ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.03.2021Справа № 910/14842/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінант Траст Сервіс"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
про визнання договору припиненим та зняття заборони відчуження
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінант Траст Сервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, в якому просить суд:
- визнати припиненим Договір «Кредитування комерційного автотранспорту» №117/2008/980-КА12 від 29.04.2008;
- зняти заборону відчуження рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Траст Сервіс», а саме: вантажного автомобіля ГАЗ 3309-354, номер державної реєстрації НОМЕР_1 по Договору «Кредитування комерційного автотранспорту» №117/2008/980-КА12 від 29.04.2008, реєстраційний номер 7590996.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що оскільки Договір «Кредитування комерційного автотранспорту» №117/2008/980-КА12 був укладений 29.04.2008, при цьому термін погашення кредиту закінчився 26 квітня 2010 року, строк позовної давності, з урахуванням п. 7.3 Договору, закінчився. За таких обставин, з посиланням на положення ст. 28 Закону України «Про заставу» позивач вказує на наявність підстав для визнання припиненим Договору та зняття заборони відчуження переданого в заставу рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Траст Сервіс».
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на категорію та складність спору, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити 03.11.2020.
У підготовче засідання 03.11.2020 представники сторін не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
У підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 08.12.2020.
04.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
У підготовче засідання 08.12.2020 представники сторін не прибули.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.02.2021.
У підготовче засідання 02.02.2021 представники сторін не прибули.
У підготовчому засіданні 02.02.2021 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021.
01.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
02.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення та заява про залучення до участі у справі третьої особи.
У судове засідання 02.03.2021 представники сторін не прибули.
Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, суд зазначає наступне.
Так, відповідач вказує, що право вимоги за кредитним договором № 117/2008/980-КА12 від 29.04.2008 було відступлено ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як переможцю аукціону, тому просить залучити вказану особу як правонаступника відповідача, або як третю особу.
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з'ясовує, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у даній справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як вбачається із заяви про залучення до участі у справі третьої особи, дану заяву подано до суду 02.03.2021, разом з тим у підготовчому засіданні 02.02.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, тобто, заяву подано із пропуском встановленого процесуального строку, при цьому жодних клопотань про поновлення строку матеріали заяви не містять.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд залишає клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без розгляду.
Щодо залучення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як правонаступника, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, з яких можливо було б встановити факт набуття ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права вимоги саме за Кредитним договором № 117/2008/980-КА12 від 29.04.2008.
При цьому, факт набуття ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» таких прав не вбачається і з документів, що містяться за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-05-12-000017-b на яке вказує відповідач, оскільки, розміщеними за даним посиланням договорами, що були укладені за результатами проведення аукціону UA-EA-2020-05-12-000017-b встановлено, що банк відступає новому кредитору права вимоги за кредитними договорами згідно реєстру у Додатку № 1 до договору.
Зазначені додатки та докази сплати новим кредитором коштів не перебувають у вільному доступі та сторонами суду надані не були.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для заміни відповідача правонаступником.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.03.2021 судом було прийнято, складено та підписано скорочене рішення.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд
29.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (в подальшому змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінант Траст Сервіс» (позичальник) було укладено договір «Кредитування комерційного автотранспорту» №117/2008/980-КА12 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 74277,00 грн в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п.п. 1.1.2 Договору ціль кредиту - на придбання автотранспортного засобу.
Пунктом 1.1.3 Договору встановлено, що відсотки за користування кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 17,5% на рік. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. У випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений у п. 2.2.1 цього договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом або його частини (якщо зобов'язання частково виконані позичальником) у розмірі подвійної відсоткової ставки, що вказана в п.п.1.1.3.1 цього договору річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням, починаючи з наступного дня після виникнення прострочення. Після виконання простроченої частини зобов'язання у відношенні повернення кредиту, позичальнику буде автоматично встановлено відсоткова ставка у розмірах і на умовах сплати, зазначених в п. 1.1.3.1 цього договору.
Пунктом 1.1.4 Договору встановлено, що Банк надає позичальнику Кредит з терміном погашення до 26 квітня 2010 р.
У додатку №1 від 29.04.2008 до Договору «Кредитування комерційного автотранспорту» №117/2008/980-КА12 від 29.04.2008 сторони погодили графік погашення кредиту (далі - Графік).
За змістом п. 2.2.1 Договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною цього договору.
У п. 7.3 Договору сторони, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.
Відповідно до п. п 3.1.1 Договору в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту/кредитної лінії, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник передає в заставу Автотранспортний засіб, що набувається позичальником по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу №22А від 19.03.2008, укладеного між позичальником та ПНВП «Євразія».
Згідно з п. п. 3.1.2 Договору за домовленістю сторін вартість автотранспортного засобу складає 82530,00 грн, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день прийняття автотранспортного засобу у заставу складає 16343 дол. США.
При порушенні позичальником умов цього Договору щодо строків виконання зобов'язання у Банку виникає право на задоволення вимог, забезпечених заставою, за рахунок предмета застави (п. 3.1.5 Договору).
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору «Кредитування комерційного автотранспорту» №117/2008/980-КА12 від 29.04.2008 суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи кредитного договору та договору застави.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що на підставі Договору «Кредитування комерційного автотранспорту» №117/2008/980-КА12 від 29.04.2008 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване відповідне обтяження: тип обтяження - застава рухомого майна; об'єкт обтяження: автомобіль вантажний, ГАЗ 3309-354, номер державної реєстрації НОМЕР_1 ; відомості про обмеження відчуження - заборонено відчужувати; обтяжувач - ВАТ КБ «Надра» Філія Луганське регіональне управління; розмір основного зобов'язання - 74277,00 грн; строк виконання зобов'язання - 26.04.2010.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, виконання зобов'язань за Договором було забезпечено порукою за договорами поруки №117/2008/980-КА12-1 від 29.04.2008 та №117/2008/980-КА12-2 від 29.04.2008, поручителями за якими виступили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що оскільки Договір «Кредитування комерційного автотранспорту» №117/2008/980-КА12 був укладений 29.04.2008, при цьому термін погашення кредиту закінчився 26 квітня 2010 року, строк позовної давності, з урахуванням п. 7.3 Договору, закінчився. За таких обставин, з посиланням на положення ст. 28 Закону України «Про заставу» позивач вказує на наявність підстав для визнання припиненим Договору та зняття заборони відчуження переданого в заставу рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Траст Сервіс».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За приписами ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 590 Цивільного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
Частиною 1 ст. 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 28 Закону України «Про заставу» встановлено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Отже, фактично доводи позивача зводяться до того, що у зв'язку зі спливом строку позовної давності відповідач втратив право на задоволення своїх вимог за Договором, в тому числі право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.
Правовою підставою припинення застави позивачем визначено норму ст. 28 Закону України «Про заставу», а саме: застава припиняється при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно з приписами статті 267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.
Однак, за змістом статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.
Отже, Цивільний кодекс України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання не визнає. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17 .
Пунктом 8.4 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань.
Доказів виконання зобов'язань за Договором № 117/2008/980-КА12 від 29.04.2008 матеріали справи не містять, а сам по собі факт пропущення відповідачем строку на звернення до суду (строку позовної давності) не припиняє зобов'язання сторін за кредитним договором і не є підставою для припинення застави.
При цьому, посилання позивача на приписи статті 28 Закону України «Про заставу» якою, зокрема, визначено, що застава припиняється при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави є безпідставним, оскільки, у даному випадку предметом застави є рухоме майно (вантажний автомобіль ГАЗ 3309-354, номер державної реєстрації НОМЕР_1 ), а не право.
Враховуючи, що позивачем належними доказами не доведено існування обставин, які в розумінні чинних норм законодавства є підставами для припинення як договору в цілому, так і зокрема, застави за таким договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Траст Сервіс» про визнання припиненим Договору № 117/2008/980-КА12 від 29.04.2008 задоволенню не підлягають.
Як наслідок, відсутні підстави і для задоволенню вимоги позивача про зняття заборони відчуження рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Траст Сервіс» як похідної від вимог про визнання договору припиненим.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.03.2021
Суддя Ю.В. Картавцева