ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
09.03.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1053/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.
секретар судового засідання - за дорученням судді помічник судді Григорчук І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"
до відповідача: Комунального підприємства "Дирекція замовника"
про стягнення заборгованості в сумі 58895 грн 10 к., з яких: 58785 грн 90 к. - заборгованість з активної електричної енергії, 88 грн 14 к. - пеня, 8 грн 21 к. - процентів річних та 12 грн 85 к. - інфляційних втрат,
учасники справи в судове засідання не з'явилися.
З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу у даній справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
Суть спору.
ТОВ "Прикарпатенерготрейд" звернулося до господарського суду з позовом до КП "Дирекція замовника" про стягнення заборгованості в сумі 399861грн 30 коп., з яких: 399752 грн 10 коп. - заборгованість з активної електричної енергії, 88 грн 14 коп. - пеня, 8 грн 21 коп. - процентів річних та 12 грн 85 коп. - інфляційних втрат.
З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, вимоги викладені в наступній редакції: стягнення заборгованості в сумі 58895 грн 10 к., з яких: 58785 грн 90 к. - заборгованість з активної електричної енергії, 88 грн 14 коп. - пеня, 8 грн 21 коп. - процентів річних та 12 грн 85 коп. - інфляційних втрат.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою суду від 30.11.2020 постановлено позовну заяву ТОВ "Прикарпатенерготрейд" залишити без руху; позивачу у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області належні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (фіскальний чек).
Після усунення недоліків позовної заяви, згідно ухвали суду від 10.12.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 04.01.2021; зобов'язано учасників справи вчинити ряд дій.
04.01.2021 судом відкладено підготовче засідання на 22.01.2021.
18.01.2021 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог вх. № 883/21 від 18.01.2021, зокрема зменшено суму основного боргу на 340966 грн 20 к.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яка була заявлена у позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи наведене, суд визнає подану позивачем заяву такою, що відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим розглядає спір з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме: 58785 грн 90 к. - заборгованість з активної електричної енергії, 88 грн 14 к. - пеня, 8 грн 21 к. - процентів річних та 12 грн 85 к. - інфляційних втрат.
В судовому засіданні 22.01.2021 оголошено перерву до 08.02.2021.
Ухвалою суду від 08.02.2021, яка занесена до протоколу судового засідання від 08.02.2021закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2021.
В судовому засіданні 25.02.2021 оголошено перерву до 09.03.2021.
08.03.2021 до суду від позивача надійшло клопотання вх. № 2254/21 про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, в частині основного боргу, який становить 399752 грн 10 коп. У вказаному клопотанні позивач просить повернути сплачений ним судовий збір в сумі 5997 грн 92 коп.
В судове засідання учасники даної справи не з'явилися (явка не визнавалася судом обов'язковою; крім того, суд констатує, що розпорядженням голови Господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2021 за № 5/г "Про вжиття заходів щодо запобігання поширенню коронавірусу COVID 19" на період запровадження на території Івано-Франківської області червоного рівня епідемічної небезпеки до приміщення суду пропускаються виключно працівники суду, крім подачі документів в канцелярію суду через відповідне вікно подачі документів, представників для участі в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв'язку по судових справах з іншими судами України).
Разом з тим, сторонами подано до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представників (клопотання позивача вх. № 3495/21 від 09.03.2021; клопотання відповідача № 20/71-1.15/14в від 09.03.2021 (вх. № 3467/21 від 09.03.2021).
При розгляді даної справи суд керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, що виникли з відносин постачання електричної енергії, в частині проведення оплати. За порушення строків оплати відповідачу нараховано пеню, проценти річних та інфляційні втрати.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву № 96/71-1.15/14в від 28.12.2020 (вх. № 18511/20 від 29.12.2020). Зокрема, відповідач вказав, що на момент відкриття провадження у даній справі борг за серпень-вересень 2020 року відсутній. Щодо нарахувань пені, процентів річних та інфляційних втрат відповідач вказує на те, що умовами договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між ТОВ "Прикарпатенерготрейд" (постачальник) та КП "Дирекція замовника" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг № 240328 на підставі поданої заяви-приєднання від 01.01.2019.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Як зазначав позивач у позовній заяві отримана відповідачем електрична енергія в період серпень-вересень 2020 року не була оплачена.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача 399752 грн 10 коп., в ході розгляду справи зменшив позовні вимоги в частині заявленої вимоги про стягнення основного боргу до 58785 грн 90 к., згодом просив закрити провадження у справі, у зв'язку з погашенням боргу.
Пунктом 5.11. договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальнику пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Пунктом 8 комерційної пропозиції передбачено, що за порушення термінів оплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та інфляційні збитки.
На підставі наведених пунктів договору та комерційної пропозиції відповідачу нараховано пеню в сумі 88 грн 14 к., 8 грн 21 коп. - процентів річних та 12 грн 85 коп. - інфляційних втрат, за період прострочення 16.12.2019 по 13.03.2019.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи позивач продав, а відповідач отримав електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок.
На момент прийняття рішення за отриману електричну енергію відповідач розрахувався в повному обсязі.
Так, 08.03.2021 до суду від позивача надійшло клопотання вх. № 2254/21 про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (в частині основного боргу, який становить 399752 грн 10 коп.).
Оскільки суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, то сума основного боргу, щодо якої слід розглянути клопотання про закриття провадження у справі становить 58785 грн 90 к.
Заява про закриття провадження у справі мотивована тим, що борг сплачено в повному обсязі.
Відповідачем на підтвердження оплати за надані послуги у серпні та вересні 2020 року подано ряд платіжних доручень, остання проплата на суму 131075 грн 40 к. здійснена 27.11.2020.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 26.11.2020
Вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі, а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Так, у п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме платіжного доручення від 27.11.2020 сума основного боргу, що заявлена до стягнення і становить предмет даного позову (основний борг) в повному обсязі сплачена відповідачем на користь позивача.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п. 3 ст. 231 ГПК України).
Враховуючи наведене, провадження у справі, в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Що стосується нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат та пені, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Перевіряючи правильність розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивач не звернув увагу на те, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено зі 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 за № 52/30).
Крім того, розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені обмежуються місяцем лютим 2019 року, в той час як вимоги по основному боргу заявлено за серпень та вересень 2020 року.
Факт невиконання зобов'язань за попередні періоди, на які здійснено вищезазначені нарахування, позивачем не доведено, як і не доведеного факту надання таких послуг з постачання електричної енергії.
Отже, в задоволенні 3 % річних, інфляційних втрат та пені слід відмовити.
Висновок суду.
В контексті наведеного провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 58785 грн 90 к. слід закрити, в частині стягнення 88 грн 14 к. - пені, 8 грн 21 к. - процентів річних та 12 грн 85 к. - інфляційних втрат - в позові відмовити.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В ч. 4 ст. 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Що стосується судового збору суд вважає за доцільне розподілити його наступним чином:
- 1 грн 64 к. залишити за позивачем (пропорційно розміру вимог, в задоволенні яких відмовлено);
- 5996 грн 28 к. повернути позивачу з державного бюджету, на підставі клопотання позивача (пропорційно розміру основного боргу, враховуючи зменшення розміру позовних вимог та закриття провадження у справі), про що постановити відповідну ухвалу.
Частиною 5 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести становить 25000 грн 00 к. - витрат на правову допомогу.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту надання правової допомоги, пов'язаної з розглядом даної справи, до матеріалів справи долучено договір про надання професійної правничої допомоги № 2019/2189 від 28.12.2019, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатом Іванишин В. В. (адвокат), акт приймання-передачі послуг від 23.12.2020 на суму 4900 грн 00 коп., підписаний обома сторонами та скріплений відповідними печатками та платіжне доручення № 179150756 від 24.12.2020 на суму 4900 грн 00 коп., про оплату.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
У судових засіданнях, в яких брали участь представники сторін, представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, при цьому вказував на те, що заявлення позову в сумі 399861 грн 30 к. зумовлене виключно помилкою позивача при розрахунку. При цьому вказував, що борг, який залишився після зменшення позивачем позовних вимог дійсно сплачено з порушенням строків, у зв'язку з запровадженням карантинних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби. Оплата за електроенергію мешканцями гуртожитку значно погіршилась, оплата практично була призупинена, відтак і КП "Дирекція замовника" не мало змоги розрахуватися вчасно за електричну енергію.
З огляду на викладене, суд покладає судові витрати заявника, пов'язані з наданням правничої допомоги, на відповідача пропорційно розміру позовних вимог, які дійсно виникли з вини відповідача (провадження по яких закрито). Суд також бере до уваги той факт, що первісно заявлена сума дійсно не підтверджена документально і допускає, що могла бути помилка при розрахунку. Протилежного позивачем не доведено.
Отже, витрати на правову допомогу в сумі 720 грн 30 коп. слід покласти на відповідача, 4179 грн 70 к. - залишити за позивачем.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" до відповідача Комунального підприємства "Дирекція замовника" про стягнення заборгованості в сумі 58785 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн 90 к. - заборгованість з активної електричної енергії - закрити.
В частині стягнення 88 (вісімдесят вісім) грн 14 к. - пені, 8 (вісім) грн 21 к. - процентів річних та 12 (дванадцять) грн 85 к. - інфляційних втрат - в позові відмовити.
Судовий збір в сумі 1 (одна) грн 64 к. та витрати на правову допомогу в сумі 4179 (чотири тисячі сто сімдесят дев'ять) грн 70 к. залишити за позивачем.
Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція замовника" (вул. Гетьмана Мазепи, 185, м. Івано-Франківськ, 76026, ідентифікаційний код 36321958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (вул. Надрічна, 4-Б, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний код 42129720) 720 (сімсот двадцять) грн 30 коп. - витрат на правову допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 15.03.2021.
Суддя Т. В. Стефанів