номер провадження справи 15/99/20-34/215/20
09.03.2021 Справа № 908/1426/20
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Коцар А.О.,
розглянувши матеріали справи № 908/1426/20
за позовом Акціонерного товариства "Універсал банк", 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19
до відповідача Мелітопольської міської ради Запорізької області, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, буд. 5
про звернення стягнення на предмет іпотеки
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Васюхіна К.Є., посвідчення № 2184 від 02.09.2019
від відповідача: Шостак Ю.Д., довіреність б/н від 07.07.2020
У червні 2020 року Акціонерне товариство "Універсал банк" звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 яка належить територіальній громаді м. Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області на праві власності на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.2019 у справі № 320/10224/18 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №098-2008-2285 від 04.07.2008 у сумі 49270,31 швейцарських франків.
Позивач просив встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Територіальна громада м. Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області є власником спірного майна за наслідками відумерлої спадщини, про що Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області прийнято рішення від 23.05.2019 у справі №320/10224/18. З огляду на те, що зобов'язання за кредитним договором від 04.07.2008 за№098-2008-2285, в забезпечення виконання якого був укладений договір іпотеки від 04.07.2008, виконані не були, банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.08.2020 у справі № 908/1426/20 (суддя Горохов І.С.) провадження у справі № 908/1426/20 закрито у зв'язку з встановленням обставин відповідно до п. 3 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що Господарським судом Запорізької області вже розглядалася справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.04.2020 у справі № 908/3151/19, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 908/1426/20 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.08.2020 у справі № 908/1426/20 скасовано. Справу № 908/1426/20 направлено до Господарського суду Запорізької області для розгляду по суті. Господарському суду Запорізької області постановлено здійснити розподіл судових витрат по розгляду даної апеляційної скарги за результатами розгляду справи по суті.
Згідно з постановою апеляційної інстанції, спори у справах № 908/3151/19 та № 908/1426/20 виникли на одній підставі - не виконання боржником кредитного договору від 04.07.2008 №К2098-2008-2285, у зв'язку з чим банком вирішено звернути стягнення на забезпечене іпотекою майно: квартиру АДРЕСА_1 яка належить територіальній громаді м. Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області на праві власності на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.2019 по справі №320/10224/18 внаслідок застосування інституту відумерлої спадщини.
Водночас, предмети спору у цих справах різні.
Так, з рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3151/19 вбачається, що банком 11.02.2020 було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просив звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки шляхом зобов'язання Територіальної громади м. Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області передати предмет іпотеки у власність АТ "Універсал Банк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №098-2008-2285 від 04.07.2008 у розмірі 49270,31швейцарських франків.
У справі № 908/1426/20 визначений інший порядок звернення стягнення на заставлене майно: шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що предмети позовів у справах № 908/1426/20 та № 908/3151/19 не є повністю ідентичними.
Суд першої інстанції не дослідив в повній мірі рішення у справі №908/3151/19, копія якого навіть відсутня в матеріалах справи, та не з'ясував, які саме вимоги позивача розглядав суд остаточно. Суд взяв лише до уваги заяву відповідача про закриття провадження у справі, до якої останній долучив лише одну із редакцій позовної заяви, а саме №620 від 28.11.2019, та прийшов до помилкового висновку, що саме цю заяву розглядав суд. Водночас, як встановлено апеляційним судом, Господарським судом Запорізької області у справі №908/3151/19 розглядалися позовні вимоги, що були викладені банком у заяві від 11.02.2020 з іншим предметом позову.
Отже, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України з огляду на положення ч. 2 ст. 175 ГПК України є безпідставним.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 справу № 908/1426/20 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали справи, суд ухвалив прийняти справу № 908/1426/20 до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 21.01.2021 об 11 год 40 хв.
В судовому засіданні 21.01.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
Суд відкрив підготовче засідання у справі 908/1426/20, оголосив склад суду. Перевірив явку представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Позивачу направлялась ухвала, яка станом на час проведення судового засідання, до суду не повернулась.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив про те, що Мелітопольська міська рада Запорізької області не заперечує проти позову. Позов підтримує. Інших спорів щодо предмету даного позову не існує. Задоволення позовних вимог у даній справі не порушує прав відповідача та інших осіб.
За наслідками судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 183 ГПК України, п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК суд відклав підготовче засідання у справі № 908/1426/20 на 09.02.2021 об 11 год. 00 хв., про що представник відповідача повідомлений в судовому засіданні під розписку.
09.02.2021 від відповідача у справі надійшла заява та письмові пояснення із доданими документами.
В судовому засіданні 09.02.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
Суд продовжив підготовче засідання у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача підтримав надані письмові пояснення із доданими документами, які суд долучив до матеріалів справи.
Представник відповідача зазначив про надання всіх доказів у справу та не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Судове засідання призначено на 25.02.2021 о 14 год. 30 хв.
В судовому засіданні 25.02.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заявою, яка надійшла до канцелярії суду 25.02.2021, відповідач просив суд перенести судове засідання на іншу дату, у зв'язку з перебуванням представника міськради у судових засіданнях в іншому суді.
За наслідками судового засідання, суд оголосив перерву в судовому засіданні, призначивши наступне судове засідання на 09.03.2021 о 15 год. 20 хв.
В судовому засіданні 09.03.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
В судовому засіданні 09.03.2021 представник позивача підтримала позовні вимоги повністю, навела обставини справи та докази на підтвердження своїх вимог, просила позов задовольнити повністю, судові витрати покласти на позивача.
Представник відповідача не заперечував проти задоволення позову, підтвердивши спірну заборгованість та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в рамках спірної заборгованості. Щодо реєстрації права власності на квартиру, відповідач зазначив про можливість вчинення відповідних дій після зняття обтяження щодо даної квартири після прийняття даного рішення у справі.
Представники сторін зазначили про відсутність порушення прав третіх осіб на спірне майно при прийнятті рішення у даній справі.
В судовому засіданні 09.03.2021 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
04.07.08 між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 098-2008-2285 (далі кредитний договір), за умовами якого (п. 1.1.) Кредитор зобов'язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 47 000,00 швейцарських франків (далі «Кредит» або «кредит»), а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 10,95 % річних (далі - «базова % ставка») в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього Договору. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 224 938,57 грн. за курсом НБУ на день укладення цього Договору, при цьому Сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому Договорі лише в разі, якою сума кредиту виражена у іноземній валюті.
Згідно із п. 1.2. кредитного договору, строк кредитування за цим Договором становить період: з дати надання Кредитором Кредиту Позичальнику по 01.11.2026 включно (що є датою остаточного погашення всієї суми Кредиту). Строки та терміни надання та погашення Кредиту визначається умовами цього Договору.
У відповідності до п. 1.3. кредитного договору, цільове призначення Кредиту: на придбання майна, а саме: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.4. кредитного договору визначено, що Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Погашення платежів за Кредитом здійснюється Позичальником у валюті кредиту (п. 1.5. кредитного договору).
Відповідно до п. 2.5. кредитного договору, розмір щомісячного платежу встановлений в Графіку погашення кредиту, що викладений у Додатку № 2 до даного Договору (Графік погашення).
Згідно із п. 2.6. кредитного договору, Позичальник зобов'язується здійснити останню сплату щомісячного платежу (повністю повернути Кредит та сплатити у повному обсязі проценти за користуванні Кредитом) не пізніше 01.11.26.
У відповідності до п. 3.1. кредитного договору, за умовами даного Договору Позичальник зобов'язується в забезпеченні повернення кредиту, процентів, комісій, неустойки та інших штрафних санкцій, а також інших платежів передбачених даним Договором, в т.ч. витрат понесених Кредитором у випадку звернення стягнення на заставлене майно, протягом 1-го календарного дня з дати укладання цього договору забезпечити належне оформлення договору (-ів) іпотеки, та/або при необхідності договору (-ів) поруки, та/або договору (-ів) страхування заставленого майна. Під «належним оформленням договору (-ів) застави, договору (-ів) поруки, договору (-ів) страхування», Сторони розуміють підписання Позичальником та/або іншими третіми особами договору (-ів), нотаріальне посвідчення (за угодою сторін або відповідно до законодавства), іншу передбачену законодавством процедуру реєстрації відносин. При укладенні договору (-ів) страхування майна на строк менший ніж кредитування. Позичальник зобов'язаний за 10 календарних днів до дати закінчення строку дії такого договору страхування забезпечити страхування майна на новий строк та надати Кредитору оригінали підтверджуючих документів.
Пунктом 3.2. кредитного договору визначено, що забезпеченням виконання зобов'язань Позичальника за договором щодо погашення Кредиту, сплати процентів, комісії та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, є:
- іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (Предмет іпотеки);
- порука фізичної особи - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 . У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором можуть укладатися інші договори, не зазначені в цьому пункті Договору.
За невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим Договором (п. 6.1. кредитного договору).
Відповідно до п. 9.1. кредитного договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
Згідно із меморіальним ордером від 04.07.08 № 0982900CHF000022, Банком було перераховано на рахунок ОСОБА_1 47 000,00 швейцарських франків, що еквівалентно 224 938,57 грн.
04.07.08 між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири (договір купівлі-продажу), за умовами якого (п. 1.) Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти належну Продавцю квартиру АДРЕСА_1 , і сплатити за неї визначену за домовленістю сторін грошову суму. Зазначена квартира, що відчужується, складається з двох жилих кімнат і має розмір загальної площі 49,7 кв. м. , житлової площі - 27,9 кв. м. і належить Продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Мозгіною О.П. 28.11.96 за № 4662, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 28.11.96, в реєстровій книзі № 4-21жбк за № 62, що стверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18920633, виданим КП «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 22.05.08, реєстраційний № 23358899.
Відповідно до п. 2. Договору купівлі-продажу, продаж здійснюється за 265 619 грн., що еквівалентно 55 000,00 швейцарських франків по курсу НБУ на 04.07.08, з яких, Продавець, отримав від покупця готівкою 40 680,00 грн., що еквівалентно 8 500,00 швейцарських франків по курсу НБУ на 04.07.08, а решту грошей, тобто 224 939,00 грн., що еквівалентно 47 000,00 щвейцарських франків по курсу НБУ на 04.07.08, Покупець, зобов'язувався сплатити Продавцю до 18-00 07.07.08 за рахунок грошових коштів, отриманих за кредитним договором, укладеним між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 04.07.08. Сторонам роз'яснення, що відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Вказаний договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. 04.07.08 та зареєстровано в реєстрі № 4998.
Згідно із Витягом з Державного реєстру правочинів від 04.07.08 № 6185022, наданим приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О.:
- предмет правочину: реєстраційний № об'єкту у РПЗН 23358899, квартира, адреса: АДРЕСА_1 ;
- відчужувач: ОСОБА_3 , ІДН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;
- набувач: ОСОБА_1 , ІДН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ;
- дата та час реєстрації: 04.07.08 14:33.
04.07.08 між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки (нерухомого майна - квартири), за умовами якого (п. 1.1.) Іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно (Предмет іпотеки), а саме: квартиру:
- що має дві кімнати;
- загальною площею 49,7 кв. м., житловою площею 27,9 кв. м.;
- що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та
- право власності буде належати у майбутньому після державної реєстрації договору купівлі-продажу Предмету іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О. 04.07.08, реєстраційний № 4998, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 3001177, що підтверджується витягом № 6185022від 04.07.08. Відсутні жодні договірні зміни строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких Іпотекодавець отримав право власності на Предмет іпотеки.
Відповідно із п. 1.2. договору іпотеки, станом на дату укладання цього договору заставна вартість Предмету іпотеки, згідно звіту належного суб'єкта оціночної діяльності, становить 279 718,00 грн.
Згідно із п. 1.3. договору іпотеки, Іпотекодавець та Іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами Основного (-их) договору (-ів), що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що Забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору (-ів), що обумовлюють основне зобов'язання. Сторони підтверджують, що іпотекою за цим договором забезпечується також і розмір зобов'язань, строк і порядок його виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищевказаного Основного (-их) договору (-ів), що обумовлюють основне зобов'язання.
Пунктом 1.4. договору іпотеки визначено, що Іпотекодавець свідчить, що Предмет іпотеки до цього часу не є Предметом іпотеки за іншими зобов'язаннями, жодним способом не відчужений, у спорі та під арештом (забороною) не перебуває, в оренду/лізинг/довірче управління не переданий. Іпотекодавець свідчить, що укладанням цього договору не порушені права та/або інтереси третіх осіб, а також у разі якщо Предметом іпотеки є житлова нерухомість в тому числі не порушені права дітей.
Іпотека розповсюджується на всі приналежності Предмету іпотеки та на всі невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішньої системи, що існують на момент укладання договору та виникнуть в майбутньому. Всі зроблені Іпотекодавцем в період цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки, тощо, автоматично стають предметом договору - Предметом іпотеки, - і не потребують внесення змін до договору (п. 1.5. договору іпотеки).
У відповідності до п. 2.1.1. договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань за будь-яким з вищевказаних Основного (-их) договору (-ів), що обумовлюють основне зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Згідно із п. 4.1. договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України:
- у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором та/або будь-якого зобов'язання Іпотекодавця за цим договором, та/або
…
- в інших випадках відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 4.2. договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставах:
- рішення суду; або
- виконавчого напису нотаріуса; або
- застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя; або
- за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.
У випадку порушення Іпотекодавцем зобов'язань за цим договором та/або Боржником будь-якого основного зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та/або Боржнику повідомлення, оформлене відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» (п. 4.3. договору іпотеки).
Пунктом 4.6. договору іпотеки визначено, що звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя, здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до Закону України «Про іпотеку».
У відповідності до п. 5.1. договору іпотеки, Сторони погодили можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на Предмет іпотеки:
- передачу Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку»;
- право Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленого Законом України «Про іпотеку».
Згідно із п. 5.2. договору іпотеки, у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1. цього договору, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. В повідомленні зазначаеться який із способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені Законом України «Про іпотеку», застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.
У разі застосування передачі Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя, даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки. (п. 5.3. договору іпотеки).
Пунктом 6.1. договору іпотеки встановлено, що цей договір підлягає нотаріальному посвідченню, набирає чинності з моменту такого посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за Основним (-ми) договором (-и), що обумовлюють основне зобов'язання.
Відповідно до п. 6.3. договору іпотеки, Сторони домовились, що цей договір укладається з накладанням заборони відчудження Предмету іпотеки. Вимтрати по реєстрації заборони в Єдиному реєстрі заборони відчудження об'єктів нерухомого майна несе Іпотекодавець.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.19 у справі № 320/10224/18 (провадження № 2о/320/39/19) задоволено заяву публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», за участю заінтересованої особи - Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання спадщини відумерлою. Визнано відумерлою спадщиною - квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому НОМЕР_4 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 Передано квартиру АДРЕСА_1 , як відумерлу спадщину, у власність територіальної громади міста Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.19 у справі № 320/10224/18 (яке набрало законної сили 25.06.19, про що вказано в наданій суду копії рішення) судом (мовою оригіналу):
«… встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено у судовому засіданні, 04 липня 2008 року між Відкритим акціонерним комерційним товариством «Універсал Банк» (ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 (Позичальник), було укладено кредитний договір № 098-2008-2285, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 47 000,00 швейцарських франків для придбання нерухомості, а позичальник зобов'язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 01 липня 2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (а.с. 51-62).
Так 04 липня 2008 року, в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань по кредитному договору, між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, в іпотеку банку передана квартира АДРЕСА_5 , яка була придбана за рахунок кредитних коштів ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округ)' Чудською О.О. за реєстровим № 4998, що підтверджується копією договору іпотеки та витягу з реєстру (а.с. 8-17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 09 жовтня 2012 року (а.с. 18).
Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Так перед смертю померлий проживав за адресою: АДРЕСА_6 , що є місцем відкриття спадщини, та після його смерті залишилося нерухоме майно - квартира АДРЕСА_5 , яка належала ОСОБА_1 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта №132195332 від 26.07.2018 року, на праві власності, та на вказану квартиру накладено заборону відчуження на підставі договору іпотеки від 04.07.2008 року та зареєстрована іпотека ВАТ «Універсал Банк» в Державному реєстрі іпотек.
Згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або чпстину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Згідно матеріалів справи загальна заборгованість померлого ОСОБА_1 , яка утворилась за життя позичальника, по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, становить 49 270,31 швейцарських франків (сорок дев'ять тисяч двісті сімдесят швейцарських франків 31 сан.), з яких: 44 870,17 шв. Франків - кредитна заборгованість; 4400,14 шв. франків - заборгованість по процентам (а.с. 19-21).
На виконання вимог ст. 1281 ЦК України, дізнавшись про смерть позичальника, Банк направив до нотаріальної контори Приазовського районного нотаріального округу Запорізької області претензію до спадкоємців від 18 вересня 2015 року за № 529/30-31, та 26.11.2015 року приватний нотаріус Приазовського районного нотаріального округу Запорізької області Коверзнєв С.В. повідомив Банк, листом від 26.11.2015 року, що 05.04.2013 року спадкова справа була відкрита за номером 12/2013, що зареєстрована в Спадковому реєстрі 05.04.2013 року за номером №54344502 (а.с.22-26).
Як вбачається з копії спадкової справи, вона була відкрита на підставі заяв дітей спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які на підставі наданих ними заяв відмовилися від спадщини. Свідоцтво на право на спадщину не видавалось (а.с.80-104).
Згідно зі ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього Кодексу. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до ст. 1283 цього Кодексу.
Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини (ст. 334 ЦПК України).
У заяві про визнання спадщини відумерлою, відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України, повинно бути наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.
Таким чином, враховуючи, що спадкоємці після смерті ОСОБА_1 відмовилися від спадщини та свідоцтво на право на спадщину не видавалось, після смерті ОСОБА_1 минуло більше року, суд приходить до переконання про обґрунтованість заяви про визнання спадщини відумерлою.
Частиною 3 ст. 1277 ЦК України передбачено, що спадщина визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Тобто, на підставі цієї норми закону територіальна громада виступає як правонаступник в порядку відумерлості, до якої переходить відумерле майно у власність, щодо якого не виявилося спадкоємців.
Відповідно до вимог ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги ПАТ «Універсал Банк» про визнання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_1 відумерлою, та передання її територіальній громаді міста Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області за місцем знаходження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість».
У відповідності до листа (довідки) за вих. від 21.01.20 № 31/01-02 управління комунальної власності Мелітопольської міської ради Запорізької області повідомлено управління правового забезпечення виконавчого комітету Мелітопольської МР про те, що дії по реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 не проводились.
Вищенаведені обставини, встановлені судом при розгляді справи № 908/3151/19 за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі АТ "Універсал Банк") до Мелітопольської міської ради Запорізької області (Мелітопольська МР) про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_5 , яка належить територіальній громаді м. Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області на праві власності в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 098-2008-2285 від 04.07.08 у розмірі 49 270,31 швейцарських франків та встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_5 , яка належить територіальній громаді м. Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області на праві власності на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.2019 у справі № 320/10224/18 на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №098-2008-2285 від 04.07.2008 у сумі 49270,31 швейцарських франків шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій було предметом судового позову у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши додані до справи докази, пояснення сторін суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2020 у справі 908/3151/19 набрало законної сили у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Згідно з мотивувальною частиною рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2020 у справі 908/3151/19:
«…Судом встановлено, що основне зобов'язання боржник не виконав, наявність та розмір заборгованості підтверджений наданим розрахунком заборгованості. Крім того, договір іпотеки не визнавався недійсним, строк його дії не закінчився і договір був дійсним та є дійсним на час розгляду справи. Отже, основне зобов'язання за кредитним договором не припинилось, а тому відсутні підстави вважати іпотеку припиненою…
...Враховуючи, що спадкоємці після смерті ОСОБА_1 відмовились від спадщини та свідоцтво на право на спадщину не видавалось, після смерті ОСОБА_1 (Іпотекодавця) минуло більше року, за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.19 у справі № 320/10224/18 визнано спадщину, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , відумерлою у власність територіальній громаді міста Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області…
…Враховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, що ефективним способом відновлення прав кредитора є застосування передбаченої сторонами в договорі процедури звернення стягнення на іпотечне майно, як однієї із умов (отримання) кредиту, приймаючи до уваги прохальну частину уточненої позовної заяви від 11.02.2020 у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій справі…».
Отже, при розгляді справи № 908/3151/19 судом встановлено, що основне зобов'язання боржник не виконав, наявність та розмір заборгованості підтверджений наданим розрахунком заборгованості. Враховуючи, що спадкоємці після смерті ОСОБА_1 відмовились від спадщини та свідоцтво на право на спадщину не видавалось, після смерті ОСОБА_1 (Іпотекодавця) минуло більше року, за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.19 у справі № 320/10224/18 визнано спадщину, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , відумерлою у власність територіальній громаді міста Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що з огляду на предмет та підстави позову він підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 577 ЦК України предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
Статтями 546, 575 ЦК України визначено, що застава, порука, гарантія, неустойка, притримання, завдаток є видами забезпечення виконання зобов'язання. Іпотека є окремим видом застави. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі ст. 7 цього Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Приписами ч.ч. 1, 5, 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (у редакції на момент виникнення спірних парвовідносин) встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України).
Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору та визнання договору іпотеки недійсним.
Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов'язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання.
Як зазачено вище, судом встановлено, що основне зобов'язання боржник не виконав, наявність та розмір заборгованості підтверджений наданим розрахунком заборгованості. Крім того, договір іпотеки не визнавався недійсним, строк його дії не закінчився і договір був дійсним та є дійсним на час розгляду справи. Отже, основне зобов'язання за кредитним договором не припинилось, а тому відсутні підстави вважати іпотеку припиненою.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться й у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до змісту ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною першою ст. 36 цього Закону зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Як встановлено судом та зазначено вище, загальна заборгованість померлого ОСОБА_1 з повернення кредитних коштів, склала 49270,31 швейцарських франків.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.19 у справі № 320/10224/18, яке набрало законної сили, спадщину, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано відумерлою у власність територіальній громаді міста Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області.
Відповідачеві перейшло право власності на предмет іпотеки і він набув статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
При цьому, суд враховує наступне.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимоги позивача, у зв'язку з чим, слід звернути стягнення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_5 , яка належить територіальній громаді м. Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, буд. 5 на праві власності на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.2019 у справі № 320/10224/18 на користь Акціонерного товариства "Універсал банк", 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №098-2008-2285 від 04.07.2008 у сумі 49270,31 швейцарських франків шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
При ухваленні вказаного рішення суд також враховує правомірність заявленого позову та його подання з метою захисту законних прав позивача, а також позицію відповідача щодо визнання позову, і те, що даним рішенням суду не порушуються права інших осіб та не допускається зловживання правом в інших формах.
З урахуванням клопотання позивача, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 яка належить територіальній громаді м. Мелітополь в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, буд. 5, код ЄДРПОУ 25716722 на праві власності на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.2019 у справі № 320/10224/18 на користь Акціонерного товариства "Універсал банк", 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №098-2008-2285 від 04.07.2008 у сумі 49270 (сорок дев'ять тисяч двісті сімдесят), 31 швейцарських франків шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 15.03.2021.
Суддя А.О. Науменко