36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про розстрочення виконання судового рішення
04.03.2021 Справа № 917/1565/19
за заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго
про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 1955 від 22.02.2021р.)
у справі № 917/1565/19
за позовною заявою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Місцезнаходження та поштовий індекс: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 Код ЄДРПОУ: 20077720
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», Місцезнаходження та поштовий індекс: 36008 Полтавська обл. Полтава Комарова, 2а Код ЄДРПОУ: 03338030
про стягнення 31 080 709,58 грн.
Суддя Киричук О.А.
Представники сторін:
від заявника Данілова Н.Н., довіреність № 29-14/35 від 12.01.21
від стягувача Андрійко Є.Л., посвідчення № 1843 від 18.09.18
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення боргу за неналежне виконання зобов'язань за договором постачання природного газу від 11.09.2017 р. №5057/1718-ТЕ-24 у загальній сумі 31 080 709,58 грн., у тому числі: основний борг у сумі 0,00 грн.; пеня у сумі 16 880 088,70 грн.; три проценти річних у сумі 4 635 118,14 грн.; інфляційні втрати у сумі 9 565 502,74 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі №917/1565/19 в позові відмовлено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 в справі №917/1565/19, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 у справі №917/1565/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1688008,87 грн. пені, 3489619,69 грн. 3% річних та 7351473,46 грн. інфляційних втрат скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, в частині розподілу судових витрат змінено, в решті рішення залишено без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" задовольнити частково.
Стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1688008,87 грн. пені, 3489619,69 грн. 3% річних, 7351473,46 грн. інфляційних втрат та 415859,89 грн. судового збору за подання позовної заяви.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.»
Стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 623789,84 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
16.02.2021 по справі № 917/1565/19 суддею Киричуком Олександром Анатолійовичем на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 05.12.2019 року та постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 року, які набрали законної сили 01.02.2021, видані відповідні накази.
22.02.2021 р. через канцелярію господарського суду Полтавської області від Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" надійшла заява (вх. № 1955 від 22.02.2021р.) про розстрочення виконання рішення Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2020 у справі №917/1565/19 з можливістю погашення заборгованості згідно наданого графіку.
Представник Позивача (Стягувача) з'явився у судове засідання, також надав заперечення (вх. № 2260 від 01.03.2021р.) на заяву боржника, де зазначено, що на адресу стягувача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду від 01.02.2021 у справі N917/1565/19, проти якої заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Позивач зазначає, що жоден із доказів наданих відповідачем не може бути об'єктивним доказом наявності виключних обставин неможливості виконання рішення суду, адже кожен з доказів виготовлений самостійно боржником і не відображають виключність обставин, відповідно такі докази мають виключно суб'єктивне значення.
Представник Відповідача (боржника/заявника) у судовому засіданні підтримав подану заяву про розстрочення рішення Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2020 у справі №917/1565/19 та просив суд задовольнити її. Відповідач посилається на те, що підприємство позбавлене об'єктивної можливості виконати дане рішення, оскільки, зважаючи на ситуацію, що склалась, одночасне і повне виконання рішення суду, може призвести до припинення господарської діяльності боржника, а саме зриву опалювального сезону 2020-2021. Відтак заходи примусового стягнення з відповідача заборгованості не тільки не дадуть очікуваного результату, а й матимуть своїм наслідком зупинення діяльності комунального підприємства та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.
Розглянувши матеріали поданої заяви з доданим до неї документами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
У зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі N 905/2953/17 зазначено: "На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява N 6962/02).
Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення".
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами частини 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Аналізуючи наведені норми суд підсумовує, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
При цьому, норми статті 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку можливість вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому під час розгляду заяви про розстрочення рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як боржника, так і стягувача. Важливо також дотримуватися розумного строку розстрочення.
При цьому суд зауважує, що вирішення питання про розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За наслідками судового засідання судом встановлено наявність складного фінансового та економічного становища Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго".
Однак, з'ясовуючи питання щодо дотримання балансу інтересів сторін в даному випадку суд, серед іншого, вказує, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Аналізуючи питання ступеню вини Відповідача необґрунтовано вказувати, що такий є високим, чи наявний умисел у діях останнього щодо невиконання своїх грошових зобов'язань перед стягувачем. Також, судом з'ясовано, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" не має наміру ухилятися від виконання судового рішення, про що свідчить позиція останнього.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги фінансовий стан боржника та ступінь його вини у виникненні спору, фінансовий стан стягувача, інтереси кожної із сторін, в тому числі і матеріальні, загальний строк невиконання судового рішення, який є складовою права на справедливий судовий захист, зокрема, як неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий природний газ, суд вважає, що наведені заявником у цій справі обставини є такими, що підтверджують ускладненість або і неможливість негайного виконання рішення Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі N 917/1565/19.
Дослідивши матеріали заяви, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин заяви в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам заяви по справі, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму суд вирішив зазначити наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Статуту ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів; проведення ремонтів обладнання теплового господарства. Відповідач є підприємством комунальної форми власності. Єдиним джерелом надходження коштів відповідачу, в т.ч. джерело погашення заборгованості за вищезазначеним рішенням суду, є грошові кошти отримані від реалізації теплової енергії та надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за затвердженими тарифами.
Заявник (боржник) не має можливості одномоментного виконання рішення в силу складу собівартості теплової енергії та послуг, що надаються підприємством та структури тарифу на послугу з централізованого опалення. Прострочення платежів відповідача об'єктивно виникало не з його вини, а внаслідок збігу низки обставин, зокрема, встановлення нормативу відрахування коштів органом державної влади (НКРЕКП), неузгодженості ціноутворення у сфері теплопостачання та реалій роботи підприємств галузі, діючий тариф, який є економічно необґрунтований, постійного існування дебіторської заборгованості перед ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Господарський суд враховує специфічний вид діяльності заявника (боржника) - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що передбачає собою вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій та інших суб'єктів, а також інтереси територіальної громади міста та області, фізичних та юридичних осіб. Вказаний вид господарської діяльності підлягає надзвичайно високому рівню державного регулювання, від визначення рівня цін, до регулювання порядку розпорядження коштами, отриманими як плата за відпущену теплову енергію від споживачів, що унеможливлює виконання вказаного рішення суду одноразовим платежем
Розстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а лише намаганням через існування певних обставин забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем. У даній господарській справі розстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та з метою недопущення невиконання рішення суду на користь АТ "НАК "Нафтогаз України", тобто, справедливий баланс інтересів сторін дотриманий.
Суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі N607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. N 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі N 755/10947/17. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції викладеної КГС по справі N 905/707/16 від 12 квітня 2018 року визначено, що законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.
Тобто перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.
Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
Водночас, слід враховувати, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України N 18-рп/2012 від 13.12.2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України N 11-рп/2012 від 25.04.2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1)чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2)чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
По справі N 905/1885/18 від 06 вересня 2019 року КГС зазначив, що відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
КГС 16 січня 2020 року по справі N 910/1820/19 зазначив, що розстрочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання та не впливає на фінансовий стан позивача.
Відповідачем вчиняються фактичні дії, спрямовані на добровільне погашення заборгованості перед позивачем та останній не має на меті уникнення сплати заборгованості.
Враховуючи фінансовий стан сторін, відсутність основного боргу за спірний період та наявність наміру відповідача здійснити добровільне погашення штрафних та фінансових санкцій за прострочення платежів поставлений позивачем газ за договором та приймаючи до уваги здійснення відповідачем господарської діяльності щодо виробництва та постачання теплової енергії та виробництва електричної енергії, що надасть можливість здійснити погашення залишку заборгованості, суд дійшов до висновку про те, що розстрочення виконання рішення в даній справі на два роки не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно розстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання та не вплине на фінансовий стан позивача.
Надання розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (Постанова КГС по справі N 922/2191/19 від 18 лютого 2020 року).
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Суд враховує, також те, що
Позивач:
1. Внаслідок зовнішньополітичних чинників, у зв'язку із втратою контролю над ПАТ «Чорноморнафтогаз» та інших підприємств, що знаходяться на території АР Крим, на території Луганської та Донецької областей, АТ «НАК «Нафтогаз України» відобразив в своїй звітності знецінення інвестицій у вказаних підприємствах в сумі 899806,00 тис. грн./ 61179 тис. грн., знецінення запасів природного газу, розташованого у підземних сховищах на цих територіях сумі 1 903 484 тис. грн.
2. Внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач вимушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками у розмірі 31834 млн.грн. (короткострокові), 4696 млн. грн.(довготривалі).
3. Дебіторська заборгованість складає 57910 млн.грн.
Відповідач (Заявник):
1. За фінансовими результатами 2020 року Заявник (боржник) отримав збитків на суму 6102 млн. грн. (рядок 2355 Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2019 рік, копія якого додається); за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2020 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» має збиток 21 762 418 грн. (код рядка 04), збиток попередніх періодів складає 15660767 (код рядка 03РІ)
2. Станом на 01.01.2021 року заборгованість населення за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, яка перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої влади, складає 47 000,2 тис. грн.
3. Дебіторська заборгованість споживачів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» станом на 01.01.2021 складає: населення - 363 757,6 тис. грн.; інші споживачі - 20151,9 тис. грн.; бюджетні установи і організації - 1456,3 тис. грн.
4. Сукупний обсяг отриманих коштів не дає можливості ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити виконання грошових зобов'язань перед АТ «НАК «Нафтогаз України» одним платежем, що може призвести до банкрутства Заявника (боржника) як юридичної особи.
5. Заявник погоджується зі сплатою грошових зобов'язань за рішенням у даній справі.
6. Розстрочення надасть можливість ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» забезпечити стягнення грошових коштів дебіторської заборгованості з боржників, які будуть направлені на погашення заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України»
Суд з огляду на встановлені фактичні обставини справи, оцінивши надані докази та обставини справи в їх сукупності, врахувавши:
- важкий фінансовий стан відповідача і наявність конкретних та об'єктивних обставин, що унеможливлюють сплату одночасно всієї суми заборгованості;
- що відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Полтави і районів області, і природний газ споживається відповідачем для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів;
- предметом спору є виключно грошові кошти;
дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст. 331 ГПК України, для розстрочення виконання рішення суду на два роки рівними частинами.
Беручи до уваги те, що вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах повноважень господарського суду, який в рішенні навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення на дванадцять місяців у цій справі, і в цьому випадку суд використав свої повноваження з дотриманням справедливого балансу між сторонами, суд дійшов до висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати відповідачем стягнутої суми рівними частинами строком на два роки.
Означена позиція також підтверджується і Постановою КГС по справі N 908/1884/19 від 14 липня 2020 року.
На правову позицію у цій справі правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Враховуючи встановлені вище обставини неможливості наразі виконати рішення Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2020 у справі №917/1565/19, з огляду на принципи розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд вважає, що часткове розстрочення рішення суду не порушить прав стягувача, майнові інтереси і баланс інтересів сторін, а слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Суд також враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява 60858/00).
Так, суд вказує, що розстрочення виконання даного рішення за графіком обраним судом, не може вважатись настільки надмірною, щоб піднімати питання про порушення пункту першого статті 6 Конвенції, адже така затримка становить менше одного року з моменту ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Європейський суд з прав людини у справі ("Корнілов та інші проти України").
Тобто, принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції при частковому задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду не буде порушено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.09.2019 у справі N 905/1885/18.
Приймаючи до уваги середньо-статистичні показники тривалості виконавчого провадження з виконання рішень суду, суд вважає, що розстрочення виконання судового рішення рівними платежами сприятиме дотриманню справедливого балансу між інтересами сторін, який, зокрема, полягає у можливості боржника виконати свої зобов'язання перед стягувачем без ризику банкрутства (обумовленого рядом обмежень у здійсненні господарської діяльності під час дії карантину, а відтак і зменшенням (відсутністю) доходів). Натомість розстрочення рішення суду надасть можливість стягувачу у нетривалий проміжок часу одержати виконання від боржника рішення суду без ускладнень, які можуть виникнути у разі погіршення фінансового становища відповідача, яке, в свою чергу, може призвести до його банкрутства.
Таким чином, заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про розстрочення виконання рішення Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2020 у справі №917/1565/19 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 18, 41, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про розстрочення виконання рішення Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2020 у справі №917/1565/19 задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2020 у справі №917/1565/19 щодо стягнення з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 12529102,02 грн., в т.ч. 1688008,87 грн. пені, 3489619,69 грн. 3% річних, 7351473,46 грн. інфляційних втрат рівними частинами згідно з наступним графіком:
до 15 березня 2021 - 522045,92 грн.;
до 15 квітня 2021 - 522045,92 грн.;
до 15 травня 2021 - 522045,92 грн.;
до 15 червня 2021 - 522045,92 грн.;
до 15 липня 2021 - 522045,92 грн.;
до 15 серпня 2021 - 522045,92 грн.;
до 15 вересня 2021 - 522045,92 грн.;
до 15 жовтня 2021 - 522045,92 грн.;
до 15 листопада 2021 - 522045,92 грн.;
до 15 грудня 2021 - 522045,92 грн.;
до 15 січня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 лютого 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 березня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 квітня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 травня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 червня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 липня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 серпня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 вересня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 жовтня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 листопада 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 грудня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 січня 2022 - 522045,92 грн.;
до 15 лютого 2022 - 522045,92 грн.
3. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, тобто з 4 березня 2021 року.
4. Ухвала господарського суду у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення до примусового виконання органами Державної виконавчої служби України (приватними виконавцями) до 4 березня 2024 року.
5. Стягувачем за даною ухвалою є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
6. Боржником за даною ухвалою є Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул.Комарова,2а, код ЄДРПОУ 03338030)
Відповідно до ст. ст. 255, 331 ГПК України ухвала про розстрочення виконання судового рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст складено і підписано 10.03.21 р.
Суддя Киричук О.А.