ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/9412.04.10
За позовом Приватного підприємства «ЛІР Україна»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус Сістем Менеджмент»
простягнення 24 158, 97 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: Яковенко Л.М. -директор;
Від відповідача:не з'явились
Приватне підприємство «ЛІР Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус Сістем Менеджмент»про стягнення заборгованості у розмірі 20 100, 00 грн., 3% річних у сумі 603, 00 грн., збитків від інфляції у розмірі 3 455, 97 грн. та 500, 00 грн. адвокатських послуг.
Позивач вказує, що відповідно до укладених між сторонами транспортних замовлень на перевезення вантажів, позивач здійснив на користь відповідача перевезення вантажів на загальну суму 38 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати наданих послуг виконав частково.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.03.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2010 року частково подав витребувані судом докази та надав усні пояснення.
Представник відповідача у судове засідання 15.03.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.02.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року розгляд справи відкладено до 30.03.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 30.03.2010 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0942210 наявним в матеріалах справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2010 року відкладено розгляд справи до 12.04.2010 року.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі транспортних замовлень № 01/28/05/2008 від 28.04.2008 року, № 03/05/05/2008 від 05.05.2008 року, № 01/06/05/2008 від 06.05.2008 року, № 07/15/05/2008 від 15.05.2008 року, № 03/09/06/2008 від 09.06.2008 року позивач виконав перевезення на користь відповідача на загальну суму 17 900, 00 грн. Відповідач здійснив оплату наданих послуг на підставі зазначених замовлень у повному обсязі.
Крім того, відповідно до транспортного замовлення № 02/21/07/2008 від 21.07.2008 року позивач зобов'язувався здійснити перевезення за маршрутом м. Вишневе -м. Львів. Сума фрахту становить 3 600, 00 грн.
Як вбачається із товарно-транспортної накладної БЗС № 005717, позивач здійснив перевезення вантажу за вищезазначеним маршрутом. Вантаж був отриманий представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «СОФІ», що підтверджується підписом та печаткою вантажоодержувача на накладній.
Відповідно до транспортного замовлення № 01/23/07/2008 від 23.07.2008 року позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом Харківська обл., пос. Васищево -м. Вишневе. Сума фрахту становить 3 300, 00 грн.
Як вбачається із товарно-транспортної накладної серія 01 ААА № 002600, позивач здійснив перевезення вантажу за вищезазначеним маршрутом. Вантаж був отриманий представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Слобода», що підтверджується підписом та печаткою вантажоодержувача на накладній.
23.07.2008 року сторони підписали транспортне замовлення № 06/23/07/2008, згідно із яким позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Вишневе - Харківська обл., пос. Васищево. Сума фрахту становить 3 300, 00 грн.
Позивач здійснити зазначене перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною БЗС № 005721 наявною в матеріалах справи.
Згідно із транспортним замовленням № 05/29/07/2008 від 29.07.2008 року позивач зобов'язаний був здійснити перевезення вантажу за маршрутом Харківська обл., пос. Васищево -м. Вишневе. Сума фрахту становить 3 300, 00 грн.
Як вбачається із товарно-транспортної накладної серія 01 ААА № 002620, позивач здійснив перевезення вантажу за вищезазначеним маршрутом. Вантаж був отриманий представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Слобода», що підтверджується підписом та печаткою вантажоодержувача на накладній.
Відповідно до транспортного замовлення № 01/13/08/2008 від 13.08.2008 року позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом Харківська обл., пос. Васищево -м. Вишневе. Сума фрахту становить 3 300, 00 грн.
Позивач здійснити зазначене перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною серія 01 ААА № 000307 наявною в матеріалах справи.
Крім того, відповідно до транспортного замовлення № 01/22/07/2008 від 22.07.2008 року позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом Харківська обл., пос. Васищево -м. Вишневе. Сума фрахту становить 3 300, 00 грн.
На підтвердження здійснення перевезення згідно із зазначеним замовленням, позивач надав суду видаткову накладну № ВПК-000048 від 23.07.2008 року.
Згідно із вищезазначених транспортних замовлень встановлено, що строк оплати протягом 7 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. До оплати пред'являється рахунок, податкова накладна, акт виконаних робіт, оригінали товарно-транспортних накладних.
10.11.2009 року позивачем був направлений на адреси відповідача пакет вищезазначених документів, що підтверджується фіскальними чеками № 8508, № 8509 та № 8510 від 10.11.2009 року наявними в матеріалах справи.
Відповідач кошти за надані послуги не сплатив, обґрунтованого заперечення на передані документи не надіслав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.
Виходячи з суті спірних взаємовідносин, сторони уклали договір транспортного експедирування у спрощений спосіб.
Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 14 Закону України «Про транспортно -експедиторську діяльність»від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Статтею 9 Закону України «Про транспортно -експедиторську діяльність»передбачено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Позивач на підтвердження здійснення перевезення згідно транспортного замовлення № 01/22/07/2008 від 22.07.2008 року подав видаткову накладну № ВПК -000048 від 23.07.2008 року.
Однак, як вбачається із вищезазначених транспортних замовлень предметом всіх перевезень виступали напої. А отже, суд не може дійти однозначного висновку, що товар, який був переданий згідно накладної № ВПК -000048 від 23.07.2008 року, був перевезений позивачем на підставі транспортного замовлення № 01/22/07/2008 від 22.07.2008 року.
За вказаних обставин, суд не приймає як належний доказ здійснення перевезення на підставі транспортного замовлення № 01/22/07/2008 від 22.07.2008 року, видаткову накладну № ВПК -000048 від 23.07.2008 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у сумі 16 800, 00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 603, 00 грн. та збитки від інфляції у сумі 3 455, 97 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно умов транспортних замовлень, відповідач повинен був здійснити оплату наданих послуг протягом 7 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Умовами транспортних замовлень не передбачено строк підписання відповідачем актів виконаних робіт.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач актів виконаних робіт не підписав, мотивованої відмови від їх підписання не направив.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи зазначене, оскільки умовами транспортних замовлень не передбачено порядку та строків підписання відповідачем актів виконаних робіт, отже подія на яку посилаються сторони щодо строків оплати наданих послуг може не настати. А тому, суд приходить до висновку, що строк виконання оплати наданих послуг сторонами не встановлений.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив претензію на адресу відповідача 10.11.2009 року, а отже останній повинен був здійснити оплату наданих послуг у строк до 17.11.2009 року.
Таким чином, 3% нараховуються починаючи з 18.11.2009 року.
Розрахунок 3% річних:
20 100, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 87 (з 18.11.2009 року по 12.02.2010 року) / 365 = 143, 73 грн.
Отже, за перерахунком суду 3% річних становлять 143, 73 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Як вбачається доданого до позовної заяви розрахунку, позивач просить суд стягнути збитки від інфляції за період з серпня 2008 року по жовтень 2009 року.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, а нарахування збитків можливе починаючи з грудня 2009 року, зважаючи на те, що позивачем невірно зазначено період за який нараховуються збитки від інфляції, то позовні вимоги щодо стягненню збитків від інфляції задоволенню не підлягають.
У зв'язку зі зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє про стягнення з відповідача витрат понесених у зв'язку з захистом та відновленням порушеного права на оплату адвокатських послуг у сумі 500,00 грн., відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:
- копію договору №1-о/09 від 06.11.2009 року, укладеного між позивачем, як замовником, та Приватним підприємством «Юридична фірма «Немезида», як виконавцем;
- копію наказу № 2/к від 14.11.2006 року про зарахування на посаду юрисконсульта ПП «Юридична фірма «Немезида»Басараб Наталію Володимирівну;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Басараб Н. В.;
- копію платіжного доручення № 887 від 09.11.2009 року на суму 500,00 грн., відповідно до якої позивач сплатив грошові кошти за надані послуги адвоката.
Положеннями статті 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що відповідно до статті 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита та оплати послуг адвоката, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (стаття 49 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 929, 931 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус Сістем Менеджмент»(03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 19; код ЄДРПОУ 33144669), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства «ЛІР Україна»(08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Петровського, 140; код ЄДРПОУ 33257987) заборгованість у розмірі 20 100 (двадцять тисяч сто) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 143 (сто сорок три) грн. 73 коп., витрати на оплату адвокатських послуг у сумі 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 95 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 202 (двісті дві) грн. 42 коп., та 197 (сто дев'яносто сім) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Дідиченко М.А.