ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2021Справа № 910/17243/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту"
вул.Набережно-Лугова,12, м. Київ 71, 0407
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЗІО 21"
вул. Новокостянтинівська, буд. 2-А, м. Київ, 04080
про стягнення 2 423 832,10 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЗІО 21" про стягнення 2 423 832,10 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором №510 від 29.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість з оплати наданих послуг за Договором №510 від 29.04.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.12.2020.
25.11.2020 представником відповідача подано клопотання про продовження терміну для надання відзиву.
30.11.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
02.12.2020 у судове засідання представники сторін не з'явилися.
Ухвалою суду від 02.12.2020 розгляд справи відкладено на 23.12.2020.
21.12.2020 відповідачем подано клопотання про перенесення розгляду справи.
23.12.2020 судові засідання із розгляду призначених суддею Лиськовим М.О. справ не відбулися із технічних причин.
Ухвалою суду від 23.12.2020 розгляд справи відкладено на 27.01.2021.
28.12.2020 позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів по справі.
25.01.2021 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2021.
17.02.2021 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
17.02.2021 позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів по справі.
У судове засідання, призначене на 17.02.2021 з'явились представники сторін, представник відповідача підтримав подане клопотання про відкладення та просив суд надати час для можливості врегулювання мирним шляхом.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2021 судом ухвалено відкласти розгляд справи по суті на 03.03.2021.
01.03.2021 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для заміни представника.
У судове засідання 03.03.2021 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У судовому засіданні 03.03.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
29 квітня 2020 року між ТОВ «Київський завод суднобудування та судноремонту» (далі - ТОВ «КЗСС», Виконавець за Договором) та ТОВ «ВІЗІО 21» (далі - Замовник за Договором) був укладений договір №510 (надалі іменується «Договір»), а також Додаткова угода №1 від 18.06.2020 року, Додаткова угода №2 від 30.07.2020 року та Додаткова угода №3 від 22.09.2020 року.
Згідно вищевказаного Договору та Додаткових угод, Виконавець зобов'язується виконати роботи на самохідному судні «Волгоград» в обсязі та на умовах визначених у Договорі та Додаткових угодах, а Замовник - прийняти та оплатити ці роботи.
ТОВ «ВІЗІО 21» підписавши Договір з ТОВ «КЗСС», взяв на себе зобов'язання, Зумовлені даним Договором.
Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору Замовник здійснює передоплату робіт на поточний рахунок Виконавця відповідно до «Календарного графіку фінансування ремонту» (Додаток 22 до Договору). Оплата всіх додаткових робіт здійснюється у відповідності з підписаними 7: татковими угодами.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що підтвердженням того, що TOB «КЗСС» виконало взяті на себе зобов'язання за Договором є підписані та прийняті без застережень та зауважень Акти виконаних робіт (далі - Акти):
№64 від 25.09.2020 р. на суму 799 787,35 грн. (рах. №1107 від 08.07.2020 р.);
№65 від 29.09.2020 р. на суму 1 468 585,40 грн. (рах. №1107 від 08.07.2020 р.);
№70 від 05.10.2020 р. на суму 281 245,77 грн. (рах. №1631 від 05.10.2020 р.);
№71 від 05.10.2020 р. на суму 97 640,96 грн. (рах. №1550 від 28.09.2020 р.);
№72 від 05.10.2020 р. на суму 478 766,56 грн. (рах. №1107 від 08.07.2020 р.);
№73 від 06.10.2020 р. на суму 473 271,22 грн. (рах. №672 від 27.04.2020 р.);
№2643 від 30.09.2020 р. на суму 1 534,85 грн. (рах. №1617 від 30.09.2020 р.).
Водночас, за твердженням Позивача, котре не заперечується Відповідачем, порушивши умови Договору Замовник сплатив 1 310 000,01 грн. із необхідних 3 600 832,11 грн.
Як вказує Позивач, граничний строк сплати грошових коштів (60% передоплати) по Додатковій угоді № 1 від 18.06.2020 р. (п. 5) закінчився 26.06.2020 року.
Позивачем надіслана на адресу Відповідача претензія № 638 від 15.09.2020 року з вимогою сплатити суму неустойки була залишено без відповіді і без виконання.
Одержаний від Відповідача лист № 19/10 від 19.10.2020 року, яким Відповідач гарантував погашення в повному обсязі заборгованості по Договору в строк до 02.11.2020 року, також, залишено Відповідачем без виконання.
На момент звернення Позивача із позовом до суду, сума основного боргу Замовника на складала 2 290 832 грн. 10 коп. з ПДВ.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині оплати отриманих послуг у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих робіт. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.
Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.
Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі Відповідачем на користь Позивача в рахунок погашення суми основного боргу за Договором №510 сплачено суму у розмірі 543 431,68 грн.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача частину суми основної заборгованості.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 543 431,68 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 543 431,68 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 747 400,42 грн.
Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 1 747 400,42 грн. є обґрунтованими.
Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.
Також Позивачем заявлено до стягнення із Відповідача 133 000 грн. - неустойки.
Пунктом 5.6 Договору встановлено: «Замовник погоджується, що у разі затримки виконання робіт з його вини (несвоєчасної оплати вартості робіт або додаткових послуг згідно Договору тощо) він оплачує неустойку у розмірі 1 000 грн. з ПДВ за кожну добу».
Граничний строк сплати грошових коштів (60% передоплати) по Додатковій угоді № 1 від 18.06.2020 р. (п. 5) закінчився 26.06.2020 року.
Відтак, станом на 05.11.2020 року, Замовник повинен сплатити Виконавцю неустойку за 133 днів не оплати вартості робіт та додаткових послуг, за період з 26.06.2020 року по 20.10.2020 року: 1 000 грн. х 133 днів = 133 000 грн. (неустойка).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок неустойки та визнано його арифметично вірним.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 133000,00 грн. - неустойки.
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 28 206,01 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі №910/17243/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЗІО 21" про стягнення 2 423 832,10 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 543 431,68 грн.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЗІО 21" (вул. Новокостянтинівська, буд. 2-А, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 32211310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" (вул.Набережно-Лугова,12, м. Київ 71, 0407; ідентифікаційний код 41028221) 1 747 400 грн 42 коп. основного боргу, 133 000 грн 00 коп. неустойки та 28 206 грн 01 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 15.03.2021
Суддя М.О. Лиськов