09 березня 2021 року справа №380/10634/20
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Ізьо М.І.,
за участю представника відповідача Павліша О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ВК ТОВ «Конвалія» до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ВК ТОВ «Конвалія» (далі - ВК ТОВ «Конвалія», позивач) до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУДПС у Львівській області) в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 № 000/222/0709, сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 5100,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 № 000/221/0709, сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 77 246,00 грн.
Загальне позовне провадження у справі суд відкрив ухвалою від 24.11.2020.
Заявлені вимоги обґрунтовані незгодою позивача із винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями. ВК ТОВ «Конвалія» вважає, що акт перевірки який став підставою для їх винесення складений з порушеннями норм діючого податкового законодавства та є необґрунтованим і незаконним. Зокрема зазначає, що у журналі реєстрації перевірок ВК ТОВ «Конвалія» відсутні записи щодо перевірки; наказ платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам які фактично проводили розрахункові операції ВК ТОВ «Конвалія» під розписку ні до початку проведення перевірки ні взагалі надано не було; акт за своєю формою суперечить п.п. 5,6, розділу ІІ Порядку №727.
Відповідач надав відзив на позов. Головне управління ДПС у Львівській області, вважає вимоги ВК ТОВ “Конвалія” безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що виявлені в ході проведеної перевірки порушення є об'єктивною підставою для винесення спірних податкових-повідомлень рішень. А твердження позивача про недотримання порядку проведення перевірки повністю спростовуються наявними доказами. Відповідач звертає увагу суду що працівниками Головного управління ДПС у Львівській області було виявлено порушення, суть яких чітко описано в Акті перевірки. Акт перевірки містить такий пункт, як “зауваження до акта перевірки”. Тобто, особа, в присутності якої проводилась перевірка, після ознайомлення з актом і висновками, які у ньому зроблені, може написати свої заперечення та незгоду з виявленими порушеннями. ОСОБА_1 зробила запис, що зауважень до акта перевірки “не маю, кодами і ліцензіями я не займаюсь". Акт фактичної перевірки підписаний без зауважень.
Інших заяв чи клопотань судом не отримано у зв'язку з чим, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти заявлених вимог.
Позивач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання.
Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ВК ТОВ «Конвалія» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид економічної діяльності: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 21.10.2020 року № 4112-ПП та направлень від 22.10.2020 року № 5847, 5848 була проведена фактична перевірка кафе-бару, шо розташований за адресою: м. Львів, вул. Коновальця, 111а суб'єкта господарювання - ВК ТОВ “Конвалія”.
За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 22.10.2020 року № 1350/13/05/РРО/13837739.
Згідно вищевказаного акту в ході перевірки виявлено порушення вимогист.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481), а саме: плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 грн. на кожний окремий, зазначений в ліцензії , додатку до ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (РРО), шо знаходиться у місці торгівлі. У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктами господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказується перелік електронних контрольно-касових апаратів та а про них. Натомість проводилась роздрібна торгівля алкогольними напоями через РРО, не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме: встановлено факт продажу алкогольних напоїв в період з 21.05.2019 року по 22.09.2019 року (відповідно до звіту фіскальної пам'яті та контрольних стрічок) через РРО з фіскальним номером 3000704295 та до перевірки представлено ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 25.03.2019 року терміном дії з 01.04.2019 року до 01.04.2020 року, в якій зазначено РРО з фіскальним номером 1305005107.Також встановлено порушення п.11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - порушення режиму попереднього програмування найменування товару без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТЗЕД, а саме: 02.08.2020 року о 22-14 год. згідно фіскального чека № 594 реалізовано покупцю вермут Мартіні 50 г. 4 порції по ціні 30,00 грн. на суму 120,00 грн., віскі Джим бім 50 мл. 4 порції по ціні 50,00 грн. на суму 200,00 грн. без зазначення коду УКТЗЕД. Крім цього виявлено порушення.
За наслідком вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 05.11.2020 року № 000/221/0709, яким за порушення Ч.37 СТ.15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України і згідно з ч.2 ст.17 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у 77246,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 05.11.2020 року № 000/222/0709, яким за порушення П.11 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України і згідно з п.7 ст. 17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у 5100,00 грн.
ВК ТОВ «Конвалія» не погодилося з висновками контролюючого органо та подало заперечення на акт перевірки.
Згідно листа від 05.11.2020 №4306/10/13-01-07.09-10 Про надання відповіді на заперечення, за результатами проведеної комісії прийнято рішення, що аргументи наведені у запереченні не спростовують фактів порушень, вказаних в акті перевірки, відповідно висновки даного акта перевірки залишено без змін.
Вважаючи висновки контролюючого органу помилковими, акт таким що складений з порушеннями, а податкові повідомлення-рішення винесені на його підставі протиправними та такими що підлягають скасуванню, ВК ТОВ «Конвалія» звернулося до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір суд керувався наступним.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі - Порядок від 20 серпня 2015 року № 727), а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 1 червня 2017 року № 396 (далі - Методичні рекомендації від 1 червня 2017 року № 396).
Згідно з Порядком від 20 серпня 2015 року № 727 та Методичними рекомендаціями від 1 червня 2017 року № 396 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Одним із невід'ємних прав платника податків, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.
Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).
За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.
Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.
Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов'язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, й не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Однак, як вбачається із аргументів позивача їх суть зводиться до невиконання контролюючим органом вимог податкового законодавства при проведенні перевірки та її оформленні.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 Кодексу.
Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПКУ, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Кодексу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.1 статті 81 Кодексу передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.
Направлення на перевірку у такому випадку с дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Фактична перевірка проведена посадовими особами контролюючого органу в присутності бармена ОСОБА_1 , якій було пред'явлено службові посвідчення, направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу, про що свідчать підписи у направленнях на перевірку. Означене позивачем не спростовано.
Щодо покликань позивача на відсутність запису у Журналі реєстрації перевірок, то в акті фактичної перевірки зазначено, що журнал реєстрації перевірок контролюючих органів представлено, зроблено відмітку, що спростовує доводи позивача з даного приводу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем підтверджено дотримання порядку призначення та проведення перевірки.
Суд наголошує, що ВК ТОВ «Конвалія» обґрунтовуючи позовні вимоги також не спростовує наявність виявлених в ході перевірки порушень.
Щодо суті виявлених порушень суд звертає увагу на наступне.
Варто зазначити, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконними виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Статтею 15 Закону № 481 встановлено вимоги щодо імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Згідно з Ч.22 СТ.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та черрі (без додання спирту), становить 8000 грн. на кожний окремий, зазначений в ліцензії, електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі.
У заяві про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них; модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них; модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Враховуючи викладене, роздрібна торгівля алкогольними виробами здійснюється виключно через реєстратор розрахункових операцій, зазначений у ліцензії.
Статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
- роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно- касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 грн.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України (частина четверта статті 17 Закону №481).
Суб'єктами відповідальності за частиною 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" є суб'єкти господарювання.
Згідно п.11 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого ії переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до П.7 ст. 17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Обов'язкові рішення суб'єкта владних повноважень мають відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України, які не можуть поширюватися на акт перевірки.
Суд також зазначає, що чинне законодавство не встановлює такий наслідок нечіткості викладеного в акті, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.
Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.
Проте відповідачем надано суду належні та допустимі докази допущення ВК ТОВ «Конвалія» порушень, наслідком яких стало винесення спірних податкових-повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п.45 рішення в справі «Бочаров проти України», п.53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2021.
Суддя В.М. Сакалош