12 березня 2021 року
Київ
справа № 1.380.2019.006579
адміністративне провадження № К/9901/7025/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 1.380.2019.006579 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
01.03.2021 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - відповідач, скаржник), направлена до суду поштою 26.02.2021.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не вважається подібністю правовідносин.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.10.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021, позов задовольнив повністю. Стягнув з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 45560056,72 грн.
Суди встановили, що за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 45560056,72 грн, яка виникла в результаті не сплати в установлені терміни грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, визначених податковими повідомленнями-рішеннями. При цьому, ОСОБА_1 оскаржила податкові повідомлення-рішення в судовому порядку. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.03.2019 у справі № 640/18930/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 та постановою Верховного Суду від 02.03.2020, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суди дійшли висновку, що несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань є підставою для їх стягнення в судовому порядку разом із нарахованою пенею.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на протиправність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки ОСОБА_1 , що за висновками Верховного Суду, викладених у наведених скаржником справах, свідчить про протиправність і податкових повідомлень рішень, прийнятих за результатами такої перевірки. Відповідач зазначає, що у матеріалах справи № 640/18930/18 відсутні докази, на підставі яких Головне управління ДФС у Львівській області дійшло висновку про отримання ОСОБА_1 іноземних доходів.
Проаналізувавши зміст касаційної скарги відповідача у цій справі, а також скан-копію касаційної скарги, яка міститься в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» у картці справи № 640/18930/18, встановлено, що доводи касаційних скарг є майже ідентичними.
Натомість, предмети спорів у справах № 640/18930/18 і № 1.380.2019.006579 не є тотожними, а тому доведення скаржником у справі № 1.380.2019.006579 протиправності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки ОСОБА_1 , фактично, є свідченням незгоди з ухваленими судовими рішеннями у справі № 640/18930/18, тобто, доводи касаційної скарги наведені безвідносно до предмета спору у справі, у якій її подано.
При цьому, скаржник не зазначає, в чому саме полягає помилка судів у застосуванні норм матеріального права або порушенні норм процесуального права при вирішенні питання щодо стягнення податкового боргу - узгоджених сум грошових зобов'язань, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень, разом із нарахованою пенею.
Не містить касаційна скарга і посилання на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, є підстави вважати, що касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності, проте, жодних доводів (з належним їх обґрунтуванням) про наявність винятків, передбачених пунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник не наводить.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 1.380.2019.006579 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон