79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.03.2021 Справа № 914/2914/20
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Державного комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич
про стягнення 1 721 119, 24 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.
за участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції): Орел С.С. - адвокат;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позовну заяву до Державного комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради про стягнення 1 721 119, 24 грн за прострочення оплати за посталений природний газ згідно з договором постачання № 6544/18-БО-21 від 09.10.2018.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 22.12.2020 відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки).
Протокольною ухвалою суду від 21.01.2021 підготовче засідання відкладено на 11.02.2021.
Ухвалою суду від 11.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 03.03.2021.
02.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника у відпустці.
У судовому засіданні 03.03.2021 позивач заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки. Зокрема зазначив, що докази, долучені до клопотання є неналежними, оскільки підписані самим відповідачем. Тому позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи таке.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Крім того, слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи подану сторонами доказову базу, строки розгляду спору, суд вважає за можливе не відкладати його розгляд.
Аргументи сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору постачання природного газу №6544/18-БО-21 від 09.10.2018 позивач поставив відповідачу упродовж жовтня 2018 року - квітня 2019 року природний газ на загальну суму 15 667 690, 73 грн. За умовами договору відповідач мав здійснювати остаточний розрахунок за переданий газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставку газу. Позивач стверджує, що відповідач оплачував газ з порушенням встановлених строків та неоплаченою залишилась заборгованість на суму 1 476 543, 31 грн. За прострочення оплати газу позивач просив стягнути з відповідача 153 062, 47 грн пені на підставі договору та на підставі ст. 625 ЦК України - 66 776, 60 грн 3% річних та 24 736, 86 грн інфляційних втрат.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Однак просив зменшити заявлену до стягнення пеню на 50% в зв'язку із важким матеріальним становищем.
Позивач подав суду заперечення на клопотання про зменшення неустойки, в яких зазначив: підписавши договір відповідач взяв на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; умови договору не містять жодної відкладальної обставини щодо проведення розрахунків, проте оплата здійснювалась несвоєчасно; вважає, що розмір неустойки не є надмірно великим у порівнянні з невиконаним зобов'язанням; довгострокові зобов'язання НАК «Нафтогаз України» складають 79 285 млн грн, а короткострокові - 108 721 млн грн; несвоєчасність оплати контрагентами перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу; збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки; неналежне планування господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки. Тому позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.
Також 26.01.2021 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких останній повідомив, що розрахунки за поставлений природний газ за договором постачання природного газу № 6544/18-БО-21 від 09.10.2018 відповідачем здійснювались власними коштами в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки", що підтверджується призначенням платежів відповідача з погашення заборгованості за поставлений природний газ. Крім того, звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.
Обставини справи.
09 жовтня 2018 року ПАТ «НАК Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальне підприємство "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради (споживач) уклали договір №6544/18-БО-21 постачання природного газу, відповідно до п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018) постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору, з урахування додаткової угоди № 5 від 20.03.2019, сторони встановили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 2 170 тис. куб. метрів. Додатковою угодою № 7 від 23.04.2019 внесено зміни в обсяг природного газу за квітень 2019 року.
Приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі (п. 3.7 договору, у редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 - п. 3.8 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 - п. 5.1 договору) остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За умовами п. 8.2 договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 - п. 7.2 договору) у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15, 3%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 11.1 в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року природний газ на загальну суму 15 667 690, 73 грн, що підтверджено актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 651 195, 88 грн; від 30.11.2018 на суму 2 323 740, 12 грн; від 31.12.2018 на суму 3 465 691, 46 грн; від 31.01.2019 на суму 4 092 637, 08 грн; від 28.02.2019 на суму 2 624 264, 27 грн; від 31.03.2019 на суму 2 179 220, 95 грн, від 30.04.2019 на суму 330 940, 97 грн.
Акти підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював розрахунки за отриманий газ з порушенням строків, встановлених договором.
Розрахунок за газ, отриманий у жовтні 2018 року на суму 651 195, 88 грн проведено 03.12.2018.
Розрахунок за газ, отриманий у листопаді 2018 року на суму 2 323 740, 12 проведено 27.12.2018.
Розрахунок за газ, отриманий у грудні 2018 року на суму 3 465 691, 46 грн проведено 13.02.2019.
Розрахунок за газ, отриманий у січні 2019 року на суму 4 092 637, 08 грн проведено 25.03.2019.
Розрахунок за газ, отриманий у лютому 2019 року на суму 2 624 264, 27 грн проведено 02.05.2019.
Розрахунок за газ, отриманий у березні 2019 року на суму 2 179 220, 95 грн проведено частково на суму 1 033 618, 61 грн, тобто неоплаченою залишилась сума в розмірі 1 145 602, 34 грн.
За поставлений у квітні 2019 року газ на суму 330 940, 97 грн відповідач оплати не здійснив.
Зазначені обставини не заперечуються обома сторонами.
За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ (до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) позивачем заявлені до стягнення на підставі договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України 153 062, 47 грн пені, 66 776, 60 грн 3% річних та 24 736, 86 грн інфляційних втрат.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору купівлі-продажу природного газу №6544/18-БО-21 від 09.10.2018 позивач поставив відповідачу в період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року природний газ на загальну суму, зазначену в актах - 15 667 690, 73 грн. За умовами договору відповідач мав повністю оплатити отриманий в кожному місяці газ до 25-го числа (включно) наступного місяця, проте, остаточні розрахунки за жовтень 2018 року - лютий 2019 року були проведені відповідачем з порушенням встановлених строків, а за поставлений газ по акту за березень 2019 року відповідачем проведено часткову оплату на суму 1 033 618, 61 грн. Тобто неоплаченою залишилась заборгованість на суму 1 145 602, 34 грн. Щодо акту за квітень 2019 року на суму 330 940, 97 грн, то по такому матеріали справи проплат не містять. Загалом заборгованість складає 1 476 543,31 грн.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання, визначені ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За порушення строків оплати газу договором передбачено сплату пені в розмірі 15,3%, однак така не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунки за поставлений газ здійснювались власними коштами.
Враховуючи відсутність доказів оплати поставленого природного газу на суму 1 476 543, 31 грн, позивачем правомірно заявлено до стягнення суму основної заборгованості та така підлягає до стягнення.
Перевіривши розрахунок позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що такий є арифметично правильним, нарахування проведені із правильно визначеним початком виникнення прострочення, за кожен місяць окремо, пеня нарахована в межах 6-місячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.
Отже підставно позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 476 543, 31 грн основної заборгованості, 153 062, 47 грн пені, 66 776, 60 грн 3% річних та 24 736, 86 грн інфляційних втрат.
Поряд з цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 50%, яке підлягає до задоволення частково, враховуючи таке.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Суд враховує, що відповідно до умов договору №6544/18-БО-21 від 09.10.2018 відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами. Одними з причин виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ стала відсутність своєчасного фінансування в тарифах, несвоєчасне фінансування бюджетних установ, які є споживачами Державного комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради, а також ненадходження оплати від населення.
З долучених відповідачем до матеріалів справи довідок щодо кредиторської та дебіторської заборгованості станом на 01.01.2021 вбачається, що кредиторська заборгованість відповідача за отримані товари складає 49 641, 3 тис грн, з якої заборгованість перед позивачем становить 45 149, 7 тис. грн (у тому числі штрафи, пені, інфляційні втрати). Також відповідачем долучено довідку про стан претензійно-позовної роботи станом на 01.01.2021, у якій зазначено, що органом виконання судових рішень відкрито 125 проваджень на суму 2 597, 3 тис. грн про стягнення боргу з фізичних осіб та 6 проваджень на суму 1 043, 7 тис. грн про стягнення боргу з юридичних осіб; у 2020 році на виконання подано 43 судових накази про стягнення боргу за теплопостачання із урахуванням інфляційних втрат та 3% річних на суму 995, 4 тис. грн. В довідці про стан дебіторської заборгованості станом на 01.01.2021 відображено, що найбільша дебіторська заборгованість є у населення - 14 588, 3 тис. грн, а також державного бюджету - 463, 3 тис. грн, місцевого бюджету - 2, 3 тис. грн, інших споживачів - 569, 2 тис грн, загалом на 15 623, 1 тис грн.
Також суд бере до уваги, що позивач використав передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником, яке відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення та є збитковим підприємством.
Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора. Сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання послуг населенню.
Крім того, діяльність позивача та відповідача провадиться на принципі забезпечення захисту прав та інтересів споживачів. У відносинах між сторонами, відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням - надавачем послуг з постачання теплової енергії.
Тому, при здійсненні права на зменшення розміру пені, суд повинен враховувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору, керуючись у тому числі засадами справедливості, добросовісності та розумності.
Беручи до уваги наведене вище, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан обох сторін, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати та його ступінь вини, заявлення до стягнення крім пені також 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання та зменшення розміру пені на 40 %.
Отже до стягнення підлягає 1 659 894, 25 грн, з яких: 1 476 543, 31 грн основного боргу, 91 837, 48 грн пені (зменшено на 40%), 66 776, 60 грн 3% річних та 24 736, 86 грн інфляційних втрат.
Твердження позивача, що долучені до клопотання про зменшення неустойки докази є неналежними, оскільки підписані самим відповідачем, відхиляються судом як безпідставні. Долучені відповідачем довідки носять ознаки офіційних документів та підписані директором Державного комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради (повноваження підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Жодних доказів, які б підтвердили вчинення посадовою особою відповідача службового злочину позивачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Судові витрати.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради (місцезнаходження: 82100, Львівська обл., місто Дрогобич, вул. Індустріальна, будинок 1, корпус А, ідент. код: 05445563) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідент. код: 20077720) 1 476 543, 31 грн основної заборгованості, 91 837, 48 грн пені, 66 776, 60 грн 3% річних, 24 736, 86 грн інфляційних втрат та 25 816, 79 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 15.03.2021.
Суддя Галамай О.З.