вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3504/20
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720)
до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, будинок 3 А, код 13711949)
про стягнення 18 176 544,83 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Верхацький І.В.
від відповідача: Мазуренко Т.С.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ» (відповідач) про стягнення 18 176 544,83 грн., з яких: 11 932 508,21 грн. пені, 3 243 323,11 грн. 3% річних та 3 000 713,51 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №2456/18-ТЕ-17 від 01.10.2018 та несвоєчасної сплати вартості отриманого, за вказаним правочином, природного газу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі № 911/3504/20 та призначено підготовче засідання на 21.01.2021.
21.01.2021 на адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими, на підтвердження викладених у ньому заперечень, документами. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99%, обґрунтовуючи вказане тим, що станом на дату подання позову основна заборгованість за Договором відсутня; відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів; відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, оскільки дебіторська заборгованість споживачів за теплопостачання становить 58,5 млн. грн.; невідшкодована державою різниця в тарифах; а також позивачем подано ряд позовів до відповідача, що становить для підприємства надмірний фінансовий тягар.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.02.2021.
28.01.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, якою позивач вказує, що відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено суду наявність підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві.
11.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Міністерства розвитку громад та територій України №1791897 від 11.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/3504/20 та призначено справу до розгляду по суті на 04.03.2021.
В судовому засіданні 04.03.2021, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Учасники справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
04.03.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.10.2018 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП Броварської міської ради Київської області «БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ» (споживач) укладено договір №2456/18-ТЕ-17 постачання природного газу (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. Договору);
Згідно з п. 3.7. Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до п. 5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018), оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 7.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 01.11.2018) визначено, що у разі прострочення споживачем оплати він зобов'язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3. Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018) встановлено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно з п. 11.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №7 від 24.04.2019), договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу з 31 травня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 223 067 795,10 грн., що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 30.10.2018,
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2018,
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2018,
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2019.
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2019.
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2019.
- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2019.
- акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2019.
Згідно з умовами Договору № 2456/18-ТЕ-17 остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (п. 7.2 Договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 Цивільного кодексу України).
За твердженням позивача, відповідач розрахувався за газ із порушенням строків, які встановлені Договором, що підтверджується карткою розрахунків та копіями банківських виписок. Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.
У зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати природного газу було виконано відповідачем з порушенням встановлених Договором строків оплати, АТ «НАК «Нафтогаз України» нараховано КП Броварської міської ради Київської області «БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ» та заявлено до стягнення 11 932 508,21 грн. пені, 3 243 323,11 грн. 3% річних та 3 000 713,51 грн. інфляційних втрат.
Як вбачається з наданих до позовної заяви розрахунків суми позовних вимог, вищезазначені суми пені, 3% річних та інфляційних нараховані позивачем з урахуванням здійснених відповідачем оплат, щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, за прострочення оплати за природний газ, отриманий у жовтні 2018 - травні 2019.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
З огляду на викладене, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних на суму заборгованості, враховуючи заявлені позивачем в позовній заяві періоди, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам Договору та нормам законодавства України, тому позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача - КП Броварської міської ради Київської області «БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ» 11 932 508,21 грн. пені, 3 243 323,11 грн. 3% річних та 3 000 713,51 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати за природний газ, отриманий у жовтні 2018 - травні 2019 є обґрунтованими та законними.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення на 99% розміру нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, яке викладено останнім у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на тяжке фінансове становище підприємства, наявність дебіторської заборгованості, неповне відшкодування місцевим бюджетом збитків, завданих різницею в тарифах на послуги теплопостачання, обмеженість у вільному розпорядженні коштами, які надходять на рахунок відповідача від споживачів, оскільки розрахунки здійснюються відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРП), якими встановлено нормативи перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання. На підтвердження даних обставин відповідачем долучено до відзиву баланси (звіт про фінансовий стан) по КП Броварської міської ради Київської області «БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ» за період з 2017 року по 2020 рік та звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за період з 2017 року по 2020 рік.
Передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми та інфляційних втрат здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).
При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2020 р. у справі № 903/125/18.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, суд зазначає наступне.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.
Відповідно до статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися виконання зобов'язань між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Так, при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб'єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Як встановлено судом, відповідач є непідприємницьким товариством (єдиним засновником якого є Броварська міська рада), створеним для надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення у місті Бровари, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів.
Тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджується фінансовими звітами (баланс, звіт про фінансові результати). Згідно показників Балансу (код рядка 1420) сума непокритих збитків станом на 30 вересня 2020 року становить 143,1 млн. грн.
Відтак, нарахована позивачем до стягнення пеня у розмірі 11 932 508,21 грн. визнається судом значним стягненням у порівнянні з невстановленими збитками кредитора (позивача) у справі.
Суд приймає до уваги, що відповідач в повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу. Крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, що є способом захисту майнового права й інтересу позивача, яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу.
Одночасно суд бере до уваги, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, АТ НАК «Нафтогаз України», як підприємство державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, може призвести до значних соціально та економічно негативних наслідків для держави.
За таких обставин, господарський суд, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, від заявленої позивачем суми.
Заперечення позивача щодо зменшення пені визнаються судом неспроможними з огляду на ненадання позивачем доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, а також те, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене, суд вирішив позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 5 966 254,11 грн. пені, 3 243 323,11 грн. 3% річних та 3 000 713,51 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.
Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, без урахування зменшення розміру штрафної санкції.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, будинок 3 А, код 13711949) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 5 966 254 (п'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят шість тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 11 коп. пені, 3 243 323 (три мільйона двісті сорок три тисячі триста двадцять три) грн. 11 коп. 3% річних, 3 000 713 (три мільйона сімсот тринадцять) грн. 51 коп. інфляційних втрат та 272 648 (двісті сімдесят дві тисячі шістсот сорок вісім) грн. 17 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.03.2021
Суддя Т.Д. Лилак