про відмову в забезпеченні адміністративного позову
м. Вінниця
15 березня 2021 р. Справа № 120/2013/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі:
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вул. Народного Ополчення, б. 3, м.Київ, 03151)
Кваліфікаційної комісії видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста (вул. Народного Ополчення, б. 3, м.Київ, 03151)
про: визнання протиправною та скасування подання та наказу, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - відповідач 1), Кваліфікаційної комісії видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста (далі - відповідач 2) про визнання протиправною та скасування подання та наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Разом із позовною заявою позивачем до суду надана заяа про забезпечення позову. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач зазначає, що 06.03.2021 року засобами поштового зв'язку йому відповідачем 1 повідомлено, що кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника позивача від 29.11.2013 року № 012014 анульовано на підставі наказу від 12.02.2021 року № 85. Такий наказ позивач вважає очевидно протиправним та таким, що порушує його законні права, адже при його прийнятті, на переконання останнього, порушено, встановлену чинним законодавством, процедуру анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника (не було проведено перевірку). За таких обставин, зважаючи на те, що позивач має намір оскаржити даний наказ у судовому порядку, останній з метою недопущення виконання незаконних розпорядчих актів відповідачів просить суд вжити заходи реагування шляхом зупинення дії наказу № 85 від 12.02.2021 року «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів» в частині сертифікованого інженера-землевпорядника позивача, до набрання законної сили судовим рішенням по суті спору та зобов'язання відповідача 1 невідкладно поновити відомості про сертифікованого інженера-землевпорядника позивача у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників на час розгляду справи до набрання рішенням законної сили.
Розглянувши вищевказану заяву позивача, суд встановив наступне.
Ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).
Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Підсумовуючи наведене, суд враховує, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач має намір оскаржити у судовому порядку наказ відповідача 1 № 85 від 12.02.2021 року «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів» в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника позивача від 29.11.2013 року № 012014, відповідно останній буде предметом розгляду даної справи. Між тим, вирішення даного питання на даному етапі розгляду справи безпосередньо стосується вирішення спору по суті спірних правовідносин, що, в свою чергу, є неприпустимим, адже ще не були з'ясовані обставини справи та досліджені докази. Тобто, у даному випадку, у разі задовлення заяви про забезпечення позову, спір по суті спврних правовідносин втрачає сенс.
Крім цього, суд також вказує, що у ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Даний перелік заходів забезпечення позову є загальним для всіх, не передбачає виключень та розширеного тлумачення. Таким чином, вбачається, що КАС України не передбачено можливості застосування інших заходів забезпечення позову, ніж ті, що чітко визначені у законодавстві. Від так, вимога позивача про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача 1 невідкладно поновити відомості про сертифікованого інженера-землевпорядника позивача у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників на час розгляду справи до набрання рішенням законної сили не підлягає задоволенню.
Таким чином, позивач належним чином не обґрунтував необхідності забезпечення заявленого позову та не вказав, яким чином невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також не обґрунтував ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Від так, суд не вбачає достатніх підстав для висновку про те, що ефективний захист прав та інтересів позивача стане неможливим чи істотно ускладненим без вжиття заходів забезпечення позову.
Від так, надавши оцінку аргументам заяви позивача, а також з'ясованим при її розгляді обставинам, суд, не встановив підстав вважати, що у випадку задоволення позову рішення суду буде неможливо виконати чи виконання такого рішення буде суттєво ускладненим.
За таких обставин в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста про визнання протиправною та скасування подання та наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Маслоід Олена Степанівна