м. Вінниця
12 березня 2021 р. Справа № 120/7767/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (надалі - ТОВ "Вінпродтрейд") до Калинівської міської ради Вінницької області із вимогами визнати протиправними дії в частині доступу до публічної інформації при розгляді запиту товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" про надання публічної інформації №565/2 від 01 червня 2020 року та зобов'язати надати повну інформацію на вказаний запит.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 01 червня 2020 року ТОВ "Вінпродтрейд" надіслано до Калинівської міської ради Вінницької області запит про отримання публічної інформації №565/2. У запиті зокрема йшлося про надання інформації щодо земель, які перебували в державній, комунальній та приватній власності на території Калинівської міської ради і (або) Калинівської ОТГ в 2020 році за основним цільовим призначенням відповідно до категорій та які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам (їх кількість, розмір, місцезнаходження та кадастрові номери).
Листом від 05 червня 2020 року відповідачем надано відповідь на запит ТОВ "Вінпродтрейд", у якій зазначено, що Калинівська міська рада не здійснює облік земель за вказаними категоріями земель.
Проте, представник позивача вважає, що відповідачем всупереч положенням Закону України "Про доступ до публічної інформації" не надано відповіді на запит в частині надання інформації, про яку йшлося у запиті, у зв'язку із чим оскаржив такі дії до суду.
Ухвалою від 16 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18 січня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Калинівська міська рада Вінницької області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що відповідно до частини 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. На виконання вимог вказаної норми відповідачем 05 червня 2020 року надано відповідь на запит ТОВ "Вінпродтрейд" №565/2 від 01 червня 2020 року. При цьому, у відзиві йдеться про те, що будь-яка інша інформація у Калинівської міської ради Вінницької області відсутня, у зв'язку із чим запитувану інформацію неможливо.
Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
01 червня 2020 року ТОВ "Вінпродтрейд" звернулося до Калинівської міської ради Вінницької області як розпорядника інформації із запитом №565/2 про надання інформації, у якому, окрім іншого, просило надати інформацію, скільки перебувало в державній, комунальній, приватній власності на території Калинівської міської ради і (або) Калинівської ОТГ в 2020 році земель за основним цільовим призначенням відповідно до категорій:
- землі сільськогосподарського призначення;
- землі житлової та громадської забудови;
- землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
- землі оздоровчого призначення;
- землі рекреаційного призначення;
- землі історико-культурного призначення;
- землі лісогосподарського призначення;
- землі водного фонду;
- землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення,
- земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, що перебували у запасі у 2020 році.
Також у запиті йшлося про зазначення розміру цих земель, адреси та місцезнаходження, кадастрові номери.
05 червня 2020 року за результатами розгляду запиту Калинівська міська рада Вінницької області листом вих. №02-21-825 надала відповідь та повідомила, зокрема, про те, що Калинівська міська рада не здійснює облік земель за вказаними категоріями земель. Відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує Державну політику у сфері земельних відносин, належить ведення та адміністрування Державного земельного кадастру. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах):... д) відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер), межі категорії земель; опис меж; площа; інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Частиною 1 статті 31 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України "Про інформацію" визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Разом із тим, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI (надалі - Закон №2939-VI).
За приписами статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Разом із тим, одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (частина 2 статті 5 Закону №2939-VI).
Відповідно до статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Пункт 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI зобов'язує розпорядників інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Згідно із статтею 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Статтею 20 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Відтак, стаття 22 Закону №2939-VI містить вичерпний перелік випадків, за яких розпорядник інформації вправі відмовити в задоволенні запиту.
В ході судового розгляду встановлено, що ТОВ "Вінпродтрейд" надіслано до Калинівської міської ради Вінницької області запит №565/2 від 01 червня 2020 року щодо отримання деякої інформації з приводу земель, які перебували в державній, комунальній та приватній власності на території Калинівської міської ради і (або) Калинівської ОТГ в 2020 році за основним цільовим призначенням відповідно до категорій, що зазначені у такому запиті.
Листом від 05 червня 2020 року відповідач відмовив у наданні вказаної інформації з посиланням на те, що Калинівська міська рада не здійснює облік земель за вказаними категоріями земель.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у разі, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
При цьому, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до статті 33 Закону 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Відтак, аналізу наведених приписів свідчить про те, що Калинівська міська рада Вінницької області згідно з її компетенцією зобов'язана володіти інформацією про земельні ділянки державної, комунальної або приватної власності, які знаходяться на її території.
Таким чином, відповідач безпідставно відмовив у наданні інформації та документів, про які йшлося у пунктах 3 та 4 запиту, оскільки саме Калинівська міська рада є розпорядником запитуваної інформації, яка за своїм правовим статусом є публічною.
Слід зазначити, що як розпорядник зазначеної інформації відповідач не може обмежувати її для публічного доступу, оскільки за своєю правовою природою ця інформація є публічною та вважається суспільно необхідною, на чому правомірно наголошує представник позивача.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 359/7966/16-а, від 07 лютого 2020 року у справі №127/13810/17, від 14 травня 2020 року у справі №127/5403/17.
Більше того, відмовляючи у наданні інформації, що запитувалася, з підстав неналежності такого звернення, міська рада всупереч частини 3 статті 22 Закону №2939-VI не надіслала запит належному розпоряднику, яким, на думку відповідача, є орган Держгеокадастру.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, аргументи представника позивача щодо протиправних дій відповідача в частині неналежного розгляду запиту на інформацію знайшли підтвердення в ході судового розгляду, а тому позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій Калинівської міської ради Вінницької області щодо відмови у наданні інформації на запит ТОВ "Вінпродтрейд" №565/2 від 01 червня 2020 року в частині пунктів 3 та 4 запиту.
З метою захисту прав та інтересів ТОВ "Вінпродтрейд" відповідача слід зобов'язати повторно розглянути запит на інформацію №565/2 від 01 червня в частині пунктів 3 та 4 запиту, а також надати інформацію, що запитувалася, відповідно до приписів Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2102 гривні, що підтверджується платіжним дорученням від 09 грудня 2020 року №3902.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2102 гривні, а тому на його користь слід стягнути 2102 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Окрім того, у позовній заяві представник позивача просив стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 гривень.
У підтвердження понесення позивачем таких витрат суду надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги №565/2 від 01 вересня 2020 року, платіжного доручення від 09 грудня 2020 року №3903, акту приймання-передачі наданих послуг від 01 грудня 2020 року та детального опису робіт, виконаних адвокатом відповідно до договору про надання правової допомоги, що складений 10 грудня 2020 року.
При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зважає на положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, пунктом 2.1 договору про надання правової допомоги визначено, що у будь-якому випадку вартість правової допомоги у суді першої інстанції становить не більше 3000 гривень.
Як свідчать належним чином засвідчені копії акту приймання-передачі наданих послуг та детального опису робіт, виконаних адвокатом відповідно до договору про надання правничої допомоги, адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі адвоката Кравчука М.О. надавались послуги зі складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації у частині доступу до публічної інформації у зв'язку з ненаданням інформації на запит №565/2 від 01 червня 2020року, що оцінено у 3000 гривень.
При цьому, слід звернути увагу на тому, що відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, адвокатом Кравчуком Михайлом Олександровичем до Вінницького окружного адміністративного суду в інтересах ТОВ "Вінпродтрейд" подано значну кількість позовних заяв, які стосуються ненадання розпорядниками інформації відповіді на запити, у яких також йдеться про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які за своїм змістом є однотипними (зокрема, справи №№ 120/1946/20, 120/4947/20, 120/4955/20, 120/5130/20, 120/5316/20, 120/5325/20, 120/6503/20, 120/5329/20, 120/6180/20, 120/6183/20, 120/6208/20, 120/6210/20, 120/6262/20, 120/6321/20, 120/6343/20, 120/6374/20, 120/6505/20, 120/6507/20, 120/6506/20, 120/7049/20, 120/7050/20, 120/7051/20, 120/7099/20, 120/7100/20, 120/7101/20, 120/7102/20, 120/7103/20, 120/7104/20, 120/7105/20, 120/7106/20 тощо).
Відтак, на переконання суду, посилання у акті приймання-передачі наданих послуг та у детальному описі виконаних робіт на те, що адвокатом витрачено дві години часу на складання позовної заяви щодо оскарження дій Калинівської міської ради Вінницької області, що полягають у наданні неповної інформації на запит про отримання публічної інформації №565/2 від 01 червня 2020 року, є необґрунтованими, адже як свідчить зміст поданих ТОВ "Вінпродтрейд" до Вінницького окружного адміністративного суду позовних заяв, то усі вони стосуються оскарження дій розпорядників інформації щодо надання неповної інформації на різні запити.
При цьому, суд враховує й правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17, згідно із якою суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відтак, слід дійти висновку, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі, що визначений представником позивача, є досить завищеними.
Також при визначенні співмірності наданих послуг позивачу із сумою, заявленою до відшкодування, то суд зауважує, що дана адміністративна справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності.
Відтак, з огляду на встановлені обставини, на переконання суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 700 гривень, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" задовольнити.
Визнати протиправними дії Калинівської міської ради Вінницької області щодо відмови у наданні інформації на запит товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" №565/2 від 01 червня 2020 року в частині пунктів 3 та 4.
Зобов'язати Калинівську міську раду Вінницької області повторно розглянути запит на інформацію №565/2 від 01 червня 2020 року, що поданий товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд", в частині пунктів 3 та 4, а також надати інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 700 (сімсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської міської ради Вінницької області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Волошкова, 51А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34886897)
Відповідач: Калинівська міська рада Вінницької області (місцезнаходження: 22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Вадима Нестерчука, буд. 19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04326106)
Повний текст рішення складено 12.03.2021
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович