ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/7609.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітбуд"
До Приватного підприємства "Білдінг Хауз"
Про стягнення 5227,60 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Шишкіна Ю.О. (довіреність № б/н від 01.03.2010 р.)
Від відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітбуд" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Білдінг Хауз" (відповідач) про стягнення з останнього заборгованості за поставлений товар (будівельні матеріали) у розмірі 5227,60 грн. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 4572,96 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 146,62 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 508,02 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання досягнутих домовленостей позивач поставив відповідачу товар відповідно до накладної № 008628 від 04.12.2008 р. та довіреності на отримання товару, проте, останній зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.03.2010 р. порушено провадження у справі № 39/76 та призначено справу до розгляду на 09.04.2010 р. о 12:00 год.
Представник позивача у судовому засіданні 09.04.2010 р. залучив до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2010 р., а саме: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ за № 938532 стосовно відповідача станом на 29.03.2010 р., довідку № 38 від 30.03.2010 р. про наявність рахунків в банківських установах, довідку № 37 від 30.03.2010 р. про те, що раніше не вирішувався такий спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ за № 938530 стосовно позивача станом на 29.03.2010 р., повідомлення того, що позивач не заперечує проти розгляду справи у відкритому судовому засіданні, позивач також повідомляє суд, що у позивача відсутня необхідність у залученні до участі у справі посадових осіб, працівників підприємств, установ та організацій.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар (будівельні матеріали) у розмірі 5227,60 грн., а саме: суму основного боргу в розмірі 4572,96 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 146,62 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 508,02 грн.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 09.04.2010 р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.03.2010 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.
Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/76 від 19.03.2010 р. було направлене відповідачу за його поштовою адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ за № 938532, а саме: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська,35-А. Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на її зворотньому боці.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув ”, “адресат відсутній ” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Фактично в матеріалах справи наявний конверт поштового відправлення повернуте органами зв'язку з позначкою “за зазначеною адресою не проживає ”.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/76 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 09.04.2010 р. від останнього до суду не надходило.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
В судовому засіданні 09.04.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТБУД" та відповідачем - Приватним підприємством "Білдінг Хауз" була досягнута домовленість щодо поставки товару (будівельні матеріали), який відповідач зобовЧязався прийняти та оплатити товар протягом десяти банківських днів з моменту його поставки.
Судом встановлено, що 04.12.2008 року позивач передав відповідачу будівельні матеріали (надалі - товар) на підставі рахунку № 008628 від 04.12.2008 р. на загальну суму 4572,96 грн., накладної № 008628 від 04.12.2008 р. та довіреності на отримання товару № 108 від 04.12.2008 року.
Відповідно до п 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі -цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Товар за вказаною накладною відповідачем було отримано у повному обсязі на підставі довіреності на отримання товару (копія в матеріалах справи).
Судом встановлено, що позивачем належним чином виконані зобов'язання з поставки товару відповідачеві, що підтверджується накладною № 008628 від 04.12.2008 р. (копія в матеріалах справи).
У зв'язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 4572,96 грн.
З огляду на те, що строк оплати поставленого Товару у спірній накладній сторонами не визначено, 19.01.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом -вимогою № 8 від 19.01.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України щодо оплати заборгованості у сумі 4572,96 грн. за поставлений Товар.
Проте, у передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк семи днів з дня одержання вимоги відповідач вартість одержаного товару не оплатив.
Крім того, в матеріалах справи наявний гарантійний лист № 35 від 12.02.2009 р., яким відповідач гарантував оплату будівельних матеріалів, згідно рахунку № 008628 від 04.12.2008 р. на суму 4572,96 грн. до 27.02.2009 р. включно.
Станом на день подання позову до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 4572,96 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Зібрані у справі докази, а саме: накладна № 008628 від 04.12.2008 р. та довіреності на отримання товару свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України також передбачено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведені приписи, зокрема ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач по справі повинен був виконати обов'язок по оплаті поставленого Товару у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем, а, отже, відповідно до матеріалів справи, у 7- денний строк після пред'явлення листа -вимоги № 8 від 19.01.2010 р. (направлення останньої підтверджується фіскальним чеком № 1374 від 19.01.2010 р., описом вкладення від 19.01.2010 р. копії, яких знаходяться в матеріалах справи), суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повинен був виконати обов'язок по оплаті поставленого товару у семиденний строк з 19.01.2010 р.
З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов'язання щодо оплати товару згідно накладної станом на час вирішення спору є таким, що настав.
З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4572,96 грн. заборгованості за поставлений згідно спірної накладної товар визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.
Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу у семи -денний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем, останній просить суд стягнути з відповідача 508,02 грн. інфляційних втрат та 146,62 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 508,02 грн. інфляційних втрат та 146,62 грн. трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Стягнути з Приватного підприємства "Білдінг Хауз” (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, код ЄДРПОУ 34353993; рахунки невідомі), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТБУД" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 9, р/р 26006301014529 Відділення Київської регіональної дирекції ВАТ ВТБ БАНК, МФО 321767) 4572,96 грн. (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 96 коп.) основного боргу, 508,02 грн. (п'ятсот вісім гривень 02 коп.) інфляційних втрат, 146,62 грн. (сто сорок шість гривень 62 коп.) трьох відсотків річних, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 13.04.2010 р.