Ухвала
Іменем України
15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 618/890/20
провадження № 51 - 625 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на ухвалу Харківського апеляційного суду від 9 листопада 2020 року,
встановив:
Вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_9 та його захисником ОСОБА_10 з другого боку.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 9 листопада 2020 року повернуто апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Дворічанського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог захисник ОСОБА_4 посилається на те, що
у вироку на підставі угоди щодо ОСОБА_9 хоча і зазначено Особа 1 та Особа 2, проте містяться формулювання, які дозволяють ідентифікувати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Тому вони хоч і не були визнані учасниками цього провадження, однак вправі захищати свої права та інтереси шляхом апеляційного оскарження вказаного вироку. З огляду на це захисник вважає, що апеляційний суд, повернувши апеляційну скаргу, обмежив його право на апеляційний перегляд, закріплене у статтях 7, 24 КПК.
Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї матеріали та копію ухвали, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом та на підставах, передбачених ст.394 КПК.
Так, згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладання угоди;
2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.
Тобто, положеннями вказаних норм кримінального процесуального закону встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок.
Однак, виходячи зі змісту положень Конституції України, статей 7, 24 та 394 КПК у їх взаємозв'язку, особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджено постановою Верховного Суду України від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де зазначено: «… відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу».
При цьому, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19), вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Разом з цим, посилання сторони на те, що рішення стосується прав, свобод та інтересів інших осіб повинно бути вмотивовано виходячи зі змісту вироку на підставі угоди.
Тобто, у цій справі ключовим є питання, чи стосується оскаржений вирок інтересів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тією мірою, щоб надати їм та їх захиснику згідно з ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити його до вищих судових інстанцій.
Як вбачається з копії оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд, перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 , дійшов до вірного висновку, що захисник, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , чиї інтереси він представляє, не відносяться до тих осіб, яким із чітко визначених законом підстав надано право оскаржувати вирок щодо ОСОБА_9 , ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, оскільки у вироку суду першої інстанції немає згадки про ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Крім того, будь-які питання щодо їх прав та обов'язків при ухваленні вироку судом також не вирішувалися. Вирок стосується виключно прав, свобод та інтересів засудженого ОСОБА_9 .
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, в тому числі, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно вирішив питання про те, що вирок Дворічанського районного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року щодо ОСОБА_9 на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором з одного боку та обвинуваченим і його захисником з іншого боку, не є таким, що зачіпає права ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та відповідно не визнав їх захисника - адвоката ОСОБА_4 особою, яка згідно з ч. 4 ст. 394 КПК має право апеляційного оскарження вироку відносно ОСОБА_9 . З наведеним висновком суду апеляційної інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Ухвала апеляційного суду є законною та відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та копії судового рішення не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 9 листопада 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3