Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
05 березня 2021 рокуСправа № 912/3456/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Кравченко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3456/20
за позовом: Фермерського господарства "Степове", 26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Шевченка, 86
до: Фермерського господарства "Степол Агро", 26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Київська, 11А
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
Державного реєстратора Департаменту надання адміністративний послуг міської ради міста Кропивницького Нікітенка Олександра Володимировича
про визнання права постійного користування, скасування рішення державного реєстратора
Представники сторін:
від позивача - Галушко С.І., посвідчення адвоката №180 від 29.09.08, ордер №1008082 від 26.10.20;
від відповідача - ОСОБА_4, керівник;
від третіх осіб - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фермерське господарство "Степове" (далі - ФГ "Степове", позивач) звернулось до господарського суду з позовом з вимогами до Фермерського господарства "Степол Агро" (далі - ФГ "Степол Агро", відповідач) про наступне:
1. Визнати за Фермерським господарством "Степове", код ЄДРПОУ 23092944, право постійного користування земельною ділянкою 50.0 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Маловисківської міської ради, та яка знаходиться в його постійному користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею серії КР13МВ, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 та зареєстрований Маловисківською районною радою 17.02.1994р. за № 51.
2. Скасувати рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, прийняті щодо земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КР13 МВ, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 та зареєстрований Маловисківською районною радою 17.02.1994 р. за № 51 в межах згідно з планом, вказаним в Державному акті на право постійного користування землею та визнати недійсними правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим № 3523110100:02:004:0036, на підставі яких зареєстровано право на користування спірною земельною ділянкою за Фермерським господарством "Степол Агро", код ЄДРПОУ 43578247.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що ФГ "Степове" створено саме з використанням права на постійне користування земельною ділянкою, отриманою в постійне користування ОСОБА_1 , та у відповідності до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" з дня набуття статусу юридичної особи ФГ "Степове" набуло статус користувача відповідної земельної ділянки. Позивачу стало відомо про реєстрацію за ФГ "Степол Агро" права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3523110100:02:004:0036, яка фактично збігається із земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні ФГ "Степове" та що порушує права ФГ "Степове" на постійне користування відповідною земельною ділянкою.
Одночасно з поданням позову подано заяву про забезпечення позову.
Згідно ухвал суду від 28.10.2020 позовна заява ФГ "Степове" залишена без руху, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без розгляду позивачем подано заяву від 04.11.2020, в якій повідомлено про виключення з прохальної частини позовних вимог згідно пункту 2 позову.
Ухвалою суду від 09.11.2020 прийнято до розгляду позовну заяву щодо вимог про визнання за ФГ "Степове" права постійного користування земельною ділянкою та відкрито провадження у справі № 912/3456/20 за правилами загального позовного провадження. Згідно ухвали, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа). У справі призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строк для подання заяв по суті справи.
23.11.2020 від ФГ "Степол Агро" надійшла заява про зупинення провадження у справі та відзив на позовну заяву.
Згідно відзиву позовні вимоги заперечено повністю з підстав наступного: земельна ділянка, яка була надана гр. ОСОБА_1 у постійне користування для створення фермерського господарства, на час подання позову не існує, а тому є підстави для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору; відповідна земельна ділянка ніколи не передавалась ФГ "Степове" і не була в його користуванні, натомість знаходилась у тимчасовому користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі договору із ОСОБА_1 ; гр. ОСОБА_1 одночасно є засновником двох фермерських господарств, а саме - ФГ "Степове" та ФГ "Степол Агро"; право постійного користування земельною ділянкою кадастровим номером 3523110100:02:004:0036 належним чином зареєстровано у Державному реєстрі речових прав та у Державному земельному кадастрі, правовстановлюючі документи щодо права постійного користування землею за ФГ "Степол Агро" не оскаржені і не скасовані; обґрунтуванням позовних вимог є посилання на пункт 5.3. статуту ФГ "Степове" в редакції від 10.07.2018, тоді як такий доказ не може бути прийнято судом як належний, у зв'язку з оскарженням до суду протоколу про затвердження вказаного статуту.
У відповіді на відзив ФГ "Степове" наведено наступні аргументи з приводу заперечень відповідача: підставою для державної реєстрації права постійного користування ФГ "Степол Агро" вказано саме державний акт на право постійного користування землею серії КР13 МВ, виданий 17.02.1994 Маловисківською районною радою, що спростовує доводи відповідача з приводу відсутності предмета спору; між сторонами існує спір, який полягає у праві користування однією і тією ж земельною ділянкою, право користування якою зареєстровано за відповідачем; гр. ОСОБА_1 реалізував своє право на спірну земельну ділянку, надану йому в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії КР13 МВ, шляхом створення і реєстрації СФГ "Степове"; доказами у справі підтверджується фактичне використання земельної ділянки ФГ "Степове"; при створенні ФГ "Степол Агро" гр. ОСОБА_1 фактично повторно використав ту саму земельну ділянку; законодавством не встановлено будь-якої вимоги щодо окремого документа про передачу земельної ділянки від засновника (голови) фермерського господарства до самого господарства, а право користування відповідною земельною ділянкою переходить автоматично , що підтверджується, зокрема, висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 922/989/18; законодавство не пов'язує наявність чи відсутність у фермерського господарства права користування земельною ділянкою із зазначенням такого права в статутних документах господарства; статутом в редакції від 10.07.2018 позивач лише підтверджує повноваження голови господарства.
08.12.2020 розпочато підготовче засідання, в якому оголошено перерву до 23.12.2020.
До початку підготовчого засідання від відповідача надійшли письмові пояснення з питань щодо розгляду заяви про зупинення провадження у справі та клопотання про продовження встановленого судом строку для подання заперечень на відповідь на відзив та доказів.
23.12.20202 продовжено підготовче засідання у справі, в якому постановлено ухвалу, згідно якої: відмовлено у задоволенні клопотання ФГ "Степол Агро" про зупинення провадження у справі; відмовлено у задоволенні клопотання ФГ "Степол Агро" про продовження строку подання заперечення на відповідь на відзив та доказів; в підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.01.2021.
28.12.2020 від ФГ "Степове" надійшла заява від 28.12.2020 про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог, відповідно до якої позивач доповнив позовну вимогу вимогою про скасування рішення державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького, Кіровоградської області Нікітенка Олександра Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52885853 від 30.06.2020 (том 1 а.с. 177-184).
Також позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів (том 1 а.с. 189-263).
05.01.2021 продовжено підготовче засідання, в якому постановлено ухвалу про прийняття заяви ФГ "Степове" від 28.12.2020 про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог, як заяви про зміну предмета позову, та про подальший розгляд справи з урахуванням поданої заяви.
В підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.01.2021.
11.01.2021 до суду надійшла заява ФГ "Степове" від 06.01.2021 про (уточнення) зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить:
1. Визнати за Фермерським господарством "Степове", код ЄДРПОУ 23092944, право постійного користування земельною ділянкою 50.0 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Маловисківської міської ради, та яка знаходиться в його постійному користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею серії КР13МВ, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 та зареєстрований Маловисківською районною радою 17.02.1994р. за № 51.
2. Скасувати рішення державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького, Кіровоградської області, Нікітенка Олександра Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52885853 від 30.06.2020 р. в частині державної реєстрації права постійного користування Фермерського господарства "Степол Агро" на земельну ділянку площею 50,0 гектарів, яке було зареєстроване державним реєстратором Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Нікітенко Олександром Володимировичем згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52885853 від 30.06.2020 р. на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія та номер КР 13 МВ , що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 та зареєстрований Маловисківською районною радою 17.02.1994р. за № 51 та акту приймання приймання-передачі земельної ділянки від 28 липня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1107, №1108 (том 2 а.с. 16-21).
Також позивачем подано клопотання про витребування доказів.
Від ФГ "Степол Агро" 11.01.2021 надійшла заява про залишення позову без розгляду (том 2 а.с. 41-43).
11.01.2021 продовжено підготовче засідання, в якому постановлено ухвалу, згідно якої: у задоволенні клопотання ФГ "Степол Агро" від 11.01.2021 відмовлено; прийнято заяву ФГ "Степове" від 06.01.2020 про зміну предмета позову та про подальший розгляд справи з урахування поданої заяви; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державного реєстратора Департамента надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Нікітенка Олександра Володимировича (далі - державний реєстратор, третя особа); учасникам справи встановлено строк на подання заяв по суті справи з урахуванням зміни предмета позову; клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано докази; підготовче засідання відкладено на 29.01.2021.
16.01.2021 від третьої особи ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення щодо позову (том 2 а.с. 62-63), в яких повідомлено про наступне: ОСОБА_1 після одержання документа на землю було створено СФГ "Стегар Олег Миколайович", яке було зареєстровано в Маловисківскьій районній раді і яке здійснювало свою діяльність багато років; в 1997 році розроблено статут СФГ "Степове", який не зареєстровано; в 1998 році укладено договори оренди на землю з власниками земельних ділянок (паїв), на підставі яких створено юридичну особу ФГ "Степове", яке не має жодного відношення до СФГ "Стегар Олег Миколайович"; спірна земельна ділянка використовувалась, однак не входила до земель ФГ "Степове"; в 2010 році ФГ "Степове" подаровано ОСОБА_2 (батько) та майно ФГ "Степове" передано новому власнику, окрім спірної земельної ділянки; така земельна ділянка залишалась у сумісному обробітку і ФГ "Степове" не мало до неї жодного відношення; в 2012 році ФГ "Степове" здано в оренду та призначено головою господарства ОСОБА_3 ; в 2018 році підписано договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ФГ "Степове"; за рішенням суду у справі № 340/1590/20 зобов'язано надати документи для реєстрації за ОСОБА_1 права постійного користування на земельну ділянку і таке право було зареєстровано в реєстрі; право постійного користування передано створеному ФГ "Степол Агро"; позов подано не власником і не з метою захисту права.
25.01.2021 надійшов відзив ФГ "Степол Агро" (том 2 а.с.69-101), згідно якого позовні вимоги заперечено повністю з підстав наступного: наданий позивачем державний акт на право постійного користування землею містить допис (виправлення) стосовно дати та номера його проведеної державної реєстрації, тоді як подвійна державна реєстрація такого документа недопустима, а отже позивач невірно сформулював свою вимогу; з наданих позивачем доказів в їх сукупності встановлено, що після видачі державного акта було зареєстровано СФГ "Стегаря Олега Миколайовича", відомості про реєстрацію СФГ "Степове" в матеріалах справи відсутні, докази правонаступництва СФГ "Степове" прав та обов'язків СФГ "Стегаря Олега Миколайовича" не подано; в матеріалах справи відсутні будь-які правочини, які б підтвердили обставини щодо зміни власника ФГ "Степове"; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації СФГ "Степове" в 1998 році; докази в обґрунтування обставин, з якими пов'язується факт одержання та реєстрації ОСОБА_1 державного акта, факт створення ним на підставі саме цього акта СФГ "Степове", факт правонаступництва у ФГ "Степове" прав та обов'язків СФГ "Степове" відсутні; позиції Верховного Суду, якими позивач обґрунтовує право ФГ "Степове" на земельну ділянку, підлягають застосуванню за умови, якщо позивач доведе, що саме вказана земельна ділянка стала підставою для створення фермерського господарства позивача; наданих позивачем доказів недостатньо для встановлення обставин, які потребують встановленню в даному випадку; згідно позову основі претензії висуваються саме фізичній особі ОСОБА_1 та оскаржується рішення, що стосується виключно громадянина ОСОБА_1 , а не ФГ "Степол Агро", що свідчить про неналежність відповідача у справі; за ОСОБА_1 , як за фізичною особою, зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення державного реєстратора; земельні ділянки засновників ФГ "Степол Агро" перейшли у користування зазначеного фермерського господарства.
25.01.2021 від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи (том 2 а.с. 102-121), в яких вказано на наступне: державний акт на право постійного користування землею, копія якого додана до позову, повністю відповідає формі, затвердженій постановою Верховної ради України від 13.03.1992; СФГ "Степове", як юридична особа та статут господарства, було створено і зареєстровано 10.02.1994; СФГ "Степове" створено відповідно до рішення Маловисківської районної ради народних депутатів № 153 від 30.12.1993 про надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки; твердження щодо того, що все майно ФГ "Степове", окрім спірної земельної ділянки, було подаровано батькові ОСОБА_2 не підтверджуються жодними доказами; твердження про реєстрацію права на відповідну земельну ділянку за ОСОБА_1 не відповідає дійсності та спростовується Інформаційною довідкою з державного реєстру.
28.01.2021 від державного реєстратора надійшли витребувані судом документи (том 2 а.с. 125-138).
29.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (том 2 а.с. 139-146), в якій позивач навів наступні аргументи щодо заперечень відповідача: згідно розпорядження Голови Маловисківської районної ради народних депутатів № 9-р від 10.02.1994 статут господарства та СФГ "Степове", як юридична особа, було зареєстровано 10.02.1994; СФГ "Степове" створено відповідно до рішення про надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки; у справі № 908/2606/18, на яку посилається відповідач, аналізувалась ситуація, за якої земельна ділянка належала фізичній особі на праві приватної власності, а тому висновок згідно вказаної постанови не може бути застосований при розгляді даної справи; вимоги у справі пред'явлено саме до ФГ "Степол Агро", як до особи, за якою зареєстровано право постійного користування землею; право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 перейшло до ФГ "Степове" в силу вимог закону, тому таке право не потребує додаткової державної реєстрації; реєстрація права постійного користування спірною земельною ділянкою у червні 2020 року за ОСОБА_1 , як фізичною особою, прямо суперечить законодавству України, оскільки право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування чинним законодавством не передбачено.
29.01.2021 продовжено підготовче засідання, в якому постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2021.
03.02.2021 відкрито судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 24.02.2021.
16.02.2021 від позивача надійшли письмові доводи та обґрунтування щодо заявлених позовних вимог з доказами (том 2 а.с. 168-206).
22.02.2021 від третьою особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви від 16.03.2020 про вихід зі складу засновників ФГ "Степове" (том 2 а.с. 207-208).
24.02.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення та клопотання про витребування доказів (том 2 а.с. 210-229).
24.02.2021 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті, в якому постановлено протокольну ухвалу про залишення без розгляду документів, які подано позивачем та клопотання третьої особи ОСОБА_1 про долучення доказів на підставі ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за приписами ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Під час відкриття судового засідання з розгляду справи по суті 03.02.2021 суд, згідно наведеної норми, з'ясовував у присутніх представників позивача і відповідача про наявність заяв або клопотань, які не було подано з поважних причин в підготовчому засіданні.
В судовому засіданні 03.02.2021 присутніми представниками сторін повідомлено суд про відсутність будь-яких заяв чи клопотань до суду.
В судовому засіданні 03.02.2021 судом оголошено перерву та 24.02.2021 продовжено судове засідання зі стадії, на якій було оголошено перерву.
Окрім того в підготовчому засіданні 29.01.2021 суд оголошував присутнім в засіданні суду представникам позивача і відповідача зміст документів, які подано державним реєстратором на запит суду (том 2 а.с. 125-138).
В підготовчому засіданні 29.01.2021 присутніми представниками сторін не було заявлено жодних клопотань, з урахуванням доказів, які подано державним реєстратором. Натомість, представником позивача заявлено усне клопотання про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті.
В підготовчому засіданні 29.01.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.02.2021, про що постановлено відповідну ухвалу.
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що при розгляді справи учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються разом з позовною заявою, відзивом на позов або з письмовими поясненнями третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про витребування доказів повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
Як вже зазначено, за ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. На підставі наведеної норми вказані вище документи залишено без розгляду.
В судовому засіданні 24.02.2021 у вступному слові представником позивача позовні вимоги підтримано повністю, представником відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 24.02.2021 оголошено перерву до 05.03.2021.
02.03.2021 відповідачем подано до суду заперечення, до яких додано договір про надання правової допомоги (том 3 а.с. 3-9).
03.03.2021 від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат, у зв'язку з розглядом справи з доказами щодо таких витрат (том 3 а.с. 14-21).
05.03.2021 відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, в якому також викладено клопотання про відкладення судового засідання (том 3 а.с. 27-28).
05.03.2021 від Маловисківської міської ради надійшла заява про залучення вказаного органу відповідачем у справі (том 3 а.с. 29-32).
05.03.2021 судом продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 05.03.2021 постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Маловисківської міської ради про залучення до участі у справі № 912/3456/20 в якості відповідача та ухвалу, згідно якої: клопотання ФГ "Степол Агро" про залишення позову без розгляду і заперечення відповідача залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку їх подання; у задоволенні усного та письмового клопотання ФГ "Степол Агро" про оголошення перерви в судовому засіданні відмовлено.
В судовому засіданні 05.03.2021 присутніми представником позивача позовні вимоги підтримано повністю, представником відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог. Представником відповідача повідомлено про підтримання заперечень проти позову, у тому числі тих, які викладено у відзиві, що подавався до суду попереднім представником 24.11.2020.
Треті особи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про його проведення, про поважність причин відсутності суд не повідомлено.
У відповідності до наведеного, враховуючи законодавчо встановлений граничний строк розгляду справи - 05.03.2021 та у відповідності до п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за відсутності представників третіх осіб і представника - адвоката ФГ "Степол Агро".
В судовому засіданні 05.03.2021 судом досліджено докази у справі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, врахувавши письмові пояснення третьої особи ОСОБА_1 та дослідивши подані у справу докази, судом встановлено наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
Згідно доказів, поданих позивачем.
Розпорядженням голови Маловисківської районної Ради народних депутатів № 9-р від 10.02.1994 зареєстровано селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 , що знаходиться в селищі Комсомол на землях запасу Маловисківської міської Ради народних депутатів площею 50 га, давши йому назву "Степове" (том 2 а.с. 107).
Згідно Державного акта на право постійного користування землею серії КР/3 МВ оформлено гр. ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га, розташованої на території Маловисківської міської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства (том 1 а.с. 15-16).
Згідно відмітки на акті, вказаний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63. В акті зазначено, що земельна ділянка надана на підставі рішення Маловисківської районної ради народних депутатів Маловисківського району Кіровоградської області від 30.12.1993 № 153.
Розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації від 25.02.1997 зареєстровано статути селянських (фермерських) господарств: ОСОБА_1 (том 1 а.с. 17).
Відповідно до статуту Селянського (фермерського) господарства "Степове", на титульному аркуші якої міститься відмітка про його реєстрацію за розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації № 97-р від 25.02.1997, це господарство створюється відповідно до рішення Маловисківської районної ради народних депутатів № 153 від 30.12.1993, головою господарства є ОСОБА_1 (том 1 а.с. 18-23).
30.06.1998 видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Фермерське господарство "Степове" (том 1 а.с. 24).
Згідно Витягу з ЄДРПОУ станом на 31.01.2005, засновником та керівником ФГ "Степове" є ОСОБА_1 (том 1 а.с. 25-29).
Згідно Витягу з ЄДРПОУ станом на 24.04.2020 засновниками ФГ "Степове" зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , керівником є ОСОБА_3 (том 1 а.с. 30-36).
Відповідно до довідки про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земель, виданої Відділом держземагентства у Маловисківському районі 13.02.2014 № 487/03/11-14, ФГ "Степове" є землекористувачем земельних ділянок в кількості 224 площею 909,0672 га на підставі документів, що посвідчують право користування: державний акт КР 13МВ № 63 від 17.02.1994 на площу 50 га та договори оренди на земельні частки (паї) та договори, які знаходяться в стадії реєстрації; термін користування (початок, закінчення): Державний акт - постійно, договори оренди - 2009-2019 роки (том 1 а.с. 37).
Відповідно до довідки про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданої Відділом у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 13.02.2020 № 156/175-20, ФГ "Степове" є землекористувачем земельних ділянок в кількості 203 загальною площею 756,9465 га на підставі документів, що посвідчують право користування: державний акт КР 13МВ № 63 від 17.02.1994 на площу 50 га та договори оренди на земельні частки (паї) та договори, які знаходяться в стадії реєстрації; термін користування (початок, закінчення): Державний акт - постійно, договори оренди - 2009-2019 роки (том 1 а.с. 38).
Рішенням протоколу загальних зборів засновників від 10.07.2018 затверджено в новій реакції статут ФГ "Степове" (том 1 а.с. 45-55).
Відповідно до вказаного статуту, засновниками господарства є ОСОБА_3 , який володіє 99% статутного капіталу, та ОСОБА_1 , який володіє 1% статутного капіталу (пункти 1.2., 6.11.2).
В пункті 5.1. статут зазначено, що землі господарства складаються із: а) земельної ділянки або водного об'єкту, що належить на праві власності господарству, як юридичній особі; б) земельної ділянки або водного об'єкту, що належать членам або засновникам господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки або водного об'єкту, що перебувають на праві постійного користування у членів або засновників господарства; земельної ділянки або водного об'єкту, що використовується господарством на умовах оренди.
Згідно пункту 5.3. статуту, на підставі п. в) п. 5.1. статуту у користуванні господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія КР 13МВ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 та зареєстрованого Маловисківською районною радою 17.02.1994, перебуває земельна ділянка площею 50,0 га, яка розташована на території Маловисківської міської Ради.
ФГ "Степове" подано звітність щодо користування земельними ділянками за 2018-2020 роки (том 1 а.с. 193-260).
Згідно довідки ГУ ДПС у Кіровоградській області станом на 24.12.2020 у ФГ "Степове" не має податкового органу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (том 1 а.с. 261).
Згідно Витягу з ЄДРПОУ, 25.03.2020 внесено запис про реєстрацію юридичної особи ФГ "Степол Агро" (том 1 а.с. 39-41).
За даними ЄДРПОУ засновниками ФГ "Степол Агро" є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , керівник - ОСОБА_4 .
На кадастровій карті містяться відомості щодо земельної ділянки кадастровим номером 3523110100:02:004:0036 площею 50,0 га, цільове призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства, форма власності - комунальна (том 1 а.с. 42).
Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою кадастровим номером 3523110100:02:004:0036 зареєстровано за ФГ "Степол Агро" (том 1 а.с. 43-44).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (надалі - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), сформованого станом на 29.10.2020, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3523110100:02:004:0036 зареєстровано право комунальної власності за Маловисківською міською радою та право постійного користування земельною ділянкою за ФГ "Степол Агро" (том 1 а.с. 105-106).
Листом від 30.03.2020 ФГ "Степол Агро" звернувся до ФГ "Степове" про передачу земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки площею 50,0 га, яка належить засновнику ФГ "Степол Агро" ОСОБА_1 на підставі рішення Маловисківської районної ради № 153 від 30.12.1993 року і акта на право постійного користування КР13МВ, зареєстрованого у книзі реєстрації державних актів 17 лютого 1994 року за № 63 (том 1 а.с. 148).
За змістом вказаного листа повідомлено, що ФГ "Степол Агро" створено на підставі рішення Маловисківської районної ради № 72 від 28.07.1992, акта на право постійного користування КР74МВ, зареєстрованого у книзі реєстрації державних актів 14 лютого 1995 року за № 124 та рішення Маловисківської районної ради № 153 від 30.12.1993 року і акта на право постійного користування КР13МВ, зареєстрованого у книзі реєстрації державних актів 17 лютого 1994 року за № 63. Вказано, що з моменту реєстрації фермерського господарства 25.03.2020 року земельні ділянки за вказаними вище документами відносяться до земель господарства.
До листа додано Акт приймання-передачі земельної ділянки, за підписом голови ФГ "Степол Агро" ОСОБА_4 (том 1 а.с. 149).
06.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про заяву голови ФГ "Степове" ОСОБА_3 про те, що голова ФГ "Степол Агро" ОСОБА_4 та співзасновник ОСОБА_2 шахрайським шляхом, а саме шляхом обману, заволодів правами на земельну ділянку, яка знаходиться у ФГ "Степове", чим завдали значної шкоди ОСОБА_5 (том 1 а.с. 150).
На час розгляду справи в суді відомості щодо результатів кримінального провадження відсутні.
Згідно доказів, поданих відповідачем.
30.06.1998 ОСОБА_1 звернувся до Маловисківської районної державної адміністрації із заявою про видачу свідоцтва про державну реєстрацію, у зв'язку з його відсутністю (том 2 а.с. 75).
На титульному аркуші статуту Фермерського господарства "Степове" міститься відмітка про проведення державної реєстрації юридичної особи 30.06.1998 (том 2 а.с. 76).
29.01.2010 між гр. ОСОБА_1 (Дарувальник) та гр. ОСОБА_2 (Обдарований) укладено договір безоплатної передачі корпоративних прав (договір дарування) (том 2 а.с. 77-78).
За змістом вказаного договору дарування, Дарувальник передав, а Обдарований прийняв в дар корпоративні права на ФГ "Степове", на умовах викладених в Договорі. Корпоративні права належать Дарувальнику на підставі статуту господарства, зареєстрованого Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 30 червня 1998 року. (пункт 1 договору).
Під корпоративними правами, зазначеними в п. 1 Договору, розуміється право на управління та отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства (пункт 2 договору).
З моменту укладення Договору до Обдарованого переходять усі права засновника господарства, передбачені його статутом (пункт 3 договору).
При підписанні договору Дарувальник передає за актом приймання-передачі Обдарованому печатки і штампи господарства, а також ключі від офісу підприємства за його юридичною адресою (пункт 7 договору).
Протягом 5 днів з моменту підписання договору Дарувальник передає Обдарованому бухгалтерську та іншу документацію господарства, матеріальні та інші цінності, зазначені в Акті прийому-передачі, а також зобов'язується протягом зазначеного терміну звільнити офіс господарства. Документація приймається за описом, який складається у двох примірниках - по одному для кожної сторони (пункт 8 договору).
Вказаний договір дарування нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 75.
Згідно Акта приймання-передачі від 29.01.2010, підписаним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначено, що на виконання Договору безоплатної передачі корпоративних прав від 29.01.2010 Дарувальник передає, а Обдарований приймає наступне майно: 1. Печатки і штампи господарства, а також ключі від офісу господарства за його адресою. 2. Бухгалтерську та іншу документацію та матеріальні цінності, які в ній зазначені, за виключенням земельної ділянки площею 50,0 га, яка належить Дарувальнику на праві постійного користування за Актом на землю КР13МВ від 17 лютого 1994 року. Зазначена земельна ділянка передається Дарувальником у сумісне використання з Обдарованим до створення іншого господарства Дарувальником.
10.07.2018 між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу фермерського господарства "Степове", відповідно до якого у власність ОСОБА_1 передано 1% статутного капіталу фермерського господарства "Степове" (том 2 а.с. 80-81).
Згідно рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 у справі № 340/1590/20, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю (том 2 а.с. 82-89). Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-7285/14-20-СГ від 05.05.2020р. про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати згоду на відновлення меж земельної ділянки відповідно до рішення Маловисківської районної ради №153 від 30.12.1993р. та Державного акта на право постійного користування землею КР13МВ зареєстрованого 17.02.1994р. за №63 її користувачу ОСОБА_1 .
09.06.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ № 11-9735/14-20-С, відповідно до якого надано згоду ОСОБА_1 на відновлення меж земельної ділянки площею 50,0000га, що перебуває в його постійному користуванні на підставі державного акта на право постійного користування серія КР № 13 МВ від 17.02.1994, із цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області (том 2 а.с. 90).
Наказом передбачено, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) підлягає затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастр про земельну ділянку, сформованого станом на 23.06.2020, проведено державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3523110100:02:004:0036 площею 50,0000 га, розташованої на території Кіровоградська область, Маловисківський район, Маловисківська міська рада, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства (том 2 а.с. 91-94).
Зазначено відомості про користувача земельної ділянки - ОСОБА_1 на підставі Державного акта від 17.02.1994 КР 13 МВ.
Рішенням державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг Нікітенко Олександр Володимирович № 52885853 від 30.06.2020 проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 3523110100:02:004:0036 за суб'єктом ОСОБА_1 (том 2 а.с. 95). Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справ на об'єкт нерухомого майна.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого станом на 30.06.2020 14:10, внесено відомості до вказаного реєстру про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3523110100:02:004:0036 за правокористувачем ОСОБА_1 (том 2 а.с. 96-97).
28.07.2020 між гр. ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , та ФГ "Степол Агро" складено Акт приймання-передачі земельної ділянки, за змістом якого ОСОБА_1 передає, а ФГ "Степол Агро" приймає наступну земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства: земельна ділянка площею 50,0 га, кадастровий номер 3523110100:02:004:0036, яка належить ОСОБА_1 на праві постійного користування на підставі рішення Маловисківської районної ради № 153 від 30.12.1993 року і акта на право постійного користування КР13МВ, зареєстрованого у книзі реєстрації державних актів 17 лютого 1994 року за № 63. Право постійного користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2020 року за реєстраційним номером 37094869 (том 1 а.с. 129).
Вказаний акт нотаріально посвідчений. На останній сторінці акта міститься відмітка про його реєстрацію в реєстрі за № 1107, № 1108.
Згідно нотарільно посвідченої заяви свідка ОСОБА_2 від 11.01.2021 (том 2 а.с. 98) зазначено, зокрема про те, що на підставі нотаріально посвідченого договору безоплатної передачі корпоративних прав від 29.01.2010 та відповідно до рішення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 став власником та засновником ФГ "Степове" та майна господарства, за виключенням земельної ділянки ОСОБА_1 площею 50 га за актом на право постійного користування НОМЕР_1 . Вказана земельна ділянка не була передана господарству та використовувалась на праві сумісного обробітку до створення ОСОБА_1 іншого фермерського господарства. В 2012 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір оренди ФГ "Степове" як цілісного майнового комплексу строком на десять років. За умовами договору оренди ОСОБА_3 сплатив орендну плату за десять років наперед. В березні 2020 року разом із синами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 створено фермерське господарство і тому земельна ділянка ОСОБА_1 площею 50 га за актом на право постійного користування була включена до майна створеного господарства ФГ "Степол Агро". За вказаних обставин ОСОБА_3 зобов'язаний був передати земельну ділянку в розпорядження новоствореного господарства.
Згідно доказів, поданих державним реєстратором Департаменту надання адміністративних послуг Нікітенко Олександром Володимировичем.
25.06.2020 подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 3523110100:02:004:0036 за суб'єктом ОСОБА_1 (том 2 а.с. 126).
До заяви додано, зокрема, Державний акт на право постійного користування землею серії КР 13МВ, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 від 17.02.1994 (том 2 а.с. 132-134).
За рішенням вказаного державного реєстратора № 52885853 від 30.06.2020 вирішено провести державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 3523110100:02:004:0036 за суб'єктом ОСОБА_1 (том 2 а.с. 136). Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справ на об'єкт нерухомого майна.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 30.06.2020 14:05, на земельну ділянку за кадастровим номером 3523110100:02:004:0036 зареєстровано право комунальної власності 25.06.2020 10:31 за Маловисківською міською радою (том 2 а.с. 137).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого станом на 30.06.2020 14:10, внесено відомості про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3523110100:02:004:0036 за правокористувачем ОСОБА_1 (том 2 а.с. 138).
Норми права, застосовані судом, та мотивована оцінка аргументів учасників справи і поданих доказів.
Щодо права постійного користування на земельну ділянку за Державним актом на право постійного користування землею серії КР 13МВ, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 від 17.02.1994 (надалі - Державний акт КР 13МВ від 17.02.1994).
У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд при розгляді питання про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів (Рішення від 9 лютого 1999 року Справа N 1-7/99) окрім іншого зазначив про те, що - "За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".
На час видачі Державного акта КР 13МВ від 17.02.1994 діяв Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року N 561-XII, який у відповідній редакції передбачав наступне регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою.
Постійним визнавалось землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надавалась Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства (ст. 7).
Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23).
Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляли про їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливими були також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки (частини 1, 2 ст. 51).
Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини 1 ст. 27).
На час державної реєстрації юридичної особи Фермерського господарства "Степове" 30.06.1998 відносини, пов'язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 N 2009-XII, який передбачав, зокрема наступне.
Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім'я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини 1, 4. 5 ст. 2 Закону № 2009-XII).
Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавались у приватну власність і надавались в користування, в тому числі на умовах оренди. (частини 1, 2 ст. 4 Закону № 2009-XII).
Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина 1 ст. 5 Закону № 2009-XII).
Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини 1, 2 ст. 9 Закону № 2009-XII).
Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі, зокрема, припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України (пункт 2 частини 1 ст. 29 Закону № 2009-XII).
За змістом наведених вище приписів законодавства, на час державної реєстрації юридичної особи ФГ "Степове" можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином земельної ділянки, зокрема, на праві постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини 1 ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини 1 ст. 29 Закону № 2009-XII).
Як встановлено матеріалами справи, земельна ділянка за Державним актом КР 13МВ від 17.02.1994 площею 50 га на території Маловисківської міської ради надана ОСОБА_1 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.
ОСОБА_1 створив Фермерське господарство "Степове" (ідентифікаційний код 23092944) та отримав свідоцтво про його державну реєстрацію 30.06.1998 (том 1 а.с. 24, том 2 а.с. 75).
Згідно витягу з ЄДРПОУ та що визнається всіма учасниками справи, ОСОБА_1 був засновником ФГ "Степове" та головою вказаного господарства.
Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження обставин створення ОСОБА_1 до 30.06.1998 іншого фермерського господарства як юридичної особи.
Так, згідно вимог ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 N887-XII, який втратив чинність з 01.01.2004, передбачалось, що підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Державна реєстрація підприємств здійснювалась відповідно до Закону України "Про підприємництво" від 07.02.1991 N 698-ХII (втратив чинність з 01.01.2004), який у редакції, яка діяла до 30.06.1998, передбачав, що органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копію документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України. (ст. 8 зазначеного Закону).
Відповідно до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 N 276 (втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 N 740), державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за їх місцезнаходженням (місцем проживання) (пункт 2).
Під час реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності посадова особа органу державної реєстрації на титулі установчих документів робить відмітку про реєстрацію із зазначенням назви цього органу, номера та дати реєстрації. Відмітка засвідчується підписом посадової особи та печаткою органу державної реєстрації. (пункт 5).
За наявності всіх документів, зазначених у пунктах 4 - 6 цього Положення, орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів з дати надходження цих документів зобов'язаний провести державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і видати заявникові свідоцтво за зразком додатка N 3 (для юридичної особи) або додатка N 4 (для фізичної особи) та один примірник установчих документів з відповідною відміткою органу державної реєстрації (для юридичної особи). (пункт 9).
У разі втрати (знищення тощо) свідоцтва про державну реєстрацію власнику (власникам) або уповноваженій ним (ними) особі видається дублікат свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (пункт 22).
В матеріалах справи наявне свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Фермерське господарство "Степове", код 23092944, в якому зазначено дату державної реєстрації 30.06.1998, та титульний аркуш статуту ФГ "Степове" з відміткою про державну реєстрацію юридичної особи 30.06.1998 (том 1 а.с. 24, том 2 а.с. 76).
На підставі викладеного суд вважає недоведеними повідомлені третьою особою ОСОБА_1 обставини щодо створення ним інших фермерських господарств.
Також, з урахуванням наведеного, суд критично оцінює наданий позивачем статут Селянського (фермерського) господарства "Степове" з відміткою про його реєстрацію 25.02.1997, на який позивач посилається як на доказ на підтвердження обставин створення господарства на підставі рішення Маловисківської районної ради народних депутатів № 153 від 30.12.1993.
Поряд з цим, суд враховує, що законодавством, чинним на момент створення ФГ "Степове", було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності СФГ як юридичної особи.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ. (пункт 43 постанови).
Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. (пункт 55 постанови).
З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки (пункт 61 постанови).
Також у цій постанові вказано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).
Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.
При цьому, як звернуто увагу Верховним Судом в пункті 6.17 постанови від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, право постійного користування земельною ділянкою отриманою засновником фермерського господарства для його створення виникає у такого господарства автоматично після його державної реєстрації саме на підставі норм законодавства та не потребує з боку фермерського господарства та уповноважених органів держави додаткових дій. В такий спосіб зазначене право належить фермерському господарству та може захищатися ним, у тому числі у судовому порядку.
Згідно вимог частини 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Одночасно, суд констатує відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження того, що ФГ "Степове" було створено з використанням інших земельних ділянок.
Так, третьою особою ОСОБА_1 в поясненнях до суду повідомлено, що, ним у 1998 на підставі договорів оренди землі створено юридичну особу ФГ "Степове". Зазначено, що у 2010 році у ФГ "Степове" перебувало в оренді до двох тисяч гектарів земель. Вказана земельна ділянка використовувалась третьою особою, однак не входила до земель ФГ "Степове".
В силу положень частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, виходячи з наведеної норми обов'язок доказування обставин, які підлягають встановленню і тягар доказування покладається на сторін і третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги не предмет спору. Треті особи без самостійних вимог на предмет спору не зобов'язані доводити обставини, які покладені в основу вимог позивача чи заперечень відповідача.
Разом з цим, за частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази можуть подавати не лише сторони, а й інші учасники справи.
Таким чином, треті особи без самостійних вимог на предмет спору мають право та можливість доказування, зокрема, тих обставин, які стосуються впливу рішення суду на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін.
Однак, третьою особою ОСОБА_1 не подано жодних доказів на підтвердження повідомлених ним обставин.
Між тим враховано, що згідно наданих до матеріалів справи довідок відділу Держземагентства від 13.02.2014 та відділу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.02.2020 зазначено про наявність у ФГ "Степове" земельних ділянок, у тому числі за договорами оренди на земельні частки (паї) з терміном користування 2009-2020 роки, тобто початок періоду оренди після створення ФГ "Степове".
Окрім того, суд критично оцінює твердження третьої особи ОСОБА_1 що спірна земельна ділянка використовувалась ним і не входила до складу земель ФГ "Степове", оскільки наявні законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням, а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (п. 1 ч. 1 ст. 40, п. 7 ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 29 Земельного кодексу України від 18.12.1990; п. а) ч. 1 ст.96, п. ґ) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001).
У відповідності до вищевикладеного, суд дійшов висновку про доведення матеріалами справи обставин створення ФГ "Степове" гр. ОСОБА_1 з використанням земельної ділянки, отриманої в постійне користування на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії КР13МВ від 17.02.1994.
В силу наведених вище норм законодавства та враховуючи судову практику Верховного суду, після державної реєстрації ФГ "Степове", до позивача перейшло право постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акта на право постійного користування землею серії КР13МВ від 17.02.1994.
Доводи відповідача стосовно не доведення позивачем, що саме спірна земельна ділянка стала підставою для створення ФГ "Степове" спростовується викладеним вище.
19.06.2003 прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.
За наведеним вище Законом можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства також безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Закон № 937-IV передбачає, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. (ст. 19).
Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства. (ст. 20).
Як вже встановлено, пункт 5.3. статуту ФГ "Степове" в редакції від 10.07.2018 містить положення щодо перебування у господарстві відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії КР 13МВ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 земельної ділянки площею 50,0 га, яка розташована на території Маловисківської міської ради.
Положення вказаного статуту не передбачають будь-якого обмеженого періоду щодо користування господарством такою земельною ділянкою. Окрім того, як встановлено, ФГ "Степове" створено ОСОБА_1 з використанням вказаної земельної ділянки, а тому право постійного користування такою земельною ділянкою перейшло до ФГ "Степове".
З 01.01.2020 набрав чинності Земельний кодекс України, який передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. (ст. 92).
Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у редакції, яка діяла з 01.01.2002 (момент набрання ним чинності) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення особою, яка за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за такою особою до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 663/1738/16-ц).
У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності обставин для припинення права у ФГ "Степове" постійного користування земельною, які визначені в ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001.
Наданий відповідачем до матеріалів справи нотаріально посвідчений договір безоплатної передачі корпоративних прав від 29.01.2010, який укладено між ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_2 (Обдарований) передбачає відчуження корпоративних прав на ФГ "Степове" без будь-яких виключень щодо майна чи майнових прав такого господарства (том 2 а.с. 77-78).
З підстав викладеного, наданий до матеріалів справи акт приймання-передачі від 29.01.2010 (том 2 а.с. 79) не може передбачати інше виконання договору, ніж передбачено умовами такого договору.
Також відсутні підстави для кваліфікації вказаного Акта приймання-передачі від 29.01.2010 як окремого правочину щодо відчуження майна ФГ "Степове", оскільки з урахуванням положень ст. 22 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 66 Господарського кодексу України та ст. 191, 657 Цивільного кодексу України фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу. Між тим, акт приймання-передачі від 29.01.2010 нотаріально не посвідчений.
На підставі викладеного, суд критично оцінює показання свідка гр. ОСОБА_2 , які викладено в нотаріально посвідченій заяві свідка від 11.01.2021 у відповідній частині, так як в силу приписів ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18, в якій вказано на те, що фермерське господарство має право володіння та користування земельними ділянками під час членства особи у цьому господарстві.
У зазначеній справі аналізувалась ситуація, за якої земельна ділянка належала фізичній особі на праві власності і була передана нею у користування для організації фермерського господарства.
Таким чином, характер правовідносин, що досліджувались у справі № 908/2606/18, є відмінним від спірних правовідносин у справі № 912/3456/20.
З набранням чинності Законом України від 07.07.2011 № 3613-VІ "Про Державний земельний кадастр" внесено зміни до Земельного кодексу України та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Пунктом 1 частини 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та речові права, похідні від права власності.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, зазначених у ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
З наведених норм слідує, що державна реєстрація не є способом набуття речового права, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).
Як уже зазначалося, з моменту створення ФГ "Степове" у нього виникли відповідні правомочності та юридичні обов'язки щодо використання спірної земельної ділянки на праві постійного користування. Такі правомочності набули сталого юридичного зв'язку саме з ФГ "Степове" і стали частиною його майна.
Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження законодавчо визначених підстав припинення у ФГ "Степове" права постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому обставини прийняття державним реєстратором рішення № 52885853 від 30.06.2020 (том 2 а.с. 136) про проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 не є підставою виникнення такого права та не є безспірним підтвердженням наявності у вказаної особи такого права.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 № 340/1590/20 в даному випадку не є правовстановлюючим документом та вказане постановлено без участі ФГ "Степове", що надає останньому, згідно ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, спростовувати відповідні обставини, які встановлено в такому рішенні суду.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав та складу учасників справи.
За змістом частини 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже, наведені в ст. 152 Земельного кодексу України не є вичерпними. Суд може захистити право на землю іншими способом, встановленим законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрації заяви в базі даних заяв. При цьому відповідно до пункту 3 частини 2 ст. 2 цього Закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Так, відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (з 16.01.2020) способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є, зокрема, судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав.
З метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
При цьому вказані вимоги мають бути заявлені до осіб, на ім'я яких було зареєстровано відповідне право, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав та обов'язків таких осіб.
Як встановлено матеріалами справи, за ФГ "Степол Агро" зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 3523110100:02:004:0036. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації зазначено, у тому числі, державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: КР 13 МВ, виданий 17.02.1994 Маловисківською районною Радою народних депутатів.
З підстав викладеного є обґрунтованим пред'явлення позову саме до ФГ "Степол Агро". Зміст і характер відносин між учасниками справи підтверджують, що спір у позивача з приводу права постійного користування землею є саме з ФГ "Степол Агро", за яким зареєстровано таке право.
Позивач поєднує вимогу про скасування рішення державного реєстратора з вимогою про визнання права постійного користування земельною ділянкою, що в силу наведених вище положень ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідчить про належність обраного способу захисту та його ефективність.
Щодо участі у спірних відносинах гр. ОСОБА_1 , на ім'я якого видано Державний акт КР 13 МВ від 17.02.1994, суд враховує, що згідно матеріалів справи та про що вказує безпосередньо відповідач, земельні ділянки засновників ФГ "Степол-Агро" перейшли у користування зазначеного фермерського господарства.
Таким чином, на час подання позову та розгляду справи по суті гр. ОСОБА_1 не є користувачем та титульним володільцем відповідної земельної ділянки.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду:
- визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третіми особами є способом захисту права позивача на спірне нерухоме майно від його порушення іншими особами, за якими зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна (п. 29 постанови від 06.11.2019 у справі № 826/3051/18);
- вказані вимоги мають бути заявлені до осіб, на ім'я яких було зареєстровано право власності (постійного користування), оскільки предмет спору безпосередньо стосується їх прав та обов'язків (п. 5.12. постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Наведеним вище спростовуються твердження відповідача щодо неналежного відповідача у даній справі.
Статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з частиною 2 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Таким чином, державна реєстрація права власності на земельну ділянку є необхідною умовою для реєстрації похідного права, а саме - права постійного користування.
Однак, спір у даній справі з приводу права постійного користування виник не з власником земельної ділянки, яким згідно даних державного реєстру є Маловисківська міська рада, а з іншим суб'єктом, за яким зареєстровано право постійного користування - ФГ "Степол Агро".
Виходячи з обґрунтувань підстав позову та заперечень проти позовних вимог, суд не встановив обставин впливу рішення суду у даній справі на права або обов'язки власника відповідної земельної ділянки. У даній справі суд не наводить будь-яких висновків щодо прав, інтересів та (або) обов'язків Маловисківської міської ради. Визнання права постійного користування на земельну ділянку за позивачем НЕ припиняє права власності на відповідну земельну ділянку. Скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою немає наслідком закриття розділу Державного реєстру прав щодо внесеного запису про право власності. Згідно пункту 53 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 N 1141, у Державному реєстрі під час скасування рішення державного реєстратора проставляється відмітка про скасування відповідного рішення.
Статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року.
За наведеною нормою державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі (частина 1).
Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів (частина 3).
Відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За частинами 1, 2 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи.
Наведеними вище положеннями законодавства пояснюється здійснення дій щодо отримання ОСОБА_1 дозволу на відновлення меж земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Вказане є необхідною передумовою для реєстрації права на земельну ділянку в Державному реєстрі прав.
Однак зазначене, не припиняє будь-яких прав на земельну ділянку, що виникло на підставі Державного акта КР 13 МВ від 17.02.1994, та не свідчить про припинення існування такої земельної.
Як слідує з документів, наданих до справи державним реєстратором, дата державної реєстрації земельної ділянка за кадастровим номером 3523110100:02:004:0036 - 23.06.2020; документ, що посвідчує право - Державний акт КР 13 МВ 17.02.1994 (том 2 а.с. 131). Підставою для державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 вказано Державний акт на право постійного користування землею, завірена копія, серія та номер: КР 13 МВ, виданий 17.02.1994, видавник: Маловисківська районна рада народних депутатів (том 2 а.с. 138).
У зв'язку з наведеним, є помилковим висновок відповідача у відзиві від 24.11.2020 стосовно того, що земельна ділянка за Державним актом КР 13 МВ від 17.02.1994 на час подання позову не існує.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи наявність у ФГ "Степове" права постійного користування на земельну ділянку згідно Державного акта КР 13 МВ від 17.02.1994, щодо якої проведено державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 3523110100:02:004:0036 та відкрито розділ у Державному реєстрі прав на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна - НОМЕР_2.
Матеріалами справи підтверджено реєстрацію в Державному реєстрі прав за ФГ "Степол Агро" права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 3523110100:02:004:0036, із зазначенням підстав для реєстрації, зокрема, Державний акт КР 13 МВ від 17.02.1994, що обґрунтовує правомірність визначення відповідачем ФГ "Степол Агро" та обраний у відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" спосіб захисту порушеного права шляхом скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права і визнання права.
Вказане свідчить про наявність підстав для задоволення позову, однак частково, виходячи з наступного.
Згідно прохальної частини позовних вимог позивач просить визнати за ФГ "Степове" право постійного користування земельною ділянкою 50.0 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Маловисківської міської ради, та яка знаходиться в його постійному користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею серії КР13МВ, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 та зареєстрований Маловисківською районною радою 17.02.1994р. за № 51.
Однак, згідно Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди № 28 від 15.04.1993, яка діяла на час оформлення Державного акта від 17.02.1994, передбачалось, що державні акти на право постійного користування реєструються радою, яка прийняла рішення про надання земельної ділянки у постійне користування, лише у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами) за відповідною формою.
На підставі викладеного є безпідставним зазначення в прохальній частині позову "зареєстрований Маловисківською районною радою 17.02.1994р. за № 51" та що підлягає виключенню.
Разом з цим, зазначена помилка не спростовує наявність Державного акта серії КР13МВ, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 17.02.1994, як такого, що підтверджується документами, наданими державним реєстратором та обставинами реєстрації права постійного користування на земельну ділянку саме за вказаним актом.
Викладаючи прохальну частину про скасування рішення державного реєстратора, позивач зазначає номер рішення 52885853 та його дату 30.06.2020.
Між тим, згідно наданих державним реєстратором документів, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 52885853 від 30.06.2020 є рішенням про проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 (том 2 а.с. 136).
Тобто, зміст наданого до матеріалів справи рішення державного реєстратора №52885853 від 30.06.2020 не відповідає змісту рішення прохальної частини позову щодо скасування рішення державного реєстратора в частині державної реєстрації права постійного користування ФГ "Степол Агро".
Однак виходячи зі встановлених судом обставин реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ФГ "Степол Агро" та враховуючи, що в силу положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 26 Порядку ведення державного реєстру прав на нерухоме майно відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав вносяться до Державного реєстру прав виключно на підставі рішення державного реєстратора, суд вважає наявними підстави для задоволення позову в частині скасування рішення про державну реєстрацію щодо реєстрації права постійного користування ФГ "Степол Агро".
Також суд враховує, що предметом позову є саме рішення державного реєстратора, а не право, яке зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора, внаслідок чого суд виключає відповідне формулювання згідно прохальної частини позову.
Також суд вважає помилковим зазначення "з відкриттям розділу", оскільки згідно ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна. Розділ складається з чотирьох частин, що містять відомості про: 1) нерухоме майно та його ціну (вартість) (у тому числі ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва - для об'єктів нерухомого майна, яким присвоєно ідентифікатор до реєстрації відповідного речового права); 2) право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; 3) інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, а також ціну (вартість) таких речових прав чи розмір плати за користування чужим нерухомим майном; 4) обтяження речових прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень.
Тобто, розділ відкривається в Державному реєстрі на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності та такий розділ складається з чотирьох частин.
На підставі викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково, а саме:
- визнати за ФГ "Степове" право постійного користування земельною ділянкою 50,0 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Маловисківської міської ради, за Державним актом на право постійного користування землею серії КР 13 МВ від 17.02.1994, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63;
- скасувати рішення державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Кіровоградської області Нікітенка Олександра Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині державної реєстрації права постійного користування ФГ "Степол Агро" на земельну ділянку площею 50,0 гектарів на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії КР 13 МВ від 17.02.1994, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 та акта приймання-передачі земельної ділянки від 28.07.2020, зареєстрованого в реєстрі за № № 1107, 1108.
У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє.
Судові витрати.
У відповідності до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що позовні вимоги в частині визнання права і про скасування рішення державного реєстратора відносно ФГ "Степол Агро" задоволено, чим підтверджено неправильність дій останнього, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача повністю.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, враховано, що представником відповідача в судовому засіданні 05.03.2021 до закінчення судових дебатів заявлено усне клопотання про подання доказів після ухвалення рішення суду.
Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, що заява про надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, зроблена стороною у справі до закінчення судових дебатів, має здійснюватися виключно у письмовій формі.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 920/810/18.
За правилами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Враховуючи викладене, господарський суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на 18.03.2021, про що зазначає в резолютивній частині рішення, та встановлює відповідачу строк для подачі суду доказів щодо розміру понесених ним судових витрат .
Одночасно, враховуючи, що позивач подав до суду та направив іншим учасникам справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу лише 03.03.2021, що позбавило відповідача можливості отримати такі докази до початку судового засідання 05.03.2021, з метою забезпечення прав згідно ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи положення ч. 11 ст. 129 названого кодексу, суд вважає за доцільним розглянути питання щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу одночасно з розглядом такого питання щодо витрат відповідача в судовому засіданні 18.03.2021.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 221, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати за Фермерським господарством "Степове" (26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Шевченка, 86, ідентифікаційний код 230929440) право постійного користування земельною ділянкою 50,0 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Маловисківської міської ради, за Державним актом на право постійного користування землею серії КР 13 МВ від 17.02.1994, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63.
Скасувати рішення державного реєстратора Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького Кіровоградської області Нікітенка Олександра Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині державної реєстрації права постійного користування Фермерським господарством "Степол Агро" на земельну ділянку площею 50,0 гектарів на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії КР 13 МВ від 17.02.1994, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63 та акта приймання-передачі земельної ділянки від 28.07.2020, зареєстрованого в реєстрі за № № 1107, 1108.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з Фермерського господарства "Степол Агро" (26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Київська, 11-а, ідентифікаційний код 43578247) на користь Фермерського господарства "Степове" (26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Шевченка, 86, ідентифікаційний код 230929440) 4 204,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати сторін на професійну правничу допомогу 18.03.2021 о 12:00 год.
Встановити Фермерському господарству "Степол Агро" строк для подання відповідних доказів не пізніше 10.03.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені примірники рішення направити Фермерському господарству "Степове" на електронну адресу представника: НОМЕР_3; Фермерському господарству "Степол Агро" на електронну адресу представника: НОМЕР_4 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а також на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Державному реєстратору Нікітенко Олександру Володимировичу за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 41/26 та Департаменту надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 41/26 та на електронну адресу: cnap@krmr.gov.uа.
Повне рішення складено 15.03.2021.
Суддя В.В.Тимошевська