28.08.07р.
Справа № А37/218-07
збагачувальний комбінат", м.Марганець
до 1. Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області
2. Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області, м.Марганець
за участю : Прокурора Дніпропетровської області, м.Дніпропетровськ
про стягнення 4099884,00 грн.
Суддя Кеся Н.Б.
Представники:
від позивача Зайцев М.В. дов № 30/313 від 14.04.2006 року
від відповідача-1 Гусарова К.О. дов № 12-05/09 від 09.01.2007 року
від відповідача-2 Прошакова М.В. дов № 162/9/10-022 від 10.01.2007 року
від відповідача-2 Бятець Л.В. дов № 215/7/10-022 від 11.01.2007 року
від прокурора: Зіма В.Б. посвідчення № 117
На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.
Відкрите акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі -позивач) звернулося з позовом до Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області (далі -відповідач-1) та до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області (далі -відповідач-2) і просить суд стягнути з Державного бюджету України (через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області) на користь позивача суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за січень 2007 року в розмірі 4099884,00грн.
28.08.2007 року позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути з Державного бюджету України (через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області) на користь позивача суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за січень 2007 року в розмірі 81997,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми Закону України «Про податок на додану вартість» та узгоджені з податковим органом суми бюджетного відшкодування з бюджету.
Відповідач-1 позов не визнав, посилаючись на те, що документи, на підставі яких органи Державного казначейства здійснюють відшкодування ПДВ, до нього не надходили.
Відповідач-2 позов не визнав, посилаючись на те, що відшкодування ПДВ здійснюється виключно в межах бюджетних асигнувань.
Прокурор підтримав заперечення відповідачів і просить суд в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд -
Податковою декларацією з ПДВ за січень 2007року позивач задекларував до бюджетного відшкодування з бюджету суму ПДВ в розмірі 4099884,0грн. За результатами позапланової перевірки з питання достовірності заявлених сум бюджетного відшкодування ПДВ складено довідку №332/230/00190911 від 25.04.2007 року, відповідно до якої порушень податкового законодавства щодо відшкодування не встановлено.
Платіжними дорученнями від 31.07.2007 року та від 23.08.2007 року, копії яких є в матеріалах справи, тобто після подачі позову, Відповідачем-1 перераховано на рахунок Позивача належну до відшкодування суму ПДВ в розмірі 4099884,0 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується перерахування Позивачу з бюджету суми, заявленої до відшкодування податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за січень 2007 року в розмірі 4099884,00грн.
У разі добровільного виконання відповідачем позовних вимог та відсутності відмови позивача від позову Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає ані закриття провадження у справі, ані залишення позову без розгляду або повернення, крім того, не має фактичних підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, в позові слід відмовити, оскільки на момент вирішення спору борг погашений.
Розподіл судових витрат регулюється ст.94 КАС України, однак вирішення питання щодо цих витрат у випадку відмови у позові у зв'язку з тим, що відповідач добровільно задовольнив вимоги позивача, у цій статті не врегульовано. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
У зв'язку з цим суд враховує норму, яка передбачена ст.89 Цивільно-процесуального кодексу України, якою передбачено присудження позивачеві стягнення понесених судових витрат, якщо позовні вимоги задоволені відповідачем добровільно після пред'явлення позову.
Крім того, відповідно до ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне присудити позивачеві стягнення з Державного бюджету України понесені ним судові витрати у розмірі 1700,0грн.
Керуючись ст. 94, 160-163, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України, суд-
В позові відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати в розмірі 1700 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Б.Кеся
Постанову підписано у повному обсязі 10.09.2007року