справа№380/9975/20
про залишення позовної заяви без розгляду
09 березня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Кухар Н.А.
секретар судового засідання Шавель М.М.
за участю:
представника позивача - Гірник О.О.
представника відповідача - Рудого О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання про залишення позову без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України, Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України про стягнення компенсації вартості за не отримане речове майно,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) та просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення розрахунку при звільненні - невиплату позивачу у день виключення із списків частини ( 06.03.2019) грошової компенсації за не отримане речове майно у розмірі 49891,53 грн.;
2. Визнати протиправним перерахунок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, здійснений Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо позивача згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 04.05.2020 №173;
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 49 891,53 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на час виключення зі списків особового складу відповідачем не було виплачено грошової компенсації вартості за не отримане речове майно. 11.07.2019 р. листом відповідач повідомив, що проведено нарахування за речове майно в розмірі 49891,53 грн., при надходження коштів з довольчого органу буде виплачено дану суму. 07.05.2020 відповідач повідомив, що дана сума була нарахована неправильно, згідно нової довідки розрахунку № 173 від 04.05.2020 сума до виплати 6598,78 грн. Відповідач зменшив суму грошової компенсації вартості не отриманого речового майна неправомірно та порушив Порядок №178 від 16.03.2016 року.
У позовній заяві позивач зазначив, що вважає, що саме з дня зменшення суми компенсації за речове майно 07.05.20 повинен рахуватись строк звернення до суду 6 місяців, тому такий позивачем не пропущено.
Протокольною ухвалою від 09.02.2021 судом залучено другим відповідачем Іміджево-видавничий центр Національної гвардії України (04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, 5/413).
Відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України, подано клопотання про залишення позову без розгляду, у якому вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, який у даній категорії справ становить один місяць.
У судовому засіданні представник позивача заперечила щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду, що так як позивачу не було відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації у 2019 році та 07.05.20 відповідачем проведено перерахунок такої компенсації, тому шестимісячний строк звернення до суду не пропущено.
В судовому засідання представник відповідача Військової частини НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України клопотання про залишення позову без розгляду підтримав, просив задоволити.
Представник відповідача Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України в судове засідання не з'явився, подав клопотання з проханням слухати справу у відсутності представника.
Заслухавши клопотання відповідача, думку представника позивача суд встановив наступне.
Наказом №44 від 06.03.2019 р виключено позивача зі списків особового складу Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України та фінансового забезпечення з 06 березня 2019 року.
11.07.2019 Військова частина НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України повідомила позивача про те, що йому проведено нарахування за неотримане речове майно згідно довідки-розрахунку №40 від 10.07.2019 на суму 49891,53 грн., при надходженні коштів з довольчого органу буде повідомлено додатково.
07.05.2020 Військова частина НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України повідомила позивача про те, що нарахована за неотримане речове майно згідно довідки-розрахунку №40 від 10.07.2019 на суму 49891,53 грн є неправильною, довідка №40 від 10.07.2019 є недійсною. Нова довідка №173 від 04.05.20 на суму 6598,78 грн. розроблена у відповідності до наказу командира Національної гвардії України №736 від 26.12.2016 року та у відповідності наказу МВС №475 від 07.07.2017 р. Просить надати до 14.05.20 у фінансову службу військової частини довідку з реквізитами рахунку для нарахування коштів за не отримане речове майно.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 статті 4 КАС України).
Оскільки позивач проходив військову службу та звільнений з неї у запас відповідно до пункту «б» (за станом здоров'я) частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», то цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.07.2020 у справі № 240/11529/19.
Як слідує з матеріалів справи предметом розгляду даної справи є бездіяльність щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та невиплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, визнання дій щодо проведення перерахунку грошової компенсації вартості за не отримане речове майно 04.05.2021 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9-1цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178): виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку № 178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації .
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178).
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як встановлено судом, відповідач 11.07.2019 повідомив позивача про те, що йому проведено нарахування за неотримане речове майно згідно довідки-розрахунку №40 від 10.07.2019 на суму 49891,53 грн., при надходженні коштів з довольчого органу буде повідомлено додатково.
07.05.2020 відповідач повідомив позивача про те, що нарахована за неотримане речове майно згідно довідки-розрахунку №40 від 10.07.2019 на суму 49891,53 грн є неправильною, довідка №40 від 10.07.2019 є недійсною. Нова довідка №173 від 04.05.20 на суму 6598,78 грн. розроблена у відповідності до наказу командира Національної гвардії України №736 від 26.12.2016 року та у відповідності наказу МВС №475 від 07.07.2017 р.
Отже, строк звернення до суду слід рахувати з 08.05.2020 року, з наступного дня після того, як позивач довідався про порушення його прав.
З відповідним позовом позивач звернувся до суду лише 06.11.2020, при цьому останнім не надано заяви та доказів на підтвердження факту поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
У постанові від 14 червня 2018 року (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, № 93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду, із урахуванням наведених висновків Європейського суду з прав людини, а також положень частини п'ятої статті 122 КАС України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Положеннями частини третьої статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так як, позовна вимога про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 49 891,53 грн. є похідною вимогою, тому така також підлягає залишенню без розгляду.
За таких обставин, а також за відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Судові витрати не належить стягувати.
Керуючись 240, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання задоволити.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України, Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України про стягнення компенсації вартості за не отримане речове майно - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський оружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 12.03.2021 року.
Суддя Кухар Н.А.