ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 42/8306.04.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”
до Комунального підприємства “ЖЕО-109” Голосіївської районної в місті Києві ради
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 641825,76 грн.
Суддя Паламар П.І.
Представники:
від позивача Драган Ю.О.,
від відповідача не з'явився.
у лютому 2010 року Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір № 06420/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 2 березня 2006 р., згідно з яким він зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, а останній -оплачувати надані послуги.
Всупереч умов договору відповідач частково оплатив спожиту протягом лютого - листопада 2009 року питну воду та надані послуги водовідведення, заборгувавши йому станом на 1 грудня 2009 р. 576650,09 грн.
З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 19073,81 грн., три проценти річних з простроченої суми 5499,45 грн., пеню 40602,41 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.
Справа відповідно до вимог ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 2 березня 2006 р. між сторонами по справі укладено договір № 06420/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.
За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а останній -оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р.
Кількість поданої води згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору передбачено визначати за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.
Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Якщо лічильник не працює не звини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунку за відповідний період не проводяться.
Кількість стічних вод згідно п. 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.
Строк оплати за договором відповідно до умов п.п. 2.2.2, 2.2.3 встановлений десять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Строк дії договору відповідно до умов розділу 7 договору діє протягом одного року і набув чинності з моменту його підписання сторонами та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
З пояснень сторін, наданих позивачем дебетових інформаційних повідомлень слідує, що заявлені позивачем вимоги стосуються фактично оплати обсягів питної води та послуг водовідведення, наданих за період лютого - листопада 2009 року.
Заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, поставленої після жовтня 2008 року задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 3.13 чинних з цього часу Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.
Згідно з наявними доказами на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають.
Таким чином, у позові про стягнення 467347,30 грн. вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих протягом лютого - листопада 2009 років (згідно наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог), слід відмовити.
Згідно з твердженнями позивача, поданим ним розгорнутим розрахунком, він надав протягом лютого - листопада 2009 року відповідачу послуг водопостачання та водовідведення за договором вартістю 1383308,93 грн. з урахуванням знижки та перерахунків.
Суд критично оцінює указані докази, оскільки розрахунок вартості наданих за договором послуг водопостачання і водовідведення проведений позивачем не на підставі тарифів на ці послуги, чинних протягом позовного періоду.
З пояснень позивача, матеріалів справи, вбачається, що вартість послуг водопостачання та водовідведення за спірний період для ІІІ групи споживачів, зокрема, за лютий 2009 рік, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1661, від 27 листопада 2008 р., 1780 від 25 грудня 2008 р., 127 від 5 лютого 2009 р.
Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за ці послуги на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.
До 1 грудня 2008 р. тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, що надаються позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28 серпня 2007 р.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядженням № 1127 від 28 серпня 2007 р. скасоване.
За таких обставин суд вважає необхідним здійснення нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення у лютому 2009 року за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28 серпня 2007 р. в розмірі ІІІ групи споживачів -1,68 грн./м3 з ПДВ та 2,82 грн./м3 води з ПДВ.
Таким чином, вартість послуг водопостачання та водовідведення на підставі чинних на час їх надання тарифів, становить 1380151,67 грн., виходячи з того, що вартість послуг наданих у лютому 2009 року становить 151753,30 грн., а не 154910,56 грн. як визначено позивачем.
Поясненнями позивача, поданим ним розгорнутим розрахунком, стверджується факт оплати відповідачем одержаних послуг водопостачання та водовідведення у розмірі 1274006,18 грн.
Доказів належної оплати за договором суду не надано.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 106145,49 грн. боргу (1380151,67-1274006,18), а також виходячи з дійсного розміру прострочених сум 3510,92 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1012,28 грн. три проценти річних з простроченої суми.
Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 40602,41 грн. відповідно до вимог ст. 624 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено тієї обставини, що під час укладення спірного договору сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за невиконання зобов'язання по оплаті послуг водопостачання та водовідведення у вигляді пені (не визначено з якої суми рахувати пеню).
Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
позов Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства “ЖЕО-109” Голосіївської районної в місті Києві ради (03187, м. Київ, вул. Глушкова, 31-А, код 26385523) на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 А код 03327664) 106145,49 грн. боргу, 3510,92 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1012,28 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1106,69 грн. витрат по оплаті державного мита, 40,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар