вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.03.2021м. ДніпроСправа № 904/124/21
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ
до відповідача Фізичної особи - підприємця Гончар Артема Дмитровича, м. Дніпро
про стягнення 47 740, 01 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (надалі - позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи - підприємця Гончар Артема Дмитровича, м. Дніпро (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № б/н від 22.01.19р. у розмірі 47 740,01грн. (в т.ч.: 41 970,25грн. - заборгованість за кредитом; 4 367, 26грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом ; 772, 95 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 629, 55 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені договором терміни.
У межах визначеного законом строку, сторонам була надана можливість скористались своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 11.01.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
22.02.2021р. до суду повернулась ухвала господарського суду від 11.01.2021р. з відміткою "Укрпошти "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду, що є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.
За приписами пунктів 5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч.9 ст.81, ч.9 ст.165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч.4 ст.240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суддя Панна С.П. перебувала в щорічній основній відпустці в період з 24.02.2021р. по 12.03.2021р. в щорічній основній відпустці.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитного договору, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень.
22.01.2019р. Фізична особа-підприємець Гончар Артем Дмитрович, м.Дніпро (далі - відповідач, клієнт) підписав заяву про надання Кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_1 на умовах: мета кредиту - поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта; вид кредиту - овердрафтовий кредит; мінімальний розмір ліміту: 10 000 UAH; максимальний розмір ліміту: 100 000 UAH; розмір відсоткової ставки: 30%; розмір щомісячної комісії (в т.ч. в пільговий період): 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць; пільговий період: 55 днів; термін користування кредитом: 12 місяців.
Відповідно до цієї заяви Відповідач приєднався до Умов та правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПриватБанк", разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, цією Заявкою становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.
Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання Клієнтом цієї Заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приват24 для бізнесу.
Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (далі - Ліміт) на поточний рахунок (далі - Кредит) на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови або Договір) в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення Кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.
Відповідно до п.3.2.6.1.4. Договору, Клієнт приєднується до Договору шляхом підписання Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на утримання "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» (далі - Заявка) в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), що разом з цими Умовам та Правилами становлять Кредитний договір.
Клієнт банку, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в Банку приєднується до Послуги шляхом підписання Заявки в Приват24 для бізнесу із використанням КЕП. Приєднання до цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту.
Згідно п.3.2.6.1.5. Договору, Ліміт встановлюється Банком на кожний операційний день. Розмір Ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.
3.2.6.1.7. Договору, сторони узгодили, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Приєднавшись до цих Умов, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта в порядку, передбаченому п.3.2.6.1.6. цього Договору.
Відповідно до п. 3.2.6.3.1. Договору, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку комісію за управління фінансовим інструментом, далі - комісія, в розмірі, зазначеному в Тарифах Банку, що діють на момент надання Кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло Дебетове сальдо, від суми максимального Дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта.
Комісія, що не сплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10.).
Пунктом 3.2.6.3.5. визначено, розрахунок процентів за користування Кредитом Банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку Клієнта Дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості з Кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення Кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається.
Сплата процентів за користування Кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця.
Проценти, що несплачені в строк, що зазначений в абз.3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно п. 3.2.6.2.3.10).
Відповідно до п.3.2.6.3.8. Договору, Погашення Кредиту, сплата процентів та комісії здійснюється в національній валюті України.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 02.12.2020р. ФОП Гончару А.Д. на поточному рахунку № НОМЕР_1 встановлено кредитний ліміт: 22.01.2019 - 20 000грн., 13.02.2019 - 20 000 грн., 17.04.2019 - 50 000грн.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі надавши Кредитний ліміт в розмірі 50 000,00грн., що підтверджується довідкою та випискою по рахунку.
Як зазначає Позивач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач отримані кредитні кошти в повному обсязі та своєчасно не повернув, відсотки за їх користування не сплатив. Відповідно до розрахунку заборгованість Відповідача складається з 41 970,25грн. заборгованості за кредитом, 4 367,26грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 629,55грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 772,95грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За приписами ст. 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на наявність в матеріалах справи доказів, що свідчать про отримання Відповідачем кредитних коштів, а також відсутність доказів погашення останнім суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 41 970,25грн.
Стосовно суми 629,55грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, суми 772,95грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, суд вважає їх обґрунтованими, підтвердженими документально та які підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна зобов'язання та сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 3.2.6.4.2 Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення по кредиту. Нарахування пені здійснюється за методом «факт/360», тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів. Сплата пені здійснюється у гривні.
В пункті 3.2.6.4.6 Умов зазначено, що термін позовної давності щодо вимог про повернення кредиту, стягнення процентів за користування кредитом, неустойки-пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 10 років.
Відповідно до ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З приписів статті 74 ГПК України слідує, що обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем на обґрунтування позовних вимог було надано до позову копію заяви про надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», довідку про розміри встановлених кредитних лімітів, виписки по рахунку та розрахунок заявлених до стягнення сум, що підписані уповноваженим представником позивача. Натомість, відповідач не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів щодо не отримання кредиту в розмірі встановленого ліміту.
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 4 367,26грн. за період з 20.05.2019р. по 27.11.2020р., при цьому у період з 20.05.2019р. по 26.07.2019р., з 07.08.2019р. по 01.09.2019р. відсотки розраховувались із розміру відсоткової ставки 30%, а починаючи з 01.08.2019р. по 07.08.2019р., з 01.09.2019р. по 27.11.2020р. відсотки розраховувались із розміру відсоткової ставки 45%.
Відповідно до частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (частина 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).
У заяві про надання кредиту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" встановлений розмір відсоткової ставки: 30% та зазначено про приєднання підписанта (відповідача) до Умов та Правил надання банківських послуг.
Умови та Правила надання банківських послуг, витяг яких надано позивачем до матеріалів справи, містить тарифи, в тому числі відсотки за користування кредитом у розмірі 27%, відсотки за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань по кредитному договору у розмірі 40,5%.
Між тим, здійснюючи розрахунок відсотків за користування кредитом позивач у період з 20.05.2019р. по 26.07.2019р., з 07.08.2019р. по 01.09.2019р. застосував розмір відсоткової ставки 30% (тобто розмір, передбачений у заяві, а не тарифами, які містяться в Умовах і правила надання банківських послуг), а за період починаючи з 01.08.2019р. по 07.08.2019р., з 01.09.2019р. по 27.11.2020р. застосував розмір відсоткової ставки 45 %, тобто розмір який не передбачений ні заявою на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", ні тарифами, які містяться в Умовах та Правилах надання банківських послуг, витяг яких надано позивачем до матеріалів справи.
За таких обставин, господарський суд прийшов до висновку щодо неправомірного нарахування позивачем відсотків за користування кредитом у розмірі відсоткової ставки 45% та вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню частково у сумі 3 973,48грн., із розрахунку відсоткової ставки 30% за заявлений період.
Статтею 129 Конституції України, визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 41 970,25грн., 3 973,48грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 772,95грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 629,55 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 51,52, 525, 526, 598-609, 626, 638, 1048, 1054 ЦК України та ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 41 970,25грн., 3 973,48грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 772,95грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 629,55 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 084,66 грн.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 15.03.2021
Суддя С.П. Панна