справа№ 380/3950/20
про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі
10 березня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Винник В.М.,
за участю:
представника позивача - Алєксеєнко А.А.,
представника відповідачів - Слиш Г.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Львові клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Л.Українки, 27/2), Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 27 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22 червня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
08 лютого 2021 року представником позивача подано заяву (вх.1032 ел) про зупинення провадження у справі до вирішення в порядку конституційного провадження справи № 1-4/2020 (116/20) за конституційним поданням 50 народних депутатів України від 18.03.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019 .
Клопотання обґрунтоване, зокрема, тим, що існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з огляду на заявлені підстави позову; у разі визнання неконституційним нормативних актів, покладених в основу звільнення позивача, фактичне поновлення його прав буде унеможливлено в разі ухвалення судом першої інстанції рішення до постановлення рішення Конституційним Судом України.
В судовому засіданні представником позивача подано доповнення до заяви про зупинення провадження у справі № 380/3950/20.
Заслухавши думку представника позивача Алєксеєнко А.А., який підтримав клопотання та доповнення до клопотання, представника відповідачів Слиш Г.С., яка заперечила проти клопотання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зупиняє провадження у справі в разі: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судом встановлено, що наказом Прокуратури Київської області , який прийнято на підставі статті 11, пункту 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», пунктом 3, підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ОСОБА_1 від 17 квітня 2020 року № 160к звільнено з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 27.04.2020 року.
За змістом підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 р. №113-ІХ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
На розгляді Конституційного Суду України перебуває конституційне подання 50 народних депутатів України N 3/116 (20) від 18.03.2020 р. щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 р. N 113-IX (зі змінами); ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі; здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За приписами частин першої, другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. <…> Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).
При цьому положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).
Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.
Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом'якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи (стаття 58 Конституції України; Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).
За приписами частини першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Тобто, судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
При цьому під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 чинного КАС України).
Верховним Судом в постанові від 12.12.2019 р. в справі № 826/25204/15 висловлено наступний правовий висновок стосовно питання зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, який має враховуватися судом в силу частини 5 статті 242 КАС України.
"Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.
В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.".
Також Верховним Судом в цьому судовому рішенні зазначено, що у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, пов'язаних із реалізацією закону, конституційній якого є предметом розгляду Конституційного Суду України, зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремих положень такого закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов'язаності потенційного результату розгляду цього питання з фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 висловлено позицію про те, що тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На думку суду, подане клопотання про зупинення провадження у справі не містить належних обґрунтувань щодо наявності зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду конституційного подання і предметом цього спору.
Суд враховує, що трудові спори (різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби) за своєю природою вимагають оперативного вирішення, враховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.
Суд вважає, що зібрані у цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що в розумінні пункту 3 частини першої статті 236 КАС України позбавляє можливості суд посилатися на об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення в порядку конституційного провадження справи № 1-4/2020 (116/20).
Отже, суд дійшов висновку про відсутність передбаченої пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України підстави для зупинення провадження у цій справі, у зв'язку із чим у задоволенні поданого клопотання про зупинення провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 236, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України. Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 12 березня 2021 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна