11 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 910/19174/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", Набережно-Печерська дорога, 2, м. Київ, 01013
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Качала Ігоря Богдановича, АДРЕСА_1
про стягнення 35 266, 47 грн. заборгованості.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
04.12.2020 Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Качала Ігоря Богдановича про стягнення 35 266,47 грн. заборгованості.
Позовні мотивовані тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань з оплати послуг наданих за договором № 10-30 від 10.10.2019 про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 35 266,47 грн. з яких: 28 995,04 грн. - основний борг, 2 899,50 грн. - 10% штрафу, 2 404,68 грн. - пеня, 479,18 грн. - інфляційні втрати, 488,07 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 позовну заяву Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" до Фізичної особи-підприємця Качала Ігоря Богдановича про стягнення 35 266,47 грн. з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.
За результатами проведеного автоматизованого розподілу судової справи для її розгляду визначено суддю Бурду Н.М. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 знаходиться у матеріалах справи), у зв'язку із чим ухвалою від 12.01.2021 справу №910/19174/20 прийнято суддею до свого провадження та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.02.2021 з подальшим його відкладенням на 11.03.2021 на 09:30 год..
В судове засідання, яке відбулося 04.03.2021 в режимі відеоконференції, представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав, а також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання можливості подати уточнений розрахунок пені у відповідності до ст. 236 ГПК України, яке судом задоволено та відкладено судове засідання на 11.03.2021 на 09:30 год..
В судове засідання, яке відбулося 11.03.2021, представник позивача не прибув, жодних заяв, клопотань не подав, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач в дане судове засідання не прибув, жодних заяв, клопотань, відзиву на позов не подав. Процесуальні документи надсилались судом за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул. Незалежності, буд. 15, кв. 404, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48201. Однак поштова кореспонденція (зокрема, ухвали суду від 12.01.2021 про відкриття провадження у справі № 910/19174/20 та від 11.02.2021 про відкладення розгляду справи) поверталася адресату з відміткою Підприємства зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях ГПК України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі, оскільки встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням, а факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові №910/22873/17 від 13.01.2020.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" обов'язок внесення змін у разі зміни відомостей про юридичну особу, які містяться у Єдиному державному реєстрі, у тому числі і щодо зміни місцезнаходження юридичної особи, покладено на саме суб'єкта держреєстрації.
Таким чином, з огляду на викладене, слід вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях не скористався, як і правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, а відтак, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами, при цьому взявши до уваги також закінчення строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого ч. 1 ст. 248 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.
Матеріали справи свідчать, що 10.10.2019 року між комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м.Києва «Київавтошляхміст» (далі Позивач) та Фізичною особою - підприємцем Качала Ігор Богданович (далі Відповідач) було укладено договір №10-30 про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів (далі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач (Сторона 1) забезпечує технічне обслуговування мережевих кабельних каналів та місць розміщення двох кабелів Відповідача (Сторони 2) загальною довжиною 311,60 п.м. розміщених в м.Києві на шляхопроводі біля станції метро «Осокорки» по просп. Бажана та шляхопроводі біля станції метро «Позняки».
Пунктом 3.1. Договору визначено вартість послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів становить 7,34 гри. за один погонний метр в т.ч. ПДВ.
Згідно п. 3.2. Договору вартість послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів становить 2 287,14 грн, в т.ч. ПДВ 381,19 грн в місяць.
Відповідно до п.3.2.1. Договору плата за надання послуг вноситься Стороною 2 щомісячно, не пізніше 30-го числа поточного місяця, на підставі рахунка Сторони 1, виставленого до 15 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору Відповідач зобов'язаний своєчасно проводити оплату згідно з умовами Договору.
Даний договір набирає чинності з моменту розміщення електрокабелів та діє до 31.12.2019. якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не виявила бажання його припинити, дія договору продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 7.1. договору).
На виконання умов п. 3.2.1. Договору позивачем було виставлено рахунки на оплату наданих послуг, а саме :
- №998 від 21.10.2019 р.;
- №999 від 01.11.2019 р.;
- №1000 від 01.12.2019 р.;
- №75 від 16.01.2020 р.;
- №102 від 03.02.2020 р.;
- №103 від 02.03.2020 р.;
- №402 від 15.04.2020 р.;
- №516 від 18.05.2020 р.;
- №638 від 15.06.2020 р.;
- №747 від 16.07.2020 р.;
- №875 від 17.08.2020 р.;
- №994 від 16.09.2020 р.;
- № 1113 від 16.10.2020 р.,
всього на суму 28 995,04 грн.
Однак, відповідач розрахунки за Договором не здійснював, що потягло за собою виникнення заборгованості станом на день заявлення позову (04.12.2020) в розмірі 28 995,04 грн.
У зв'язку з виникненням заборгованості позивач направив на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості: №053/282/01-11/2064 від 20.08.2020 та №053/282/01-11/2350 від 17.09.2020, а також акти звірки взаємних розрахунків для підписання. Однак, дані претензії залишені відповідачем без задоволення та без відповіді, акти не підписано.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що досягти згоди щодо сплати існуючої заборгованості в добровільному порядку сторонам не вдалося, що слугувало підставою для звернення Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Качала Ігоря Богдановича про примусове стягнення з останнього 35 266,47 грн. заборгованості, з яких: 28 995,04 грн. - основний борг, 2 899,50 грн. - 10% штрафу, 2 404,68 грн. - пеня, 479,18 грн. - інфляційні втрати, 488,07 грн. - 3% річних.
Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на таке:
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору про надання послуг врегульованого положеннями ст.901 ЦК України, в силу якої одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов укладеного між сторонами правочину позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, а саме: №998 від 21.10.2019 р.; №999 від 01.11.2019 р.; №1000 від 01.12.2019 р.; №75 від 16.01.2020 р.; №102 від 03.02.2020 р.; №103 від 02.03.2020 р.; №402 від 15.04.2020 р.; №516 від 18.05.2020 р.; №638 від 15.06.2020 р.; №747 від 16.07.2020 р.; №875 від 17.08.2020 р.; №994 від 16.09.2020 р.; № 1113 від 16.10.2020 р., всього на суму 28 995,04 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що умовами договору встановлено, що плата за надання послуг вноситься Стороною-2 щомісячно не пізніше 30-го числа проточного місяця на підставі рахунка сторони-1, виставленого до 15-го числа поточного місяця.
Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями №053/282/01-11/2064 від 20.08.2020 та №053/282/01-11/2350 від 17.09.2020 про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Отже судом встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розташування кабелів від 10.10.2019 № 10-30 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 28995,04грн. Доказів оплати послуг у вказаній сумі відповідачем не подано, а судом не здобуто.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 28995,04 грн основного боргу підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2 899,50 грн. - 10% штрафу, 2 404,68 грн. - пеня, 479,18 грн. - інфляційні втрати, 488,07 грн. - 3% річних , суд встановив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтями 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Окрім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Так відповідно до п. 4.1. Договору, Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору в порядку, передбаченому законодавством та даним Договором.
Згідно п. 4.2. Договору, за порушення строків оплати, передбачених цим Договором, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.
З урахуванням наведеного сума пені, заявленої позивачем до стягнення, згідно поданого ним до позовної заяви розрахунку за період з 31.10.2019 по 26.11.2020 (здійсненого по кожному виставленому до оплати рахунку окремо) становить 2 404,68 грн.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. (п. 1.9 вказаної Постанови).
З огляду на наведене вище, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", суд провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені і вважає вірним її нарахування за період з 31.10.2019 по 26.11.2020 в сумі 1808,06 грн.
Таким чином, суд вважає, що вимоги про стягнення пені в сумі 2404,68 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 1808,06 грн.
Позов в частині стягнення 596 грн 62 коп. пені є таким, що задоволенню не підлягає, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України період нарахування пені по рахунках №998 від 21.10.2019 р.; №999 від 01.11.2019 р.; №1000 від 01.12.2019 р.; №75 від 16.01.2020 р.; №102 від 03.02.2020 р.; №103 від 02.03.2020 р.; №402 від 15.04.2020 р. виходить за межі шестимісячного строку.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем здійснено нарахування 488,07 грн 3% річних за період з 31.10.2019 по 26.11.2020, а також 479,18 грн інфляційних втрат за період з 31.10.2019 по 26.11.2020 на підставі положень ст. 625 ГПК України.
Судом перевірено подані сторонами розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на предмет їх відповідності умовам договору та нормам законодавства України, а також здійснено власний їх перерахунок за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" та встановлено, що вимоги позивача про їх стягнення з відповідача підлягають до задоволення у розмірі 488,07 грн 3% річних за період з 31.10.2019 по 26.11.2020 та 479,18 грн інфляційних втрат за період з 31.10.2019 по 26.11.2020 як обґрунтовано заявлені.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивачем відповідно до п. 4.3 Договору, яким визначено, що у разі, якщо термін прострочення розрахунку перевищить 30 календарних днів, Сторона 2 додатково сплачує Стороні 1 штраф у розмірі 10% від розміру простроченого платежу, нараховано штраф у сумі 2 899,50 грн.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним (становить 10% від розміру простроченого платежу), відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 2899,50 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" про примусове стягнення з Фізичної особи-підприємця Качала Ігоря Богдановича 34 669 (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн 85 коп. заборгованості, з яких: 28 995 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 04коп. - основний борг, 2 899 ( дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 50 коп. - 10% штрафу, 1808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн 06 коп. пені, 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн. 18 коп. - інфляційних втрат, 488,07 грн. - 3% річних як обґрунтовано заявлених та по суті не оспорених відповідачем. Позовні вимоги в частині стягнення 596 грн 62 коп. пені є таким, що задоволенню не підлягають як безпідставно заявлені.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору в сумі 2102грн, покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241, 251 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Качала Ігоря Богдановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" ( Набережно-Печерська дорога, 2, м. Київ, 01013, ЄДРПОУ 03359018) 34 669 (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн 85 коп. заборгованості, з яких: 28 995 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 04коп. - основний борг, 2 899 ( дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 50 коп. - 10% штрафу, 1808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн 06 коп. пені, 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн. 18 коп. - інфляційних втрат, 488,07 грн. - 3% річних , а також 2 099 (дві тисячі сто дві) грн. 80 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 596 (п'ятсот дев'яносто шести) грн. 47 коп. пені - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2021.
Суддя Н.М. Бурда