ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 березня 2021 року Справа № 903/531/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР-ЛОГІСТИК"
на рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2020р.
(ухвалене о 12:15год. у м.Луцьку, повний текст складено 07.12.2020р.)
у справі № 903/531/20 (суддя Вороняк А. С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР-ЛОГІСТИК"
до Фізичної особи-підприємця Осійчука Олександра Миколайовича
про стягнення 74406,23 грн. збитків
Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стеллар-Логістик" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Осійчука Олександра Миколайовича 74 406 грн 23 коп. збитків.
В обґрунтування позовних вимог посилається на укладення між сторонами Договору №К20000078921/01 від 09.09.2019 про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом. Вказує, що на підставі зазначеного договору та згідно заявки від 16.12.2019 відповідачем було здійснено перевезення вантажу, під час якого його було частково пошкоджено. Зазначає, що позивачем було відшкодовано одержувачу вантажу - ПрАТ "Філіп Морріс Україна" завдані відповідачем збитки в розмірі 74 406 грн 23 коп., внаслідок чого позивач поніс витрати на таку суму, які просить стягнути.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.11.2020 у справі №903/531/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеллар-Логістик" до Фізичної особи-підприємця Осійчука Олександра Миколайовича про стягнення 74406 грн 23 коп.. збитків - відмовлено.
При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позов є необґрунтований, оскільки позивачем не встановлено у передбаченому договором порядку вартості пошкодженого вантажу та не доведено розмір збитків, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 610, 611, 623, 908, 909, 920, 924 ЦК України, ст. ст. 224, 225, 307, 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 9 Конвенції про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Стеллар-Логістик", у якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2020 року у справі №903/531/20 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає таке.
В цій справі позивач просить стягнути з відповідача не вартість пошкодженого майна, як вид збитків, а додаткові витрати (збитки сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Стеллар-Логістик" Приватному акціонерному товариству "Філіп Морріс Україна" за претензією про стягнення збитків) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання відповідачем, який мав доставити неушкодженим вантаж.
Стягнення таких збитків передбачена ст. 225 Господарського кодексу України та Тимчасовою Методикою визначення збитків, які спричинені порушенням господарських договорів від 21.12.1990.
Вказує, що пунктом 6.5 Договору № К200000 78921/01 від 09.09.2019 про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом за невиконання чи часткове невиконання своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Зазначає, що суд першої інстанції встановив, що законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу, що ним зроблено не було. На думку скаржника, суд першої інстанції правомірно встановив наявність вини відповідача, однак не повне з'ясування судом першої інстанції інших обставин справи, а саме виду стягнення збитків, призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного судового рішення в цілому.
За наведеного позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно та не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, з огляду на що просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.
Суть спору полягає у вимозі позивача про відшкодування з відповідача матеріальної шкоди за нібито частково пошкоджений вантаж під час транспортування його у відповідності до умов договору, стороною якого є відповідач.
Проте, така вимога є абсолютно безпідставною, що правильно встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Зазначає, що суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, враховуючи наявність укладеного між відповідачем та позивачем договору, умовами якого встановлено порядок відшкодування вартості пошкодженого вантажу (збитків), не доведеність позивачем суми розміру збитків.
За наведеного вище, позивач вважає, що апеляційна скарга позивача не містить доводів, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно було ухвалене відповідно до вимог ГПК України та за результатами повного та об'єктивного розгляду справи після з'ясування всіх обставин та надання судом належної та правильної правової оцінки цим обставинам.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 09.09.2019 між ФОП Осійчуком О.М. (експедитор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стеллар-Логістик" (експедитор) було укладено Договір №К20000078921/01 про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір; а. с. 8-12).
Відповідно до п. 1.1 Договору, даний договір регулює порядок відносин, що виникають між сторонами при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом по території України та іноземних держав.
Згідно п. 1.3 Договору експедитор 1 зобов'язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення належним чином та в обумовлений строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а експедитор що зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Експедитор оплачує послуги експедитора 1 з коштів, що надійшли від клієнтів-замовників послуг експедитора на умовах, що нижче узгоджені.
В п. 3.2.4 Договору сторони погодили, що експедитор 1 зобов'язаний проводити перерахунок погрузочних місць та огляд цілісності упаковки/тари вантажу при його прийманні від вантажовідправника, стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажній платформі, проводити зберігання вантажу.
За умовами п. 6.6 Договору експедитор 1 відповідає за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження незалежно від наявності пломб вантажовідправника з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі одержувачеві, а у випадку його повної або часткової втрати або ж його ушкодження відшкодовує спричинені збитки відповідно до п. 6.7. цього договору. Вартість пошкодженого та/або втраченого вантажу визначається на підставі експертної оцінки, проведеною незалежним експертом. Оплата послуг незалежного експерта здійснюється за рахунок експедитора 1.
В подальшому, 16.12.2019 в заявці № 16 обумовлено перевезення вантажу в міжнародному направлені. Зокрема, відповідач прийняв на перевезення вантаж вагою до 22.8 т., упаковка: на паллетах, адреса розвантаження: ПрАТ "Філіп Моріс Україна", с. Докучаєвське, Харківська область, перевізник: Фізична особа-підприємець Колядюк В. П., водій: ОСОБА_1 , вартість фрахту: 2800 Євро (а .с. 13).
Відповідно до акту приймання без дати № 97/19 вантаж прибув до одержувача - ПрАТ "Філіп Моріс Україна" в неопломбованому автомобілі, при розвантаженні автомобіля виявлено один пошкоджений тюк, пошкодження було допущено при відкритті під час планової зупинки автомобіля, результатом стали: зірвана заводська пломба (№ 091380), пошкодження одного тюка. Акт підписано водієм, та представниками одержувача (а. с. 14-16).
Відповідно до претензії № 01/057 від 28.01.2020 адресованої позивачу від ПрАТ "Філіп Моріс Україна", останній вимагав оплату матеріальної шкоди в сумі 74 406 грн 23 коп у зв'язку із пошкодженням вантажу (а. с. 17).
Згідно доданого до вказаної претензії розрахунку № 01/058 від 28.01.2020, ПрАТ "Філіп Моріс Україна" збитки розраховувались за 554 кг. ацетатного джгута без крутки для виробництва сигаретних фільтрів, ціна за кг. - 4,55 дол. США, що в національній за курсом НБУ 24,5984, всього з ПДВ становить 74 406 грн 23 коп. (а. с. 18).
Відповідно до платіжного доручення № 2584 від 01.06.2020 позивачем було перераховано ПрАТ "Філіп Моріс Україна" 74 406 грн 23 коп.; призначення платежу: згідно претензії №01/057 від 28.01.2020 про відшкодування збитків, договір 4510109 (а. с. 19).
18.02.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію № 18/02 про відшкодування збитків на суму 74 406 грн 23 коп. (а. с. 20).
У відповідь на претензію від 18.02.2020 № 18/02 ФОП Осійчук О. М. направив лист від 04.03.2020, в якому зазначив, що вимоги не визнає, оскільки при розвантаженні було пошкоджено 1 тюк, зазначено про пошкодження упаковки вантажу, але не зазначено кількості пошкодженого вантажу (а. с. 21-22).
Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом в цій справі.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
В силу дії ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом № К20000078921/01 від 09.09.2019, який за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.
В ході виконання цього договору між сторонами було обумовлено перевезення вантажу, умови якого узгоджені в заявці №16 від 16.12.2019.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Аналогічні положення містить ст. 307 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з частиною 2 статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частин 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.
Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.
Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №907/603/17.
Із вище встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції констатує, що сума котру позивача просить стягнути з відповідача є тою сумою, котра була сплачена позивачем отримувачу вантажу - ПрАТ "Філіп Морісс". Розрахунок такої суми здійснений ПрАТ "Філіп Морісс" та міститься в матеріалах справи, про що вказано вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Положеннями ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Однак, із доданого до матеріалів справи акту приймання матеріалів не можливо встановити розмір суми, на яку зменшилася вартість вантажу при пошкодженні, яка фактична кількість пошкодженого товару прибула до отримувача, оскільки в графі "кількість" зазначено: "неможливо визначити".
Як вбачається, із розрахунку ПрАТ "Філіп Моріс Україна" в ньому вказано, що кількість вантажу становить 554 кг., вартість: 5,55 дол. США за кілограм. В той же час, матеріали справи не містять первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують вартість товару та жодних належних доказів, що підтверджують суму, на яку зменшилася вартість вантажу при пошкодженні, кількість пошкодженого вантажу, що унеможливлює перевірку розрахунку, який заявлений позивачем до стягнення.
В той же час, в силу умов укладеного між сторонами Договору, а саме п. 6.6. Договору експедитор 1 відповідає за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження незалежно від наявності пломб вантажовідправника з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі одержувачеві, а у випадку його повної або часткової втрати або ж його ушкодження відшкодовує спричинені збитки відповідно до п. 6.7. цього договору. Вартість пошкодженого та/або втраченого вантажу визначається на підставі експертної оцінки, проведеною незалежним експертом. Оплата послуг незалежного експерта здійснюється за рахунок експедитора 1.
Тобто, сторони самі домовилися про те, в який спосіб потрібно встановити вартість пошкодженого майна, а саме - провести незалежну експертизу, яка буде оплачена відповідачем.
При цьому, позивач помилково вважає, що він отримав право на відшкодування понесених витрат через пошкоджений вантаж до ФОП Осійчука О.М. на суму 74406 грн 23 коп. через сплату цих кошти на виконання претензії одержувача вантажу - ПрАТ "Філіп Морріс Україна" №201/057 від 28 січня 2020 року про відшкодування збитків.
Місцевий господарський суд вірно вказав, що правовідносини у цій справі виникли на підставі Договору про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом №К20000078921/01 від 09.09.2019, а тому такі правовідносини не є позадоговірними і не можуть кваліфікуватися саме як понесені витрати.
Протилежні доводи скаржника ґрунтуються на власному довільному тлумаченні правовідносин, які виникли між сторонами та подальшим помилковим посиланням на норми законодавства, а тому такі твердження не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції та покладені в основу рішення в цій справі.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються встановленими обставинами справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2020р. у справі № 903/531/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеллар-Логістик" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеллар-Логістик" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2020 р. у справі № 903/531/20 - без змін.
2. Справу № 903/531/20 надіслати Господарському суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Маціщук А.В.