01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
19.04.10№ 05-5- 1 / 4237
Суддя Мельник В.І., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РоСТРАНС"
до Фізичної - особи - підприємця Губської Наталії Володимирівни
про стягнення 5 400 євро.,
Встановив:
1. Позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
У відповідності до вимог статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
До позовної заяви вих. № б/н від 13.04.2010 р. не додано документів, що підтверджують повноваження особи, яка підписала позовну заяву, на підписання позовних заяв.
Крім того, дану позовну заяву підписано особою, посадове становище якої не вказано.
2. У позовній заяві не вказано повного найменування сторін (застосовані скорочення), їх поштових адрес.
В позовній заяві вих. № б/н від 13.04.2010 р. застосовані скорочення у вигляді ООО (ВОТ) при зазначенні найменування сторони.
3. У позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;
Не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини з підстав, викладених нижче.
Згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис".
Отже, копії документів засвідчуються шляхом проставлення печатки підприємства на кожній сторінці документа, або на звортній сторінці прошитої копії документа, напису "Згідно з оригіналом" та назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.
Проте, не всі, додані до даної позовної заяви, копії документів відповідають зазначеним вище вимогам.
4. Не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Позивачем додано до позовної заяви клопотання про відстрочку оплати державного мита.
Зазначаємо, що Господарським процесуальним кодексом України від 06.11.1991 р. № 1798-ХII зі змінами та доповненнями та Декретом Кабінету міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р № 7-93 не передбачено надання відстрочки оплати державного мита, як пільги, за відсутності відповідного дозволу Міністерства фінансів України.
Згідно з ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України справляється державне мито у розмірі 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 22.5. ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІV розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.
Проте, до позовної заяви вих. № б/н від 13.04.2010 р. не додано будь-яких доказів сплати державного мита у порядку та розмірі, передбаченому чинним законодавством України.
Крім того, у зв'язку з поданим клопотанням про зазначення реквізитів на оплату державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, звертаємо увагу позивача на наступне: статтею 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито" із змінами та доповненнями визначено, що державне мито сплачується за місцем розгляду документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, тобто згідно листа ДПА у м. Києві № 46/9/17-107 від 26.04.2002 р., державне мито зараховується на рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства АР Крим, областях, міста Києві та Севастополі за місцем знаходження господарських судів.
У зв"язку із знаходженням господарського суду міста Києва у Шевченківському районі м. Києва державне мито з позовних заяв у справах, що розглядаються цим судом, повинно зараховуватись до Державного бюджету України на рахунок, відкритий відділенням Державного казначейства України у Шевченківському районі р-ні м. Києва.
Листом від 06.03.2006 р. № 07-10/673 на адресу господарського суду м.Києва Управління Державного казначейства у м.Києві повідомило реквізити рахунку для зарахування державного мита, що справляється з позовних заяв, що подаються до вищевказаного суду:
- одержувач : УДК в Шевченківському районі м. Києва;
- код ЗКПО - 26077968;
- банк одержувача : управління Державного казначейства в м. Києві, МФО 820019;
- рахунок № 31110095700011;
- код платежу за бюджетною класифікацією - 22090200, символ звітності - 095.
Згідно ст. 46 ГПК України, державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України. Відповідно до роз"яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховуються в доходи Державного бюджету України на рахунки, відкриті на ім"я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090020 та символом звітності банку - 095. У рядку "призначення платежу" зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.
5. Не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Подана ксерокопія накладної № 791 629634 не відповідає вимогам ст. 36 ГПК України, а тому не можє бути належним доказом надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Крім того, в п.4 зазначеної накладної вказано: "документ", у зв'язку з чим неможливо дійти достовірного висновку про відправлення саме копії даної позовної заяви разом із доданими до неї документами відповідачу.
6. Не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
До позовної заяви вих. № б/н від 13.04.2010 р. не додано будь-яких документів, які б підтверджували факт сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Зазначаємо, що згідно ст. 47-1 ГПК України розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів із змінами і доповненнями, розмір витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в господарських судах на даний час складає 236,00 гривень.
Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу проводиться на рахунок:
- одержувач : УДК в Шевченківському районі м. Києва;
- код ЗКПО -26077968;
- банк одержувача : управління Державного казначейства в м. Києві, МФО 820019;
- рахунок 31213259700011;
- код платежу 22050000.
З метою перерахування коштів для оплати витрат за інформційно-технічне забезпечення судового процесу у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою.
Примітка: Щодо витребування у позивача доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне: зміст ст. 38, п.4 ст. 65, ст. 75, п. 3 ст.77 ГПК України свідчить, що господарський суд вправі витребувати від сторін докази лише після порушення провадження у справі для правильного вирішення спору по суті, а не на стадії оформлення та подання позовної заяви.
Витребування доказів до подання позовної заяви можливе лише як запобіжний захід в порядку, встановленому ст.ст. 43-1 -43-10 ГПК України.
Посилання на ч.1 ст. 38 ГПК України, як на обов'язковість витребування судом доказів, слід визнати, що за змістом даної норми господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, а не для підтвердження правильності оформлення позовних матеріалів. Крім того, витребування додаткових доказів до початку вирішення спору з ініціативи господарського суду, а не за клопотанням сторін, які з різних причин не можуть подати ті чи інші докази, суперечить принципу змагальності, закріпленому в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 4-3 ГПК України.
Керуючись п.п. 1,2,3,4,6,10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Ухвалив:
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду м. Києва з позовом.
Суддя В.І. Мельник