ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1688/17
провадження № 1-кп/753/169/21
"11" березня 2021 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100020007448 від 05.07.2016 за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-14.06.2017 р. Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області за п. 6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності, крім житла;
у скоєнні злочину, передбаченого п.п. 6, 13 ч.2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_11 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК України, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, які виражалися в бажанні уникнути матеріальних обов'язків для інших осіб, а саме позбавити боргу ОСОБА_12 , 05.07.2016 близько 07 години 00 хвилин, достовірно знаючи, що його теща ОСОБА_13 вийшла з метро «Позняки» та направилась в сторону будинку АДРЕСА_3 з метою повернення боргу ОСОБА_14 , став її чекати неподалік вказаного будинку. Перебуваючи за вказаною адресою, о 07 годині 15 хвилин, ОСОБА_11 помітив ОСОБА_12 , яка зайшла до будинку АДРЕСА_3 та направилась до квартири АДРЕСА_4 , де проживала ОСОБА_14 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство з корисливих мотивів, ОСОБА_11 , перебуваючи при вході до квартири АДРЕСА_5 , скориставшись тим, що мешканка данної квартири ОСОБА_14 відчинила двері, щоб поспілкуватися з ОСОБА_15 з приводу повернення боргу, зайшов в квартиру. Знаходячись в коридорі квартири ОСОБА_11 заштовхнув ОСОБА_14 до кухні, де вже знаходилась ОСОБА_13 . Перебуваючи у зазначеному місці, ОСОБА_11 штовхнув ОСОБА_14 , в результаті чого вона впала на диван. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_11 закрив рот потерпілої рукою, припідняв її за одяг та при цьому став руками здушувати шию. Потім ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, наказав ОСОБА_16 , яка не була обізнана в його намірах, йти в іншу кімнату, а сам, кинувши ОСОБА_14 на підлогу, продовжував руками стискувати її шию, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді перелому щитовидного хряща з масивним крововиливом у м'які тканини навколо.
Після чого, ОСОБА_11 , з метою умисного вбивства з корисливих мотивів, бажаючи та передбачаючи настання смерті іншої людини, взявши до рук невстановлений предмет з обмеженою поверхнею контакту, наніс потерпілій ОСОБА_14 14 ударів в область голови, рук та ніг, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми - забійної рани в правій виличній області по ходу верхнього краю виличної дуги, на рівні зовнішнього кута правого ока, з синцем навколо рани, синця з осадненням в лобній області ліворуч; синця по центру лоба з садном та забійною раною на його фоні; забійної рани над правим вухом в скроневій ділянці; забійної рани в правій скроневій ділянці з переломом склепіння черепа відповідно до неї; забійної рани в лобно-тім'яній області праворуч; забійної рани в тім'яній області по центру; забійної рани на рівні лівого тім'яного горба; забійної рани з крововиливом у м'які тканини та садном в лівій скроневій ділянці; смугастого синця з просвітленням на правій щоці; синця в області підборіддя; синця по краю нижньої щелепи праворуч; крововиливів у м'яких покривах волосяної частини голови в правій тім'яно-скроневій області захоплюючи скроневий м'яз, в потиличній області по центру з розтрощуванням відповідно до рани; в лівій тім'яно-скроневій області; перелом склепіння черепа по правому вінцевому шву та луски правої скроневої кістки; розповсюджених крововиливів під м'яку мозкову оболонку на основі лівої скроневої долі, на основі лівої потиличної долі; крововиливів у тканину головного мозку на лівій тім'яній долі, на опуклій поверхні лівої скроневої долі, на опуклій поверхні правої лобної долі, на опуклій поверхні правої скроневої долі; крововиливу у шлуночки головного мозку, набряку-набухання тканини головного мозку; обширного синця на усій видимій поверхні тильної поверхні лівої кисті, захоплюючи зап'ясток і фаланги пальців до нігтьових фаланг, з вираженою набряклістю; відкритих переломів 1- ших фаланг 3-го та 4-го пальця лівої кисті, синця по задній поверхні лівого ліктя; синця по задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині; синця на тильній поверхні правої кисті; синця в ділянках правого та лівого колінних суглобів; синця по задній поверхні лівого ліктя; синця по задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині; синця на тильній поверхні правої кисті; синців в ділянках правого та лівого колінних суглобів.
Маючи умисел на спричинення смерті потерпілій, яка перестала подавати ознаки життя, ОСОБА_11 перетягнув ОСОБА_14 з кухні квартири до ванної кімнати та, поклавши обличчям до дна ванної, включив набиратись воду.
До смерті ОСОБА_14 призвела відкрита черепно-мозкова травма з множинними забійними ранами голови, крововиливи у м'які тканини волосяної частини голови, перелом склепіння черепа, крововиливи під оболонки, в речовину та в шлуночки головного мозку, що обумовило розвиток набряку-набухання тканини головного мозку.
Після чого, ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, переконавшись, що потерпіла ОСОБА_14 мертва, з корисливих мотивів став відшукувати в квартирі ОСОБА_14 боргову розписку, однак знайти її не зміг.
ОСОБА_11 після вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, з місця вчинення злочину зник.
Таким чином, ОСОБА_10 вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу, тобто скоїв злочин, передбачений п.п. 6,13 ч.2 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 винним себе у скоєнні інкримінованого злочину за п.п. 6,13 ч.2 ст. 115 КК України не визнав та суду пояснив, що у серпні-вересні 2015 р. він познайомився із ОСОБА_17 та став проживати разом з нею по АДРЕСА_3 . Приблизно в цей же період він познайомився із її матір'ю - ОСОБА_18 . Про відносини ОСОБА_18 та ОСОБА_14 йому нічого не було відомо та він дізнався про них лише після порушення кримінальної справи. 05.07.2016 р. приблизно о 09-00 год. він вийшов з будинку та направився на метро до центру міста. Доїхавши до станції «Палац спорту», він виявив відсутність свого мобільного телефону та поїхав назад додому. Прибувши додому приблизно об 11-00 год. в квартирі перебували ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Він перевдягнувся, забрав мобільний телефон, та коли виходив, ОСОБА_17 попросила його супроводити ОСОБА_18 до метро, що він і зробив. По дорозі ОСОБА_18 нічого йому не розповідала. Стосовно обставин, які викладені в обвинувальному акті та показань, які надавала ОСОБА_18 під час судового розгляду та в ході слідчого експерименту щодо його причетності до вбивства ОСОБА_14 , обвинувачений пояснив це наявністю між ним та ОСОБА_18 неприязних відносин, у зв'язку з чим остання говорить неправду та умисно оговорює його. Просив суд ухвалити відносно нього виправдувальний вирок.
Захисник ОСОБА_9 також просила суд ухвалити виправдувальний вирок у зв'язку із недоведеністю вчинення ОСОБА_10 інкримінованого злочину належними доказами.
Незважаючи на позицію сторони захисту, вина ОСОБА_10 в обсязі дій, зазначених у вироку, на думку колегії суддів, підтверджується сукупністю наступних доказів, встановлених під час досудового слідства та досліджених колегією у ході судового розгляду.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що загибла ОСОБА_14 була його дружиною. 05.07.2016 р. приблизно о 07-00 год. він пішов на роботу, а дружина залишилась в квартирі, де вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_6 . Приблизно об 11-00 год. він зателефонував дружині, але вона не відповіла, після чого через деякий час телефон дружини був вимкнений, що його насторожило. Приблизно о 16-00 год. він повернувся з роботи додому, та увійшовши до квартири, побачив безлад в квартирі, після чого зайшов до ванної кімнати, де у ванні побачив вбиту дружину, яка лежала в крові головою занурена у воду. Він одразу викликав швидку медичну допомогу. З квартири також зникло 3 мобільних телефони дружини. Потерпілий повідомив суд, що у його дружини раніше виник конфлікт з ОСОБА_18 з приводу запозичених останній грошових коштів його дружиною. ОСОБА_18 - це колишня їх спільна подруга. Йому відомо, що за день до вбивства дружини, ОСОБА_18 написала письмову розписку про боргове зобов'язання перед його дружиною, згідно з якою ОСОБА_18 повинна була повернути його дружині грошові кошти в приблизній сумі 100 000 грн., які так і не повернула. Йому також відомо, що його дружина неодноразово дзвонила ОСОБА_18 з вимогою повернути грошові кошти. В подальшому він дізнався про наявність боргових зобов'язань ОСОБА_18 не тільки перед його дружиною, а й перед банками, оскільки працівники банківських установ неодноразово йому дзвонили та з'ясовували чи знає він ОСОБА_18 . Крім того, після вбивства дружини, він дізнався, що його дружина в день вбивства мала отримати в банку позику, а також велику суму грошей від своєї сестри, щоб в подальшому разом придбати дві квартири. Припускав, що ця інформація могла стати відомою ОСОБА_18 , з якою загибла нерідко ділилась інформацією. Також ОСОБА_18 була обізнана про наявність у його дружини золотих виробів, оскільки в його присутності пропонувала його дружині продати ці золоти вироби, щоб отримати гроші. Таким чином, потерпілий стверджував, що підгрунтям для вчинення вбивства його дружини були не тільки наявність боргових зобов'язань ОСОБА_18 перед ОСОБА_14 , але й обізнаність щодо наявності у його дружини грошових коштів та коштовностей, про що міг дізнатись обвинувачений ОСОБА_10 .
Потерпілий ОСОБА_8 - син загиблої ОСОБА_14 , також підтвердив, що між його матір'ю та ОСОБА_18 виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_18 не повертала його матері запозичені грошові кошти. 05.07.2016 р. в обідній час він телефонував матері, але у останньої був вимкнутий мобільний телефон.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_10 був цивільним чоловіком її доньки, а загибла ОСОБА_14 була її подругою. Обвинувачений проживав разом з її донькою по АДРЕСА_3 . Вона підтвердила, що запозичила у ОСОБА_14 велику суму грошових коштів та надала ОСОБА_14 письмову розписку про позику коштів від 04.07.2016 р. При зустрічі в цей день ОСОБА_14 вимагала у неї повернути запозичені кошти, щоб придбати квартиру. Частину з цих коштів, а саме 3000 грн. вона мала повернути їй 05.07.2016 р. Про це вона із ОСОБА_14 попередньо домовились 04.07.2016 р. та вирішили зустрітись на наступний день. 05.07.2016 р. приблизно о 07-15 год. ОСОБА_14 по телефону повідомила, що її чоловіка не має вдома і що вона може до ОСОБА_14 прийти додому. Приблизно о 07-30 год. вона прибула до ОСОБА_14 . Остання відчинила їй вхідні двері. Зайшовши в квартиру, вона відчула поштовх в спину та, повернувшись, побачила ОСОБА_10 , який прослідкував за нею та заштовхнув в квартиру ОСОБА_14 . Остання спитала у неї хто цей чоловік, на що вона повідомила що це її новий зять ОСОБА_19 . Появою ОСОБА_10 вона була здивована, оскільки вони з ним не домовлялись про спільний візит до ОСОБА_14 . ОСОБА_10 спитав, чи принесла вона потерпілій грошові кошти, на що вона відповіла, що принесла, після чого вона зайшла на кухню та поклала грошові кошти в сумі 3000 грн. на стіл. В цей час вона почула звук розбитого скла, після чого вони разом із ОСОБА_14 впали на кухонний куток. Вони почали кричати, а ОСОБА_10 закрив рукою потерпілій рот, а їй наказав покинути приміщення кухні. Вона побігла в кімнату та почала шукати мобільний телефон, щоб комусь подзвонити та покликати на допомогу. Перебуваючи в кімнаті, вона чула звуки ударів, та боротьби, після чого чула шорхіт у ванній кімнаті, потім вона закрила вуха руками і сиділа в кімнаті. Через деякий час вона почула сильний грохіт дверима та зрозуміла, що ОСОБА_10 вийшов з квартири. Після цього вона вийшла з кімнати та побачила, що в квартирі нікого не має, також на кухні вона помітила кров. ОСОБА_14 вона в квартирі не побачила. Вона вибігла з квартири та їй зателефонував ОСОБА_10 з незнайомого номера та запитав, чи задоволена вона тим, що отримала розписку, а також пригрозив нікому не розповідати про цей випадок. Після цього вона пішла додому, потім на роботу, а ввечері до неї прибули працівники поліції. Вона не повідомила про вбивство ОСОБА_10 ОСОБА_14 працівникам поліції, оскільки ОСОБА_10 в противному випадку погрожував позбавити життя її доньку та онуку. Стверджувала, що обвинувачений прослідкував за нею, випадково дізнавшись про її зустріч із ОСОБА_14 та про наявність боргових зобов'язань перед ОСОБА_14 , почувши її розмову з донькою ОСОБА_17 , яка була обурена тим, що ОСОБА_14 пропонувала їй продати квартиру, щоб повернути борг.
Свідок ОСОБА_17 в ході судового розгляду повідомила, що обвинувачений ОСОБА_10 був її співмешканцем. Загиблу ОСОБА_14 вона знає зі школи як вчительку та підтримувала з нею дружні відносини. Їй відомо, що її мати ОСОБА_18 запозичила у ОСОБА_14 грошові кошти, які частково повертала, але не в повному обсязі, у зв'язку з чим її матері приходилось сплачувати великі відсотки. 04.07.2016 р. мама їй розповіла, що написала ОСОБА_14 письмову розписку про позику грошових коштів, де був обумовлений строк їх повернення та відсотки. Також мати розповіла, що копії цієї розписки вона не зробила, у зв'язку з чим вони з мамою посварились, свідком чого був ОСОБА_10 , якому вона розповіла про деталі розмови із матір'ю. Вона порадила матері зробити копію цієї розписки та ОСОБА_18 мала це зробити наступного дня. 05.07.2016 р. їй подзвонила матір та повідомила, що їде до ОСОБА_14 , щоб повернути частину грошових коштів та взяти копію розписки. Сам обвинувачений 05.07.2016 р. зранку пішов на роботу через короткий проміжок часу після того, як їй подзвонила матір та повідомила, що направляється до ОСОБА_14 . Через декілька годин їй подвзонила матір та повідомила, що віддала грошові кошти ОСОБА_14 та спитала чи все в неї добре та чи є вдома ОСОБА_10 , на що вона відповіла, що ОСОБА_10 вдома немає. Після цього додому прийшла мати, їй було зле, у неї піднявся тиск та вона прилягла відпочити. Потім повернувся ОСОБА_10 і вона його попросила супроводити маму до метро, на що він погодився. Свідок стверджувала, що обвинувачений чув її розмову з матір'ю та був обізнаний стосовно боргу ОСОБА_14 а також щодо написання ОСОБА_18 розписки, а також йому було відомо, що 05.07.2016 р. ії матір має зустрітись із ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_20 пояснила, що загибла ОСОБА_14 була її рідною сестрою. Останній раз до смерті сестри вона спілкувалась з нею 02.07.2016 р. Сестра розповідала їй, що ОСОБА_18 винна їй велику суму грошових коштів. Також свідок зазначила, що між ОСОБА_14 та ОСОБА_18 були дружні довірительні відносини та ОСОБА_14 багато про що розповідала ОСОБА_18 , у тому числі не виключала, що ОСОБА_14 могла розповісти ОСОБА_18 про грошову компенсацію їй у зв'язку із загибеллю сина, які вона мала отримати та передати сестрі. Про смерть сестри їй стало відомо зі слів племінника.
Свідок ОСОБА_21 в ході судового розгляду пояснила, що підтримувала дружні відносини з ОСОБА_14 . Також їй була знайома ОСОБА_18 , яка товаришувала із ОСОБА_14 . Характер відносин ОСОБА_14 та ОСОБА_18 був дружній. Їй відомо, що ОСОБА_18 отримала в банківській установі кредит на велику суму грошових коштів та не могла повернути гроші банку, у зв'язку з чим банком вирішувалось питання щодо реалізації належної ОСОБА_18 квартири, однак ОСОБА_14 допомогла ОСОБА_18 та позичила останній велику суму грошових коштів для вирішення проблем з банком.
Свідок ОСОБА_22 пояснив, що загибла ОСОБА_14 , яка була його рідною сестрою, підтримувала дружні стосунки з ОСОБА_18 .
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що 05.07.2016 р. в ранковий час приблизно о 08-00 год. вона вийшла з під'їзду будинку по АДРЕСА_3 та почула короткий жахливий крик жінки, який донісся з боку 4 під'їзду.
Свідок ОСОБА_24 у суді пояснив, що 05.07.2016 р. в ранковий час він йшов до свого будинку по АДРЕСА_3 та почув два нетривалих жіночих крики. Від працівників поліції дізнався, що в цей день в його будинку вбили сусідку.
Свідок ОСОБА_25 в ході судового розгляду пояснила, що ОСОБА_14 , яка була її свекрухою, розповідала їй про те, що її подрузі ОСОБА_18 потрібні грошові кошти, однак про наявність боргових зобов'язань ОСОБА_18 перед ОСОБА_14 їй нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_26 підтвердив, що 05.07.2016 р. він з потерпілим ОСОБА_7 перебували на роботі. Потерпілий протягом дня намагався додзвонитись своїй дружині на мобільний та домашній телефон, але вона не відповідала. У зв'язку з цим їх начальник дозволив потерпілому поїхати додому раніше, щоб з'ясувати причини чому дружина не відповідає на телефон. Пізніше потерпілий повідомив, що його дружину вбили.
Крім показів потерпілих та свідків, вина обвинуваченого підтверджується сукупністю наступних письмових доказів.
З рапорту о/у КП Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 05.07.2016 р. вбачається, що зі служби «103» надійшла інформація щодо виявлення трупу гр. ОСОБА_14 з раною на потилиці, в ванній кімнаті. Прибувши на місце було встановлено, що гр. ОСОБА_7 05.07.2016 р. о 17-45 год. повернувся додому і у ванній кімнаті виявив свою дружину ОСОБА_14 з раною на потилиці, мертвою, після чого він викликав швидку медичну допомогу. При огляді тіла померлої суд.мед.експерт виявив сім забійних ран в скроневій області голови , на лобі та потилиці. \т.2 а.с.71\.
Відповідно до письмової заяви від 05.07.2016 р. потерпілий ОСОБА_7 надав працівникам поліції дозвіл на проведення огляду його квартири за адресою: АДРЕСА_6 та вилучення речових доказів та зразків \т.2 а.с. 72\.
Обговорюючи позицію сторони захисту про відсутність повноважень ОСОБА_7 на надання згоди працівникам поліції щодо проникнення у квартиру, суд враховує, що зазначена позиція не кореспондується з кримінально-процесуальним законодавством, зокрема з ч.1 ст. 233 КПК України, де зазначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, оскільки встановлено, що квартира, де був проведений огляд місця події, належить ОСОБА_7 , який надав таку згоду, а тому колегія суддів вважає, що слідчим були повністю дотримані вимоги щодо порядку проведення огляду місця події у повному обсязі.
Об'єктом огляду місця події, який проводився 05.07.2016 р., було приміщення квартири АДРЕСА_5 , де був виявлений труп ОСОБА_14 . З протоколу огляду вбачається, що на кухні виявлені розбиті чашки. На кухні розташований напівкутовий кухоний диван, на спинці лівої частини якого та на стійці кріплення виявлено плями бурого кольору. Поруч стоїть дерев'яний стіл, засланий скатеркою, на нижній частині якої виявлено плями бурого кольору. На вікні на кухні висить тюль, на якій виявлені плями бурого кольору.На підлозі також виявлені плями бурого кольору. На шафі в коридорі також були виявлені плями бурого кольору. При вході до однієї з кімнат було виявлено взуття з фрагментами бурого кольору. Під час огляду у ванній кімнаті була порушена обстановка, виявлені сліди боротьби. З внутрішньої сторони на дверях, лутці та нижній частині виявлені плями бурого кольору та на підлозі знаходяться висохші каплі та плями бурого кольору. У пральній машині був виявлений рушник з плямами бурого кольору. Під умивальником також були виявлені плями бурого кольору. На ванній по всій її поверхні виявлені плями та каплі бурого кольору, які також виявлені на стіні над ванною. На рушнику, який знаходився на рушникосушарці також були виявлені сліди бурого кольру. Безпосередньо у ванній кімнаті був виявлений труп ОСОБА_14 з вираженими ознаками насильницької смерті. Сліди та змиви речовин бурого кольору були вилучені \т.2 а.с. 84-89\.
Обговорюючи посилання захисника на відсутність підпису понятих на фото таблиці як додатку до протоколу огляду місця події, колегія суддів враховує положення ч.3 ст. 105 КПК України, де зазначено, що додатки до протоколів повинні бути засвідчені підписами слідчого та інших осіб, які брали участь у виготовленні або вилученні таких додатків. З фототаблиці вбачається, що вона була виготовлена слідчим ОСОБА_27 самостійно, а поняті не приймали участь у її виготовленні, а лише приймали участь у проведенні огляду, протокол за наслідками якого підписаний усіма особами, які приймали участь у його проведенні, у тому числі понятими. Таким чином, колегія суддів вважає, що фото таблиця до протоколу огляду місця події від 05.07.2016 р. відповідає вищезазначеним нормам кримінального процесуального закону.
Об'єктом огляду від 05.07.2016 р. був труп ОСОБА_14 , який був виявлений в квартирі АДРЕСА_5 . Труп знаходився у ванній кімнаті, а саме у ванні в положенні лежачи на животі на правому боці. В ванні мається темно-бура рідина, яка покриває тіло до половини. На голові виявлені численні забійні рани. На правій кисті виявлений синець \т.2 а.с. 73-83\.
Під час огляду квартири АДРЕСА_5 , який відбувся 06.07.2016 р., в спальній кімнаті в куртці був виявлений конверт із грошовими коштами в сумі 100 грн., та 200 доларів США та 17 золотих виробів в поліетиленових пакетах \т.2 а.с. 90-91\.
Зазначений доказ об'єктивно підтверджує покази потерпілого в частині спілкування його дружини ОСОБА_14 із ОСОБА_18 про належні загиблій золоті прикраси, а також щодо обізнаності ОСОБА_18 про наявність у загиблої ювелірних прикрас, які ОСОБА_18 пропонувала ОСОБА_14 продати.
Обговорюючи посилання захисника на відсутність ухвали слідчого судді на проведення огляду квартири 06.07.2016 р., колегія суддів враховує, що в матеріалах справи існує дозвіл потерпілого ОСОБА_7 працівникам поліції на проведення огляду. А тому колегією не встановлено порушень вимог КПК України під час проведення вказаного огляду місця події.
Дослідженням висновку експертного дослідження № 1551/2 від 28.10.2016 р. встановлено, що внаслідок вчинення дій обвинуваченого ОСОБА_10 під час перебігу обставин, які досліджуються судом, потерпілій ОСОБА_14 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми - забійної рани в правій виличній області по ходу верхнього краю виличної дуги, на рівні зовнішнього кута правого ока, з синцем навколо рани, синця з осадненням в лобній області ліворуч; синця по центру лоба з садном та забійною раною на його фоні; забійної рани над правим вухом в скроневій ділянці; забійної рани в правій скроневій ділянці з переломом склепіння черепа відповідно до неї; забійної рани в лобно-тім'яній області праворуч; забійної рани в тім'яній області по центру; забійної рани на рівні лівого тім'яного горба; забійної рани з крововиливом у м'які тканини та садном в лівій скроневій ділянці; смугастого синця з просвітленням на правій щоці; синця в області підборіддя; синця по краю нижньої щелепи праворуч; крововиливів у м'яких покривах волосяної частини голови в правій тім'яно-скроневій області захоплюючи скроневий м'яз, в потиличній області по центру з розтрощуванням відповідно до рани; в лівій тім'яно-скроневій області; перелом склепіння черепа по правому вінцевому шву та луски правої скроневої кістки; розповсюджених крововиливів під м'яку мозкову оболонку на основі лівої скроневої долі, на основі лівої потиличної долі; крововиливів у тканину головного мозку на лівій тім'яній долі, на опуклій поверхні лівої скроневої долі, на опуклій поверхні правої лобної долі, на опуклій поверхні правої скроневої долі; крововиливу у шлуночки головного мозку, набряку-набухання тканини головного мозку; перелому щитовидного хряща з масивним крововиливом у м'які тканини навколо; обширного синця на усій видимій поверхні тильної поверхні лівої кисті, захоплюючи зап'ясток і фаланги пальців до нігтьових фаланг, з вираженою набряклістю; відкритих переломів 1 -ших фаланг 3-го та 4-го пальця лівої кисті, синця по задній поверхні лівого ліктя; синця по задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині; синця на тильній поверхні правої кисті; синця в ділянках правого та лівого колінних суглобів; синця по задній поверхні лівого ліктя; синця по задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині; синця на тильній поверхні правої кисті; синців в ділянках правого та лівого колінних суглобів. До смерті ОСОБА_14 призвели відкрита черепно-мозкова травма з множинними забійними ранами голови, крововиливи у м'які тканини волосяної частини голови, перелом склепіння черепа, крововиливи під оболонки, в речовину та в шлуночки головного мозку, що обумовило розвиток набряку-набухання тканини головного мозку. Виявлена відкрита черепно-мозкова травма утворилась від дії тупого предмету, вона утворилась від множинних (не менш як 14) ударів тупим предметом видовженої форми з обмеженою поверхнею контакту з ребром, що також мав трикутну форму в зоні контакту, а також можливо руками в ділянку голови. Між наявною відкритою черепно -мозковою травмою та настанням смерті потерпілої мається прямий причинно-наслідковий зв'язок
т.2 а.с. 93-98\.
В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_28 , експертний стаж якого складає 20 років, підтвердив висновки, зроблені ним під час провадження експертного дослідження № 1551/2 від 28.10.2016 р. Також експерт зазначив, що кількість ударів, від яких у ОСОБА_14 утворилась черепно-мозкова травма, визначена ним як мінімальна, тобто не виключено, що ОСОБА_14 було причинено більше 14 ударів.
Дослідженням висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 397 від 02.09.2016 р. вбачається, що в крові трупа ОСОБА_14 виявлений антиген Н та на змивах з уламки чашки, вилученої під час вищезазначеного огляду місця події виявлена кров людини. При визначенні групової належності було виявлено антиген Н, що не виключає можливості походження цієї крові від ОСОБА_14 \т.2 а.с. 118-123\.
Дослідженням висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 396 від 31.08.2016 р. вбачається, що при визначенні групової належності крові в змивах з правої та лівої руки ОСОБА_14 виявлений антиген Н, що не виключає можливості походженя крові від ОСОБА_14 \т.2 а.с. 128-133\.
Долідженням висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 394 від 31.08.2016 р. вбачається, що при визначенні групової належності крові в змивах з дивану на кухні виявлена кров з антигеном Н., що не виключає можливості походження цієї крові від ОСОБА_14 \т.2 а.с. 146-151\.
Дослідженням висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 393 від 31.08.2016 р. вбачається, що в змивах з дверей кладовки, знайдена кров людини з антигеном Н., яка могла походити від ОСОБА_14 \ т.2 а.с. 156-161\.
Дослідженням висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 392 від 31.08.2016 р. вбачається, що в змивах з вхідних дверей у ванну кімнату знайдена кров людини з антигеном Н., яка могла походити від ОСОБА_14 \ т.2 а.с. 166-171\.
Дослідженням висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 391 від 29.08.2016 р. вбачається, що в змивах з ванної у ванній кімнаті виявлена кров людини з антигеном Н, яка могла походити від ОСОБА_14 \т.2 а.с. 176-181\.
Дослідженням висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 398 від 02.09.2016 р. вбачається, що на змивах з поверхні дерев'яної шафи в коридорі була виявлена кров людини з антигеном Н., яка могла походити від ОСОБА_14 \т.2 а.с. 186-191\.
Дослідженням скріншоту з мобільного телефону свідка ОСОБА_18 встановлено, що в журналі здійснених дзвінків був дзвінок на номер мобільного телефону на контакт з іменем ОСОБА_29 \т.2 а.с. 192-195\.
Обговорюючи позицію захисника про неналежність в якості доказу скріншоту з телефону ОСОБА_18 , суд враховує, що об'єктом огляду було приміщення кабінету № 413 Дарницького УП ГУНП у м. Києві, в ході якого ОСОБА_18 добровільно надала вказаний скріншот, який був оглянутий, а відомості, які містились в цьому скріншоті, належним чином зафіксовані в протоколу огляду. Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані дії слідчого не суперечать вимогам КПК України.
В ході проведення слідчого експерименту від 13.11.2016 р. у приміщенні квартири АДРЕСА_5 свідок ОСОБА_18 розповіла про обставини зустрічі з ОСОБА_14 05.07.2016 р. та про обставини вбивства ОСОБА_10 потерпілої ОСОБА_14 \т.2 а.с. 199-200\
Обговорюючи позицію захисника про те, що під час проведення слідчого експерименту учасникам не були роз'яснені права та обов'язки та не було роз'яснено на який пристрій здійснювався відеозапис слідчого експерименту, суд враховує, що ця позиція протирічить та спростовується змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 13.11.2016 р. Згідно з відомостями, які містяться в змісті зазначеного протоколу - учасники цієї слідчої дії засвідчили підписами, що їм роз'яснені права та обов'язки, крім того, повідомлено заздалегідь особам, які беруть участь у проведенні слідчого експерименту про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання на відеокамеру «Panasonic» HC-V160. Проаналізувавши наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що при проведенні слідчого експерименту слідчим були дотримані вимоги КПК України в цій частині у повному обсязі, а посилання сторони захисту з приводу цих порушень колегія визнає необґрунтованими та безпідставними.
Дослідженням розписки від 04.07.2016 р. встановлено, що ОСОБА_18 надала письмове зобов'язання повернути запозичені у ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 1800 доларів США, та 35000 грн. без відсотків до 15.08.2016 р. \т.2 а.с. 205\. Зазначена розписка підтверджує наявність боргових зобов'язань ОСОБА_18 перед ОСОБА_14 та що саме з метою позбавити ОСОБА_18 цього боргу обвинувачений ОСОБА_10 вчинив вбивство ОСОБА_14 .
Дослідженням висновку судово-психіатричного експерта № 176 від 16.11.2016 р. вбачається, що у обвинуваченого ОСОБА_10 не було виявлено розладу особистості та поведінки, констатовано, що обвинувачений може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, та не потребує застосування примусових заходів медичного характеру \т.2 а.с. 220-227\.
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.06.2017 р., ОСОБА_10 засуджений за скоєння ряду злочинів, у тому числі умисного вбивства при кваліфікуючих ознаках за п. 6 ч.2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. Враховуючи, що ОСОБА_10 за обставин, які викладені у цьому вироку, вчинив вбивство 04.05.2016 р., тобто до вчинення вбивства ОСОБА_14 , дії обвинуваченого органом досудового слідства правильно кваліфіковані за кваліфікуючою ознакою вчинення вбивства особою, яка раніше вчинила умисне вбивство \т.2 а.с. 235-246\.
Обговорюючи позицію захисника про необхідність визнання недопустимим доказом вироку Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.06.2017 р. в силу положень ч. 1 ст. 88 КПК України, колегія суддів враховує, що відомості, які містяться у змісті цьому вироку, зокрема щодо обставин вчинення ОСОБА_10 умисного вбивства потерпілої ОСОБА_30 є предметом розгляду у тому числі і даного кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_10 інкримінується вчинення умисного вбивства особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. А тому зазначена позиція захисника не приймається до уваги колегією з мотивів її необґрунтованості та безпідставності.
Що стосується наявності у ОСОБА_10 корисливого мотиву, суд керується п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», де зазначено, що за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України як учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (позбавитися боргу) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину. Ураховуючи, що при досліджених судом обставинах ОСОБА_10 вчинив вбивство ОСОБА_14 з метою позбавити боргу ОСОБА_12 , суд вважає, що дії ОСОБА_10 правильно кваліфіковані за кваліфікуючою ознакою корисливого мотиву.
На підставі узагальнення наданих прокурором додаткових доказів, а саме: документів щодо з'єднань користувачів телекомунікаційних послуг, наданих операторами стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «МТС-Україна» та ТОВ «лайфселл» судом встановлено, що власником абоненстького номеру НОМЕР_1 , який використовувався в терміналі з IMEI «0» був обвинувачений ОСОБА_10 . Даним номером телефону ОСОБА_10 користувався під час телефонних з'єднань із своєю співмешканкою ОСОБА_17 . Також встановлено, що в один і той саме час мобільний термінал із телефоном НОМЕР_1 , та мобільний термінал із мобільним телефоном НОМЕР_2 , яким об'єктивно користувався обвинувачений ОСОБА_10 перебували в одному і тому самому місці, що свідчить про об'єктивну належність номеру мобільного телефону НОМЕР_1 саме обвинуваченому. Крім того, на належність номеру мобільного телефону НОМЕР_1 ОСОБА_10 свідчать послідовні дзвінки та смс -повідомлення з цього номеру, та номеру телефону обвинуваченого ОСОБА_10 . -096-257-17-00. Отже, ОСОБА_10 здійснював телефонні дзвінки, у тому числі своїй співмешканці ОСОБА_17 , використовуючи одночасно обидва термінали із зазначеними номерами мобільних телефонів, перебуваючи у зоні дії одних і тих самих базових станцій. Крім того, встановлено, що ОСОБА_10 зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_2 неодноразово телефонував ОСОБА_18 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 . В день вбивства ОСОБА_14 , а саме 05.07.2016 р. ОСОБА_18 о 07-19 год. мала з'єднання із ОСОБА_14 та під час з'єднання вони перебували у зоні дії базової станції у місці вбивства. О 08-27 год. на вказаний номер ОСОБА_18 надійшов вхідний дзвінок з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , яким, як встановлено, користувався обвинувачений ОСОБА_10 . При цьому обидва абоненти перебували в зоні дії базових станцій у місці вбивства. Після отримання вхідного дзвінка ОСОБА_18 перетелефонувала на номер ОСОБА_10 . 0674510728. Зазначені відомості узгоджуються із показами ОСОБА_18 , яка стверджувала, що після того як ОСОБА_10 покинув квартиру загиблої в день вбивства, вонавибігла з квартири та їй зателефонував ОСОБА_10 з незнайомого номера та пригрозив нікому не розповідати про цей випадок. На дослідженому судом скріншоті з мобільного телефону ОСОБА_18 зафіксований номер НОМЕР_1 , з якого здійснювався вхідний дзвінок, та який належить саме обвинуваченому ОСОБА_10 \т.3 а.с. 187-239\.
Аналіз вищенаведених досліджених доказів у їх сукупності дозволяє колегії суддів зробити висновок про те, що доведеність винуватості обвинуваченого у скоєнні умисного вбивства потерпілої випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, як в цілому, так і в деталях, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченого у судовому засіданні у скоєнні інкримінованих злочинних дій, зазначених у вироку, доведена повністю.
Обговорюючи позицію обвинуваченого ОСОБА_10 про свою непричетність до вбивства ОСОБА_14 , колегія суддів враховує, що зазначена позиція суперечить сукупності досліджених доказів та не узгоджується із показами свідка ОСОБА_18 , яка як на досудовому слідстві під час проведення слідчого експерименту, так і в ході судового розгляду дала детальні та послідовні покази, які узгоджуються з іншими показами, які були досліджені під час судового розгляду. Так, покази свідка ОСОБА_18 узгоджуються із показами потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 стосовно наявності боргових зобов'язань ОСОБА_18 перед ОСОБА_14 . При цьому, як ОСОБА_18 так і її донька ОСОБА_17 підтвердили, що обвинувачений ОСОБА_10 чув їх розмову про боргові зобов'язання ОСОБА_18 та ОСОБА_14 . На спроможність показів ОСОБА_18 щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_10 до вбивства ОСОБА_14 вказує характер, кількість та локалізація тілесних ушкоджень, які були завдані ОСОБА_14 , що переконливо свідчить про те, що зазначені тілесні ушкодження, які були нанесені із прикладенням значної сили, були спричинені особою чоловічої статі. Крім того, ураховуючи, що після вчинення вбивства потерпілу було переміщено до ванної кімнати та поміщено у ванну, зазначена обставина також свідчить, що вказані дії вочевидь могли бути вчинені фізично сильною людиною. Крім того, причетність обвинуваченого ОСОБА_10 до вбивства ОСОБА_14 підтверджується дослідженими судом матеріалами, наданих операторами стільникового зв'язку, на підставі дослідження яких встановлено, що в день і час скоєння вбивства ОСОБА_10 користувався номером мобільного телефону НОМЕР_1 , який перебував в зоні дії базових станцій у місці вбивства ОСОБА_14 , що спростовує покази ОСОБА_10 в тій частині, що в час скоєння вбивства він перебував вдома. Крім того, колегія суддів враховує характер та механізм скоєння вбивства ОСОБА_14 , який схожий на аналогічний спосіб вбивства ОСОБА_10 потерпілої ОСОБА_30 при обставинах, які зазначені у вироку Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.06.2017 р., тобто шляхом нанесення потерпілій численних ударів твердим тупим предметом та послідуче скидання потерпілої до водойми, так само як і занурення потерпілої ОСОБА_14 у ванну, наповнену водою. Зазначені обставини, які узгоджуються із іншими доказами, не викликають у колегії суддів сумнівів щодо вчинення умисного вбивства ОСОБА_14 саме обвинуваченим ОСОБА_10 . Крім того, посилання обвинуваченого на те, що ОСОБА_18 дає проти нього неправдиві свідчення суд вважає голослівними та не підтвердженими належними та об'єктивними доказами . При цьому, колегія враховує, що обвинувачений до цього часу не звертався до правоохоронних органів із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності за надання свідком ОСОБА_18 неправдивих свідчень. Крім того, заперечуючи факт присутності в квартирі ОСОБА_14 у період часу, зазначеному у змісті вироку, обвинувачений ОСОБА_10 не надав суду жодних належних та об'єктивних доказів, що саме в цей час він знаходився у іншому місці, а не на місці скоєння злочину.
Також колегією суддів враховується, що стороною захисту не надано суду переконливих та об'єктивних доказів,які б спростовували сукупність досліджених доказів, та які переконливо вказують на те, що саме обвинувачений ОСОБА_10 вчинив умисне вбивство ОСОБА_14 .
Крім того, наданими прокурором доказами спростовується позиція обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що йому не були відкриті як відеоматеріали, зокрема відеозапис слідчого експерименту за участю ОСОБА_18 , так і додані прокурором додаткові докази, а саме: матеріали негласних (розшукових) дій. Так, з протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 26.01.2017 р. вбачається, що в цей день ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_31 в повному обсязі були ознайомлені із матеріалами кримінального провадження, а запит слідчого до Хмельницького СІЗО про надання дозволу на пронесення ноутбуку для ознайомлення із відеоматеріалами кримінального провадження додатково свідчить про те, що ОСОБА_10 був ознайомлений з усіма матеріалами провадження, у тому числі із відеозаписами.
При оцінці дій обвинуваченого ОСОБА_32 колегією суддів повністю врахована практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
А в цілому колегія суддів розцінює позицію обвинуваченого ОСОБА_10 , як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин у повному обсязі.
При призначенні покарання обвинуваченому колегія суддів враховує, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Скоєний обвинуваченим злочин відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
Крім того, при призначенні ОСОБА_10 покарання суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Також при призначенні покарання колегія суддів враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий за скоєння умисного вбивства, характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, які б пом'якшували та обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_10 на підставі ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
Також колегія суддів враховує особу обвинуваченого та його позицію щодо інкримінованих дій, який вину не визнав та не намагався відшкодувати завдану шкоду, а навпаки намагався ввести суд в оману, надаючи покази, які суперечать встановленим обставинам та дослідженим доказам, намагаючись у такий спосіб ухилитись від кримінальної відповідальності. Крім того, суд ураховує характер скоєного злочину обвинуваченим, який з особливою зухвалістю, шляхом нанесення численних поранень, холоднокровно вбив потерпілу, наявність декількох кваліфікуючих ознак за ч.2 ст. 115 КК України, позицію потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченому суворого покарання, відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому. Колегія суддів також враховує, що внаслідок насильницьких дій обвинуваченого настали непоправні наслідки у виді загибелі двох осіб. Усі наведені обставини вказують на крайню ступінь деградації засудженого, нехтування ним цінностями людського життя та його високу суспільну небезпеку. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у виді довічного позбавлення волі. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення нових злочинів і не може вважатися явно неспівмірним вчиненим протиправним діянням внаслідок суворості. Більш м'яке покарання на думку колегії суддів не слугуватиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не буде необхідним та достатнім для досягнення зазначених цілей. З цієї позиції виходить також і Верховний Суд при призначенні покарання особам, які вчинили умисне вбивство декількох осіб, з декількома кваліфікуючими ознаками, із врахуванням думки потерпілих з приводу необхідної міри покарання обвинуваченому. Також Верховний Суд, погоджуючись із призначенням покарання у виді довічного позбавлення волі враховував відношення обвинуваченого щодо обставин вчинення злочинів, який не висловлював жалю з приводу цього, осуду своєї поведінки, а також готовності нести покарання, що свідчить про відсутність критичної оцінки вчиненого та відповідно щирого каяття. Вказані правові позиції Верховного Суду викладені в рішеннях від 08.11.2018 р. (справа № 243/3885/14); від 14.02.2019 р. (справа № 420/1717/15); від 06.06.2019 р. (справа № 678/494/17).
Відповідно до ч.2 ст. 70 КК України - якщо б за один із вчинений кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
Таким чином, остаточне покарання суд визначає відповідно до положень ч.4 ст. 70 КК України шляхом зарахування невідбутої частини покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.06.2017 р. за сукупністю злочинів шляхом поглинення покарання за цим вироком довічним позбавленням волі з конфіскацією всього належного обвинуваченому на праві власності майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України №2046-VIII «Про внесення зміни до КК України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017 р.) у строк покарання обвинуваченому підлягає зарахуванню час його перебування в установах попереднього ув'язнення, у період з 22.08.2016 р. по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки обвинувачений вчинив злочини до набрання чинності Законом України № 2046-VIII «Про внесення зміни до КК України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017 р., який не має зворотної дії, оскільки в розумінні ст. 5 КК України цей закон іншим чином погіршує становище обвинуваченого.
Позиція про необхідність зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі висловлена в п. 65 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 р. у справі № 663/537/17.
В судовому засіданні до початку судового розгляду потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були заявлені цивільні позови про стягнення на їх користь з обвинуваченого ОСОБА_10 матеріальної та моральної шкоди. ОСОБА_7 просив стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в сумі 3375 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. В обгрунтування розміру матеріальної шкоди потерпілий зазначив, що обвинувачений ОСОБА_10 після вчинення вбивства заволодів грошовими коштами в сумі 3000 грн та трьома мобільними телефонами з сім-картою на суму 375 грн. В обгрунтування розміру моральної шкоди потерпілий зазначив, що у зв'язку із втратою дружини йому були спричинені моральні страждання, які він відчуває до цього часу, що вплинуло на його емоційний стан, а також призвело до погіршення здоров'я. Потерпілий ОСОБА_8 просив стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в сумі 11900 грн., в обгрунтування розміру якої зазначив, що внаслідок смерті матері у нього погіршився стан здоров'я та він був вимушений лікуватись, та саме на лікування він витратив вказану суму грошових коштів. В обгрунтування заявленого розміру моральної шкоди в сумі 500 000 грн. потерпілий ОСОБА_8 зазначив, що після вбивства його матері у нього погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим його звільнили з роботи, він втратив заробіток та в лікарні йому був встановлений діагноз «посттравматичний стресовий розлад».
Обвинувачений не визнав заявлені до нього потерпілими цивільні позови, посилаючись на непричетність до інкримінованого злочину.
Дослідивши зміст позовних вимог та докази на їх підтвердження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 61 КПК України - цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Відповідно до ст. 128 КПК України - особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до правових позицій Верховного суду України, викладених в абзаці 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 02.07.2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» - не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.
Оскільки у зміненому обвинувальному акті зі змісту обвинувачення прокурором виключено посилання на заволодіння ОСОБА_10 майном на суму 3375 грн., колегія приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілого в цій частині не випливають з пред'явленого ОСОБА_10 обвинувачення.
Заявлені вимоги потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування також не випливають з пред'явленого обвинувачення. Таким чином, позовні вимоги потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом об'єктивно встановлено, що потерпілі внаслідок злочинних дій обвинуваченого втратили рідну людину, потерпілий ОСОБА_7 втратив дружину, а потерпілий ОСОБА_8 втратив матір, що вочевидь призвело до погіршення психоемоційного стану потерпілих та значних моральних страждань.
Обговорюючи доведеність позовних вимог потерпілих про відшкодування моральної шкоди на суму 500 000 грн., враховуючи наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих моральної шкоди в заявленному потерпілими розмірі в повному обсязі.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід в цьому провадженні відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -
Визнати винним ОСОБА_10 у скоєнні злочину, передбаченого п.п. 6,13 ч.2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного обвинуваченому на праві власності майна.
На підставі положень ч.4 ст. 70 КК України до призначеного покарання зарахувати невідбуте покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.06.2017 р. та за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі остаточно призначити покарання до відбуття ОСОБА_10 - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього належного обвинуваченому на праві власності майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 обчислювати з 22.08.2016 р.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувати у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_10 час його перебування в установах попереднього ув'язнення у період з 22.08.2016 р. по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільні позови ОСОБА_7 та ОСОБА_8 «Про відшкодування моральної шкоди» - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 , 1962 р.н. моральну шкоду в сумі 500 000 \п'ятсот тисяч гривень.
Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_8 , 1989 р.н. моральну шкоду в сумі 500 000 \п'ятсот тисяч гривень.
Цивільні позови ОСОБА_7 та ОСОБА_8 «Про відшкодування матеріальної шкоди» - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні витрати в сумі 2814 \дві тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 72 коп. на користь держави.
Речові докази :
-два конверти білого кольору із слідами речовини бурого кольору; змиви з правої та лівої рук ОСОБА_14 ; змиви з правої та лівої рук ОСОБА_7 ; змиви з правої та лівої рук ОСОБА_8 ; змиви речовини бурого кольору з уламка чашки білого кольору у смітнику, зрізи нігтевих пластин з правої та лівої рук ОСОБА_14 , змиви речовини бурого олькору з дверей кладовки, фрагмент волосся з підлоги на кухні, відрізок накладки на шафу з слідами речовини бурого кольору, змиви речовини бурого кольору з дивану у кухні, змиви речовини бурого кольору з дверей у ванну, змиви речовини бурого кольору з ванної - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
-рушник біло-рожевого кольору зі слідами речовини бурого кольору з пральної машини (спец пакет № 3488204); рушник блакитного кольору зі слідами бурого кольору з батареї ванної кімнати (спецпакет № 3488203); уламки розбитої чашки зі сміттєвого відра (спецпакет № 3515789); дві пари жіночого взуття; керамічний горшик для квітів (спецпакет № 3114028), які знаходяться в камері зберігання речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві за квитанцією № 0001229 від 24.01.2017 р. - знищити;
-1 сережку з металу бурого кольору, яка знаходиться в камері зберігання речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві за квитанцією № 0001229 від 24.01.2017 р. - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-компакт - диски із відеозаписами слідчого експерименту за участю ОСОБА_18 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
-флеш-накопичувач «Good Ram» micro-SD, 16 GB інв. № 304т, оптичні диски «DVD+R», інв. № 73т, 85т, 294т, 295т, 296т, 297т, 298т, 299т, 300т, 301т, 302т, 303т, 308т, 309т, 310т, 311т, 312т, 313т, 314т, 315т. та оптичні диски DVD+R інв. № 227т, 228т - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
-оптичні- диски з матеріалами проведення негласних (розшукових) дій інв. №№ 213т, 227т, 228т, 287т, 288т, 289т, 217т, 214, 215т, 231т, 280т, 281т, 106т,107т, 304т, 251т, 312нт, 313нт, 314нт, 315нт, 308нт, 309нт, 310нт, 311нт - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3