Ухвала
Іменем України
15 березня 2021 року
м. Київ
провадження № 51-1048 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 4 лютого 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Печора Комі АРСР РФ, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 лютого 2021 року апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року- без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим у тому, що він 9 травня 2019 року приблизно о 12:30 год., перебуваючи за місцем проживання своєї дружини ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_2 , під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, ОСОБА_5 молотком наніс не менше п'яти ударів по голові потерпілому, коли той спав,спричинивши ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).
Таким чином, ОСОБА_5 виконав до кінця усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , однак, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 4 лютого 2021 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що, у ОСОБА_5 був відсутній умисел на вбивство потерпілого, тому він має нести відповідальність за фактично заподіяні наслідки, тобто лише за нанесені тяжкі тілесні ушкодження. Зазначає, що апеляційний суд не змінив правову кваліфікацію дій засудженого на ч. 1 ст. 121 КК України, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Мотиви Суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог, встановлених ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Наведені вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження судами були дотримані. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами нижчих інстанцій.
Що стосується доводів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильну, на думку захисника ОСОБА_4 , кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5 , слід вказати наступне.
За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб'єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
Питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату, тобто наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків.
Суд першої інстанції на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів встановив, що ОСОБА_5 в ході конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин та ревнощів, умисно наніс не менше 5 ударів молотком по голові ОСОБА_7 , коли той спав. Судом, крім іншого, було взято до уваги показання самого ОСОБА_5 , який підтвердив нанесення ударів, а також те, що припинив їх наносити коли подумав, що вбив потерпілого, адже він навіть не здригнувся від ударів. Після цього пішов до поліції ; показання потерпілого ОСОБА_7 , який вказав про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень засудженим; свідка ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_5 , яка вказала, що коли прокинулась, то побачила ОСОБА_8 з розбитою головою ; свідка ОСОБА_9 , старшого оперуповноваженого Деснянського УПГУНП у м. Києві,який підтвердив факт звернення обвинуваченого до поліції з повідомленням про вбивство коханця своєї дружини, молотком по голові. Упоказаннях відсутні будь-які протиріччя, вони є логічними, послідовними, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню і впливають на оцінку дій ОСОБА_5 . Також винуватість ОСОБА_5 підтверджують: відеозаписи з камер відеоспостереження, відповідно до яких ОСОБА_5 9 травня 2019 року о 13:45 год.зайшов у приміщення ВП-2 Деснянського УП ГУНП у м. Києві, говорив із черговим та о 13:48 год. разом із СОГ ВП-2 вийшов з відділення поліції, потім направились до місця події, де в період часу з 16:21 год. по 16:40 год. оперуповноважений відбирає письмове пояснення у ОСОБА_5 , в якому він повністю зізнався в тому, що хотів із-за ревнощів вбити ОСОБА_7 та вдарив його молотком по голові; протокол проведення слідчого експерименту, відповідно до якого ОСОБА_5 приблизно тричі вдарив сплячого сусіда молотком по голові, який від ударів не прокинувся та продовжив лежати ; висновок експерта, відповідно до якого ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Суди вірно врахували дані про спосіб і знаряддя злочину, те, що ОСОБА_5 наніс удари молотком, а тому була велика ймовірність того, що при його застосуванні можна заподіяти смерть потерпілому, а також локалізацію поранення - голова потерпілого.
Заслуговує на увагу те, що злочинні дії були припинені лише тому, що обвинувачений був переконаний, що убив потерпілого.
Враховуючи зазначене, суд вірно дійшов висновку, що характер дій ОСОБА_5 у сукупності свідчать про те, що він у даному випадку діяв із прямим умислом на позбавлення життя ОСОБА_7 та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть потерпілого, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.
Отже, місцевий суд вірно встановив наявність у діях засудженого умислу на вбивство потерпілого, правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Висновки місцевого суду повністю відповідають встановленим судом обставинам справи, ґрунтуються на ретельно, всебічно досліджених та оцінених доказах у їх сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України. З чим погодився й апеляційний суд.
Касаційна скарга захисника ОСОБА_4 не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність постановленої відносно ОСОБА_5 ухвали Київського апеляційного суду від 4 лютого 2021 року.
Оскаржуване судове рішення свідчить, що апеляційний суд ретельно перевірив доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370 419 КПК України.
Ураховуючи наведені у скарзі мотиви та надану до неї копію ухвали, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 4 лютого 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_3