01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
19.04.10№ 05-5- 1 / 4192
Суддя Мельник В.І., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ -ЛТД»
до Комунального підприємства "Кобза"
про стягнення 111 933,57 грн.,
Встановив:
1. Не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Додані до позовної заяви вих. № 09-04/10-3 від 09.04.2010 р. поштова квитанція від 12.04.2010 р. № 4619, та опис вкладення у цінний лист від 12.04.2010 р. свідчать про надіслання відповідачу лише копії позовної заяви, оскільки в графі "Найменування предметів" описів вкладення у цінний лист зазначено: "копія позовної заяви № 09-14/10-3 від 09.04.2010 р.; один документ на трьох аркушах".
Доказів того, що у відповідача наявні всі, додані до позовної заяви вих. № 09-04/10-3 від 09.04.2010 р., документи (окрім зазначеної квитанції та опису вкладення), позивач не надав.
2. Не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.
Відповідно до абз. 1 п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15.11.2006 р. № 1596, від 13.04.2007 р. № 627, від 14.04.2009 р. № 361)» документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Додане до позовної заяви платіжне доручення № 1196 від 26.03.2010 р. не може вважатися належним доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в ньому проставлено штамп банку, а не печатка, відповідно до вимог вищезазначеної Постанови Кабінету міністрів України.
Зазначаємо, що прийнята до провадження позовна заява з платіжними дорученнями, як доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що оформлені з порушенням вимог Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом ГДПІ України від 22.04.93 р. № 15 та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15.11.2006 р. № 1596, від 13.04.2007 р. № 627, від 14.04.2009 р. № 361)»та містять неправильні реквізити, включаються до акту перевірки органів Державної податкової служби України, які проводять перевірку правильності справляння судами судових витрат, і вважаються як недолік роботи судді, а відтак і суду.
Примітка: Щодо витребування у позивача доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне: зміст ст. 38, п.4 ст. 65, ст. 75, п. 3 ст.77 ГПК України свідчить, що господарський суд вправі витребувати від сторін докази лише після порушення провадження у справі для правильного вирішення спору по суті, а не на стадії оформлення та подання позовної заяви.
Витребування доказів до подання позовної заяви можливе лише як запобіжний захід в порядку, встановленому ст.ст. 43-1 -43-10 ГПК України.
Посилання на ч.1 ст. 38 ГПК України, як на обов'язковість витребування судом доказів, слід визнати, що за змістом даної норми господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, а не для підтвердження правильності оформлення позовних матеріалів. Крім того, витребування додаткових доказів до початку вирішення спору з ініціативи господарського суду, а не за клопотанням сторін, які з різних причин не можуть подати ті чи інші докази, суперечить принципу змагальності, закріпленому в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 4-3 ГПК України.
Керуючись п.п. 6,10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Ухвалив:
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду м. Києва з позовом.
Суддя В.І. Мельник