Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
09 березня 2021 рокуСправа № 912/109/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засіданні Кравченка О.В.. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/109/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО", 51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ. вул. Зіни Бєлої, 156, кв. 8, кімн. 5
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс", 25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, кімн. 414
про стягнення 55 654,12 грн
Представники сторін участі в судовому засіданні не брали.
В судовому засіданні 09.03.2021 постановлено вступну та резолютивну частини рішення без її проголошення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" (далі - ТОВ "НФМ АГРО", позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" (далі - ТОВ "Агродар-Україна Плюс", відповідач) про стягнення 280 130,30 грн, з яких: 257 342,14 грн основного боргу, 11 215,35 грн відсотків річних, 11 572,81 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг сервісного обслуговування сільськогосподарської техніки замовника з використання запасних частин і матеріалів виконавця.
Ухвалою суду від 18.01.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 912/109/21 за правилами спрощеного позовного провадження; судовий розгляд справи призначено на 16.02.2021.
02.02.2021 від ТОВ "Агродар-Україна Плюс" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить задовольнити позов частково, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку основного боргу та нарахувань інфляційних та річних не враховано здійснені відповідачем оплати.
Так, відповідачем надано власний розрахунок суми боргу, річних та інфляційних та надано акт звірки взаємних розрахунків між сторонами, в якому відображено здійснені оплати. Вказаний акт звірки підписаний обома сторонами.
Так, згідно контррозрахунку відповідача заборгованість, яка підлягає стягненню становить 40 000,00 грн основного боргу, 9 005,43 грн 3% річних та 6 648,69 грн інфляційних втрат.
16.02.2021 суд розпочав судовий розгляд справи.
Ухвалою від 16.02.2021 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 09.03.2021 об 11:00 год.
17.02.2021 на адресу надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" про зменшення розміру позовних вимог у справі № 912/109/21, згідно якої позивач погодився з контррозрахунком відповідача та просить стягнути останнього 55 654,12 грн, з яких: 40 000,00 грн основного боргу, 9 005,43 грн відсотків річних, 6 648,69 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 18.02.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" від 11.02.2021 про зменшення розміру позовних вимог у справі № 912/109/21 прийнято до розгляду та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням її змісту.
09.03.2021 суд продовжив розгляд справи по суті.
Представники сторін в судове засіданні 09.03.2021 не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За приписами п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомленні про дату, час і місце проведення судового засідання та керуючись пунктом 1 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за відсутності учасників справи.
Суд зауважує, що оскільки позивачем у відзиві на позов визнано позов в частині стягнення 40 000,00 грн основного боргу, 9 005,43 грн відсотків річних, 6 648,69 грн інфляційних втрат, а позивачем в свою чергу зменшено розмір позовних вимог до визнаної відповідачем суми, то господарський суд приймає відзив відповідача як визнання позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитись від позову, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.
Частинами 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Господарський суд встановив, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, відзив підписано повноважним представником ТОВ "Агродар-Україна Плюс".
В судовому засіданні 09.03.2021 господарським судом досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, в липні 2019 року за замовленнями ТОВ "Агродар-Україна Плюс" №СФ-00033244 від 24.06.2019, №СФ-00035089 від 01.07.2019 та №СФ-00040936 від 18.07.2019 ТОВ "НФМ АГРО" надано послуги з сервісного обслуговування сільськогосподарської техніки замовника з використанням запасних частин і матеріалів виконавця, а саме комбайну САSЕ ІН АХІАL FLOW 2388, серійний номер 4N5J49BMCY0290285, загальною вартістю 331 872,16 грн, що підтверджується:
- актом виконаних робіт (наданих послуг) №РН-00026187 від 04.07.2019 на суму 260 947,80 грн;
- актом виконаних робіт (наданих послуг) №РН-00026196 від 04.07.2019 на суму 57 910,02 грн;
- актом виконаних робіт (наданих послуг) №РН-00028857 від 18.07.2019 на суму 13 014,34 грн (а.с. 7-11).
Подані позивачем акти виконаних робіт на загальну суму 331 872,16 грн підписано представниками ТОВ "НФМ АГРО" та ТОВ "Агродар-Україна Плюс", а також скріплено відтисками печаток останніх.
Відповідно до вищезазначених актів замовником - ТОВ "Агродар-Україна Плюс" техніку після ремонту прийнято, з об'ємом виконаних робіт останній погодився та жодних претензій до якості робіт (послуг) та комплектованості техніки не мав.
Умовами оплати в актах виконаних робіт зазначено - 5 банківських днів з моменту підписання актів.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем частково сплачено заборгованість в розмірі 291 872,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 297 від 01.07.2019 на суму 74 530,02 грн, а також актами звірки взаємних розрахунків за період січень 2019 - грудень 2020 та за період з 01.12.2020 по 28.01.2021 (а. с.12, 35-36).
Внаслідок часткової оплати відповідачем наданих послуг, заборгованість за надані послуги становить 40 000, 00 грн.
Крім того, позивач посилаючись на ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, крім заборгованості за надані послуги 9 005,43 грн 3% річних та 6 648,69 грн інфляційних втрат.
З метою захисту свого права на отримання оплати за виконані послуги, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Норми права, які застосовано судом.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно до ч.ч. 1, 2, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреність, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно приписів ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Так, ч. 1 ст. 641 ЦК України вказано, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна сторона із сторін майбутнього договору. пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцент) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору позивачем було надано відповідачеві послуги по сервісному обслуговуванню техніки.
Таким чином, внаслідок підписання уповноваженими представниками сторін актів виконаних робіт та часткової оплати відповідачем робіт на суму 231 872,16 грн між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 ЦК України (послуги).
В ст. 901 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Так, відповідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Мотивована оцінка доводів та поданих доказів.
Матеріалами справи підтверджено складення Актів виконаних робіт (наданих послуг) №РН-00026187 від 04.07.2019, №РН-00026196 від 04.07.2019 та №РН-00028857 від 18.07.2019 на загальну суму 331 872,16 грн.
Зазначені Акти містять підписи уповноважених осіб зі сторони ТОВ "Агродар-Україна Плюс" та ТОВ "НФМ АГРО".
Відповідачем не заперечно надання позивачем обумовлених послуг, отже, обставини надання позивачем відповідачу послуг на суму 331 872,16 грн є доведеними.
Як підтверджено актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за період січень 2019 - грудень 2020 та за період з 01.12.2020 по 28.01.2021 (а. с.12, 35-36), відповідачем частково сплачено заборгованість за надані послуги в сумі 291 872,16 грн.
Відповідач не надав господарському суду доказів сплати заборгованості в сумі 40 000,00 грн та згідно відзиву на позовну заяву вказана заборгованість ним визнається.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені судом обставини, вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 40 000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в розмірі 9 005,43 грн та 6 648,69 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення оплати наданих послуг.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачене наведеною нормою право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції виступає особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання.
Як вже зазналось вище, відповідачем визнано позов.
Згідно з ч.ч. 1,4 ст.191 Господарського процесуального Кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Перевіривши контррозрахунок здійснених нарахувань 3% річних та інфляційних, враховуючи факт прострочення сплати відповідачем боргу за надані послуги, а також те, що відзив, згідно якого відповідачем визнано позовні вимоги, підписано повноважним представником відповідача та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є всі підстави для прийняття визнання позову відповідачем та задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати.
Судовий збір у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.
Разом з цим, частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подання позову.
Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, 50% судового збору у розмірі 1 135,00 грн покладаються на відповідача, інші 50% судового збору у розмірі 1 135,00 грн, за наявності відповідного клопотання позивача, підлягають поверненню останньому з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 130, 191, 233, 236-241, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" (25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, кімн. 414, ідентифікаційний код 33423315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" (51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ. вул. Зіни Бєлої, 156, кв. 8, кімн. 5, ідентифікаційний код 39206071) 40 000,00 грн основного боргу, 9 005,43 грн 3% відсотків річних, 6 648,69 грн інфляційних втрат, а також 1 135,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірники рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" за адресою: 51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ. вул. Зіни Бєлої, 156, кв. 8, кімн. 5 та на електронну адресу представника: ІНФОРМАЦІЯ_1; Товариству з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна Плюс" за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, кімн. 414.
Повне рішення складено 15.03.2021.
Суддя В.В.Тимошевська