12 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/139/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” (далі - ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ”, позивач) звернулось в суд із позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.07.2020 №UA205100/2020/000006/1.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що товариство, здійснюючи митне оформлення в режимі імпорту вантажного автомобіля MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип кузова - шасі з одинарною кабіною, загальна кількість місць - 2, призначення - перевезення вантажів по дорогах, календарний рік виготовлення - 2018 подало митну декларацію (далі - МД) №UA205100/2020/005593 від 20.07.2020, в якій визначило митну вартість товару в сумі 473967,67 грн, що згідно з курсом валюти, зазначеній в графі 23 декларації, становить 17323,00 долари США. Однак відповідач прийняв оскаржуване рішення №UA205100/2020/000006/1 від 21.07.2020 про коригування митної вартості товарів та видав картку відмови №UA205100/2020/00091 в прийнятті митної декларації. В результаті коригування митна вартість товару збільшилась та становить 20400,00 доларів США, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів.
Як зазначив позивач, на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення, разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.03.2020 №0317 (з доповненнями), укладеного між ним як покупцем та фірмою NY Baltic Auto Shipping Inc. (США) як продавцем, сторонами погоджено специфікацію №2 на 12 автомобілів Mercedes-Benz моделі Sprinter вартістю 17323,00 долари США кожен. Видані продавцем рахунок-проформа від 18.05.2020 №498739/8, рахунок-фактура (інвойс) від 18.05.2020 №498739 містять ціну автомобіля - 17323,00 долари США. На таку суму проведено оплату за товар згідно з банківським платіжним документом від 20.05.2020 №15.
На думку товариства, посилання відповідача у спірному рішенні на те, що в копії коносаменту як вантажоодержувача товару зазначено “ ОСОБА_1 …”, а в усіх інших документах одержувачем товару є ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”, є недоречним та помилковим, оскільки ОСОБА_1 є довіреною особою продавця на отримання контейнеру з товаром в порту міста Гдиня (Республіка Польща) для подальшої доставки товару на умовах DAF - кордон України в адресу покупця ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”.
Позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування; формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товариством транспортного засобу від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу її визначення.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до вимог статті 262 КАС України.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що згідно з МД №UA205100/2020/005593 від 20.07.2020 митну вартість товару заявлено за основним методом визначення вартості за ціною договору на рівні 473967, 67 грн (17323,00 долари США). Митниця зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що у поданих до митного контролю та митного оформлення документах наявні розбіжності: в копії коносаменту від 02.06.2020 №038RUN1714837 вантажоодержувачем товару зазначено ОСОБА_2 , однак в договорі купівлі-продажу від 17.03.2020 №0317 та інших товаросупровідних документах одержувачем товару є ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”. Окрім того встановлено, що подані документи не містять усіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості. Зокрема, в банківському платіжному дорученні від 20.05.2020 №15 в графі 71 “Комісійні за переказ утримати” вказано про сплату таких комісійних за переказ за рахунок платника коштів, тобто за рахунок позивача, але ці витрати не включено до митної вартості за МД № UA205100/2020/005593. На електронне повідомлення декларанту про надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості (копії митної декларації країни відправлення; транспортних перевізних документів, що стосуються маршруту перевезення товару та його вартості до митного кордону України; висновків щодо якісних та вартісних характеристик товарів, підготовлених спеціалізованою експертною установою) позивач повідомив про відсутність витребуваних документів.
Відповідач зазначив, що частина друга статті 58 МК України не дозволяє застосовувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У зв'язку з неподанням документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею 21.07.2020 прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205100/2020/000006/1; митну вартість визначено на рівні 20 400,00 доларів США згідно з МД №UA205100/2020/004322 від 10.06.2020, оформленою ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” за першим методом визначення митної вартості за тим же контрактом від 17.03.2020 №0317.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що він мав аргументовані підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, яке є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому у задоволенні позову просив відмовити.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги та вказав, що з поданих декларантом документів однозначно вбачається, що ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” придбало товар за ціною 17323,00 долари США. Посилання відповідача на МД №UA205100/2020/004322 від 10.06.2020 як на джерело цінової інформації щодо подібних транспортних засобів є безпідставним, оскільки на транспортний засіб Mercedes-Benz, номер кузова НОМЕР_2 , який розмитнювався за МД №UA205100/2020/004322 від 10.06.2020, було наявне свідоцтво про право власності (Certificate of Title), а на спірний транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter, номер кузова НОМЕР_1 , наявне свідоцтво про знищення, що безумовно впливає на ціну транспортних засобів.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 11.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці Держмитслужби про об'єднання справ в одне провадження відмовлено..
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
17.03.2020 між ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” (покупець) та фірмою NY Baltic Auto Shipping Inc., США (продавець) укладено контракт (договір) №0317, за умовами якого продавець зобов'язаний продати, а покупець - прийняти та оплатити товар, назва та кількість якого вказується на інвойсі. Відповідно до пункту 2.1 контракту сторонами погоджено умови поставки DAF - кордон України за правилами Інкотермс-2010. Згідно з пунктом 2.2 контракту, з урахуванням додаткової угоди від 18.04.2020 №1, продавець одночасно з партією товару надає такі документи: інвойс, інвойс-проформа, реєстраційні документи. Ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в інвойсі та специфікації (пункт 3.1 контракту). Загальна вартість контракту складає суму специфікацій (пункт 3.2 контракту, з урахуванням додаткової угоди від 18.05.2020 №2). Відповідно до специфікації від 18.05.2020 №2 ціна товару становить 207876,00 доларів США за 12 автомобілів Mercedes-Benz Sprinter (по 17323,00 долари США за кожний) на умовах DAF - кордон України. В контракті від 17.03.2020 №0317 (пункт 4.2) та в специфікації від 18.05.2020 №2 вказано про повну передоплату за товар; при цьому всі податки, збори, інші витрати і формальності, у тому числі банківські, пов'язані з відправкою товару в країні відвантаження, сплачує продавець.
20.07.2020 для митного оформлення в режимі імпорту вантажного автомобіля MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип кузова - шасі з одинарною кабіною, загальна кількість місць - 2, призначення - перевезення вантажів по дорогах, календарний рік виготовлення - 2018, декларант ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” подав МД № UA205100/2020/005593 (а.с. 17-18), в графі 42 якої зазначено фактурну вартість автомобіля 17323,00 долари США. Митну вартість визначено за першим методом (графа 43); основа для нарахування становить 473967, 67 грн (або 17323,00 долари США за курсом Національного банку України станом на дату подання митної декларації). До митної декларації додано такі документи:
- рахунок - проформу від 13.07.2020 №498739/8;
- рахунок - фактуру від 18.05.2020 №498739;
- коносамент від 30.06.2020 №038RUN1714865;
- декларацію про походження від 18.05.2020 №498739;
- свідоцтво про реєстрацію т/з від 23.04.2020 №138372088;
- банківський платіжний документ від 20.05.2020 №15;
- висновок про якісні характеристики товару від 15.07.2020 №3-68/2;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.03.2020 №0317;
- специфікацію №2 від 18.05.2020;
- додаткові угоди від 18.04.2020 №1 та від 18.05.2020 №2;
- інші документи.
13.07.2020 Продавцем виписано інвойс-проформу №498739/8 на автомобіль марки MERSEDES-BENZ, моделі SPRINTER 4500, номер кузову - НОМЕР_1 за ціною - 17323,00 доларів США (а.с.25) та інвойс №498739 від 18.05.2020 на 12 автомобілів, зокрема і на вищевказаний (а.с.26-27).
Позивач провів розрахунок за придбаний товар, сплативши компанії NY Baltic Auto Shipping 17 323,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №15 від 20.05.2020 на загальну суму 207 876,00 доларів США (а.с.29).
З матеріалів справи слідує, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: копію митної декларації країни відправлення; транспортні перевізні документи, які стосуються маршруту перевезення товару та його вартості до митного кордону України; висновки щодо якісних та вартісних характеристик товару, підготовлені спеціалізованою експертною установою. При цьому митниця вимогу про надання документів обґрунтовувала виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах. На електронне повідомлення митниці декларант інформував відповідача про те, що поданий разом із МД №UA205100/2020/005593 від 20.07.2020 перелік документів є вичерпним; будь-які інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, товариство подати не має змоги.
21.07.2020 Волинською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2020/000005/1 (а.с.13-14) та сформовано картку відмови №UA205100/2020/00091 від 21.07.2020 у прийнятті митної декларації.
Як зазначено у графі 33 цього рішення документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також документи містять розбіжності (в копії коносаменту як вантажоодержувачем товару зазначено “ ОСОБА_1 …”, однак в контракті від 17.03. 2020 №0317 та інших товаросупровідних документах одержувачем товару є ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”). У зв'язку із спрацюванням ризиків Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГААТ 1994 року, вимогами частини шостої статті 54 МК України, зважаючи на неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта) митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України. Відповідно до цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (ЄАІС) митна вартість становить 20400,00 доларів США (МД №UA205100/2020/004322 від 10.06.2020. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
21.07.2020 року декларант подав МД №UA205100/2020/005647 (а.с.15-16), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - вантажного автомобіля - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, що наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс), рахунок-проформу; банківський платіжний документ, що стосуються придбаного товару (рахунок сплачено)).
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.03.2020 №0317 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; специфікація №2 від 18.05.2020, яка є невід'ємною частиною договору від 17.03.2020 №0317, визначає загальну вартість 12 автомобілів Mercedes-Benz Sprinter - 207876,00 доларів США, а також ціну за окремо взятий автомобіль - 17323,00 долари США за кожний; в рахунку-проформі від 13.07.2020 №498739/8 вказано ту ж саму вартість автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, номер кузова НОМЕР_3 - 17323,00 долари США. У цьому документі зазначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну. Аналогічна вартість товару вказана і в графі 42 МД №UA 205100/2020/005593 від 20.07.2020. Такі ж відомості містить рахунок-фактура (інвойс) від 18.05.2020 №498739. Доказом оплати є платіжне доручення в іноземній валюті від 20.05.2020 №15 (а.с.29), за яким можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товару за рахунком-фактурою (інвойсом) від 18.05.2020 №498739.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 17323,00 долари США та вони не мають будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля.
Також суд зазначає, що з інших документів, поданих при митному оформленні, зрозуміло, що продавцем товару є фірма NY Baltic Auto Shipping Inc., США, а покупцем - ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ”; усі товаросупровідні документи оформлені саме цією компанією, а тому сумніви відповідача щодо учасників зовнішньоекономічної операції не знаходять підтвердження матеріалами справи.
Суд звертає увагу, що згідно з умовами контракту, доставка товару здійснювалась за умовами поставки DAF - кордон України (в редакції Інкотермс 2010). Умови поставки DAF Інкотермс 2010, що перекладається “поставка в пункті”, передбачають максимальні обов'язки продавця - доправити товар у місце призначення. Тобто, вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту. Згідно з умовами поставки Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і зборів у країні відправлення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAF означає, що контрактна (інвойсова) ціна за товар, включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів та вартості доставки (фрахту) до пункту призначення.
Таким чином, вимога митного органу надати транспортні (перевізні) документи, що стосуються маршруту перевезення товару та його вартості до митного кордону України є необґрунтованою.
Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Також необґрунтованою є і вимога митниці щодо надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, адже інформація про надання висновку про якісні характеристики товару відображена і в МД № UA205100/2020/005593 від 20.07.2020, і в картці відмови №UA205100/2020/00091. Крім того відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Рахунок-проформа від 13.07.2020 № 498739/8 та рахунок-фактура (інвойс) від 18.07.2020 №498739 підтверджують ту обставину, що позивач придбав оцінюваний товар за ціною 17323,00 долари США.
Також суд не приймає зауваження у відзиві на позовну заяву щодо невключення ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” до митної вартості комісійних витрат за переказ коштів при оплаті за товар згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 20.05.2020 №15 за рахунок платника, оскільки ні в повідомленні декларанту, ні у спірному рішенні немає таких доводів митниці, тому відповідач не може виправдовувати рішення про коригування митної вартості тими аргументами, про які не йшла мова на етапі його прийняття.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03. 2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС митних органів та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. При цьому суд звертає увагу, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС.
Воднораз позивач у відповіді на відзив обґрунтовує, що на ціну оцінюваного транспортного засобу має вплив наявність свідоцтва про знищення НОМЕР_4 , виданого 23.04.2020.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна обґрунтувати (довести) законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, при цьому відповідач не надав жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, скориговану ним за резервним методом.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 21.07.2020 №UA205100/2020/000006/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 2102,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу з підстав ненадання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем до відповіді на відзив додано копії договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020 №97/20, укладеного між ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” та адвокатом Таргонієм П.В., акта виконаних робіт №1 від 01.03.2021.
За умовами договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020 №97/20 за надану адвокатом правову допомогу у справі в суді першої інстанції, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, клієнт сплачує гонорар в розмірі, вказаному в актах виконаних робіт.
Вид та вартість послуг за договором від 01.12.2020 №97/20 визначено актом виконаних робіт №1 від 01.03. 2021, згідно з яким вартість послуг адвоката становить 3000,00 грн, що включає правничу допомогу у справі про визнання протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 06.07.2020 №UA205100/2020/000005/1. Оскільки ні зазначеним актом, ні договором не обумовлено вартість погодинної оплати послуг, то така вартість визначена у фіксованому розмірі та не вимагає детального опису робіт (наданих послуг), адже не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом.
Зміст положень статей 134, 139 КАС України дозволяють дійти висновку, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Суд зазначає, що акт виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, який фіксує факт виконання зобов'язань адвоката перед клієнтом (позивачем) та на його підставі в останнього виникає обов'язок сплатити гонорар.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є незначної складності; спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають. Крім того, з даних комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду” судом встановлено, що в січні 2021 року від ТзОВ “Завод “ПРОМЛИТ” надійшло 12 аналогічних позовів, а тому підготовка окремого позову не вимагала значних зусиль та затрат. Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев'ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та позивачу необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що згідно з платіжним дорученням від 30.10.2020 №638 (а.с.10) позивач сплатив судовий збір у сумі 2012,00 грн.
З урахуванням наведеного, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 3102,00 грн, з них: судовий збір - 2102,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 1000,00 грн.
Керуючись статтями 134, 139, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 21.07. 2020 №UA205100/2020/000006/1.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Промлит” (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, будинок 49, код ЄДРПОУ 33273933) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43350888) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя Т.М. Димарчук