12 березня 2021 року Справа № 160/3505/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи: ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
10.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи: ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 у зв'язку з досягненням шістнадцятирічного віку;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 у зв'язку з досягненням ним шістнадцятирічного віку без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків, до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вивчивши подані позовні матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, і підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Приписами ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону №3674-VI передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX від 15.12.2020, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року установлено в розмірі 2270,00 грн.
Тобто, розмір судового збору, який повинен був сплатити позивач становить 908, 00 грн., однак доказів сплати позивачем судового збору в означеному розмірі до суду не надано.
При цьому, у позовній заяві ОСОБА_1 посилається на положень п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" та зазначає, що позивач є звільненим від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Суд вважає означені доводи позивача безпідставними з огляду на наступне.
Частина 2 статті 3 Закону №3674-VI містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до пункту 14 частини 2 статті 3 Закону №3674-VI, судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Частина 2 статті 3 Закону №3674-VI чітко розмежовує поняття "заява" та "позовна заява". Тому цією статтею не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.
Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI (зокрема, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Таким чином, Закон №3674-VI не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору. Тому позивач не вважається особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини 2 статті 3, пункту 7 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Верхового Суду від 15.01.2018 у справі №607/1046/17, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.11.2018 у справі 754/16008/17.
З огляду на викладене, судо доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із означеним позовом.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161 КАС України.
За таких обставин, позивачу слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 908, 00 грн. за наступними реквізитами: "Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101; РНОКПП; Судовий збір, за позовом (ПІБ), Дніпропетровський окружний адміністративний суд".
Частиною 1 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи: ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду документа, який підтверджує сплату позивачем судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) грн. 00 коп.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Царікова