Рішення від 11.03.2021 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 Справа № 914/2441/15 (914/1366/20)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів вуглепром» (бульвар Дружби Народів, буд. 14-16, м. Київ, 01103)

про:стягнення 549500 грн. 66 коп. (з яких: 533766,90 грн. - основний борг; 8247,80 грн. - 3% річних; 7485,96 грн. - інфляційні)

у межах справи:№ 914/2441/15

про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубка С. В.

Представники:

Позивача:Степаненко І. Є. - керуючий санацією; Кріль Н. Г. - адвокат

Відповідача:не з'явився

09.06.2020 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 1454 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів вуглепром» про стягнення 549500 грн. 66 коп. (з яких: 533766,90 грн. - основний борг; 8247,80 грн. - 3% річних; 7485,96 грн. - інфляційні) заборгованості за договором на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції від 31.12.2018 р. № 8/12.

Ухвалою суду від 11.06.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; підготовче засідання призначено на 14.07.2020 р.

Підготовче засідання, призначене на 14.07.2020 р., не відбулось у зв'язку із проведенням в період з 14.07.2020 - 15.07.2020 року у приміщені Господарського суду Львівської області санітарної дезинфекції.

Ухвалою суду від 16.07.2020 р. підготовче засідання призначено на 06.10.2020р.

Ухвалою суду від 06.10.2020 р. підготовче засідання відкладено на 03.11.2020 р.

Ухвалою суду від 03.11.2020 р. підготовче засідання відкладено на 03.12.2020 р.

Ухвалою суду від 03.12.2020 р. підготовче засідання відкладено на 16.02.2021 р.

16.02.2021 р. до суду за вх. № 3615/21 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.02.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2021 р.

Представники позивача в судове засідання з'явились, позов підтримали повністю.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

31.12.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львів вуглепром» (замовник, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (виконавець, позивач у справі) укладено договір на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції № 8/12 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, виконавець (позивач) приймає на себе обов'язки по надання таких послуг: перевезення, погрузка та опробування на якість вугільної продукції в вагони з використанням відповідних залізничних кодів. Послуги надаються на підставі заявки замовника (відповідача) із зазначенням адреси, реквізитів вантажоодержувача, кількості і марки продукції, що відвантажується.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість послуг за цим договором вказано в додатку № 1.

У додатку № 1 до Договору сторони погодили вартість послуг, а саме: погрузка вугільної продукції в залізничні вагони - 30,00 грн. з ПДВ за 1 тонну; організація залізничних перевезень - 3000,00 грн. з ПДВ за 1 партію; хімічний аналіз вугільної продукції (зола, волога, вихід летких речовин, сірка, теплота згорання) - 300,00 грн. з ПДВ за 1 пробу; опробування якості вугільної продукції з проведенням хімічного аналізу і оформлення посвідчення якості - 1140,00 грн. з ПДВ за 1 партію.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Претензій щодо якості наданих позивачем послуг у відповідача не було.

Порушуючи умови Договору, відповідач не провів повної оплати за отримані послуги.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 31.058.2019р., № 2 від 30.06.2019 р., № 3 від 31.07.2019 р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно Договору становить 533766,90 грн.

07.11.2019 р. позивач надіслав відповідачу претензію від 06.11.2019 р. вих. № 2/915, в якій просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 533766,90 грн.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно договору на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції № 8/12 від 31.12.2018 р. становить 533766,90 грн.

За неналежне виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 8247,80 грн. 3% річних та 7485,96 грн. інфляційних втрат.

Станом на час розгляду справи, відповідача проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості перед позивачем не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно договору на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції № 8/12 від 31.12.2018 р. становить 533766,90 грн.

Відповідач вказану заборгованість не заперечив, доказів погашення такої не представив.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повної оплати наданих послуг, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 8247,80 грн. 3% річних та 7485,96 грн. інфляційних втрат.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат з листопада 2019 року по квітень 2020 року, а 3% річних з 07.11.2019 р. по 12.05.2020 р.

Суд зазначає, що позивачем невірно обрано період здійснення відповідних нарахувань.

Претензія від 06.11.2019 р. вих. № 2/915 надіслана відповідачу 07.11.2019 р. Враховуючи п'ятиденний строк доставки поштових відправлень Укрпоштою, а також семиденний строк задоволення претензії, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України, нарахування 3% річних та інфляційних слід починати з 20.11.2019 р., а не з дати надіслання претензії.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних за період 20.11.2019р. - 12.05.2020 р., суд зазначає, що розмір 3% річних становить 7661,53грн., а інфляційних втрат - 6945,24 грн.

Отже, в задоволенні позову в частині стягнення 586,27 грн. 3% річних та 540,72 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 8243,00 грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів вуглепром» про стягнення 549500 грн. 66 коп. (з яких: 533766,90 грн. - основний борг; 8247,80 грн. - 3% річних; 7485,96 грн. - інфляційні) заборгованості за договором на надання послуг з організації перевезення та погрузки вугільної продукції від 31.12.2018р. № 8/12 - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів вуглепром» (бульвар Дружби Народів, буд. 14-16, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 42610085) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) 548373 грн. 67 коп. заборгованості за договором (з яких: 533766,90 грн. - основний борг; 7661,53 грн. - 3% річних; 6945,24 грн. - інфляційні) та 8226 грн. 02 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 1126 грн. 99 коп. (з яких: 586,27 грн. - 3% річних; 540,72 грн. - інфляційні) - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 березня 2021 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.І. Цікало