12 березня 2021 року Справа №160/7008/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суду по справі №160/7008/19, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року по справі №160/7008/19 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач оскаржив його до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.04.2019 року №383/0323-12 надане ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.57, ч.2 ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсійних виплат, починаючи з 29 серпня 2018 року та виплачувати надалі ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.57 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із середньомісячного заробітку серпня 1986 року за довідкою виданою ДТЕК «Павлоградвугілля» №274 від 02.08.2018 року, збільшивши розмір пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу роботи позивача у відповідності до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
- у задоволенні решти позову відмовлено.
До суду 03.03.2021 року від позивача надійшло клопотання, в якому він просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду по справі № 160/7008/19 від 21 січня 2020 року, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення суду.
Вказане клопотання мотивовано тим, що при нарахуванні пенсійних виплат відповідач застосовує ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як двоскладову формулу розрахунку пенсійних виплат, що є неправомірною нормою виконання висновку рішення суду, так як при розгляді спірного питання у судовому порядку це питання не розглядалося. Частина 2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає право обирати умови, порядок, норми Закону України № 1058-4 або Закону № 7696-12. Проте відповідач своєю бездіяльністю ігнорує законні вимоги державного виконавця з приводу виконання рішення суду по справі № 160/7008/19 і вказує на те, що він нібито виконав рішення суду від 21 січня 2020 року. Відповідачем, ані добровільно, ані в примусовому порядку не було перераховано пенсійне нарахування позивачу у спосіб, як того вимагає рішення суду по справі №160/7008/19 від 21 січня 2020 року. На теперішній час складається ситуація, в якій позивач не може реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, яке гарантоване державою, навіть після судового рішення, що прямо суперечить ст.13 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
При цьому, обов'язковість судового рішення забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суд зазначає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року по справі №160/7008/19 набрала законної сили з моменту прийняття, а саме 21.01.2020 року.
Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, можна дійти висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, а не обов'язком.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи встановлено, що 05.05.2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було направлено поштою ОСОБА_1 виконавчий лист по справі №160/7008/19.
Позивач зазначає, що відповідач своєю бездіяльністю ігнорує законні та обґрунтовані вимоги державного виконавця з приводу виконання рішення суду № 160/7008/19.
Суд звертає увагу на те, що, з урахуванням положень ч.1 ст.287 КАС України, позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.
При цьому, матеріали даної справи не містять доказів про закінчення виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі №160/7008/19, так як і не містять доказів звернення позивача з відповідною заявою відносно відповідача до правоохоронних органів.
Так, статтею 382 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що свідчить про наявність у позивача, в разі умисного невиконання відповідачем постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, можливості звернутись з відповідною заявою відносно відповідачів до правоохоронних органів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/7008/19.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243, 248, 321, 325, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суду по справі №160/7008/19 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 КАС України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 КАС України.
Суддя К.С. Кучма