ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 54/37514.04.10
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради
(Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 30 161,09 грн.
Суддя Демченко Т.С.
Представники:
від позивача Коноваленко Є.Л., за дов. № 196-7009/кр від 23.09.2009 р.
від відповідача ОСОБА_3, за дов. від 11.01.2010 р.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24 792,82 грн. основного боргу, 1 562,40 грн. пені, 3 092,36 грн. інфляційних втрат та 713,51 грн. процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по внесенню платежів за право тимчасового користування місцем для розміщення зовнішньої реклами за договором № 295/ТК від 02.03.2004 р. на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами.
Ухвалою суду від 11.09.2009 р. порушено провадження у справі № 54/375, розгляд справи призначено на 04.11.2009 р.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 04.11.2009 р. не з'явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив.
Представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.
Ухвалою суду від 04.11.2009 р. розгляд справи відкладено на 25.11.2009 р.
У судове засідання 25.11.2009 р. представник відповідача повторно не з'явився, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки пояснень. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 13.01.2010 р.
У судових засіданнях 13.01.2010 р. та 24.02.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (далі -Типові правила), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 р., передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та в порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу (п. 24 Типових правил).
Згідно з п. 1.2. Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2159 від 02.12.2002 р., який був чинним на час виникнення правовідносин між сторонами, дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами (далі -дозвіл) визначає право розповсюджувача зовнішньої реклами на розміщення ОЗР на певний термін і у певному місці та містить відомості про розповсюджувача зовнішньої реклами, технічні характеристики ОЗР, місце розташування ОЗР з прив'язкою до генерального плану місцевості, фотографічний знімок місця до і після розташування ОЗР, узгоджувальну частину та інші необхідні відомості.
Матеріали справи свідчать, що на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації № 17 від 20.10.2005 р. відповідачеві був продовжений строк дії дозволу на розміщення об'єкта зовнішньої реклами № 00023-03 з 02.03.2004 р. по 01.09.2010 р.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як передбачено п.п. 5.1.-5.2. Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві, місця розташування ОЗР надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами на підставі договорів на право тимчасового користування місцями для розташування ОЗР, які укладаються між власниками цих місць та розповсюджувачами зовнішньої реклами. Договори на право тимчасового користування місцями (для розташування ОЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі -комунальна власність), укладаються між уповноваженим на це робочим органом та розповсюджувачами зовнішньої реклами за умови погодження дозволу підприємствами, установами, організаціями комунальної власності м. Києва чи іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування ОЗР.
02.03.2004 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 295/ТК на право тимчасового користування місцем для розташування об'єкта зовнішньої реклами.
За умовами договору позивач, як Робочий орган, надав відповідачу, як Розповсюджувачу зовнішньої реклами, право на тимчасове користування місцем за адресою згідно додатку, який є невід'ємною частиною договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (далі -дозвіл) на розміщення об'єктів зовнішньої реклами (надалі -ОЗР), а відповідач зобов'язався використовувати надане місце за цільовим призначенням -для розміщення зовнішньої реклами, здійснювати оплату за право користування місцем та звільнити у триденний термін місце після закінчення терміну дії дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або договору.
Додатковими угодами № 295/ТК-1 від 07.03.2005 р. та № 295/ТК-2 від 01.07.2005 р. сторони виклали в новій редакції додаток № 1 (адресна програма), згідно з яким визначили вид ОЗР, місце його розташування, розмір базової плати та дату кінця строку дії.
Згідно з п. 32 Типових правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до п. 4.1. договору розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується розповсюджувачем на підставі рахунків-фактур, наданих позивачем.
Пунктом 4.2. договору на відповідача покладений обов'язок отримати у позивача рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.
Згідно з п. 4.5. договору плата за користування місцем сплачується відповідачем щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця.
Як свідчить надана позивачем довідка про стан розрахунків, відповідач не оплатив виставлені позивачем рахунки за період з вересня 2007 р. по травень 2009 р. на суму 24 792,82 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач не надав доказів оплати вказаних рахунків.
Твердження відповідача про припинення дії договору на підставі п. 7.6.3. договору внаслідок наявності заборгованості відповідача відповідно до розділу 4 договору більше ніж за 3 місяці відхиляються судом, виходячи з того, що згідно з п.п. 3.1.3. та 7.8. договору вказана обставина є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи позивача і не тягне автоматичного припинення дії договору. Пунктом 7.6. договору визначені лише загальні підстави, за наявності яких договір може бути припинено.
Посилання відповідача на демонтаж ОЗР не приймаються судом в якості достатньої підстави для звільнення позивача від обов'язку вносити плату за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР, виходячи з того, що відсутність ОЗР за наявністю дозволу на право його розміщення не є підставою для припинення терміну дії договору та/або дозволу (п. 7.9. договору). Крім цього, як визначено п.п. 16.1., 16.2. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1100 від 23.08.2007 р., підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва. За наявності дозволу розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва при відсутності рекламного засобу.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів припинення дії договору.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем складає 24 792,82 грн., його розмір належним чином документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.3. договору позивач та відповідач обумовили, що за несвоєчасну або не повну сплату платежів за право тимчасового користування місцем, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, у який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 562,40 грн. за період з 20.09.2008 р. по 07.09.2009 р.
Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як передбачено частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У поданому відзиві на позов відповідач посилається на сплив позовної давності за вимогою про стягнення пені.
Однак, як вбачається із наданого позивачем розрахунку суми пені, він просить стягнути пеню за прострочення оплати рахунків, виставлених з вересня 2008 року по травень 2009 р. З урахуванням передбачених п. 4.5. договору строків оплати, право на неустойку виникає у позивача з 21 числа кожного місяця, рахунок за який не оплачений позивачем. Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочення внесення плати за вересень 2008 р. починається з 21.09.2008 р. Згідно з відміткою відділу діловодства Господарського суду м. Києва позовна заява подана до суду 08.09.2009 р., тобто з дотриманням річного строку позовної давності.
Згідно з положеннями п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволення у розмірі 1 546,98 грн., виходячи з нижченаведеного розрахунку суду:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
843,8921.09.2008 - 21.03.200918212%100,76
843,8921.10.2008 - 21.04.200918312%101,36
843,8921.11.2008 - 21.05.200918212%100,86
634,4021.11.2008 - 21.05.200918212%75,82
1 822,4321.12.2008 - 14.06.200917612%210,72
15.06.2009 - 21.06.2009711%7,69
1 860,7021.01.2009 - 14.06.200914512%177,40
15.06.2009 - 21.07.20093711%41,50
1 914,6621.02.2009 - 14.06.200911412%143,52
15.06.2009 - 11.08.20095811%66,93
12.08.2009 - 21.08.20091010.25 %10,75
1 943,3821.03.2009 - 14.06.20098612%109,89
15.06.2009 - 11.08.20095811%67,94
12.08.2009 - 07.09.20092710.25 %29,47
1 970,5821.04.2009 - 14.06.20095512%71,26
15.06.2009 - 11.08.20095811%68,89
12.08.2009 - 07.09.20092710.25 %29,88
1 988,3221.05.2009 - 14.06.20092512%32,68
15.06.2009 - 11.08.20095811%69,51
12.08.2009 - 07.09.20092710.25 %30,15
1 546,98
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач просить стягнути з відповідача 3 092,36 грн. інфляційних втрат та 713,51 грн. процентів річних.
Згідно з розрахунком суду розмір інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди становить 3 298,40 грн. Оскільки в силу вимог ст. 83 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог без відповідного клопотання позивача, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 3 092,36 грн. за розрахунком позивача.
Позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають задоволенню у розмірі 713,51 грн. за розрахунком позивача, правильність якого перевірена судом.
З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 30 145,67 грн.
З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03126, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, буд. 12-А, ідентифікаційний код 26199714) 24 792 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто дві) гривні 82 коп. основного боргу, 1 546 (одну тисячу п'ятсот сорок шість) гривень 98 коп. пені, 3 092 (три тисячі дев'яносто дві) гривні 36 коп. інфляційних втрат, 713 (сімсот тринадцять) гривень 51 коп. процентів річних, 301 (триста одну) гривню 45 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) гривень 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині у позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Т.С. Демченко