м. Вінниця
15 березня 2021 р. Справа № 120/490/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні питання про зміну провадження, залучення тертьої особи та витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, яка призначена до розгляду у письмовому провадженні без виклику учасників справи.
Однак, дослідивши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що дану справу недоцільно розглядати у порядку спрощеного провадження, а слід перейти до загального провадження.
Так, відповідно до частин першої, третьої статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України, визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Отже, як видно справи щодо проходження громадянами публічної служби є незначної складності, за винятком справ в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
В свою чергу, положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище розуміються, серед іншого, судді.
Позивачем у даній справі є суддя, а предметом спору виплата суддівської винагороди із обмеженнями, відтак, дана справа не відноситься до категорії справ незначної складності, отже слід перейти із спрощеного позовного провадження до загального.
Згідно частини шостої статті 260 КАС України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі.
За наведених обставин, суд доходить висновку про необхідність здійснювати подальший розгляд даної справи в порядку загального провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Окрім того, в межах здійснення підготовчих дій, суд вважає за необхідне вирішити питання про залучення третьої особи та витребування додаткових доказів.
Вирішуючи питання про залучення третьої особи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Так, предметом спору у даній справі є не виплата суддівської винагороди в повному обсязі.
За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
За відсутності відповідних доказів, не має підстав у категоричній формі стверджувати, що обсяг асигнувань відповідачу було зменшено після набрання чинності Законом № 553-ІХ. Водночас згадане правове регулювання дає підстави вважати, що застосування (відповідачем) обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ) при виплаті позивачу суддівської винагороди, могло бути обумовлено, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань відповідачеві на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що своєю чергою передбачає безпосередню участь також і ДСА України у цьому процесі (мається на увазі виділення відповідному суду бюджетних коштів на виплату суддівської винагороди).
Отже, суд вважає за доцільне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДСА, адже рішення у даній справі може вплинути на її права та/або інтереси.
В контексті наведеного, суд доходить висновку про необхідність вирішення й питання про витребування додаткових доказів, враховуючи також наступне.
13.04.2020 р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 553-IX від 13.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 553-ІХ), яким статтю 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" викладено в наступній редакції: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року".
Причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).
Водночас, у вимірі обставин цієї справи не можна й заперечувати існування ситуації, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ). Тоді є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками.
В цій справі позивач заявив позов до ТУ ДСА України у Вінницькій області, вимагаючи нарахувати та виплатити недоотримані кошти, позаяк вважає, що цей орган безпідставно виплачував йому суддівську винагороду (протягом спірного періоду) у меншому розмірі, ніж належить.
Однак, відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
В матеріалах справи відсутні докази щодо обсягу асигнувань, які надані відповідачу на фінансове забезпечення Козятинського районного суду Вінницької області в розрізі виплат суддівської винагороди за квітень - серпень 2020 р.
Відтак, слід витребувати дані докази.
Визначаючись щодо процесуальних підстав для витребування доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини четвертої статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно частини третьої статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність витребування у відповідача та третьої особи письмової інформації та докази щодо обсягу асигнувань, які надані Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Вінницькій області на фінансове забезпечення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області в розрізі виплат суддівської винагороди за квітень - серпень 2020 р. з відображенням окремо сум, які повинні переховуватись без застосування обмежень встановлених Законом України № 553-IX від 13.04.2020 р. та з застосуванням таких, якщо відмінності мали місце за вказаний період.
На підставі викладеного, керуючись положеннями статтей 9,12, 49, 72, 80, 180, 260, 256 суд, -
Розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Призначити підготовче засідання на 13.04.2021 р. об 13:30 год. в залі судового засідання № 4 Вінницького окружного адміністративного суду, що знаходиться за адр. м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14
Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України.
Запропонувати третій особі надати пояснення до позову протягом двох днів з дня отримання позовних матеріалів разом з ухвалою.
Витребувати у Державної судової адміністрації україни та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області та зобов'язати надати суду до 9.04.2021 р. письмову інформацію та докази щодо обсягу асигнувань, які надані Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Вінницькій області на фінансове забезпечення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області в розрізі виплат суддівської винагороди за квітень - серпень 2020 р. з відображенням окремо сум, які повинні переховуватись без застосування обмежень встановлених Закон України № 553-IX від 13.04.2020 р. та з застосуванням таких, якщо відмінності мали місце. у вказаний період.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна