11 березня 2021 р. № 400/1652/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Целєр", вул. Головко, 1, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56200
до відповідачів:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; Державної податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053
про:визнання протиправним та скасування рішення від 16.01.2020 № 1440313/43280800 ; зобов'язання зареєструвати податкову накладну від 19.12.2019 № 14 за датою її направлення на реєстрацію,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Целєр” (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач-1) та Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 16.01.2020 № 1440313/43280800, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ „Целєр” від 19.12.2019 № 14; зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ „Целєр” від 19.12.2019 № 14 датою її направлення на реєстрацію 13.01.2020.
Також позивач просить установити судовий контроль за виконанням рішення суду та стягнути судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на такі докази, як договір про надання послуг з автомобільного перевезення від 01.12.2019 № 4, товарно-транспортні накладні від 14.12.2019 та від 15.12.2019, акт виконаних робіт від 19.12.2019 № ОУ-0000102, реєстр товарно-транспортних накладних, рахунок від 17.12.2019, повідомлення про надання пояснень та копій документів, платіжні доручення від 19.12.2019 № 20184 та від 20.12.2019 № 20245, повідомлення 20-ОПП, повідомлення про прийняття на роботу, податкову накладну від 19.12.2019 № 14, рішення відповідача-1 від 16.01.2020 № 1440313/43280800, скарга на це рішення, рішення відповідача-2 за результатами розгляду скарги від 31.01.2020 № 2986/43280800/2.
Також позивач посилається на застосування пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України та порушення відповідачем-1 пункту 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117).
Позивач зазначає, що надав відповідачу-1 усі первинні документи, які підтверджують надання послуг з перевезення товарів, а саме: товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, рахунки. Документи про сплату не були додані до пояснень, що надавалися відповідачу-1, у зв'язку з обмеженим обсягом інформації, яка може бути додана до пояснень.
У відзиві на позовну заяву відповідачі проти позовних вимог заперечують та просять відмовити в позові, посилаючись на неможливість установити дату події, відповідно до якої виписано спірну податкову накладну, виходячи з наданих позивачем документів. Відповідачі зазначають також, що для реєстрації податкової накладної позивач подавав відповідачу-1 інший акт виконаних робіт (від 17.12.2019 № ОУ-0000011), ніж той, що долучений до позовної заяви (від 19.12.2019 № ОУ-0000102).
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що акт від 17.12.2019 № ОУ-0000011 є за своєю сутністю зведеним відносно виконаних робіт за актом від 19.12.2019 № ОУ-0000102 та складений для зручності розрахунків за договором; акти виконаних робіт є зведеними документами, а первинними документами є саме товарно-транспортні накладні, які надавалися податковим органам в повному обсязі (разом із поясненнями та скаргою); платіжні доручення, що підтверджують факт оплати за надані послуги, надавалися відповідачу-2 у процедурі адміністративного оскарження рішення відповідача-1 від 16.01.2020 № 1440313/43280800.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку у відповідача-1 як платник податку на додану вартість, що підтверджується витягом № 1914134500016 з реєстру платників податку на додану вартість від 28.11.2019 (а. с. 8).
19.12.2019 позивач виписав на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ерідан-Комерц” податкову накладну № 14 (а. с. 29) на суму 182 347,18 грн., у тому числі податок на додану вартість - 30 391,196 грн. У колонці „Опис / номенклатура товарів/послуг продавця” позивач зазначив: „вантажні автоперевезення по маршруту Полтавська обл., Шишацький р-н, с. Воскобійники - м. Миколаїв (пшиниця)”.
До Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) позивач направив податкову накладну 13.01.2020.
У той саме день (13.01.2020) Автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України за результатами обробки податкової накладної було сформовано квитанцію про зупинення реєстрації (далі - квитанція, а. с. 29).
14.01.2020 позивач, скориставшись своїм правом на надання пояснень, направив відповідачу-1 засобами електронного зв'язку повідомлення № 1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (а. с. 30), в якому зазначив: „ТОВ „ЦЕЛЄР” є автоперевізником, основним видом діяльності є вантажні автоперевезення. Надаємо інформацію про підтвердження перевезення вантажу. Рахунок, акт виконаних робіт, договір, реєстр ТТН, товоро-транспортні накладні, 20-ОПП, Договори оренди транспорту, що підтверджують реальність господарської операції наведені у додатку до Повідомлення”.
До повідомлення позивач додав такі документи:
- договір про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом від 01.12.2019 № 4 (а. с. 17-19);
- повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою № 20-ОПП від 23.12.2019 (а. с. 35-36);
-товарно-транспортні накладні: від 15.12.2019 № 877673, дата відвантаження - 16.12.2019 (а. с. 24); від 15.12.2019 № 784979, дата відвантаження -17.12.2019 (а. с. 25); від 14.12.2019 № 950814, дата відвантаження -17.12.2019 (а. с. 20); від 14.12.2019 № 950806, дата відвантаження - 16.12.2019 (а. с. 21); від 14.12.2019 № 950815; дата відвантаження - 16.12.2019 (а. с. 22); від 14.12.2019 № 950813, дата відвантаження - 16.12.2019 (а. с. 23);
- рахунок-фактуру від 17.12.2019 № СФ-0000012 на загальну суму з ПДВ - 429 744,72 грн. (а. с. 27);
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.12.2019 № ОУ-000011, відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ - 429 744,72 грн. (а. с. 59, 71);
- реєстр (а. с. 72);
- договори оренди транспортних засобів від 01.11.2019 (а. с. 73 - 77).
Надання позивачем відповідачу-1 саме такого переліку документів суд установив з пояснень сторін, викладених у заявах по суті справи.
Позивач не заперечує надання відповідачу-1 акта від 17.12.2019 № ОУ-0000011 та ненадання акта від 19.12.2019 № ОУ-0000102, а також надання платіжних документів лише відповідачу-2 в межах процедури адміністративного оскарження рішення відповідача-1 про відмову у реєстрації податкової накладної.
За результатами розгляду поданих документів 16.01.2020 комісія Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія Управління), прийняла рішення № 1440313/43280800 про відмову у реєстрації податкової накладної (далі - Рішення, а. с. 31).
Рішення мотивоване ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання / придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури / інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та / або банківських виписок із особових рахунків, а також тим, що за результатами розгляду поданих платником податків документів неможливо встановити дату, відповідно до якої виписано та подано на реєстрацію податкову накладну.
27.01.2020 позивач звернувся до відповідача-2 із скаргою на Рішення (а. с. 33).
Рішенням від 31.01.2020 № 2986/43280800/2 (а. с. 34) відповідач-2 залишив скаргу позивача без задоволення, а Рішення - без змін.
Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з прийняттям відповідачем-1 рішення від 16.01.2020 № 1440313/43280800 про відмову у реєстрації податкової накладної позивача від 19.12.2019 № 14.
Спірні правовідносини підлягають дослідженню в площині та межах відмови податковим органом в реєстрації спірної податкової накладної, в тому числі обґрунтування та процедури прийняття відповідачем такого рішення.
Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України на виконання цієї норми прийняв постанову від 21.02.2018 № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Постанова № 117, була чинною на час виникнення спірних правовідносин), якою затвердив такі Порядки: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок зупинення); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок роботи комісій); Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок розгляду скарг).
Відповідно до пунктів 14 та 15 Порядку зупинення, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема, зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 Порядку зупинення, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів (пункт 18 Порядку зупинення).
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня та комісії центрального рівня (пункт 19 Порядку зупинення).
Згідно з пунктом 20 Порядку зупинення, зазначені комісії приймають рішення про:
- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно із пунктом 21 Порядку зупинення, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Відповідно до пункту 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
За нормами пункту 5 цього Порядку, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Спірна податкова накладна виписана 19.12.2020.
Суд установив, що відповідачу-1 не подавалися документи, які б підтверджували настання першої події (надання послуги чи зарахування коштів) саме 19.12.2020.
Під час судового розгляду установлено, що відповідачу-1 подавався акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.12.2019 № ОУ-0000011 на загальну суму 429 744,72 грн., який відповідає змісту рахунка-фактури від 17.12.2019 № СФ-0000012 щодо кількості перевезеного вантажу, загальної вартості робіт та напрямку перевезення. Проте цей акт не відповідає податковій накладній від 19.12.2019 №14.
Наданий суду акт здачі-приймання робіт від 19.12.2019 № ОУ-0000102 на загальну суму 182 347,18 грн. був відсутній серед додатків до повідомлення позивача від 14.01.2020 № 4 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, отже, відповідачу-1 не надавався, що позивачем не заперечується.
Надані відповідачу-1 товарно-транспортні накладні від 15.12.2019 № 877673, від 15.12.2019 № 784979, від 14.12.2019 № 950814, від 14.12.2019 № 950806, від 14.12.2019 № 950815; від 14.12.2019 № 950813 містять дати відвантаження - 16.12.2019 та 17.12.2019, що також не відповідає податковій накладній від 19.12.2019 № 14.
Платіжні документи відповідачу-1 не подавалися, що позивачем визнається у позовній заяві. Позивач наполягає на обставині надання платіжних документів відповідачу -2 в межах процедури адміністративного оскарження, але не подає суду доказів такого надання. Суд виходить з того, що навіть за умови надання таких документів відповідачу-2, це не має правового значення для оцінки правомірності рішення відповідача-1.
Щодо аргументів позивача про незаконність рішення від 13.01.2020, що полягає у зупиненні реєстрації податкової накладної, суд зазначає таке.
Положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
У позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що як зупинення реєстрації податкової накладної, так і відмова в її реєстрації, є складовими частинами (етапами) загального процесу реєстрації податкових накладних, який є обов'язковою передумовою для віднесення покупцем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування податкових зобов'язань.
Водночас реалізація та завершення кожного з вказаних етапів відповідно до чинного законодавства повинні оформлюватися окремими процесуальними рішеннями (перший - про зупинення реєстрації, другий - про реєстрацію або про відмову у реєстрації), що можуть змінювати правовий стан платника податків і впливати на його права та інтереси, а тому можуть бути оскаржені окремо в судовому порядку.
Наведені висновки щодо можливості оскарження дії податкового органу із зупинення реєстрації податкової накладної також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.12.2018 у справі № 813/3731/17.
Оскільки позивач не оскаржує рішення від 13.01.2020 про зупинення реєстрації податкової накладної, вирішення питання, чи були у ДПС підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 19.12.2019 № 14, не належить до предмету доказування у справі, що розглядається.
Суд також бере до уваги, що оскаржуване позивачем Рішення відповідача-1 не містить посилань на рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, а мотивоване ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання / придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури / інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та / або банківських виписок із особових рахунків, а також тим, що за результатами розгляду поданих платником податків документів неможливо встановити дату (подію), відповідно до якої виписано та подано на реєстрацію податкову накладну.
Оскаржуване рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної ґрунтується не на факті та підставах зупинення реєстрації податкової накладної, а на тому, що позивачем не було надано податковому органу доказів реального здійснення господарської операції, зазначеної у поданій на реєстрацію податковій накладній.
На підставі зазначеного суд відхиляє зазначений вище аргумент позивача.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що оцінка судом зрозумілості рішення суб'єкта владних повноважень, його вмотивованості та відповідності критерію правової визначеності повинна здійснюватися з точки зору зрозумілості цього рішення для тієї особи, на яку таке рішення розповсюджується та впливає, а також на предмет того, які перешкоди для такого суб'єкта правовідносин створює така незрозумілість та правова невизначеність і до яких негативних наслідків саме для цього суб'єкта це призвело.
З матеріалів справи вбачається, що, подаючи пояснення до податкового органу, позивач не посилався на те, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної для нього є незрозумілим і що правова невизначеність створює для нього перешкоди для досягнення мети - реєстрації податкової накладної.
Навпаки фактичні дії позивача, а саме: подання на пропозицію податкового органу пояснень (без будь-яких посилань на безпідставність і незрозумілість вимог податкового органу та неможливість їх виконання) та документів на підтвердження здійснення господарської операції свідчать про те, що позивачу були зрозумілі як суть рішення відповідача про зупинення реєстрації, так і алгоритм власних дій, спрямованих на реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з вищезазначеним суд вважає безпідставним посилання позивача на ненаведення відповідачем-1 у рішенні про зупинення реєстрації податкової накладної розрахунків за критерієм ризиковості здійснення операцій та незазначення конкретного переліку документів, які потрібно надати.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач не довів суду обставини подання відповідачу-1 усіх необхідних документів на підтвердження виникнення першої події відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України - зарахування коштів чи надання послуги саме в дату складання податкової накладної.
Натомість відповідач-1 належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами довів суду правомірність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що грунтується на неподанні платником податку документів на підтвердження першої події (надання послуги чи зарахування коштів) 19.12.2019 - у день складання спірної податкової накладної.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову в позові.
Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 4 204 грн. за подання позовної заяви, понесення яких підтверджується платіжним дорученням від 13.04.2020 № 147, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн., на підтвердження яких документів суду не подано.
У зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.
Одночасно суд роз'яснює позивачу його право на повернення із Державного бюджету судового збору в сумі 2 102 грн.
Зокрема, судовий збір сплачений як за дві позовні вимоги немайнового характеру.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Разом з тим, системний аналіз частини першої статті 6 Закону № 3674-VI, частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 640/21330/18.
У зв'язку із зазначеним судовий збір у сумі 2 102 грн. може бути повернутий позивачу ухвалою суду за його письмовим клопотанням.
Клопотання про установлення судового контролю за виконанням судового рішення не підлягає до задоволення у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Целєр" (вул. Головко, 1, смт. Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56200, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43280800) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, м. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) , Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43005393) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна