ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2021Справа № 910/23859/16 (910/17833/20)
За позовом ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" та публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
за участю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А.,
приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В., публічного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "КИЇВ",
товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АЛЬЯНС"
про визнання правочину недійсним в межах справи № 910/23859/16
Суддя Пасько М.В.
Представники:
від заявника Прессер Р.В. - адвокат, Смірнов А.Ю. - адвокат, ОСОБА_1.,
від відповідача 1 не з'явились
від відповідача 2 Джаловян І.А. - предст. за дов.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання правочину недійсним в межах справи № 910/23859/16.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.12.2020.
15.12.2020 від публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" надійшов відзив на позовну заяву.
22.12.2020 суд намісці ухвалив відкласти підготовче засідання на 28.01.2021.
28.01.2021 від ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021.
У судовому засідання розглянувши позовні вимоги та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд" та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" було укладено іпотечний договір майнових прав № 371 д від 18.09.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. (надалі - Договір іпотеки).
За умовами Договору іпотеки на забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд" зобов'язань за кредитним договором від 12.09.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд" передає в іпотеку банку належні йому майнові права на отримання у власність нерухомості, у тому числі квартиру АДРЕСА_1 . Після завершення будівництва та отримання правовстановлюючих документів предметом іпотеки будуть квартири.
Позивач звернулася до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд" передало в іпотеку публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" майнові права на квартиру АДРЕСА_2 без достатніх правових підстав.
Позивач просить суд визнати недійсним Договір іпотеки в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 та припинити обтяження майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк", як правонаступник публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", а також товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд" в особі ліквідатора боржника подали відзиви на позовну заяву, в якому вказали про необґрунтованість поданого позову та просили суд відмовити в його задоволенні.
Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 3,4 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.
Судом встановлено, що 30.03.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" було укладено договір про участь у будівництві № 3003/09/69-6, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд" зобов'язується по закінченню будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 передати у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 85, 14 кв.м.
Згідно Свідоцтва Головного управління житлового забезпечення Київської міської ради від 10.07.2012 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 27.05.2012 року за № 985-С/КІ, ОСОБА_1 набула права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
12.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд" та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" укладений кредитний договір № 76/07, за умовами якого банк надає товариству з обмеженою відповідальністю "Екобуд" кредит на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності, пов'язаної з будівництвом нерухомості, в розмірі 18.000.000,00 грн. на умовах забезпеченості майновими правами на квартири в житловому будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_3 .
18.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд" та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" укладений іпотечний договір майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А., за умовами якого на забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд" зобов'язань за кредитним договором від 12.09.2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд" передає в іпотеку банку належні йому майнові права на отримання у власність нерухомості, у тому числі квартири АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Іпотекодержателем на майнові права на квартири загальною площею 5.914,73 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є ПАТ АБ "Укргазбанк" і на усе іпотечне майно накладена заборона, включаючи квартиру АДРЕСА_2 .
Крім того, суд зазначає наступне.
12.09.2007р. між Акціонерним комерційним банком "Київ" (правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк") та ТОВ "Екобуд" укладено кредитний договір №76/07 (надалі - "Договір кредиту") на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності, пов'язаної з будівництвом нерухомості у сумі 18 000 000, 00 грн (вісімнадцять мільйонів грн. 00 коп.) із строком користування кредитом з 12.09.2007р. по 11.09.2008р. (включно); розмір плати за користування кредитом 16% річних.
11.10.2007р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до кредитного договору №76/07, якою збільшили суму кредиту на 35 000 000, 00 гри., тобто змінили суму кредиту на 53 000 000, 00 грн. зі сплатою 16% річних за користуванням з 12.09.2007 р. по 11.09.2008 р. (включно).
23.11.2007р. сторони уклали Додаткову угоду №2 до кредитного договору №76/07, якою збільшили суму кредиту на 7 000 000,00 гри., тобто змінили суму кредиту на 60 000 000, 00 грн. зі сплатою 16% річних за користуванням з 12.09.2007 р. по 11.09.2008 р. (включно).
14.03.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №3 до кредитного договору №76/07, якою збільшили суму кредиту на 700 000,00 доларів СІЛА зі сплатою 12,5% річних за користуванням з 12.09.2007 р. по 11.09.2008 р. (включно).
24.03.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №4 до кредитного договору №76/07, якою змінили суму кредиту на 1 600 000, 00 доларів США зі сплатою 12,5% річних за користуванням з 12.09.2007 р. по 11.09.2008 р. (включно).
26.05.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №5 до кредитного договору №76/07, якою змінили суму кредиту на 2 600 000, 00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних за користуванням з 12.09.2007р. по 11.09.2008 р. (включно).
10.06.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №6 до кредитного договору №76/07, якою процентну ставку за користуванням за кредитом у гривні встановили у розмірі 25% річних, в іноземній валюті -19,7% річних із строком користування кредитом з 12.09.2007 р. по 01.04.2009 р. (включно).
27.08.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №7 до кредитного договору №76/07, якою змінили суму кредиту на 61 500 000,00 гри. зі сплатою 25% річних із строком користування кредитом з 12.09.2007 р. по 01.04.2009 р. (включно).
06.10.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №8 до кредитного договору №76/07, якою процентну ставку за користуванням кредитом у іноземній валюті встановили у розмірі 20% річних із строком користування кредитом з 12.09.2007 р. по 01.04.2008 р. (включно).
10.10.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №9 до кредитного договору №76/07, якою змінили суму кредиту на 58 785 925,73 гри. зі сплатою 25% річних із строком користування кредитом з 12.09.2007р. по 09.10.2009 р. (включно).
29.12.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №10 до кредитного договору №76/07, якою нараховані проценти за користування кредитом за жовтень-грудень 2008р. вирішено перерахувати на рахунки № НОМЕР_1 (в гривні) та № НОМЕР_2 (в доларах США) в АКБ "Київ", МФО 322498 не пізніше останнього робочого дня 1-го кварталу 2009 року.
Згідно з умовами Кредитного договору ТОВ "Екобуд" зобов'язалося своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти. Банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором та перерахував позичальнику кредитні кошти у відповідності до умов Кредитного договору та в обумовленому договором порядку та розмірі. Однак, Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед Банком.
19.09.2011р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі №20/33 стягнуто з ТОВ "Екобуд" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" заборгованість по кредитному договору №76/07 станом на 30.09.2010, а саме: 2 600 000,00 дол. США, що еквівалентно 20 645 300,00 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 995 598,17 дол. США, що еквівалентно 7 905 547,27 грн. - заборгованість по процентах, 232 895,89 дол. США, що еквівалентно 1 849 309.81 грн. - пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту, 78 776,77 дол. США, що еквівалентно 625 526,94 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом: 58 785 925,73 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 26 938 869.09 грн. - процентів, 5 265 769,43 грн. - пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту. 2 119 008,00 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.
28.11.2011р. Господарським судом міста Києва видано накази про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2011р. у справі № 20/33, не виконання якого в подальшому стало підставою для ініціювання справи про банкрутство ТОВ "ЕКОБУД".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2017р. у справі №910/23859/16 ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" визнано кредитором ТОВ "ЕКОБУД" на суму 196 392 005. 18 грн., з яких: 16 000, 00 грн. - вимоги першої черги, 93 413 431, 48 грн. - вимоги четвертої черги, 15 622 067, 65 грн. вимоги шостої черги, а 87 340 506, 05 грн. - внесені до реєстру окремо як такі, що забезпечені заставним майном боржника.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.06.2017р. у справі №910/23859/16 ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" визнано кредитором ТОВ "ЕКОБУД" на суму 512 845 200. 13 грн., з яких: 19 200, 00 грн. - вимоги першої черги, 495 159 865, 48 грн. - вимоги четвертої черги, а 17 666 134, 65 грн. - вимоги шостої черги.
Разом з іншим, за період з 15.03.2017 по 15.01.2018 (дата визнання Боржника банкрутом) у ТОВ "ЕКОБУД" перед ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" виникли поточні грошові зобов'язання, що ґрунтуються на систематичному та триваючому невиконанні Боржником умов Договору кредиту; а саме щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 17.07.2017р. по 15.01.2018р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2018р. у справі №910/23859/16 ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" визнано кредитором ТОВ "ЕКОБУД" на суму на суму 25 730 518,83 грн., з яких: 3 524, 00 грн. вимоги першої черги, 23 852 018, 17 грн. вимоги четвертої черги, а 1 874 976, 66 вимоги шостої черги.
Станом на дату розгляду позову заборгованість, що утворилась внаслідок невиконання ТОВ "ЕКОБУД" зобов'язань за Кредитним договором №76/07 від 12.09.2017р. не було погашено.
18.09.2007р. для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №76/07 від 12.09.2007р. між Акціонерним комерційним банком "Київ" (правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екобуд" укладено Іпотечний договір майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. та зареєстрований за №371д (надалі також - "Договір іпотеки").
Відповідно до умов Договору іпотеки ним забезпечувалося виконання зобов'язань Іпотекодавця - ТОВ "Екобуд" по поверненню Банкові суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, пені штрафу, іншої заборгованості, платежів, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, включаючи як зобов'язання, передбачені кредитним договором, так і будь-якими додатковими угодами про внесення до нього змін, в тому числі щодо розміру кредиту, плати за користування кредитом,, пені, штрафу, строку дії кредитного договору, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов кредитного договору.
Згідно п. 2.1 Договору іпотеки на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передав в іпотеку майнові права на отримання у власність нерухомість, яка будується, а саме майнові права на квартири загальною площею 5 914, 73 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Після завершення будівництва та отримання правовстановлюючих документів предметом іпотеки будуть квартири, майнові права на які за цим договором є предметом іпотеки. Зазначений договір чітко регулює випадки та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п.5.1 Договору іпотеки у разі невиконання Іпотекодавцем умов основного зобов'язання Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі, включаючи суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, штраф, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають із основного зобов'язання, а також витрати пов'язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки. Іподекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п.4.1.1 Іпотечного договору від 18.09.2007р. Іпотекодавець зобов'язаний виконувати всі дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права. Також на Іпотекодавця покладався обов'язок не здійснювати уступку заставленого права та не вчиняти дії, котрі тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості.
Протягом терміну дії Іпотечного договору Іпотекодавець був позбавлений права на укладення додаткових угод до договору про фінансування у будівництво та договорів про внесення змін до загального договору про фінансування у будівництво без письмової згоди Іпотекодержателя.
Відповідно до п.4.1.5 Іпотечного договору від 18.09.2007р. Іпотекодавець був зобов'язаний вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб
Відповідно до п.4.1.7 Іпотечного договору від 18.09.2007р. після закінчення будівництва Іпотекодавець був зобов'язаний не відчужувати збудоване нерухоме майно, не передавати його в оренду, найм іншим особам без письмової згоди Іпотекодержателя.
Як зазначає ПАТ АБ "Укргазбанк", згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо, що право власності на квартиру № АДРЕСА_2, загальною площею 114,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, майнові права на яку знаходиться в іпотеці ПАТ АБ "Укргазбанк" зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_3 від 10.07.2012р.
Крім того, ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначає, що Відповідач набув у власність нерухоме майно без згоди ПАТ АБ "Укргазбанк" як Іпотекодержателя такого майна.
Щодо правомірності передачі майнових прав в іпотеку на підставі Договору іпотеки, суд зазначає наступне.
У позовній заяві Позивач зазначає, що за Договором іпотеки протиправно передано майнові права в забезпечення виконання зобов'язань іншим способом, ніж застава цільових облігацій.
При цьому, Позивач посилається на висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду України від 16.03.2016р. у справі №6-29цс16, від 23.03.2016р. у справі №2-289цс16 та постановах Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №761/22265/17 (ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду), від 07.08.2019р. у справі №523/7001/16-ц (ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду), від 26.06.2019р. у справі №523/13452/15-ц (ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду), від 19.06.2019р. у справі 523/1137/14-ц (ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду), від 19.09.2018р. у справі №369/1971/16-ц (ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду).
На думку суду передача майнових прав в іпотеку за оспорюваним Договором іпотеки здійснена у повній відповідності до вимог діючого на той час законодавства, що обґрунтовується наступним.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За приписами ч. 1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 203 ЦК України ("загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Так, ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) був визначений вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.
Предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернення стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Водночас поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цій редакції закону були відсутні.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції чинній нас укладення Договору іпотеки) передбачали, що предметом іпотеки може виступати об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору.
Пунктом 2.1. Договору іпотеки визначено, що після завершення будівництва та отримання правовстановлюючих документів предметом іпотеки будуть квартири, майнові права на які за цим договором є предметом іпотеки. Зазначений договір чітко регулює випадки та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим сам по собі факт того, що на час укладення спірних договорів іпотеки стаття 5 Закону України "Про іпотеку" не визначала майнові права як предмет іпотеки не може свідчити про його недійсність, оскільки головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори.
Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №520/10060/16-ц (ВС у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду).
При цьому, застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у справі №5н20/10060/16-ц, а не у постановах наведених у позовній заяві, виходячи з наступного.
Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати - над висновками палати чи колегії СУДДІВ НЬОГО суду, а висновки ВП ВС - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів. Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №130/1001/17.
Таким чином, доводи Позивача стосовно протиправності передачі майнових прав за Договором іпотеки спростовуються наявними матеріалами справи.
Щодо безпідставності тверджень Позивача про те, що ТОВ "ЕКОБУД" не було власником предмету іпотеки на моменту укладення Договору іпотеки, суд зазначає наступне.
Так, Позивач зазначає, що ТОВ "ЕКОБУД" не могло передати майнові права в іпотеки, оскільки на момент укладення договору іпотеки останнє не було їх власником. На думку ОСОБА_1 вказані обставини встановлені у рішеннях Святошинського районного суду міста Києва від 13.05.2014р. у справі №759/20657/13-ц та від 20.11.2015р. у справі № 759/14328/15-ц.
Однак, з такими доводами Позивача суд не погоджується, у зв'язку з наступним.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У свою чергу, Позивач не надає доказів стосовно того, що майнові права, які були предметом Договору іпотеки 01.11.2005р. було продані на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс", а виключно посилається на зазначені вище рішення судів.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Однак, вказані рішення судів не можуть бути використані як преюдиція у даній справі №759/5862/20.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №753/22010/14 зазначено: Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року у справі № 6-26110св12 (в якому було встановлено, що належним виконанням відповідачами грошових зобов'язань за договорами купівлі-продажу квартир слід вважати сплату ними такої суми у гривнях, яка розраховується, виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначеної у договорах в умовних одиницях і перерахованої у гривню за курсом долара США до гривні на день здійснення платежів) також не має преюдиціального значення для вирішення справи № 753/22010/14-ц, оскільки відповідачі не були учасниками справи № 6-26110св12.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №917/1345/17 вказано: доводи скаржника, що обставини, встановлені у постанові Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2017 року у справі № 922/646/17, є преюдиціальними відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, не заслуговують на увагу, оскільки за приписами цієї норми обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, шо набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо у ній беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ні обставини. В той час як склад учасників даної справи і справи №922/646/17 є різним.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду розтлумачила правила про преюдицію таким чином: "Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінні таких обставин, здійсненій іншим СУДОМ. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ні обставини.
У свою чергу, у справах №759/20657/13-ц та №759/14328/15-ц є різним суб'єктний склад із даною справою. А тому рішення у справах №759/20657/13-ц та №759/14328/15-ц не можуть бути використані як приюдиція при розгляді даної справи №759/5862/20.
Більше того, як вбачається із Виписки про обіг на рахунку цінних паперів від 21.05.2008р. (додано до матеріалів справи Позивачем) емітентом цінних паперів значиться саме ТОВ "ЕКОБУД". А також, згідно з Актом прийому-передачі квартири (як сукупності майнових прав) від 10.01.2012р. ТОВ "ЕКОБУД" передав, а ОСОБА_1 прийняла майнові права на квартиру з наступними характеристиками: житловий будинок АДРЕСА_3 ; номер квартири - АДРЕСА_2.
Таким чином, доводи Позивача стосовно того, що на момент укладення Договору іпотеки ТОВ "ЕКОБУД" не володіло майновими правами на квартиру, яка наразі належить Позивачу спростовуються наявними матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -
1.Відмовити в задоволенні позову повністю.
2.Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.
Суддя М.В. Пасько
Повний текст ухвали складено 10.03.2021 року