10.03.2021 року м. Дніпро Справа № 904/3860/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.,
секретар судового засідання Манчік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020р. (повний текст складено - 15.12.2020р.)
у справі № 904/3860/19 (суддя - Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД", м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання договору оренди землі поновленим
1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020р. відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Вента. ЛТД" про поновлення строку для подання заяви свідка. Залишено без розгляду заяву свідка ОСОБА_1 . Відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Вента. ЛТД" про виклик свідка ОСОБА_1 .
Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ГПК України. До компетенції суду не належить встановлення іншого порядку вчинення процесуальних дій для однієї із сторін, з огляду на те, що зазначене прямо суперечить принципу рівності перед законом і судом та змагальності сторін. З огляду на те, що поважними є такі обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій господарський суд не визнав підстави, наведені позивачем в клопотанні про поновлення строку, поважними та відмовив в поновлені цього строку. З урахуванням вимог ст. 118 ГПК України заява свідка ОСОБА_1 залишена судом без розгляду. Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання позивача про виклик свідка, оскільки заява свідка залишена судом без розгляду, а тому відсутні підстави для виклику свідка. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу позивача на те, що ухвалою суду від 24.11.2020р. в задоволенні клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_1 було відмовлено.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020р. про відмову в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання клопотання від 09.12.2020р. про виклик свідка ОСОБА_1 , поновити позивачу пропущений з поважних причин процесуальний строк для подання клопотання від 09.12.2020р. про виклик свідка ОСОБА_1 , зобов'язати суд першої інстанції розглянути клопотання позивача від 09.12.2020р. про прийняття заяви свідка ОСОБА_1 та про виклик свідка ОСОБА_1 у судове засідання, повідомити позивача про дату й час апеляційного розгляду справи, викликати позивача та розглянути справу за його участю.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та постановлена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Судом першої інстанції було порушено норми процесуального права. Суд залишив поза увагою та не відобразив в ухвалі той факт, що ОСОБА_1 з 01.07.2017р. не працює в ТОВ "Вента. ЛТД", внаслідок чого позивачу було невідомо місцезнаходження ОСОБА_1 . Провадження в даній судовій справі було зупинено 23.10.2019р. та поновлено 09.10.2020р., в той час як в період зупинення провадження будь-які процесуальні документи, докази до справи судом не приймаються. Апелянт вважає, що судом не надано належної оцінки нормам процесуального права, на які ТОВ "Вента. ЛТД" посилалось у своєму клопотанні. Просить суд апеляційної інстанції врахувати обставини, про які повідомляє ОСОБА_1 , оскільки з клопотання та матеріалів справи випливає повна узгодженість показів ОСОБА_1 з матеріалами справи.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не направив суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021р. (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Коваль Л.А., Мороз В.Ф.) відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 01.03.2021р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2021р. у зв'язку із зайнятістю судді Коваль Л.А. розгляд апеляційної скарги призначено на 10.03.2021р.
В судовому засіданні 10.03.2021р. представник позивача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
10.03.2021р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Дніпровської міської ради, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило визнати поновленим договір оренди землі від 25.05.2006р., укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Вента. ЛТД".
Предметом зазначеного договору є земельна ділянка, що розташована за адресою: по АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:246:0055, загальною площею 0,1100 га.
Договір посвідчений нотаріусом Літаш І.П., реєстровий № 3959 та зареєстрований 01.12.2006р. в Дніпропетровській регіональній філії Держкомзему за № 040610401119 на строк 10 років.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю приведення права користування земельною ділянкою у відповідність до вимог чинного законодавства України та укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди, від укладення якої ухиляється Дніпровська міська рада, що і стало підставою для звернення до суду.
24.11.2020р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ТОВ "Вента. ЛТД" з проханням викликати в судове засідання та допитати як свідка ОСОБА_1 , з підстав, що їй відомі обставини стосовно взаємовідносин позивача та відповідача в процесі оформлення документів щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 121919999:3:246:03:246:0055.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020р. в задоволенні клопотання ТОВ "Вента. ЛТД" про виклик свідка ОСОБА_1 відмовлено.
14.12.2020р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання, в якому ТОВ "Вента. ЛТД" просило поновити позивачу строк для подання заяви свідка ОСОБА_1 ; прийняти до розгляду заяву свідка ОСОБА_1 ; викликати в судове засідання та допитати як свідка ОСОБА_1 .
Вказане клопотання позивач мотивує тим, що необхідність подати заяву свідка та викликати свідка у судове засідання виникла лише 30.09.2019р., тобто в день, коли відповідач надав до суду лист Департаменту по роботі з активами від 26.09.2019р., яким заперечується надходження листа позивача № 685 від 07.06.2016р., додатком до якого є примірник проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
14.12.2020р. місцевий господарський суд постановив оскаржувану ухвалу.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Приписами ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими способами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Крім того, сторони зобов'язані подавати такі докази суду, а суд зобов'язаний їх досліджувати та оцінювати, а не самостійно за сторону з'ясовувати їх загальнодоступність і самостійно їх шукати та перевіряти.
Питання щодо прийняття доказів, долучених до заяв, скарг та документів, суд повинен вирішувати, керуючись ч. 8 ст. 80 ГПК України та зважаючи на поважність причин пропуску строку на подання кожного конкретного доказу.
Згідно з ч. 4 ст. 88 ГПК України заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Частинами 1, 2, 4 ст. 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законодавством надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Разом з тим, позивач - ТОВ "Вента. ЛТД" у своїй позовній заяві не повідомляв суд першої інстанції, про те, що доказ, а саме заява свідка не може бути подана у встановлений законом строк з об'єктивних причин та буде надана суду пізніше, зокрема після розшуку свідка ОСОБА_1 , якій відомі відомості щодо взаємовідносин позивача та відповідача в процесі оформлення документів внаслідок здійснення своєї трудової діяльності, а також письмового складення її показів та їх нотаріального посвідчення.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що апелянтом не доведено порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства при винесенні рішення про відмову у прийнятті такого доказу.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, які не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем підстави в клопотанні про поновлення строку не є поважними з огляду на наступне.
Статтею 87 ГПК України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Частиною 1 ст. 88 ГПК України визначено, що, показання свідка викладаються письмово у заяві свідка.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність.
Таким чином, докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на нього покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Винятком, коли можливим є прийняття, зокрема судом апеляційної інстанції, додаткових доказів, є наявність об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасне подання таких доказів, при цьому обов'язок довести ці обставини також покладено на учасника справи.
За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дії втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Апеляційний господарський суд, з урахуванням наведених норм, зазначає, що факт подання особою клопотання про поновлення строку не є автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання доказів повинно містити обґрунтування причин пропуску такого строку.
Керуючись вищевикладеним, колегія суддів вважає, що доводами, викладеними в апеляційній скарзі позивачем не спростовано порушення ним вимог щодо подачі до суду доказів разом із позовною заявою та не доведено виключних об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасне подання таких доказів.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Виходячи із системного аналізу положень ч. 3 ст. 2, ч. ч. 1, 2 ст. 42 ГПК України до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Разом з тим, ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають не лише права, але й обов'язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно ч. 1 ст. 61 ГПК України зазначені права та обов'язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 61 ГПК України.
Отже, учасники справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник/представники), повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов'язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020р. у справі № 96/3200/17.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Позивач, допустивши порушення процедури подання доказів до суду першої інстанції, стверджуючи, що необхідність подати заяву свідка та виклику свідка в судове засідання виникла лише 30.09.2019р., а саме після подання відповідачем до суду листа Департаменту по роботі з активами від 26.09.2019р., яким заперечується надходження листа позивача № 685 від 07.06.2016р., додатком до якого є примірник проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, фактично намагається домогтися скасування судового рішення місцевого господарського суду з формальних міркувань, що є неприпустимим згідно з нормами чинного процесуального законодавства України, оскільки це може призвести до існування нерівності учасників судового процесу перед законом і судом, в порушення приписів ст. 2 ГПК України, та нівелювання процедурних вимог, встановлених процесуальним законодавством України, що тягне за собою порушення прав іншої сторони.
За наведених обставин, суд першої інстанції правомірно не визнав наведені позивачем підстави для поновлення строку поважними та відмовив в поновленні цього строку, а також з урахуванням вимог ст. 118 ГПК України залишив без розгляду заяву свідка ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик свідка, оскільки заява свідка залишена судом без розгляду, а тому підстави для виклику свідка відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала місцевого господарського суду у даній справі має бути залишена без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020р. у справі № 904/3860/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 15.03.2021р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз