ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" березня 2021 р. справа № 300/418/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О. Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ), 09.02.2021 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) у якій просить:
- визнати протиправними дії щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті пенсії з 01.04.2019;
- зобов'язати здійснити виплату з 01.04.2019 пенсії в повному розмірі без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, однак із обмеженням максимального розміру пенсії на підставі статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач переконаний, що такі дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не відповідають Конституції України, порушують його право на отримання пенсії у розмірі, передбаченому Законом та суттєво погіршують фінансове становище останнього. Свої вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, висновками Конституційного Суду України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.18-19).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, який отримано судом 12.03.2021. Так, у відзиві за №0900-0802-8/7856 від 09.03.2021 із заявленими позивачем вимогами представниця відповідача не погодилась, зокрема вказала на те, що під час перерахунку і виплати пенсії відповідач керувався нормами статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Представник вказує на те, що приписи статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, чинній на момент перерахунку позивачу пенсії, носять імперативний характер та неконституційними не визнавались. За таких обставин представниця ГУ ПФУ в Івано-Франківській області просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі, також Закон №2262-ХІІ).
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі №300/478/20 (а.с.9-11) відповідачем, починаючи з 01.04.2019 здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі виданої Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області під час здійснення перерахунку пенсії застосовано положення статті 43 Закону №2262-ХІІ, в результаті чого, розмір перерахованої пенсії з 23738,37 грн обмежено до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, що становить 17690,00 грн. (а.с.12).
Через обмеження пенсії ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019 (а.с.13).
У результаті розгляду заяви позивача, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області направлено ОСОБА_1 листа від 18.12.2020 № 4008-3972/Б-02/8-0900/20 (а.с.14-15), згідно зі змістом якого, позивачу роз'яснено те, що відповідно вимог чинного законодавства пенсія виплачується в максимальному розмірі 17690,00 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо виплати пенсії не у повному розмірі, із застосуванням обмежень, протиправними та такими, що порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення, за захистом своїх прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-XII. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 5 цієї ж статті (в редакції від 01.01.2016) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Надалі, приписами Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2017, до другого речення частини 7 статті 43 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" внесено зміни: слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Суд наголошує на тому, що частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачалось обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7-рп/2016.
Відповідачем, в даному випадку, не враховано, що вищевказане рішення Конституційного Суду України стосується як і змін, внесених до другого речення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", так і першого речення, яким визначено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Приводом для розгляду Конституційним Судом справи №7-рп/2016 стало конституційне подання Верховного Суду України про неконституційність положень саме другого речення частини 7 статті 43 і першого речення частини 1 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Однак, в результаті розгляду справи, у своєму рішенні Конституційний Суд виснував, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. У зв'язку із цим, Суд зазначив, що підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення як першого так і другого речень частини 7 статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-ХІІ.
Разом з цим, суд зазначає, що втрата з 20.12.2016 чинності частиною 7 статті 43 Закону №2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини 7 статті 43 Закону №2262-XII така норма вважається відсутньою у тексті Закону. Суд звертає увагу відповідача на те, що після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року, з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифрових значень є нереалізованими.
На думку суду, ці зміни є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому не можуть створювати підстав для обмеження максимального розміру пенсії.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17 та від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17.
Суд зазначає, що згідно із приписами статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Враховуючи те, що рішення Конституційного Суду України у справі №7-рп/2016 набрало чинності 20 грудня 2016 року, то з 01.04.2019, дати перерахунку пенсії, виникли підстави для обчислення розміру пенсії позивачу без застосування максимального розміру, встановленого статтею 43 Закону №2262-XII.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на висновок суду про відсутність підстав для обмеження максимального розміру пенсії позивача 01.04.2019 на підставі статті 43 Закону №2262-XII в силу набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 по справі №7-рп/2016, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно посилання представниці відповідача у відзиві на позов на пропущений позивачем шестимісячний строк звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ, при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Таким чином, строк звернення до суду на спірні правовідносини не поширюються.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що квитанцією №94646 від 01.02.2021 підтверджується сплата позивачем судового збору у загальному розмірі 908,00 грн (а.с.1).
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи та задоволення позовних вимог, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору, у розмірі 908,00 грн.
Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01.04.2019.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити виплату з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в повному розмірі без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.