ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
18.02.2010р.м.Київ№ 32/81-33/410-11/375-28/13-А
за позовом відкритого акціонерного товариства „Наука”
до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та розпорядження
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Балицький А.В., дов. № 6 від 19.03.2007 року
від відповідача: Гучок В.В., дов. № 1428/9/1-114 від 25.04.2007 року
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
Позивач, відкрите акціонерне товариство „Наука”, звернувся до суду з позовом про визнання недійсними:
податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №1029/23-4 від 02.06.2003 року про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 407 484 та застосування штрафних санкцій в розмірі 203 742 грн.
Розпорядження заступника начальника державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №78/23-4 від 03.06.2003 року про внесення змін у визначену позивачем суму податку на додану вартість за результатами попередньої перевірки податкової декларації по податку на додану вартість.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що його податковий кредит за спірний період підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, позивачем оплачено суму податку на додану вартість у складі вартості купленого на території України товару, товар вивезено за межи митної території України, що підтверджується вантажними митними деклараціями, тому підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у відповідача відсутні.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ціна придбаного позивачем товару не відповідає звичайній ціні, а перевищує її у 127 разів, що підтверджується висновком Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків. На думку відповідача, дана операція не була спрямована на отримання доходу і не може бути визначена як господарська операція, а сума витрат позивача на придбання даного товару не може бути віднесено до складу валових витрат і відповідно сума податку на додану вартість за такою операцією до податкового кредиту.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.02.2004 року позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №1029/23-4 від 02.06.2003 року та Розпорядження заступника начальника ДПІ Шевченківського району у м. Києві №78/23-4 від 03.06.2003 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 06.04.2004 року рішення господарського суду м. Києва від 20.02.2004 року у справі №32/81 залишено без змін, а апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2004 року касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2004 року і рішення господарського суду м. Києва від 20.02.2004 року у справі №32/81 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2004 року позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №1029/23-4 від 02.06.2003 року та Розпорядження заступника начальника державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №78/23-4 від 02.06.2003 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 17.11.2004 року рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2004 року залишено без змін, а апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2005 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 року і рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2004 року у справі №32/81-31/410 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.04.2006 року відкрито провадження у справі. Справі присвоєно №32/81-33/410-11/375-28/13-А.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.04.2006 року зупинено провадження у справі до розгляду касаційної скарги відповідача Вищім адміністративним судом України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2006 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.07.2008 року поновлено провадження у справі.
Розгляд справи відкладався в судових засіданнях оголошувались перерви.
Позивачем подано уточнення позовних вимог в яких він просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №1029/23-4 від 02.06.2003 року про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 407 484 та застосування штрафних санкцій в розмірі 203 742 грн. та розпорядження заступника начальника державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №78/23-4 від 02.06.2003 року про внесення змін у визначену позивачем суму податку на додану вартість за результатами попередньої перевірки податкової декларації по податку на додану вартість.
При цьому позивач посилається на технічну помилку допущену при визначенні дати затвердження оскаржуваного розпорядження заступника начальника державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 78/23-4, а саме замість 02.06.2003 року помилково вказано 03.06.2003 року.
Ухвалою від 23.12.2008 року розгляд справи зупинено до отримання відповідей на судові запити направлені до Голосіївського районного суду м. Києва, державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області.
Ухвалою від 11.12.2009 року розгляд справи поновлено та призначено справи до судового розгляд на 26.01.2010 року.
Розгляд справи відкладався.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18.02.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Відповідачем - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (надалі по тексту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) 02.06.2003 року прийнято податкове повідомлення-рішення №1029/23-4, яким позивачу - відкритому акціонерному товариству "Наука" (надалі по тексту ВАТ „Наука”) - згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі акта перевірки №812/23-4/0302/20712613 від 30.05.2003 року, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" донараховано податок на додану вартість у розмірі 407 484,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 203 742,00 грн.
Крім того, на підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем, в особі заступника начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, було прийняте розпорядження № 78/23-4 від 02.06.2003р. про внесення змін у визначену позивачем суму податку на додану вартість за результатами попередньої перевірки податкової декларації по податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 048 026,00 грн.
Не погодившись з результатами перевірки, позивач звертався зі скаргами до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, державної податкової адміністрації в м. Києві, Державної податкової адміністрації України. За результатами оскарження спірні рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.
Не погодившись з результатами оскарження ВАТ „Наука” звернулась з позовом до господарського суду м. Києва.
Як встановлено в ході судового розгляду справи між позивачем та приватним підприємством "Червоний Жовтень" (надалі по тексту ПП „Червоний Жовтень”) було укладено договори купівлі-продажу №3/10-Н від 02.10.2002р., №5/12 від 09.12.2002р. та №1/03 від 14.01.2003р., згідно яких позивач придбав сорбенти спеціального призначення „Сорбокаст" в кількості 3346 шт. упаковок, що дорівнює 1673 кг, загальною вартістю 8 733 060 грн., в тому числі 20% ПДВ -1 455 510 грн. На виконання укладених договорів ВАТ „Наука" оплатила продавцю - ПП „Червоний Жовтень", - вартість цього товару (сорбентів) шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями і відповідними виписками банку з особового рахунку ВАТ „Наука":
від 30.10.2002 р. про списання з рахунку позивача 2 975 400 грн. на рахунок ПП „Червоний Жовтень" у якості оплати сорбентів „Сорбокаст";
від 19.10.2002 р. про списання з рахунку позивача 2 897 100 грн. на рахунок ПП „Червоний Жовтень" у якості оплати сорбентів „Сорбокаст";
від 29.01.2003 р. про списання з рахунку позивача 2 860 560 грн. на рахунок ПП „Червоний Жовтень" у якості оплати сорбентів „Сорбокаст".
Передача сорбентів від продавця покупцю - ВАТ „Наука", - також підтверджується видатковими накладними № РН-7 від 02.10.2002 р., № РН-13 від 09.12.2002 р. і № РН-0000001 від 14.01.2003 р. в цих же податкових періодах.
В жовтні, грудні 2002 року та в січні 2003 року позивач отримав від ПП „Червоний Жовтень" податкові накладні: №7 від 02.10.2002р.; №13 від 09.12.2002р.; №1 від 14.01.2003 р.
На підставі зазначених податкових накладних позивачем було віднесено визначену в них суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів на загальну суму 1 455 510 грн.
Загалом, як свідчать наявні у справі податкові декларації позивача з податку на додану вартість, за відповідні податкові періоди, позивачем було задекларовано наступні суми податкового кредиту:
- за жовтень 2002 року -2 272 686 грн.;
- за грудень 2002 року -714 154 грн.;
- за січень 2003 року - 622 568 грн.
02.10.2002 р. позивачем було укладено договір комісії з товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельні системи" (надалі по тексту ТОВ "Торгівельні системи") №10/02-1, відповідно до умов якого ТОВ "Торгівельні системи" зобов'язалось від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить позивачеві згідно відповідних специфікацій. Згідно з Дорученням комісіонеру, яке є Додатком до Договору комісії №10/02-1, позивач доручив ТОВ "Торгівельні системи" укласти зовнішньоекономічні договори та здійснити експорт сорбентів спеціального призначення „Сорбокаст” у кількості 1140 шт. за ціною 2 195 грн. за шт., що разом становить 2 502 300 грн. Відповідно до Акту прийому-передачі від 02.10.2002 року зазначені матеріальні цінності було передано ТОВ "Торгівельні системи”.
09.12.2002р. позивачем було укладено договір комісії з ТОВ "Торгівельні системи" №14-1, відповідно до умов якого ТОВ "Торгівельні системи" зобов'язалось від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить позивачеві згідно відповідних специфікацій. Згідно з Дорученням комісіонеру, яке є Додатком до Договору комісії №14-1, позивач доручив ТОВ "Торгівельні системи" укласти зовнішньоекономічні договори та здійснити експорт сорбентів спеціального призначення „Сорбокаст” у кількості 1110 шт. за ціною 2 201 грн. за шт., що разом становить 2 443 110 грн. Відповідно до Акту прийому-передачі від 09.11.2002 року зазначені матеріальні цінності було передано ТОВ "Торгівельні системи”.
14.01.2003 р. позивачем було укладено договір комісії №1 з ТОВ "Теплосервіс", відповідно до умов якого ТОВ "Теплосервіс" зобов'язалось від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить позивачеві згідно відповідних специфікацій. Згідно з Дорученням комісіонеру, яке є Додатком до Договору комісії №1, позивач доручив ТОВ "Теплосервіс" укласти зовнішньоекономічні договори та здійснити експорт сорбентів спеціального призначення „Сорбокаст” у кількості 1096 шт. за ціною 2 202 грн. за шт., що разом становить 2 413 392 грн. Відповідно до Акту прийому-передачі від 14.01.2003 року зазначені матеріальні цінності було передано ТОВ "Теплосервіс".
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договорів комісії, укладених з позивачем, ТОВ "Торгівельні системи" та ТОВ "Теплосервіс" реалізували сорбенти, які належали позивачеві, нерезиденту України - компанії "International Holding Group LLC".
Зокрема, ТОВ "Торгівельні системи" укладено 18.10.2002 року контракт №1 з компанією "International Holding Group LLC". Згідно з специфікацією №1 до цього контракту ТОВ "Торгівельні системи" зобов'язалось поставити, а компанія "International Holding Group LLC" -прийняти та оплатити, сорбент спеціального призначення „Сорбокаст” у кількості 1140 шт.
Також, ТОВ "Торгівельні системи" укладено 14.01.2003 року контракт №2 з компанією "International Holding Group LLC". Згідно з специфікацією №11 до цього контракту ТОВ "Торгівельні системи" зобов'язалось поставити, а компанія "International Holding Group LLC" -прийняти та оплатити, сорбент спеціального призначення „Сорбокаст” у кількості 1110 шт.
ТОВ "Теплосервіс" укладено 18.10.2002 року контракт №3 з компанією "International Holding Group LLC". Згідно з специфікацією №1 до цього контракту ТОВ "Торгівельні системи" зобов'язалось поставити, а компанія "International Holding Group LLC" -прийняти та оплатити, сорбент спеціального призначення „Сорбокаст” у кількості 1096 шт.
Вивезення сорбентів за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями №100000/2/240606 від 11.11.2002р., №12200/2/021675 від 19.12.2002р. та №12500/3/360067 від 21.01.2003р. Зазначені декларації оформлені належним чином та містять на зворотному боці відмітку митниці про вивезення визначеного в них товару за межі митної території України.
На виконання договорів комісії ТОВ „Торгівельні системи” перерахувало позивачу валютну виручку в розмірі 2 493 300 грн. - 02.10.2002 року та 2 433 110 грн. - 09.12.2002 року, ТОВ „Теплосервіс” 14.01.2003 року перерахувало позивачу 2 410 000 грн.
За результатами експорту товару за межі митної території України позивачем було застосовано нульову ставку податку на додану вартість, в зв'язку з чим у визначений період у нього виникло від'ємне значення по податку на додану вартість.
Згідно матеріалів справи позивачем було заявлено до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за жовтень 2002 року 668 605 грн. (на 495 900 грн. зменшено податковим органом), за грудень 2002 року 325 190 грн. (зменшено податковим органом на 325 190 грн.), за січень 2003 року 226 963 грн. (зменшено податковим органом на 226 963 грн.) всього на 1 220 731 грн. (зменшено податковим органом на 1 048 026 грн.).
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон в редакції, що діяла в спірний період).
Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість в установленому законом порядку, свідоцтво № 39025663 від 09.12.2002 року.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п.5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).
Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивачем було віднесено до складу валових витрат суми витрат на придбання сорбенту спеціального призначення „Сорбокаст" в кількості 3346 шт. упаковок, згідно договорів купівлі-продажу №3/10-Н від 02.10.2002р., №5/12 від 09.12.2002р. та №1/03 від 14.01.2003р., укладених з ПП „Червоний Жовтень”.
Факт правомірності віднесення зазначених сум до складу валових витрат підтверджений в судовому порядку, зокрема рішенням господарського суду м. Києва від 07.04.2004 року по справі № 33/154. Рішення набрало законної сили та є чинним на час розгляду справи.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Отже, підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України “Про податок на додану вартість” є лише повна відсутність підтверджуючих документів -податкових накладних.
Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ПП “Червоний Жовтень” на підтвердження суми податкового кредиту.
Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
З матеріалів справи вбачається , що податковий кредит по господарським операціям з придбання товарів у ПП "Червоний Жовтень", формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку відповідача не виказано.
Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Факт реєстрації контрагента позивача - ПП „Червоний Жовтень" як платника податку на додану вартість на момент укладання та виконання вищезазначених договорів купівлі-продажу №3/10-Н від 02.10.2002р., №5/12 від 09.12.2002р. та №1/03 від 14.01.2003р. відповідачем не оспорюється. Таким чином, в спірний період зазначене підприємство було юридичною особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, що надавало йому право на складання та видачу податкових накладних.
Факт отримання позивачем податкових накладних від 02.10.2002р., від 09.12.2002р., від 14.01.2003р., виписаних ПП „Червоний Жовтень" та проведення розрахунків із ним за надані товари відповідач також не заперечує.
Право на включення сум податку на додану вартість покупця до податкового кредиту при наявності податкової накладної також передбачено п. 6.2 Наказу ДПА „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.97р. №165, яким визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Обґрунтовуючи підстави донарахування позивачу податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування відповідач, між іншим, посилається, що ціна виробника продукції СП „Інаква Віта” є завищеною в 127 разів, а підприємства посередники по всьому ланцюгу руху товару та сировини податку на додану вартість не сплачували.
Як встановлено актом перевірки та підтверджено під час судового розгляду справи позивач мав господарські відносини щодо придбання сорбенту спеціального призначення „Сорбокаст" лише з ПП „Червоний Жовтень”.
Матеріали справи місять довідку, складену співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за результатами зустрічної перевірки ПП „Червоний Жовтень” з питання взаєморозрахунків з позивачем та відповідності податкових зобов'язань по податку на додану вартість згідно податкових накладних фактичним податковим зобов'язанням продавця за жовтень 2002 року, згідно якої порушень податкових зобов'язань по податку на додану вартість по зазначеним операціям не виявлено та встановлено, що податкові накладні на продаж товару віднесено ПП „Червоний Жовтень” до книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) та до податкового зобов'язання в деклараціях з податку на додану вартість відповідного періоду.
Тобто, суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту за спірною операцією включені продавцем в повному обсязі до складу його податкових зобов'язань, що повністю відповідає приписам Закону України „Про податок на додану вартість”.
Крім того, суд враховує, що податковим органом здійснювалась перевірка господарської діяльності ПП „Червоний Жовтень” за період 31.07.2002 року-01.04.2003 року, однак жодних порушень податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань при взаємовідносинах з ВАТ „Наука” не виявлено (акт перевірки № 154-23/02-7/32043037 від 21.10.2003 року в матеріалах справи).
Матеріалами справи встановлено, що ПП „Червоний Жовтень” не є виробником сорбенту спеціального призначення „Сорбокаст", а придбав його у ТОВ СП „Інаква Віта”.
Як убачається з декларацій з податку на додану вартість, ТОВ СП „Інаква Віта” за вересень 2002 року задекларувало до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в розмірі 4 040 949 грн., за жовтень 2002 року 4 187 453 грн., за грудень 2002 року 3 132 769 грн., за січень 2003 року 4 042 979 грн., що значно перевищує суми податкового кредиту задекларованого ПП „Червоний Жовтень” та відповідно ВАТ „Наука” за спірними операціями.
Згідно довідки № 3924/23-4/748 від 02.12.2002 року, складеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за результатами зустрічної перевірки ТОВ СП „Інаква Віта” з питання взаєморозрахунків з ПП „Червоний Жовтень” та відповідності податкових зобов'язань по податку на додану вартість згідно податкових накладних фактичним податковим зобов'язанням продавця за вересень 2002 року порушень податкових зобов'язань по податку на додану вартість по зазначеним операціям не виявлено та встановлено, що податкові накладні на продаж товару віднесено ТОВ СП „Інаква Віта” до книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) та до податкового зобов'язання в деклараціях з податку на додану вартість відповідного періоду.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження виявлення податковим органом порушень діючого законодавства, що спричинило заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість ТОВ СП „Інаква Віта” по спірних операціях з ПП „Червоний Жовтень”. Факт правильності формування податкового кредиту та зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ СП „Інаква Віта” за період з 01.07.2002 року по 01.04.2003 року підтверджений рішенням господарського суду м. Києва від 01.11.2004 року по справі № 33/259.
Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірні періоди сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП „Червоний Жовтень", зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що сума податку на додану вартість сплачена в ціні придбаних товарів правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.
Доводи відповідача щодо завищення ціни придбаного товару, а також про те, що операція з придбання такого товару не була направлена на отримання доходу і відповідно не є господарською в розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не приймаються судом в силу наступного.
Відповідно до п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до Довідки Київського міського управління статистики від 30.01.2003р. №1063 про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є оптова торгівля зерном та кормами для тварин (код КВЕД *51.21.0), інші види оптової торгівлі (код КВЕД *51.70.0), інші види фінансового посередництва, не віднесені до інших угрупувань (код КВЕД 65.23.0) (копія у справі). З матеріалів справи вбачається, що впродовж 2002р. та першого кварталу 2003р. позивач здійснював оптову торгівлю товарами, тобто придбавав різноманітні товари з метою подальшого їх перепродажу. Згідно розділу 1 статистичного звіту за 2002р. загальний оборот позивача за 2002 рік склав 20 744 600,00 грн., в тому числі оптовий товарообіг ВАТ "Наука" склав 20 606 600,00 грн. (копія у справі). Згідно статистичного звіту за 2003р. загальний оборот позивача за 2003 рік склав 65 835 800,00 грн., в тому числі оптовий товарообіг ВАТ "Наука" склав 57 181 600,00 грн. (87% від загального обороту позивача за вказаний рік) (копія у справі).
У поясненнях, які позивач надавав під час судового розгляду справи, зазначено, що придбані сорбенти безпосередньо не приймали участі у будь-якому виробничому процесі підприємства, оскільки, в 2002-2003 роках позивач не мав відповідних виробничих потужностей, а придбавались для подальшого перепродажу.
Таким чином, придбані у жовтні, грудні 2002р. сорбенти "Сорбокаст" були використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом їх подальшого перепродажу.
Позивач у жовтні, грудні 2002р. та січні 2003р. на підставі договорів №3/10-Н від 02.10.2002р., №5/12 від 09.12.2002р. та №1/03 від 14.01.2003р. придбавав сорбенти за ціною 2 175,00 грн. за упаковку, а ціна продажу цих же сорбентів згідно договорів комісії укладених у жовтні, грудні 2002р. та січні 2003р. склала відповідно 2 204,92 грн., 2 204,20 грн. та 2 206,74 грн. за упаковку. Отже, загальна вартість придбання всієї кількості сорбентів склала 7 277 550,00 грн. (без врахування ПДВ), а вартість продажу склала 7 378 857,84 грн. (без врахування ПДВ). Таким чином, різниця між вартістю придбання і вартістю продажу сорбентів склала 101 307,84 грн. Дана різниця, на думку суду, має статус доходу.
З огляду на викладене, твердження відповідача про неприбутковість операцій позивача з продажу сорбентів, судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.
При цьому, слід зазначити, що загальне правило щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість і відповідно визначення пропорційної частини податкового кредиту відображено у п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, де зазначено, що база оподаткування операцій з продажу товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами).
В судовому засіданні відповідач не довів, що на сорбенти „Сорбокаст" встановлювались регульовані ціни, і що ці ціни повинні бути у 127 разів менші по зрівнянню з тією ціною, за якою позивач фактично придбав сорбенти.
Таким чином, суд вважає, що позивач придбав сорбенти „Сорбокаст" за договірною ціною.
Крім того, суд приймає до уваги експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-800 від 16.10.2002 року, відповідно до якого вартість сорбенту спеціального призначення „Сорбокаст” без врахування ПДВ складає 2174 грн. за одну упаковку вагою 500 гр. Як встановлено матеріалами справи позивач здійснював придбання спірного товару за ціною 2 175 грн. за упаковку, тобто вище ніж визначена висновком ціна, що фактично не суперечить п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”.
При цьому, при прийнятті рішення, суд враховує і той факт, що Закон України “Про ціни та ціноутворення”, Господарський кодекс України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в господарську діяльність підприємства, крім випадків, передбачених законодавчими актами.
Приймаючи до уваги, що господарська операція по придбанню сорбентів не носила бартерного характеру, не була безоплатною, сорбент придбавався позивачем для використання у господарській діяльності (подальшого перепродажу) і відповідно витрати по його придбанню позивач правомірно відніс на валові витрати (підтверджено рішенням господарського суду м. Києва по справі № 33/154), ВАТ „Наука" має статус платника податку на додану вартість, а відповідачем не доведено, що продавець сорбентів і позивач були пов'язаними особами, то відповідач не мав правових підстав застосовувати при визначенні сум податкового кредиту позивача правила про звичайні ціни, викладені в п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Крім того, суд враховує, що правомірність формування позивачем валових витрат за операціями з придбання сорбенту спеціального призначення „Сорбокаст” придбаного у ПП „Червоний Жовтень” вже була предметом дослідження під час розгляду справи № 33/154. Рішенням господарського суду м. Києва від 07.04.2004 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2005 року, встановлено, що позивачем правомірно віднесені спірні суми до складу валових витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в зв'язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності (копія в матеріалах справи - т.2 арк. 176).
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено під час судового розгляду справи, придбаний у ПП „Червоний Жовтень” сорбент спеціального призначення „Сорбокаст” позивачем через комісіонерів ТОВ "Торгівельні системи" та ТОВ "Теплосервіс" реалізовано нерезиденту - компанії "International Holding Group LLC". Факт вивезення товару за межі митної території України підтверджується матеріалами справи та фактично не заперечується відповідачем.
В матеріалах справи наявні довідка № 533/23-4/0302/31925110/236з від 08.05.2003 року про результати позапланової перевірки ТОВ „Торгівельні системи” з питань взаємовідносин з ТОВ „Наука” за період жовтень, грудень 2002 року та довідка № 532/23-4/0302/31429907/235з від 08.05.2003 року про результати позапланової перевірки ТОВ „Теплосервіс” з питань взаємовідносин з ВАТ „Наука” за період січень 2003 року, згідно яких порушень норм діючого законодавства не встановлено.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла в спірний період) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.
В результаті господарських операцій, пов'язаних із придбанням сорбентів, та їх подальшою реалізацією за межі митної території України у позивача за результатами відповідних податкових періодів виникло від'ємне значення по податку на додану вартість, яке позивач заявив до відшкодування з бюджету шляхом перерахування грошових коштів на свій поточний рахунок.
Враховуючи викладені обставини, зокрема безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2002 року, січень 2003 року суд вважає помилковим донарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 407 484 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування на 1 048 026 грн.
Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, у відповідача не було.
Розглядаючи спір по суті, суд також зважає на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході судового розгляду правомірність прийняття спірних актів в установленому законом порядку відповідачем не доведена.
Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. “б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, тобто складає 3, 40 грн.
За таких обставин судовий збір в розмірі 3, 40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 17, 71, 94, 97, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №1029/23-4 від 02.06.2003 року про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 407 484 та стягнення штрафу в розмірі 203 742 грн.
Скасувати розпорядження заступника начальника державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №78/23-4 від 02.06.2003 року про внесення змін у визначену позивачем суму податку на додану вартість за результатами попередньої перевірки податкової декларації по податку на додану вартість.
Стягнути з державного бюджету на користь відкритого акціонерного товариства „Наука” 3,40 грн. судового збору.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя
О.С.Копитова