ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/5102.04.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вертикаль»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж»
простягнення 6 057,71 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Горобець І.Н. -дов. № б/н від 25.04.2007 року;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Вертикаль»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж»про стягнення 4 840,97 грн. -основного боргу, 1 071,51 грн. -пені та 145,22 грн. -3% річних.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не оплатив в повному обсязі поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 4 840,97 грн.
Ухвалою від 04.02.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.02.2010 року.
В судовому засіданні 22.02.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 22.02.2010 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 22.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2010 року.
В судовому засіданні 02.04.2010 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 4 840,97 грн. -основного боргу, 74,40 грн. -3% річних та судові витрати.
Крім того, в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 02.04.2010 року вдруге не з'явився, вимоги ухвали не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача додав до позовної заяви заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його рахунку в банку або іншому рахунку виявленому державним виконавцем.
Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.
В судовому засіданні 02.04.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 85 018,97 грн., що засвідчується видатковими накладними № 0-03685 від 15 жовтня 2008 року на суму 4 167,97 грн., № 0-03136 від 29 серпня 2008 року на суму 80 851,00 грн., довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей серії ЯОЧ № 885885 від 14 жовтня 2008 року, серія ЯОЧ № 885866 від 27 серпня 2008 року та товарно -транспортною накладною від 29.08.2008 року.
Проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 80 178,00 грн., що засвідчується банківськими виписками від 27.08.2008 року на суму 76 778,00 грн. та від 14.10.2008 року на суму 3 400,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 4 840,97 грн. (85 018,97 грн. - 80 178,00 грн.)
11 вересня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, що підтверджується фіскальним чеком № 9859 від 15.09.2009 року, проте вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.
Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 840,97 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 4 840,97 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 74,40 грн. за період з 27 вересня 2009 року по 01 квітня 2010 року.
Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням дати направлення вимоги (15.09.2009 року), загальновстановленого поштового обігу та семиденного строку для виконання зобов'язання від дня її вручення, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж»(місцезнаходження: 01033, м. Київ, Голосіївський р -н, вул. Саксаганського, буд. 83, код ЄДРПОУ 35078050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вертикаль»(місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 1; фактична адреса: 03065, м. Київ, бульв. І. Лепсе, 16, код ЄДРПОУ 32919911) 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) грн. 97 коп. -основного боргу, 74 (сімдесят чотири) грн. 40 коп. -3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання відповідно до ст. 85 ГПК України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
16.04.2010 року