65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/630/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Коган Германа Наумовича за вх. № 2-320/21 від 10.03.2021 про забезпечення позову у справі №916/630/21
за позовом: Фізичної особи-підприємця Когана Германа Наумовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-1: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074)
до відповідача-2: Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (вул. Гоголя, 10, м. Одеса, 65082)
про визнання одностороннього правочину недійсним та скасування наказу,
Фізична особа-підприємець Коган Герман Наумович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів, в якій просить суд:
- визнати недійсним вчинений Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради правочин про дострокове одностороннє розірвання договору від 14.03.2019 №ТС-218/19;
- скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 23.03.2021 №01-08/221 «Про анулювання паспорту прив'язки групи стаціонарних тимчасових споруд від 12.03.2019 №01-08/221, за адресою: вул. Каманіна, 2/1, м. Одеса, заявник ФОП Коган Г.Н.».
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що: відповідачем-1 не дотримано вимог закону в частині надіслання письмової форми правочину та порядку направлення повідомлення щодо одностороннього розірвання договору від 14.03.2019 №ТС-218/19; договір розірвано безпідставно, оскільки відсутній випадок, передбачений п. 3.1.2. договору; спірний наказ підлягає скасуванню, оскільки виданий на підставі недійсного правочину про одностороннє розірвання договору.
Разом з позовною заявою ФОП Коганом Г.Н. було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- заборонити виконавчому комітету Одеської міської ради ухвалювати рішення щодо демонтажу групи тимчасових споруд - два зблокованих павільйони (загальна площа твердого покриття - 60,00 кв.м.), за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 2/1, які встановлені на підставі паспорту прив'язки від 12.03.2019, реєстраційний номер 01-08/221;
- заборонити Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вчиняти дії, направлені на демонтаж групи тимчасових споруд - два зблокованих павільйони (загальна площа твердого покриття - 60,00 кв.м.), за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 2/1, які встановлені на підставі паспорту прив'язки від 12.03.2019, реєстраційний номер 01-08/221.
В обґрунтування необхідності вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що наразі існує загроза щодо того, що за результатами одностороннього розірвання відповідачем-1 укладеного з позивачем договору, Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на підставі Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, може бути розпочата процедура щодо демонтажу тимчасових споруд позивача, що в подальшому унеможливить ефективний захист порушеного права користування позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Розглянувши подані матеріали та вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Також, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Водночас, оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту. Водночас сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Водночас суд наголошує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, наявність/відсутність обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом цим, матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, як вбачається з матеріалів позовної заяви, 12.03.2019 Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради було видано ФОП Когану Г.Н. паспорт прив'язки щодо групи стаціонарних тимчасових споруд (заміна існуючої) - два зблокованих павільйони, загальною площею твердого покриття - 60,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 2/1. Строк дії паспорту прив'язки - до « 01» березня 2028 року.
14.03.2019 між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (уповноважений орган) та Фізичною особою-підприємцем Коганом Германом Наумовичем (користувач) було укладено договір, згідно з п.2.1. якого уповноважений орган надає користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, загальною площею 60,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 2/1.
Відповідно до п.3.1.2. договору уповноважений орган має право в односторонньому порядку розірвати цей договір з таких підстав: закінчення терміну дії паспорту прив'язки та його не продовжено в установленому порядку; паспорт прив'язки анульовано; демонтовано ТС; у зв'язку з несплатою коштів, передбачених розділом 5 цього договору, протягом двох та більше місяців підряд.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що він діє з 14.03.2019 по 01.03.2028.
Як пояснив позивач, 01.03.2021 ним було отримано:
- наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 23.02.2021 №01-08/221 «Про анулювання паспорту прив'язки групи стаціонарних тимчасових споруд від 12.03.2019 №01-08/221, за адресою: вул. Каманіна, 2/1, м. Одеса, заявник ФОП Коган Г.Н.»;
- висновок Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів від 18.02.2021 №0113/11/в, яким підтверджено можливість анулювання паспорту тимчасової споруди від 12.03.2019, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 2/1, на підставі розірвання в односторонньому порядку Уповноваженим органом договору від 14.03.2019 №ТС-218/19.
Як вже зазначалось судом, підставою для звернення позивача із заявою про забезпечення позову є припущення позивача, що за результатом одностороннього розірвання відповідачем-1 укладеного з позивачем договором, Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на підставі Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, може бути розпочата процедура щодо демонтажу тимчасових споруд позивача, що в подальшому унеможливить ефективний захист порушеного права користування позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, дійсно Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, які затверджені рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI, передбачено, що уповноважений орган, зокрема: готує та подає в установленому порядку проекти рішень виконавчого комітету Одеської міської ради щодо демонтажу протиправно розміщених ТС; на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Одеської міської ради організовує та здійснює у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених ТС. Для виконання цих функцій Уповноважений орган може використовувати послуги суб'єктів господарювання відповідно до укладених договорів.
Водночас, в матеріалах позовної заяви та заяви про забезпечення позову відсутні докази, з яких суд може встановити, що Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вчиняються будь-які дії щодо підготовки і подачі відповідного проекту рішення виконавчого комітету Одеської міської ради, присвоєння йому відповідного номера, включення цього проекту рішення до порядку денного засідання виконавчого комітету тощо. Також з поданих ФОП Коган Г.Н. матеріалів не вбачається, що позивачем вживались будь-які заходи, направлені на з'ясування питання, чи було уповноваженим органом підготовлено та подано на затвердження виконкому відповідний проект рішення, а також щодо отримання позивачем цієї інформації з відкритих джерел, зокрема з офіційного сайту міста Одеси (https://omr.gov.ua/ru/acts/projects/committee/), на якому публікуються проекти рішень виконавчого комітету Одеської міської ради.
Суд зауважує, що доведення наявності обставин, якими обґрунтована заява про забезпечення позову, покладається саме на заявника, разом з цим, припущення позивача щодо потенційної можливості вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на здійснення демонтажу тимчасових споруд, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Позивачем також не враховано те, що положеннями п.2 та п.4 ч.1 ст.137 ГПК України, на які посилається позивач, передбачена можливість застосування судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачу вчиняти певні дії, а також заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Разом з цим, позивач у заяві просить суд заборонити виконкому приймати рішення, а тому позивачем не доведено, що заходи забезпечення позову в цій частині відповідають п.2 та п.4 ч.1 ст.137 ГПК України. Крім цього, заява позивача не містить обґрунтувань, що вжиття заходів забезпечення позову у виді заборони органу місцевого самоврядування приймати рішення передбачена іншими законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
За цих обставин, враховуючи відсутність обґрунтованих і доведених доказами пропущень, господарський суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з яких вбачається необхідність застосування на цей час заходу забезпечення позову шляхом заборони Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вчиняти дії, направлені на демонтаж групи тимчасових споруд - два зблокованих павільйони (загальна площа твердого покриття - 60,00 кв.м.), за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 2/1, які встановлені на підставі паспорту прив'язки від 12.03.2019, реєстраційний номер 01-08/221.
Отже, здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява позивача з вищезазначених підстав задоволенню не підлягає. При цьому суд наголошує, що відмова у забезпеченні позову не перешкоджає позивачу звернутись з відповідною заявою повторно, з наданням до суду належних доказів, на підтвердження наявності підстав для вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову, з метою ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім цього, суд вважає необхідним зауважити, що під час розгляду заяви про забезпечення позову питання обґрунтованості та підставності самого позову судом не вирішуються, адже дані обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Коган Германа Наумовича за вх. № 2-320/21 від 10.03.2021 про забезпечення позову - відмовити.
2. Судовий збір за розгляд заяви в сумі 1135,00 грн покласти на заявника.
Ухвала набирає законної сили 12.03.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Д.О. Бездоля