім. Шевченка пального в кількості 1898 л на загальну суму 40247,38 грн. (з ПДВ) є передчасним й безпідставним, спростовується первинними документами, що містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення, й згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України є підставою для податкового обліку. Натомість, зареєстровані у ЄРПН із помилками не є абсолютними доказами здійсненних перевіркою висновків. Крім того, такі податкові накладні самі по собі не доводять наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління..
З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача як суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відтак, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень ГУ ДПС у Волинській області від 14 липня 2020 року: №0001963203, №0001943203, №0001953203, №0001923203 обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відтак, позов слід задовольнити повністю.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судовий збір у розмірі 23 852 грн 00 коп, сплачений платіжними дорученнями від 26 жовтня 2020 року №2651.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява №71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України» заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Олейник І.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 22 червня 2020 року. На підтвердження викладених у заяві вимог, представником позивача було додано рахунок на оплату №01/30-11/20 від 30 листопада 2020 року на суму 20 000 грн 00 коп., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №01/30-11/20 від 30 листопада 2020 року на суму 15 500 грн 00 коп, платіжне доручення №2957 від 01 грудня 2020 року на суму 20 000 грн 00 коп.
Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №№01/30-11/20 від 30 листопада 2020 року повіреним були надані наступні послуги:
1) ознайомлення з матеріалами перевірки, матеріалами адміністративного оскарження, з'ясування фактичних обставин справи, збір доказів (1 год.) - 1 000 грн 00 коп.;
2) вивчення та узагальнення судової практики по правових питаннях, формування правової позиції (2 год.) - 2 000 грн 00 коп.;
3) підготовка позовної заяви з додатками (12 год.) - 12 000 грн 00 коп.;
4) представництво інтересів у підготовчому судовому засіданні 27 листопада 2020 року (0,5 год.) - 500 грн 00 коп.
Загальна вартість робіт (послуг) - 15 500 грн 00 коп.
За надані послуги підприємство сплатило на рахунок адвоката Олейник І.В. 20 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2957 від 01 грудня 2020 року.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 20 000,00 грн. є неспівмірною та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо ознайомлення з матеріалами перевірки, матеріалами адміністративного оскарження, з'ясування фактичних обставин справи, збір доказів, вивчення та узагальнення судової практики по правових питаннях, формування правової позиції пов'язані з підготовкою та подачею позовної заяви охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Крім того, суд також зазначає, що згідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №№01/30-11/20 від 30 листопада 2020 року загальна вартість наданих послуг 15 500 грн 00 коп., при цьому рахунок на оплату №01/30-11/20 від 30 листопада 2020 року, що складений в той же день, виставлений на суму 20 000 грн 00 коп., що свідчить про їх неузгодженість між собою.
Слід, зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, а також враховуючи заперечення відповідача-1 щодо розміру витрат на правову допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати: судовий збір - 23 852 грн 00 коп., та витрати на професійну правничу допомогу 5 000 грн 00 коп.
Керуючись статтями 137, 139, 243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14 липня 2020 року: №0001963203, №0001943203, №0001953203 та №0001923203.
Стягнути на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка (45715, Волинська область, Горохівський район, село Угринів, вулиця Шевченка, будинок 3, ідентифікаційний код 03735435) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 43143484) понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 23 852 (двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят дві) гривні та 5 000 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк
Рішення в повному обсязі складено 12 березня 2021 року.