просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
10 березня 2021 року м.Харків Справа № 913/22/21
Провадження №13/913/22/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Яреська Б.В., при секретарі судового засідання Лещенко В.Г. розглянувши в судовому засіданні матеріали позовної заяви від 29.12.2020 №1-663
Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, будинок 6, кв.4)
до Фермерського господарства "АГРО-МАКС" (92400, Луганська обл., Марківський район, селище міського типу Марківка, ВУЛИЦЯ ЄРЕМЕНКА, будинок 137, корпус А)
про стягнення 2 048 081 грн 63 коп.
За участю:
від позивача - Зубенко В. М., довіреність №96 від 18.01.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН №5036 від 25.04.2018;
від відповідача (в режимі відеоконференції) - адвокат Висіцька Ірина Володимирівна, ордер серія КВ № 410197 від 22.01.2021; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2679 від 08.12.2006.
СУТЬ СПОРУ: 05 січня 2021 року на адресу Господарського суду Луганської області звернулось ТОВ «АГРЕКС» (далі позивач) з позовною заявою до Фермерського господарства "АГРО-МАКС" (далі відповідач), за якою просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача, штраф, передбачений п.6.2. Договору поставки № 2078 від 30 липня 2020 р., у розмірі 222 750,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача, штраф, передбачений п.6.3. Договору поставки № 2078 від 30 липня 2020 р., у розмірі 445 500,00 грн.; компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості Товару на момент отримання та повернення передоплати, у відповідності до п. 6.3 Договору, в сумі 16 331,63 грн.; збитки за Договором поставки № 2078 від 30 липня 2020 р., у розмірі 1 363 500,00 грн.; судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 30 721,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № 2078 від 30.07.2020 р. (далі за текстом - Договір).
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 р. позовну заяву передано на розгляд судді Яресько Б.В.
Ухвалою від 11.01.2021 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до судового розгляду в підготовчому засіданні на 01.02.2021 р.
29.01.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив від 27.01.2021 р. на позовну заяву, за якою відповідач, просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати у справі №913/22/21.
Відповідач посилається на те, що представниками відповідача, які уповноважені на укладання та підписання договорів від імені ФГ "АГРО-МАКС", договір поставки №2078 у 2020 році на вказаних умовах не укладався та не підписувався. Також, представниками відповідача не підписувалась Специфікація №1 до договору поставки №2078.
01.02.2021 р. в судовому засіданні в режимі відеоконференції був присутній представник відповідача. Розгляд справи було відкладено на 22.02.2021 р.
22.02.2021 р. представник відповідача не зміг прийняти участь у засіданні в наслідок технічних проблем. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 10.03.2021 р.
23.02.2021 р. до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив № 1-85 від 19.02.2021 р., з додатками.
10.03.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про огляд в судовому засіданні місця збереження даних № 1-116 від 10.03.2021 р.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками, та заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення.
Зазначені заяви долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 10.03.2021 р. позивач підтримав заяву про огляд в судовому засіданні місця збереження даних № 1-116 від 10.03.2021 р. та просить суд провести огляд місця збереження даних, а саме електронну пошту позивача - oksana@agrex.com.ua та направлені з електронної адреси відповідача fg.agromaks17@ukr.net докази - факсимільні (сканкопії) Договору поставки № 2078 та Специфікації № 1 до нього, рахунок на сплату Товару № 8 від 30.07.2020 р., лист № 27 від 08.09.2020 р.
Відповідач проти задоволення зазначеного клопотання заперечує, посилаючись зокрема на те, що електронна пошта fg.agromaks17@ukr.net не є офіційною адресою відповідача, особа яка користується зазначеною електронною поштою не уповноважена діяти від імені відповідача.
У відповідності до ч. 7 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
Враховуючи приписи ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, наявні в матеріалах справи докази, з огляду на аргументи сторін, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача з підстав його необґрунтованості.
Відповідачем до початку судових дебатів подана заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення. Зазначена заява приймається судом, питання щодо призначення судового засідання буде вирішено в порядку ст. 221 ГПК України при поданні доказів, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат.
У судовому засіданні позивач в повному обсязі підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи їх неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 2078 від 30 липня 2020 р.
Відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі посилаючись на те, що договір поставки № 2078 від 30 липня 2020 р. сторонами не укладався.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд установив наступне.
Позивач та відповідач використовуючи електронні поштові адреси oksana@agrex.com.ua (позивач) та fg.agromaks17@ukr.net (відповідач) шляхом обміну факсимільними копіями уклали договір поставки № 2078 від 30.07.2020 р. з Специфікацією № 1 від 30.07.2020 р.
Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити насіння соняшника врожаю 2020 р. Згідно п. 2.1, 3.1 договору кількість та строки поставки товару, умови оплати, визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 6.2. договору у разі несвоєчасної поставки або не поставки товару, або його частини, відповідач сплачує штраф в розмірі 5% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару і, крім того, відшкодовує всі заподіяні цим збитки. В разі несвоєчасної поставки або не поставки товару, або його частині, на строк понад 10 календарних днів відповідач також додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару або його частини.
Відповідно до п. 6.3. у разі прострочення поставки (не поставки) товару, або його частини на строк більш ніж 10 днів, відповідач за письмовою вимогою позивача, зобов'язаний негайно, та у будь-якому випадку не пізніше робочого дня наступного за днем отримання такої письмової вимоги повернути позивачу отриману від нього попередню оплату, на яку не було поставлено товар. Також, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу в такому випадку компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що повертається відповідачем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні к долару США на день такого повернення) та доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що була сплачена позивачем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні к долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується відповідачем позивачу у гривнях України за офіційним курсом НБУ гривні України к долару США на день оплати такої компенсації. У разі неповернення позивачу в цей строк попередньої оплати та вищевказаної компенсації, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу також штраф в розмірі 30% від вартості не поставленого в строк товару.
Згідно умов Специфікації № 1 від 30.07.2020 р. відповідач брав на себе зобов'язання поставити 150,00 тонн (+/- 10% на вибір Покупця) насіння соняшника DAP склади ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ", за ціною 9 900,00 грн. за 1 тонну, на загальну суму 1 485 000,00 грн., в*т.ч. ПДВ, в строк до 30.10.2020 р., а позивач зобов'язаний був сплатити поставлений Товар на умовах: попередня оплата 50% вартості Товару - 742 500,00 грн.; остаточні розрахунки протягом 5-ти банківських днів з дати поставки Товару в повному обсязі, але не раніше реєстрації податкових накладних на Товар.
04.08.2020 р. платіжним дорученням № 7640 позивач перерахував відповідачу 300000 грн. 00 коп. призначення платежу - «Передплата за насіння соняшнику зг.дог № 2078 від 30.07.2020 р., спец.№ 1 в т.ч. ПДВ 50000,00 грн».
05.08.2020 р. платіжним дорученням № 7659 позивач перерахував відповідачу 442500 грн. 00 коп. призначення платежу - «Передплата за насіння соняшнику зг.дог № 2078 від 30.07.2020 р., спец.№ 1 в т.ч. ПДВ 73750,00 грн».
Відповідачем 11.08.2020 р. була подана податкова накладна 04082020/22 реєстраційний номер 9195818409 щодо одержання оплати за насіння соняшника в кількості 30,30303 тонн вартістю 8250 грн. 00 коп. без ПДВ на суму 300000 грн. з ПДВ
13.08.2020 р. відповідачем була подана податкова накладна 05082020/23 реєстраційний номер 9198523296 щодо одержання оплати за насіння соняшника в кількості 44,6969696 тонн вартістю 8250 грн. 00 коп. без ПДВ на суму 442500 грн. з ПДВ.
08.09.2020 р. відповідач направив на електрону адресу позивачу факсимільну копію листа № 27 від 08.09.2020 р. з пропозицією збільшити ціну соняшника врожаю 2020 р. на рівні закупівельних цін на даний час.
Листом від 12.10.2020 р. № 1-501 позивач запропонував відповідачу в строк до 30.10.2020 р. здійснити поставку насіння соняшника врожаю 2020 року на суму 1633500 грн. 00 коп. в кількості 165 тонн, на умовах, передбачених Специфікацією № 1 від 30.07.2020 р. до договору поставки № 2078 від 30.07.2020 р.
Листом від 26.10.2020 р. № 21 відповідач повідомив позивача, що договір № 2078 від 30.07.2020 р. та Специфікація № 1 до нього відповідачем не укладалися та не підписувалися. Після отримання листа був виявлений факт отримання від позивача коштів в розмірі 742500 грн. за договором поставки № 2078 від 30.07.2020 р. які будуть повернути, як перераховані без достатньої правової підстави.
29.10.2020 р. відповідач платіжними дорученнями № 196 та № 197 перерахував позивачу 300000 грн. 00 коп., та 442500 грн. 00 коп. з призначенням платежу «Повернення помилково перерахованих коштів». Також 29.10.2020 р. відповідач здійснив коригування податкових накладних 04082020/22 та 05082020/23.
10.11.2020 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 1-569 з вимогою підписати та повернути договір № 2078 від 30.07.2020 р. та Специфікацію № 1 до договору поставки № 2078, а також лист № 1-570 від 10.11.2020 р. з вимогою здійснити поставку насіння соняшнику врожаю 2020 року на суму 1633500 грн. в кількості 165 тонн, на умовах, передбачених Специфікацією № 1 від 03.07.2020 р. до договору поставки № 2078 від 30.07.2020 р., сплатити компенсацію передбачену п. 6.3. договору в сумі 16331 грн. 64 коп., та штраф передбачений п. 6.3. договору в сумі 245175 грн. 00 коп.
В зв'язку з невиконанням умов договору № 2078 від 30.07.2020 р. відповідачем позивач був вимушений укласти 18.11.2020 р. договір поставки № 2269 з СФГ «МРІЯ» на закупівлю 200 тонн соняшнику по ціні 19000 грн. до 08.12.2020 р. Факт виконання договору поставки № 2269 підтверджується наданими позивачем накладними № 376 від 03.12.2020 р., № 349 від 24.11.2020 р., № 352 від 25.11.2020 р., № 360 від 27.11.2020 р. № 365 від 29.11.2020 р.,№ 370 від 01.12.2020 р., № 372 від 02.12.2020 р. за якими насіння соняшника було поставлено на склади ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ", та платіжними дорученнями № 9294 від 24.11.2020 р. на суму 3040000 грн. 00 коп., № 9342 від 26.11.2020 р. на суму 4656000 грн. 00 коп., № 9571 від 09.12.2020 р. на суму 758000 грн. 00 коп. щодо його оплати.
Згідно цінової довідки № 40-С від 30.11.2020 р. Луганської регіональної торгово-промислової палати орієнтовна середня вартість насіння соняшнику врожаю 2020 р. складає 18875 грн. 00 коп.
Згідно цінової довідки № 2-С від 11.01.2021 р. Луганської регіональної торгово-промислової палати орієнтовна середня вартість насіння соняшнику врожаю 2020 р. складає 19740 грн. 00 коп.
Різниця ціни тонни соняшника за договорами № 2078 та № 2269 склала 9090 грн. 00 коп., з врахуванням обсягу поставки 150 тонн - 1363500 грн. 00 коп.
Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь штраф передбачений п.6.2. Договору поставки № 2078 від 30 липня 2020 р., у розмірі 222 750,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача, штраф, передбачений п.6.3. Договору поставки № 2078 від 30 липня 2020 р., у розмірі 445 500,00 грн.; компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості Товару на момент отримання та повернення передоплати, у відповідності до п. 6.3 Договору, в сумі 16 331,63 грн.; збитки за Договором поставки № 2078 від 30 липня 2020 р., у розмірі 1 363 500,00 грн. які виникли в наслідок закупівлі товару за більшою ціною; судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 30 721,23 грн.
Позивач зазначає, що відповідач в наслідок стрімкого зростання ціни соняшника ухилився від виконання умов Договору та Специфікації №1 не поставив станом на 30 жовтня 2020 року та дату позову, насіння соняшнику в зв'язку з чим позивач і просить стягнути з відповідача штрафні санкції передбачені договором та збитки.
Відповідач позов не визнає в повному обсязі. Відповідач заперечує факт укладання сторонами договору поставки № 2078 від 30 липня 2020 р Специфікації №1 до нього.
Відповідач зазначає, що електрона переписка яка надана позивачем не може бути прийнята до уваги, оскільки електрона адреса fg.agromaks17@ukr.net не є погодженим сторонами юридично значимим засобом зв'язку між ними, електроні документи, які одержував з цієї скриньки позивач в порушення положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» не містять електронного підпису повноважної особи відповідача. Крім того листи з зазначеного адресу направлялися Тамарою Щелковською, яка не уповноважена складати, укладати, або підписувати договори від імені відповідача.
Підпис керівника відповідача Дугінова М.О. на копіях договору поставки № 2078 та Специфікації № 1, рахунку № 8 від 30.07.2020 р. та листі № 27 від 08.09.2020 р. зроблений, на думку відповідача, ймовірно за допомогою предмета (пристрою).
Відповідач зазначає, що лише після отримання від позивача листа № 1-501 від 12.10.2020 р. ним було виявлено факт отримання від позивача коштів в сумі 742500 грн. 00 коп., які 29.10.2020 р. були повернуті позивачу як перераховані без достатньої правової підстави.
Стосовно подання податкових накладних відповідач зазначає, що після встановлення факту отримання коштів та їх повернення відповідачем було здійснено 29.10.2020 р. коригування до них.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що відповідачем була одержана попередня оплата за договором поставки № 2078 та Специфікацією № 1 згідно платіжних доручень № 7640 від 04.08.2020 р., та № 7659 від 05.08.2020 р. в розмірі 50% - зазначеному в Специфікації № 1.
Відповідачем 11.08.2020 р., та 13.08.2020 р. були подані податкові накладні 04082020/22 та 05082020/23 з зазначенням товару - насіння соняшника, та його ціни, яка співпадає з ціною вказаною в Специфікації № 1 до договору поставки № 2078.
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідачу було відомо про укладення з позивачем договору поставки № 2078 та Специфікацією № 1 від 30.07.2020 р. та їх умови.
За таких обставин доводи відповідача про те, що договір поставки № 2078 з Специфікацією № 1 від 30.07.2020 р. ним не укладався та не підписувався, а про його існування відповідач дізнався лише з листа позивача № 1-501 від 12.10.2020 р. судом оцінюються критично.
Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини третьої статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
За таких обставин, з врахуванням встановлення судом факту невиконання умов договору поставки, вимоги позивача щодо стягнення штрафу, передбачений п.6.2. Договору поставки № 2078 від 30 липня 2020 р. у розмірі 222 750,00 грн.; штрафу передбаченого п.6.3. Договору поставки № 2078 від 30 липня 2020 р. у розмірі 445 500,00 грн. та компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості Товару на момент отримання та повернення передоплати, у відповідності до п. 6.3 Договору, в сумі 16 331,63 грн. є обґрунтованими, арифметично вірними, та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення збитків в сумі 1 363 500,00 грн.
Зазначені збитки розраховані позивачем як різниця вартості соняшника за договорами № 2078 та № 2269, з врахуванням обсягу поставки 150 тонн.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка та вина відповідача полягає у порушенні умов договору поставки № 2078 від 30 липня 2020 р., що встановлено судом.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача у вигляді реальних збитків підтверджується порушенням умов договору та протиправною відмовою відповідача від поставки встановленого обсягу насіння соняшника, в зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості отримати товар в листопаді 2020 р. з будь яких інших джерел за ціною, що існувала в липні 2020 року, яка дозволяла отримати дохід в очікуваному розмірі. В зв'язку з чим позивач був вимушений понести реальні збитки закуповуючи товар у третіх осіб за цінами листопада 2020 року, які значно перевищували ціну липня 2020 року.
За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення збитків в сумі 1 363 500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 7, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 120, 176, 177, 185, 195, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фермерського господарства «АГРО-МАКС» (92400 Луганська область, селище міського типу Марківка, вул. Єременка б. 137, корпус А, ідентифікаційний код 37587044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, буд. 6 кв. 4 ідентифікаційний код 25602906): штраф, передбачений п.6.2. Договору у розмірі 222 750,00 грн.; штраф, передбачений п.6.3. Договору у розмірі 445 500,00 грн.; компенсацію за п. 6.3 Договору в сумі 16 331,63 грн.; збитки у розмірі 1 363 500,00 грн.; судові витрати 30 721,23 грн., наказ видати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2021 р.
Суддя Б.В.Яресько