ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.03.2021Справа № 910/19939/20
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул"
вул. Немирівське шосе 213, м. Вінниця, Вінницька обл., 21034
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварком"
вул. Червоноткацька, б.69, оф. 201, м. Київ, 02660
про стягнення 18 843,38 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварком" (далі-відповідач) про стягнення 18 843,38 грн. заборгованості за Договором поставки від 09.07.2019 №09-07/9.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк Товариству для усунення недоліків позовної заяви.
29.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19939/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105476363051, згідно якого ухвала суду від 15.01.2021 була вручена представнику відповідача за довіреністю 26.01.2021.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/19939/20, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
09.07.2019 року між ТОВ «ГРНІ КУЛ» та ТОВ «СВАРКОМ» було укладено Договір поставки №09-07/9 (далі -Договір).
Відповідно до п.1.1. даного Договору, Постачальник - TOB «СВАРКОМ» зобов'язується поставити і передати у власність Покупця - ТОВ «ГРНІ КУЛ», а Покупець прийняти та оплатити, продукцію в асортименті, іменовану далі по тексту договору - Товар.
Згідно п. 1.2. Найменування, асортимент, ціна за одиницю Товару вказується Сторонами в рахунку-фактурі, специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1.3. Договору, поставка Товару здійснюється партіями відповідно до письмової заявки Покупця, в якій вказується найменування, асортимент, кількість Товару, і відображаються Постачальником в рахунку і товарній накладній, які є невід'ємною частиною цього Договору. Заявка на поставку Товару направляється Покупцем Постачальнику за допомогою засобів факсимільного зв'язку та / або електронної пошти.
Згідно п. 1.4. Договору, виставлений рахунок-фактура до оплати є підтвердженням з боку Постачальника прийняття заявки Покупця до виконання.
Відповідно до п. 12.7. Договору, при укладанні, оформленні, передачі та виконанні цього договору Сторони допускають використання електронної пошти; документи, передані з використанням електронної пошти, матимуть юридичну силу до обміну оригіналами цих документів.
Згідно Специфікації №2 від 19.02.2020р. до даного Договору (далі - Специфікація №2), Постачальник зобов'язувався поставити наступний Товар: Балансир 9434, вартістю 27 924,00 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.) з ПДВ, кількістю - 1 штука.
Відповідно до умов Специфікації №2 від 19.02.2020 р. до Договору: строк поставки Товару - 30 (тридцять) робочих днів з моменту внесення передоплати у розмірі 60%.
Умови поставки - поставка здійснюється на умовах DDP м. Вінниця, згідно Інкотермс 2010.
Після відправлення Товару, Постачальник повідомляє Покупця про номер декларації, відповідно до якої був відправлений товар.
Умови оплати: 60% передоплата; 40% доплата перед відвантаженням.
19.02.2020 року ТОВ «СВАРКОМ» прислало за допомогою електронної пошти ТОВ «ГРІН КУЛ» рахунок на оплату по замовленню №1902/1, на Товар, зазначений у Специфікації №2, у розмірі 27 924,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4654,00 грн., тим самим підтвердило прийняття заявки ТОВ «ГРІН КУЛ» на поставку Товару до виконання.
Відповідно до визначених Сторонами умов оплати, 26.02.2020 року на рахунок ТОВ «СВАРКОМ» було перераховано грошові кошти у сумі 16 754,40 грн. з ПДВ (тобто 60% вартості Товару, вказаної у рахунку на оплату), що підтверджується платіжним дорученням №7806 від 26.02.2020 року.
Зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважається виконаним з моменту списання коштів з банківського рахунку Покупця (п. 4.5. Договору).
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, оскільки, строк поставки, вказаний в Специфікації №2 становив 30 робочих днів, Товар повинен був бути Поставлений Покупцеві не пізніше 09.04.2020 р.
Однак, відповідач у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив поставку оплаченого Товару.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
На виконання умов Договору та заявки позивач здійснив оплату товару на суму 16 754,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7806 від 26.02.2020 року.
Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договору та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив поставку оплаченого Товару. У зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 16 754,40 грн.
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання поставки товару або повернення оплати у розмірі 16 754,40 грн. відповідачем не виконано. Вказане відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1745,64 грн. - пені за період з 10.04.2020 по 21.09.2020, 469,12 грн.- інфляційні втрати та 109,87 грн. - 3 % річних нарахованих за період з 22.09.2020 по 10.12.2020.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 9.3 Договору за прострочення Поставки Постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1745,64 грн. - пені за період з 10.04.2020 по 21.09.2020.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 469,12 грн.- інфляційні втрати та 109,87 грн. - 3 % річних нарахованих за період з 22.09.2020 по 10.12.2020.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Позивач надав належні докази понесення 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правової допомоги № 01/12 від 01.12.2020, додаток №1, акт приймання-передавання наданих послуг від 09.12.2020). Понесення цих витрат у розмірі 4000,00 грн. доведено позивачем, і суд вважає, що ці витрати відповідають критеріям розумності та співмірності зі складністю справи і виконаною адвокатом роботою. А тому суд покладає на відповідача ці витрати у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварком" (вул. Червоноткацька, б.69, оф. 201, м. Київ, 02660; код ЄДРПОУ 38638382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" (вул. Немирівське шосе 213, м. Вінниця, Вінницька обл., 21034; код ЄДРПОУ - 40469992) 16 754 грн 40 коп. основного боргу, 1745 грн. 64 коп. - пені, 109 грн. 87 коп. - 3 % річних, 469 грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 4000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу та 2270 грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов